Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Виробництво калійних добривВиробництво калійних добривОсобливості застосування калійних добривВзаємодія калійних добрив із ґрунтомФорми фосфорних добривФорми азотних добривТехнологія застосування органічних добривЗастосування добривЗастосування добривВиробництво добрив та їх ефективність
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Агрохімія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Форми калійних добрив

Сировиною для виробництва калійних добрив є природні поклади калійних солей і ропа солоних озер. Зі 120 калієвмісних мінералів і руд для виробництва калійних добрив використовують лише сильвін, сильвініт, карналіт, каїніт, шепіт, лангбейніт, алуніт, полігаліт.

Значні поклади калійних солей є в Канаді, Німеччині, Росії, Білорусі, Україні, Ізраїлі, США, Іспанії та в інших країнах. Найбільшими родовищами хлоридних калійних солей на території країн СНД є Солікамське (карналіт) і Білоруське (сильвініт).

В Івано-Франківській і Львівській областях знаходиться найбільше в світі (запаси понад 2,5 млрд т) Прикарпатське родовище калійних солей сульфатнохлоридного типу. В ньому залягають як хлоридні поклади (8–19 % К2O), що складаються з сильвініту та інших руд, так і сульфатно-хлоридні (10-12 % К2O), що складаються з каїнітової породи (35–60 % каїніту, 20-40 – галіту, 3–7 – полігаліту, 6–15 % глинистих мінералів) і каїніто-лангбейнітової породи (20–30 % каїніту, 10–20 – лангбейніту, 30–40 – галіту, 5–10 – сильвіну, 5–10 – кізериту, близько 20 % глинистих мінералів).

Із 14 родовищ в Україні основними є Калуш-Голинське і Стебниківське. В Калуш-Голинському родовищі лінзи калійних солей залягають у кілька поверхів серед потужної товщі неогенових глин. Тут діють шахти і єдиний у світі калійно- соляний кар'єр. У Калуському виробничому об'єднанні виробляють калійно- магнієві добрива, сульфат калію та інші продукти. У Стебниківському родовищі є чотири соленосних площі, що охоплюють 1000-метрову товщу порід. Працюють дві шахти.

У воді океанів і морів міститься близько 0,05 % калію, тому морська вода може бути невичерпним джерелом для промислового виробництва калійних солей. Таким способом отримують зокрема, хлорид калію із високомінералізованої ропи

Мертвого моря. Цінним калійним добривом є зола з деяких видів морських водоростей.

Невеликим додатковим джерелом калійних солей є відходи деяких цементних заводів, зокрема пил, що відділяється в електрофільтрах цементних печей. Вміст водорозчинного калію в цементному пилу у вигляді К2СO3 і K2SO4 становить 20–30 % К2O. Крім того, як побічний продукт солі калію випускають підприємства кольорової металургії: магнієві заводи (хлористий калій-електроліт), алюмінієві заводи (поташ – у разі переробки нефеліну, сульфат калію – за переробки алунітів).

Калій хлористий КС1 – калійне добриво, яке отримують під час переробки сильвінітових і карналітових руд. У хімічно чистому хлориді калію міститься 63,1 % К2O. Залежно від способу виробництва сільському господарству постачають калій хлористий із вмістом від 57 до 60 % К2O. За зовнішніми ознаками калій хлористий – це гранули неправильної форми сірувато-білого (за галургічного способу виробництва) або червоно-бурого кольору (за флотаційного способу). Для забезпечення розсипчастості калій хлористий обробляють різними реагентами, серед яких перевагу віддають амінам.

Калій хлористий із калійних руд виробляють кількома способами.

Перший спосіб – гідроциклониий, за яким крупнокристалічний хлористий калій отримують після розділення хлоридів калію і натрію за щільністю в спеціальних апаратах – гідроциклонах.

Другий спосіб – галургічниий, ґрунтується на різній розчинності та здатності до кристалізації хлоридів калію і натрію за підвищеної температури (90–100 °С). При цьому в розчинах насичених обома солями, вміст хлориду натрію зменшується. За наступного охолодження розчину до 20–25 °С хлорид калію кристалізується, а хлорид натрію залишається в розчині. Після висушування продукт піддають грануляції, що поліпшує фізичні властивості добрива. Проте виробництво калію хлористого за цим способом потребує громіздкої апаратури і великих витрат електроенергії.

Третій спосіб – флотаційний, ґрунтується на різній змочуваності часточок руди і породи. При цьому для відділення КС1 від NaCl у сильвініт добавляють поверхнево-активні речовини (аміни), які адсорбуються лише на поверхні кристалів КС1. За інтенсивного продування повітрям його кристали спливають, а кристали NaCl осідають. Реагент на поверхні кристалів КС1 різко зменшує гігроскопічність добрива. Цей спосіб добування калію хлористого найбільш поширений. В Україні флотаційним і галургічним способами виробляють майже весь калій хлористий.

Четвертий спосіб – підземне вилуження руди з наступною переробкою розсолу випаровуванням і кристалізацією.

П'ятий спосіб – комбінований, ґрунтується на флотаційному збагаченні руди з подальшим розчиненням і кристалізацією дрібних фракцій.

Калій хлористий-електроліт (КС1 з домішками NaCl і MgCl2) – це побічний продукт виробництва магнію з карналітових руд. Містить до 45,5 % К2O і певну кількість магнію. На бідних на магній піщаних ґрунтах калій хлористий-електроліт ефективніший, за калій хлористий.

Сульфат калію K2SO4 – висококонцентроване безхлорне калійне добриво. За зовнішніми ознаками – це дрібнокристалічний порошок білого кольору з жовтим відтінком, добре розчинний у воді, не злежується. Виробляють сульфат калію комплексною переробкою полімінеральних калійних руд, конверсією хлориду калію або сульфатів натрію, магнію, амонію тощо за допомогою сірчаної кислоти, а також отримують як побічний продукт деяких хімічних виробництв. Добриво, що постачається сільському господарству, містить 48–54 % К2O. Це фізіологічно кисле добриво. На слабкокислих і кислих ґрунтах може підвищувати кислотність ґрунтового розчину, на нейтральних і лужних ґрунтах аніон сірчаної кислоти цього добрива утворює з кальцієм гіпс.

Сульфат калію можна застосовувати на всіх типах ґрунтів і під усі культури. Порівняно з хлоровмісними добривами він забезпечує вірогідні прирости врожаю винограду, гречки, тютюну та інших культур у засушливих районах. Сульфат калію широко застосовують в овочівництві, зокрема в захищеному ґрунті, та в плодівництві.

За внесення K2S04, ґрунт отримує 1 кг калію та близько 1 кг сірки. Наявність сірки в добриві позитивно виливає на продуктивність капустяних, бобових., деяких інших культур.

Калімагнезія (сульфат калію-магнію, потенкалі) K2SO4 • MgSO4. У калімагнезії марки А міститься 28–30 % К20, марки Б – 25 %. В обох марках цього добрива міститься 8 % MgO і не більш як 15 % хлору. Випускають у вигляді порошку або спресованих гранул неправильної форми білого кольору, іноді з рожевим або сірим відтінком. Добриво не гігроскопічне, не злежується, добре розсіюється. Виробляють калімагнезію кристалізацією з природних сульфатних солей, переважно з шеніту. Тому його іноді на-зивають шенітом.

Калімагнезію можна застосовувати на всіх типах ґрунтів під усі культури, але найдоцільніше її використовувати під культури, чутливі до хлору. Завдяки вмісту в добриві магнію воно особливо ефективне на дерново-підзолистих ґрунтах легкого гранулометричного складу.

Концентрат калійно-магнієвий (калімаг-30, калімаг флотаційний, збагачений каїніт) K2SO4 • MgSO4 містить 18-20 % К2O, 8-9 MgO і до 8 % хлору. Калімаг супер містить не менш як 40 % К2O. Випускають у вигляді гранул сірого кольору в результаті збагачення природного каїніту. За ефективністю близький до калімагнезії.

Змішана калійна сіль (КС1 • nNaCl) + КС1 містить 40 % К2O, близько 20 Na2O і 50 % хлору. Добувають механічним змішуванням калію хлористого з меленим каїнітом або сильвінітом. За зовнішніми ознаками – це суміш сірих, білих і червонуватих кристалів дрібного й середнього розмірів. Добриво малогігроскопічне, добре розчиняється у воді. За тривалого зберігання може злежуватися. Змішані каліє- і натрієвмісні добрива використовують під коренеплоди, а також під помідори, капусту, лучні й злакові трави. Для культур, чутливих до вмісту хлору, воно менш придатне, ніж калій хлористий.

Каїніт КС1 • MgSO4 • ЗН20 містить не менш як 9,5 % К2O, 20–25 Na2O, 6–7 MgO і 32–35 % хлору. Добувають його в результаті подрібнення і розмелювання пластів природних солей. Це крупнокристалічна сіль світло-сірого кольору з вкрапленнями окремих червоних кристалів. Добриво малогігроскопічне, добре розсіюється, проте за несприятливих умов зберігання верхній шар каїніту злежується. Одним з недоліків каїніту є високий вміст у ньому хлору, що негативно впливає на продуктивність культур, чутливих до цього елемента. Каїніт використовують для удобрення буряку на чорноземних ґрунтах. Вносять його під час основного обробітку ґрунту.

Цементний пил безхлорне калійне добриво, відходи цементної промисловості. Містить 10–15 % К2O у вигляді карбонатів, гідрокарбонатів, сульфатів і в незначній кількості силікатів, а також гіпс, оксид кальцію, півтораоксиди й домішки мікроелементів. Застосовують як основне добриво, зокрема на кислих ґрунтах, під хлорофобні культури.

Екоплант (зола соняшникова) містить 49 % К2O, 7-8 – P2O5, 12 – СаО і 10 % MgO.

Зола – цінне місцеве калійно-фосфорно-вапняне добриво. Хімічний склад залежить від виду палива (табл. 5.7).

Таблиця 5.7. Склад попелу різних видів палива (П• О. Дмитренко та ін., 1986), %

Зола

К2O

Р2O5

СаО

Соломи пшеничної

13,6

6,4

5,9

житньої

16,2

4,7

8,5

гречаної

35,3

2,5

18,5

Стебел соняшнику

36,3

2,5

18,5

Дров березових

13,8

7,1

36,3

соснових

6,9

2.0

31,8

ялинових

3,2

2,4

25,3

вербових

4,6

2,1

43,5

Гною, кізяка

1,0

5,0

9,0

Торфу низинного

1,0

1.2

20,0

верхового

0,3

0,5

3,0

Кам'яного вугілля

0,1-0,4

0,1-0,40

-

Кам'яного вугілля разом із дровами

1,0

2,0

-

Деревна зола зазвичай містить до 15 % К2O у вигляді К2СO3, 7 – Р2O5 і близько 40 % СаО. На відміну від промислових добрив не містить хлору, тому є найліпшою формою для чутливих до хлору культур.

Зберігати золу потрібно в сухих захищених приміщеннях, оскільки на відкритому повітрі атмосферними опадами з неї вимиваються легкорозчинні сполуки калію, після чого вона придатна лише як вапняно-фосфорне добриво. Можна застосовувати на всіх типах ґрунтів під усі культури: картоплю, овочеві, багаторічні трави, але найефективніше – на кислих ґрунтах легкого гранулометричного складу і торфовищах. Норму внесення золи розраховують за вмістом у ній калію і фосфору.

Золу вносять під час основного обробітку ґрунту або передпосівної культивації в дозі 0,5-1,5 т/га. Фосфор із золи за ефективністю близький до преципітату і термофосфатів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси