Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Основні технологічні властивості добривТехнологічні властивості гідробіонтівТехнологія: поняття, основні властивості та процеси. Інформація,...Технологічні (фізико-механічні) властивості ґрунтуРоль тари та упаковки в організації торгово-технологічних процесів,...
Агрохімічні параметри родючості земель та їх оцінкаСтруктура і зміст еколого-агрохімічного паспортаАГРОХІМІЧНІ ОСНОВИ РОСЛИННИЦТВААгрохімічні та фізіолого-екологічні основи системи удобренняАгрохімічний напрям НТТП. Оцінювання ефективності застосування...
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Агрохімія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

КЛАСИФІКАЦІЯ АГРОХІМІЧНИХ ЗАСОБІВ ТА ЇХ ОСНОВНІ ТЕХНОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

Класифікація агрохімічних засобів

Важливою умовою сільськогосподарського виробництва є підвищення врожаїв різних культур і їх збереження від шкідливих організмів – бур'янів, шкідників і хвороб. Поряд з добривами у сільському господарстві використовують велику кількість агрохімічних засобів для поліпшення властивостей ґрунту, захисту врожаю (боротьба з тваринами, рослинами та мікроорганізмами, що завдають шкоди сільськогосподарському виробництву), регулювання фізіологічних процесів у рослині.

Добрива – це органічні та неорганічні сполуки природного або промислового походження, що дають змогу поліпшувати живлення рослин і підвищувати родючість ґрунту. За характером дії на рослини добрива поділяють на добрива прямої й побічної дії. Добрива прямої дії використовують для безпосереднього забезпечення рослин необхідними елементами живлення (азотні, фосфорні, калійні та ін.). Добрива побічної дії вносять у ґрунт для їх впливу на фізико-хімічні та мікробіологічні властивості (вапно, гіпс, цеоліт та ін.).

За походженням добрива поділяють на мінеральні, органічні та органомінеральні. Виділяють також бактеріальні препарати. Мінеральні, або штучні, добрива – це спеціально вироблені на хімічних підприємствах неорганічні речовини або природні поклади руд (переважно мінеральні солі). До них належать також і деякі органічні речовини, наприклад карбамід. Органічні добрива містять елементи живлення переважно у складі органічних сполук і зазвичай є продуктами природного походження – торф, солома, гній та ін. Органо-мінеральні добрива – це суміші органічних і мінеральних добрив, а також добрива на основі гумінових і фульвокислот у поєднанні з макро- і мікродобривами. Бактеріальні препарати містять культури мікроорганізмів, здатних накопичувати в ґрунті доступні для рослин форми поживних речовин. Речовини, які використовують для боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами рослин, називають пестицидами, або сільськогосподарськими отрутохімікатами.

Отрутохімікати, які застосовують для боротьби із шкідливими для рослин комахами, називають інсектицидами. Препарати, призначені для боротьби з паразитуючими на рослинах грибними і вірусними хворобами називають фунгіцидами, а для боротьби зі збудниками бактеріальних хвороб рослин – бактерицидами.

Багато препаратів використовують як антисептичні засоби для знезараження ґрунту, зерна і сховищ, а також як консервуючі засоби для харчових продуктів і товарної сировини. Для активізації або затримання росту і розвитку рослин використовують фізіологічно активні речовини – регулятори росту рослин. Залежно від умов і норм вони по-різному впливають на рослини: у малих нормах вони зазвичай активізують їх ріст (стимулятори росту), а у великих, навпаки, гальмують або повністю припиняють його (інгібітори росту). Особливо ефективно використовувати регулятори росту для знищення бур'янів. Препарати, які застосовують із цією метою, називають гербіцидами.

Для підвищення продуктивності праці в сільському господарстві застосовують багатофункціональні комплексі препарати – гранульовані продукти, до складу яких входять добрива, інсектофунгіциди, гербіциди, стимулятори росту тощо.

У багатьох випадках одні й ті самі речовини використовують для різних потреб. Наприклад, карбамід – одне з найліпших азотних добрив, але його можна застосовувати як гербіцид, кормову добавку або напівпродукт для виробництва пластмас тощо.

Нині існує багато класифікацій продуктів, які використовують для поліпшення живлення рослин. Так, іноді добрива називають не за складом, а за призначенням (наприклад, добриво для теплиць, добриво для кукурудзи). Окремо вділяють добрива для краплинного зрошення і гідропоніки, тобто для внесення з поливною водою (для фертигації або фертигатори). Це добре розчинні у воді мікродобрива з мікроелементами, зазвичай на хелатній основі.

Макро- і мікродобрива – це як окремі монопродукти, так і комплексні добрива, до складу яких входять декілька мікроелементів а інколи і мікроелементів зазвичай у хелатній формі.

Добрива для позакореневого (листкового) підживлення – водорозчинні мінеральні добрива з мікроелементами, поверхнево-активними речовинами та амінокислотами.

Термін "біологічні добрива, або біодобрива" об'єднує добрива біологічного походження, які пройшли етап ферментації, обробку певними мікробіологічними препаратами, внаслідок чого набули ліпших технологічних і удобрювальних властивостей. Цей термін має більш комерційне, ніж наукове значення.

Добрива, що відповідають вимогам стандартів Міжнародної федерації органічного сільського господарства, об'єднані під назвою "добрива для органічного землеробства" або "добрива для органічного виробництва сільськогосподарської продукції".

Регулятори росту рослин – амінокислоти, полісахариди, альгінати, вітаміни, фітогормони (ауксини, гібереліни та цитокініни). Альгінати – екстракти морських водоростей. Альгінова кислота – полісахарид, що є природним хелатним агентом. Його виділяють із бурих водоростей.

До якості цих продуктів ставляться певні вимоги, які узгоджені між виробником і споживачем відповідними нормативними актами. Згідно з ними, добрива та інші солі випускають різних сортів за вмістом основних і баластних речовин, розміром гранул, рівнем вологості та ін. Вони передбачають застосування певних видів тари і методів аналізу продуктів.

Мінеральні добрива – це продукти промислового або природного походження, що містять елементи живлення в мінеральній формі. Іноді їх називають туками, а промисловість мінеральних добрив – туковою промисловістю. Мінеральні добрива класифікують за хімічним і фізичним станом, характером взаємодії з ґрунтом, способом виробництва.

Елементи живлення – це елементи, потрібні для росту й розвитку рослин. їх поділяють на макро- і мікроелементи.

Макроелементи містяться в ґрунті та в рослинах у кількостях від кількох до сотих часток відсотка (в розрахунку на суху речовину). До них належать N, Р, К, Са, Mg, S. Три елементи живлення – азот, фосфор, калій – називають основними, їх рослини засвоюють у найбільших кількостях.

Мікроелементи – це бор, манган, мідь, молібден, цинк тощо, вміст яких у ґрунтах і рослинах не перевищує тисячних часток відсотка.

Діюча речовина добрив – це вміст у добривах основних елементів живлення. За видами елементів живлення мінеральні добрива поділяють на азотні, фосфорні (фосфатні), калійні (калієві), магнієві (або магнезіальні) та ін.

Форми мінеральних добрив характеризують їх види за хімічним складом, наприклад аміачна селітра, суперфосфат гранульований, калій хлористий та ін. Кількісне відношення діючої речовини, винесеної з урожаєм, до внесеної з добривом називають коефіцієнтом використання діючої речовини добрив.

За вмістом основних елементів живлення добрива поділяють на однокомпонентні, або прості, (містять один основний елемент живлення) і комплексні (містять два або три основних елементи живлення). За кількістю основних елементів живлення комплексні добрива поділяють на подвійні (NP, РК, NK) і потрійні (NPK), останні називають також повними. Добрива, що містять понад 33 % діючих речовин, належать до концентрованих, а понад 60 % – висококонцентрованих.

Крім того, за консистенцією комплексні добрива поділяють на змішані та складні. Змішаними називають добрива, отримані внаслідок простого механічного змішування готових порошкоподібних (кристалічних) або гранульованих однокомпонентних чи складних добрив. Якщо добриво містить кілька елементів живлення й отримане внаслідок хімічної реакції в заводських умовах, його називають складним (амофос, калієва селітра тощо). Складні добрива містять однорідні часточки, кристали чи гранули і мають однаковий або близький хімічний склад. Крім того, вони можуть містити елементи живлення в кількох формах. Складні добрива бувають рідкими. Поділ добрив на складні та змішані певною мірою умовний. Змішані добрива під час зберігання нерідко стають складними внаслідок реакції, що відбуваються між компонентами суміші.

Складнозмішаними є добрива (наприклад, кристалон), отримані після змішування готових однокомпонентних і складних добрив та введенням до них газоподібних і рідких сплавів (розчинів) з наступним твердненням суміші, що супроводжується перекристалізацією та іншими процесами.

Добрива, всі компоненти яких використовуються для живлення рослин, називають безбаластними, наприклад KN03, NH4N03.

До багатофункціональних належать мінеральні добрива, що містять крім елементів живлення речовини, які специфічно впливають на рослини і ґрунт – гальмують або пришвидшують дію добрив, стимулюють розвиток рослин, поліпшують структуру ґрунту тощо.

У широкому асортименті добрив умовно виділяють ще й такі групи:

• для позакореневого підживлення сільськогосподарських та інших культур;

• для тепличних господарств (фертигація, гідропоніка);

• для передпосівного оброблення (інкрустації) насіннєвого матеріалу;

• добрива для приватного сектору – кімнатних, балконних і клумбових рослин.

Нині споживчий ринок заповнено великою кількістю добрив і спеціальних ґрунтових сумішей як вітчизняного, так і закордонного виробництва. Із закордонних фірм найбільшими постачальниками добрив є "Кеміро Агро" (Фінляндія), "Норск-Гідро" (Норвегія), "Покон" (Нідерланди), "ΚΟΜΠΟ" (Німеччина), "Хайфа Кемікалз" (Ізраїль). Проте відомі випадки, коли маловідомі виробники випускають свою продукцію під назвами, подібними до назв відомих фірм, але гіршої якості. Під час вибору ґрунтових сумішей слід обережно ставитися до рекламних запевнень деяких виробників. Так, особливо мають насторожувати заяви про необхідність застосування тільки певного конкретного універсального препарату для всіх культур без врахування їхніх біологічних особливостей і фази розвитку.

Потрібно пам'ятати, що навіть практично подібні добрива різних виробників можуть дещо по-іншому діяти на рослини. Навіть якщо один із препаратів виявився ефективнішим для якоїсь групи культур, це ще не означає, що і для іншої групи він буде ліпшим. Тому під час вибору добрив для рослин крім властивостей самого добрива необхідно знати і враховувати ґрунтово-кліматичні умови регіону вирощування та біологічні особливості культури.

Нині кількість добрив і фірм, які їх виготовляють, досягає кількох тисяч, тому неможливо детально зупинитися на всіх. Та й потреби в цьому немає, бо їх продукція багато в чому подібна і має тільки різні торгові марки. Тому в підручнику наведено інформацію лише про деякі з них.

За агрегатним станом добрива поділяють на тверді, рідкі і газоподібні (застосовують під накриттями, наприклад, діоксид вуглецю). Тверді добрива бувають порошкоподібними (розмір часточок <1 мм), кристалічними (розмір кристалів >5 мм) і гранульованими (розмір гранул 1–5 мм).

Мікрогранули – стартові добрива в мікрогранульованій формі з розміром грану 0,5-1,0 мм. Добриво вносять у рядки під час сівби з насінням, що гарантує високу доступність елементів живлення на ранніх стадіях розвитку рослин.

Нанопорошок часточки розміром менш як 1 мкм. У вигляді суспензії вільно проникають у листки. Такі добрива дають змогу підвищити інтенсивність фотосинтезу рослин і стійкість їх до посухи.

За складом добрива поділяють на: комплексні (склад відповідає вимогам окремих культур); універсальні (застосовують на кількох видах культур); моно- і двокомпонентні (для ліквідації нестачі окремого елемента).

За призначенням добрива бувають для професійних і фермерських господарств, для садівництва, овочівництва і тепличних господарств, для приватного сектору (хобі сектору).

Вплив добрив на врожайність сільськогосподарських культур, якість продукції і родючість ґрунту визначає їх ефективність. Дію добрив на продуктивність сільськогосподарської культури впродовж одного вегетаційного періоду називають прямою. Дію добрив, внесених під попередник на другий і наступні роки, називають післядією. Ефективність взаємодії добрив визначається сумісною дією двох і більше елементів живлення порівняно з роздільним їх внесенням.

Добрива на основі хелатів – хімічні речовини, які забезпечують стабільність елементів живлення в розчині і проникнення їх у рослини. В Україні перші дослідження щодо застосування комплексонатів металів як мікродобрив було проведено в 1960-х роках. Вже тоді П. А. Власюк висловив думку про доцільність виробництва комплексонатів металів, які утворюють досить міцні, але розчинні у воді сполуки мікроелементів. Учений передбачав, що застосування цих речовин дають змогу підвищити також рухливість мікроелементів і самого ґрунту. За його виразом: комплексонати – це добрива майбутнього. Найсучаснішими розробками є полімерні хелатні комплекси та сполуки на основі амінокислот. До їх складу входять антивипаровувачі (захищають міркокраплини від випаровування до моменту проникнення їх у листок, що сприяє швидкому поглинанню і підвищенню ефективності застосування), прилипачі (ад'юванти) сприяють зниженню поверхневого натягу водних розчинів, чим забезпечується значне збільшення площі листків, яка вкривається робочим розчином, захищають поживні речовини від змивання опадами або поверхневим зрошенням), поверхнево-активні речовини (сприяють рівномірному розподілу робочого розчину по листковій поверхні), зволожувачі з ефектом реактивації (навіть після висушування відносна вологість повітря забезпечує реактивацію поживних речовин на поверхні рослин, що сприяє подовженню періоду їх поглинання).

Прилипачі та зволожувачі змінюють поверхневий натяг, що сприяє швидкому й ефективному проникненню поживних речовин у паренхіму листка і цитоплазму клітин. Це поліпшує обмін у клітинах рослин, усуває післядію різних стресових чинників (дії пестицидів, несприятливих погодних умов, пошкодження рослин тощо).

Фертивант – механізм транспорту поживних речовин крізь листок. Він не руйнує листкову пластинку, а м'яко обволікає її. При цьому він втягує елементи живлення, розширюючи міжклітинний простір епідермісу, а не лише крізь відкриті продихи, які працюють тільки за певної температури повітря. Тривалість дії добрив, в які входить фертивант, становить 3–4 тижні. Внаслідок зміни концентрації клітинного соку в тканинах листка рослина для рівноваги посилює засвоєння елементів живлення кореневою системою. Засвоюваність поживних речовин при цьому підвищується ще на 1S %. Ці сполуки практично не втрачають ефективності при застосуванні за дуже низьких і високих температур, крім того, високий ступінь їх чистоти забезпечує більшу ефективність.

pH-активний комплекс – підкислює препаративні форми, отримані буферні властивості дають змогу поліпшити сумісність робочого розчину з кутикулою листка та його проникнення всередину рослини, а також уберегти елементи живлення від переходу в нерозчинну форму (утворення осаду). Препарат особливо ефективний при виготовленні робочого розчину на твердій воді.

Концентрований засіб для очищення обприскувачів і сільськогосподарської техніки видаляє рештки пестицидів та агрохімікатів, а також іржу і відклади кальцію з одночасним нанесенням захисної плівки для зменшення корозії в зимовий період.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси