Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Потреба рослин в елементах живлення і особливості їх використанняНадходження елементів живлення в рослиниХімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослинЗасвоєння елементів живлення рослинами в різні періоди вегетаціїВплив умов зовнішнього середовища на засвоєння рослинами елементів...Діагностика живлення рослин і визначення потреби в добривахБіологічні потреби рослин в елементах живленняПрогноз вмісту рухомих форм елементів живленняЖИВЛЕННЯ РОСЛИНТипи живлення у рослин
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Агрохімія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Форми сполук, в яких рослини поглинають елементи живлення

У ґрунті внаслідок безперервних багатостадійних біологічних, фізичних, хімічних і фізико-хімічних процесів складні мінеральні та органічні сполуки розкла-

даються на прості. Продукти розкладання використовуються для живлення рослин, а також втрачаються в газоподібному стані, вимиваються по профілю ґрунту або внаслідок ерозії, знову необмінно закріплюються ґрунтом. Основну кількість елементів живлення рослин засвоюють в іонній формі (у вигляді аніонів і катіонів) через кореневу систему. Крім того, з ґрунту корені рослин здатні поглинати СO2 (до 5 % загальної їх потреби) та в незначних кількостях амінокислоти, цукри, вітаміни, ферменти та інші розчинні органічні сполуки.

Ще у XVIII ст. було з'ясовано, що органічні речовини ґрунту не засвоюються коренями рослин. Загалом це положення зберігає свою справедливість досі, але доведено, що деякі органічні речовини, хоча і в невеликих кількостях, все ж таки засвоюються з ґрунту.

Із використанням мічених атомів було встановлено, що ціла низка органічних речовин у незначних кількостях, поглинається безпосередньо коренями рослин.

Відкриття цієї здатності дало змогу керувати мінеральним живленням рослин, використовувати так звані хелати, тобто комплексони – органічні речовини, до складу молекул яких входять ті чи інші хімічні елементи, що є для рослин біогенними. Наприклад, етилендіамінтетраоцтова кислота (ЕДТА) містить атоми заліза. У такій формі атоми заліза не зв'язуються ґрунтом, стійкі проти дії мікроорганізмів, не вимиваються дощовими водами, а сама кислота (ЕДТА) добре поглинається коренями рослин. До складу хелатів можуть входити не лише залізо, а й інші макро- та мікроелементи. Так, гумус ґрунту є природним хелатоутворювачем, тому це є однією з ознак високої родючості гумусових ґрунтів. Застосування елементів живлення у вигляді хелатів як добрив – доволі ефективне.

Амінокислоти в рослинах зазнають дезамінування, вивільнений аміак використовується в процесах синтезу. При цьому азот переважно поглинається у вигляді аніонів і катіонів . Ці іони постійно утворюються в ґрунті з органічних речовин унаслідок перебігу процесів амоніфікації та нітрифікації, які здійснюються мікроорганізмами.

Азот і сірка входять до складу білків і багатьох інших сполук. Сірка засвоюється рослинами у вигляді аніонів сірчаної кислоти , а фосфор – у вигляді аніонів фосфорної кислоти: , або

Хлор надходить у рослини у вигляді іонів . У багатьох рослинах він може міститись у високих концентраціях і, не чинити на них негативної дії. Насамперед це стосується солестійких рослин – галофітів, наприклад буряку цукрового.

Бор і молібден надходить у рослини у вигляді аніонів – боратів і молібдатів. Кальцій, калій, магній, залізо, цинк – у вигляді відповідних катіонів, манган – у формі катіонів та аніонів.

Обмінним фондом під час живлення рослин є катіони водню та аніони вугільної кислоти , що утворюються в процесі дихання клітин. Корені постійно дихають і виділяють СO2 який, розчиняючись у клітинному соку, утворює вугільну кислоту, що дисоціює на іони і . Ці іони насичують поверхню коренів і кореневих волосків і здатні обмінюватися на катіони й аніони ґрунтового розчину. Оскільки процес дихання безперервний, то на поверхні кореневих волосків постійно виділяються все нові й нові іони і . Катіони ґрунту , , , та інші відразу вступають в реакції обміну й витісняють з поверхні кореневих волосків катіони . Аніони , , та інші обмінюються і витісняють у розчин аніони .

Мінеральні речовини можуть також адсорбуватися листками. Крім того, вони здатні проникати крізь продихи і кутикулу листків. Отже, листки рослин також певною мірою беруть участь у поглинанні мінеральних речовин. Це явище встановив ще Ж. Б. Буссенго.

Для позакореневого підживлення рослин використовують слабкі водні розчини макро- та мікроелементів. Найчастіше з цією метою застосовують мікроелементи, оскільки дози їх внесення малі і їх простіше розподілити по площі посівів. За такого способу використання ефект засвоєння рослинами мікроелементів виший, ніж у разі внесення їх у ґрунт.

Осмотичний потенціал розчинів для проведення позакореневого підживлення, не має бути нижчим за осмотичний потенціал клітинного соку листків, щоб запобігти їх опікам. У зв'язку з цим на практиці застосовують розчини добрив, концентрація яких не перевищує 1,5-2,0 %.

Для злаків і рослин, що мають восковий наліт на листках, позакореневе підживлення менш ефективне порівняно з дводольними. Слід зазначити, що такі мікроелементи, як залізо, манган, мідь часто адсорбуються ґрунтом і не засвоюються рослинами, тому розчином цих елементів доцільно обприскувати поверхню листків. У практиці цей прийом називають позакореневим підживленням. Азотні й калійні добрива зазвичай швидко надходять у листки, а мікроелементи – значно повільніше. Для фосфору цей прийом має допоміжне значення як додатковий до кореневого, але не замінює його. Позакореневе фосфорне живлення має обмежене значення і в кількісному відношенні постачає рослинам дуже мало фосфору. В разі застосування фосфатів способом лише обприскування листків рослин їх слабким розчином неможливо виростити культуру й довести її до достигання насіння. Це пояснюється тим, що рух мінеральних фосфатів із підживлених ними листків в інші органи рослини відбувається дуже повільно і здійснюється неповно. Листки з високим умістом фосфору відмирають і обпадають, тоді як за кореневого фосфорного живлення вони містять дуже мало фосфору.

Найефективнішим способом є використання елементів живлення у вигляді тонкої плівки, нанесеної на листки. Позитивна дія добрив зростає за їх сумісного використання з поверхнево-активними речовинами (детергентами), які полегшують дифузію крізь кутикулу та надходження елементів живлення в клітини. Засвоєні таким чином елементи дуже швидко включаються в фізіологічні процеси рослин. Деякі з них надходять усередину листка впродовж 10 с. Проте розчини солей дуже швидко висихають на поверхні листка, а із сухого залишку елементи живлення надходять досить повільно навіть тоді, коли вони знову розчиняються, наприклад росою. Слід зазначити, що вони дуже добре засвоюються за низької температури і високої відносної вологості повітря, особливо збільшується вбирна здатність листків після дощу.

Позакореневе внесення елементів живлення скорочує час між їх застосуванням і використанням, що має велике значення для швидкого росту рослин.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси