Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Предмет, методи і завдання курсу. Етапи та напрями розвитку наукиІсторія розвитку агрохіміїПредмет, методи і завдання історії держави і праваПредмет, методи і завдання історії держави і праваПредмет, метод і завдання курсу "Історія України"
Предмет, завдання та методи психологіїПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА ЗАВДАННЯ КРАЇНОЗНАВСТВАПредмет, система, завдання, методи криміналістикиПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ І ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЇПредмет, методи і завдання курсу. Етапи та напрями розвитку науки
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Агрохімія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ, ЗАВДАННЯ ТА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АГРОХІМІЇ

Предмет, методи і завдання агрохімії

Агрохімія (агрономічна хімія) – наука про мінеральне живлення рослин, хімічні і біохімічні процеси в ґрунті й рослинах, застосування добрив та інших агро- хімікатів з метою підвищення родючості ґрунтів, збільшення врожаю, поліпшення якості сільськогосподарської продукції. Вона вивчає взаємодію рослини з ґрунтом і добривом у процесі росту й розвитку з урахуванням природно-кліматичних умов та біологічних особливостей сільськогосподарських культур.

Отже, центральними в агрохімії є три проблеми: живлення рослин, родючість ґрунту і застосування добрив. Д. М. Прянишников цей взаємозв'язок схематично зобразив у вигляді трикутника (рис. 1.1). Він зазначав, що вивчення відносин між рослинами, ґрунтом і добривами завжди було основним завданням агрохімії.

У кутах трикутника розміщені основні об'єкти агрохімії, а стрілками вказано взаємозв'язки між ними. Головною в цьому трикутнику є рослина, тому вивченню вимог до її живлення в агрохімії надається першочергове значення. Грунт вивчається як місце проживання і джерело мінерального живлення, а добриво – як засіб дії на ґрунт. Внесені в ґрунт добрива внаслідок перетворення чинять відповідну дію на його фізичні, хімічні та біологічні властивості, після чого змінюється вплив ґрунту на рослину, її живлення, ріст і розвиток, на врожай та його якість, стійкість до несприятливих умов. Під впливом рослин і внесених добрив змінюються хімічний склад ґрунту, його родючість, відбувається перетворення добрив.

Вивчення взаємодії рослин із ґрунтом і добривами дає змогу виявити чинники, яких не вистачає в житті і живленні рослин, рекомендувати конкретні агрозаходи щодо поліпшення живлення рослин з метою підвищення врожаїв сільськогосподарських культур та якості рослинницької продукції.

Географічна мережа дослідів із добривами та численні зональні експерименти уніфікованими методами досліджень уможливили визначення ролі такого чинника, як клімат, діалектичний взаємозв'язок якого виражається схемою, в центрі якої знаходиться рослина (рис. 1.2).

Застосування добрив – найбільш швидкодійний засіб втручання людини в колообіг речовин у землеробстві. Воно є основою впровадження засобів хімізації, що поряд із комплексною механізацією і меліорацією земель є одним з основних шляхів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва та підвищення його ефективності.

Нині поняття "агрохімія" можна трактувати як науку про живлення

Схема взаємодії між рослиною, ґрунтом і добривом (трикутник Д.М. Прянишникова)

Рис. 1.1. Схема взаємодії між рослиною, ґрунтом і добривом (трикутник Д.М. Прянишникова)

Рис. 1.2. Взаємозв'язок основних факторів агрохімії

рослин і закономірності трансформування добрив у системі ґрунт – рослина – вода- атмосфера з метою максимальної реалізації біологічного потенціалу культур і розширеного відтворення родючості ґрунту (рис. 1.3).

Агрохімія одночасно є сільськогосподарською, біологічною і хімічною наукою, оскільки рослини – об'єкти сільськогосподарського виробництва. Вона вивчає добрива, їх властивості та вплив на врожай і

Рис. 1.3. Трансформація добрив у системі ґрунт – рослина – вода – атмосфера

якість сільськогосподарської продукції, а також на навколишнє природне середовище. Агрохіміки розробляють нові форми добрив, норми, строки і способи їх внесення, системи застосування добрив у сівозмінах господарств, удосконалюють методи аналізу рослин, ґрунту і добрив, а також діагностику живлення рослин. Новим технологіям застосування добрив зазвичай дають не лише агрохімічну, а й економічну оцінку. Отже, агрохімія тісно пов'язана з багатьма науками – ґрунтознавством, мікробіологією, землеробством, рослинництвом, економікою, екологією тощо (рис. 1.4).

Суть агрохімії як науки можна подати у вигляді трьох розділів: хімія рослин, хімія ґрунту, хімія добрив.

Хімія рослин не суперечить фізіології рослин, оскільки хімія ґрунту є розділом ґрунтознавства, а з іншого боку – невід'ємною складовою агрохімії.

Агрохімію не можна розглядати паралельно з ґрунтознавством, фізіологією рослин, землеробством і мікробіологією. Вона є складовою цих наук й охоплює питання потрібні для дослідження з метою створення оптимальних умов живлення рослин.

Рис. 1.4. Генетичний зв'язок агрохімії з іншими науками

Відповідно до мети і завдання агрохімії, методи її досліджень поділяють на три групи: лабораторні, фізіолого-агрохімічні та польові досліди, які взаємно доповнюють один одного.

Лабораторні методи досліджень передбачають використання хімічних, фізико- хімічних, фізичних і мікробіологічних методів аналізу рослин, ґрунту і добрив (фотометрія, хроматографія, спектроскопія, рентгенофлуоресцентний, мас- спектроскопія та ін.). Для точніших досліджень використовують метод стабільних і радіоактивних ізотопів. Крім того, розроблено високопродуктивні поточні лінії для одночасного визначення кількох показників, широко застосовують портативні агрохімічні прилади.

До фізіолого-агрохімічних методів досліджень належать:

вегетаційні (проводять у спеціальних посудинах, які розміщують у вегетаційних будиночках);

лізиметричні (застосовують посудини місткістю 1–2 м3) – для дослідження міграції і трансформування елементів живлення в ґрунті, проведення балансових експериментів;

дослідження у фітотронах, в яких контролюють усі агрохімічні показники.

Слід зазначити, що лізиметричний метод досліджень має низку недоліків: різні конструкції лізиметрів і методики досліджень; невідповідність ґрунтовим умовам низхідних і висхідних потоків вологи, так як розірваний капілярний місток; у ґрунт лізиметра надходить на ЗО % вологи більше, ніж у польових умовах. У зв'язку з цим лізиметричний метод придатний лише для вивчення складу просоченої вологи, але втрачає реальне значення в разі перерахунку цих величин на одиницю площі.

У третю групу об'єднані польові досліди:

дрібноділянкові досліди – створюють для перевірки ґрунтів із високою родючістю, вивчення нових форм і видів добрив тощо;

короткотермінові досліди – мають практичний характер; у зв'язку з різними погодними умовами їх повторюють упродовж 3–4 років; іноді досліди за однаковою схемою закладають у різних ґрунтово-кліматичних умовах (географічна мережа дослідів) для вивчення форм, строків і способів внесення добрив;

тривалі стаціонарні досліди – дають цінну інформацію про різні системи удобрення, рівні насиченості ґрунту добривами, форми добрив, а також відповіді на питання моніторингу родючості ґрунту; деякі з вітчизняних дослідів мають унікальний за тривалістю (понад 100 років) і змістом характер, більшість з них входить в європейську систему дослідів EUROSOMNET;

виробничі досліди – проводять на великих площах у господарствах з метою підготовки практичних рекомендацій.

Для оцінювання достовірності лабораторних і біологічних досліджень застосовують економічні, енергетичні та математичні методи.

На сучасному етапі у тісному зв'язку з іншими науками агрохімія вирішує такі основні завдання; 1) удосконалення шляхів керування умовами живлення рослин, обміну речовин у процесі вегетації, встановлення закономірностей формування врожаю та його якості, розроблення шляхів і способів впливу на ці процеси; 2) вивчення властивостей ґрунтів і розроблення шляхів відтворення їх родючості; 3) колообіг і баланс елементів живлення, трансформації їх сполук у системі ґрунт – рослина – вода – атмосфера; 4) розроблення вимог щодо асортименту, якості та кількості добрив; 3) удосконалення технологій застосування добрив;

6) розроблення нових методів досліджень; 7) встановлення економічних та енергетичних показників ефективності застосування добрив; 8) контроль за екологічною ситуацією; 9) удосконалення систем агрохімічного обслуговування сільськогосподарського виробництва; 10) підготовка сільськогосподарських кадрів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси