Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Виробництво калійних добривТехнологія застосування органічних добривВиробництво калійних добривФорми калійних добривВзаємодія калійних добрив із ґрунтомОсобливості застосування фосфорних добривОсобливості застосування азотних добривЗастосування добривЗастосування добривСистема застосування добрив та агрохімікатів
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Агрохімія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особливості застосування калійних добрив

Застосуванню калійних добрив в Україні поки що не надається належна увага. Це пояснюється високим природним вмістом калію в більшості ґрунтів і значно ліпшою забезпеченістю його рухомими сполуками. Площі з середнім і низьким умістом рухомих сполук калію становлять 30 %. Переважно це ґрунти піщаного і супіщаного гранулометричного складу. Насамперед калійних добрив потребують дерново-підзолисті ґрунти Полісся та опідзолені ґрунти Лісостепу. Грунти південної частини Лісостепу і практично всі ґрунти Степу характеризуються підвищеним і високим умістом рухомих сполук калію.

Калійні добрива найефективніші на легких дерново-підзолистих ґрунтах Полісся, на осушених торф'яниках, сірих лісових ґрунтах і чорноземах вилужених Лісостепу (табл. 5.9).

Таблиця 5.9. Окупність помірних норм калійних добрив за збалансованого азотно-фосфорного живлення рослин (за даними польових дослідів агрохімслужби України)

Зона, ґрунти

Окупність І кг К2O добрив приростом урожаю, кг

Пшениця озима

Ячмінь ярий

Картопля

Буряк

цукровий

Соняшник

Полісся, Карпати

Дерново-підзолисті

1

2,7

5,0

60

37

Лісостеп

Чорноземи типові та опідзолені

4,2

1,7

13

60

6,3

Темно-сірі лісові

5,0

6,0

40

73

4,0

Сірі лісові

5,1

4,0

47

-

-

Степ

Чорноземи звичайні

3,0

1,5

-

8

2,7

Чорноземи південні

1,7

2,0

-

-

2,3

Темно-каштанові солонцюваті

1,0

0,8

-

-

-

У Степу, де природний вміст калію високий, калійні добрива доцільно вносити насамперед на незасолених чорноземах, передусім на зрошуваних полях. Калійні добрива в солонцюваті й засолені ґрунти не вносять.

На піщаних ґрунтах, що потребують вапнування, за внесення калійних добрив посилюється необхідність нейтралізації ґрунтової кислотності, оскільки калій витісняє в розчин іони Н+, А13+ і Мn2+, які знижують pH. Ще більшого значення калійні добрива набувають під час вапнування кислих ґрунтів. Прирости врожаю від внесення калію на ґрунтах після їх вапнування збільшуються як в абсолютних, так і у відносних показниках. Дія вапна на кислих ґрунтах крім поліпшення фізико-хімічних властивостей ґрунту виявляється також у посиленні азотно- фосфорного живлення рослин і в деякому зниженні забезпеченості рослин калієм унаслідок активування процесів фіксації його ґрунтовими колоїдами. Крім того, зі зростанням урожаїв під час вапнування збільшується винесення калію з ґрунту, а переходить він у ґрунті в доступні форми менш інтенсивно, ніж на кислих ґрунтах.

Унаслідок антагонізму калію і кальцію виникає потреба збільшення норм калійних добрив під час вапнування і на ґрунтах з реакцією, близькою до нейтральної. Одночасно з поліпшенням калійного режиму ґрунту підвищується також ефективність вапнування.

Чорноземні ґрунти Лісостепу і Степу містять значну кількість доступного для рослин калію. Вони також багаті на необмінний калій, який активно переходить у рухомі форми, тому ефективність калійних добрив на цих ґрунтах незначна. Навіть культури, що споживають велику кількість калію (просапні й технічні), слабко реагують на внесення калійних добрив. Особливо чітко це простежується на ґрунтах важкого гранулометричного складу. Проте з часом, зокрема за систематичного вирощування калієфільних культур та при внесенні високих норм азотних і фосфорних добрив, ефективність калійних добрив зростає. Пояснюється це збідненням неудобрених ґрунтів на калій унаслідок його винесення врожаями культур.

Систематичне внесення добрив навіть з урахуванням винесення врожаями істотно не збільшує вмісту рухомих форм калію в чорноземах, що пов'язано з високою насиченістю ГВК двовалентними основами, які перешкоджають поглинанню калію. Необмінному поглинанню калію у верхніх шарах чорноземів сприяють такі чинники: мінералогічний склад – гідрослюди і високодисперсні мінерали монтморилонітової групи, здатні активно фіксувати одновалентні катіони, висока насиченість ГВК основами, значна кількість органічних речовин, майже повна відсутність основного конкурента калію – поглиненого амонію, незворотна коагуляція колоїдів у разі періодичного підсихання верхнього шару. В зв'язку з цим калій на відміну від фосфору можна вносити про запас лише на 2–3 роки, але цей спосіб внесення калійних добрив для луків і пасовищ не рекомендується, оскільки підвищений вміст калію в кормах негативно впливає на їх якість.

Для більшості сільськогосподарських культур середні норми калійних добрив становлять 45-60 кг/га К2O. Під культури, які виносять з урожаєм багато калію (буряк, картопля, тютюн, соняшник, плодові та деякі овочеві), норми добрив збільшують до 90–120 кг/га К2O. Оптимальний вміст обмінного калію в ґрунті для калієфільних культур порівняно із зерновими, зернобобовими, однорічними і багаторічними травами вищий. Закономірна дія калійних добрив виявляється тоді, коли вміст рухомих сполук калію становить 60–100 мг/кг, тобто для більшості орних земель ефективність калійних добрив нестійка.

Незважаючи на те що оптимальні рівні вмісту рухомих сполук калію в ґрунті встановлено, вони потребують уточнення і диференціації, оскільки залежать від багатьох причин та умов.

1. Баланс калію в ґрунтах України різко дефіцитний, проте сільськогосподарські культури слабко або взагалі не реагують на застосування калійних добрив. Це, мабуть, пояснюється недосконалістю методів діагностики калійного режиму ґрунту.

2. Внесення калійних добрив сприяє поповненню всіх форм калію в ґрунті. Кожна ґрунтова відміна має власну, лише для неї характерну ємність щодо засвоюваних форм калію. В ґрунтах дерново-підзолистого типу більше накопичується обмінних форм калію, в чорноземах – необмінних, які можуть досягати 60 % внесеного калію. В усіх випадках доступні форми калію в міру їх використання поповнюються за рахунок необмінних його форм. Тому їх потрібно враховувати як потенційно доступні форми.

3. Калій за рухомістю в ґрунті займає проміжне положення між азотом і фосфором, тому за спроби створення оптимального калійного рівня за одноразового внесення високих норм калійних добрив у ґрунтах важкого гранулометричного складу калій переходить у необмінно-фіксовану, менш доступну для рослин форму, але в ґрунтах легкого гранулометричного складу він у значній кількості мігрує по його профілю.

4. У зв'язку з антагонізмом кальцію і калію під час вапнування кислих ґрунтів вміст рухомих сполук калію має бути вищим. Для цього норму калійних добрив збільшують на 30–50 %.

5. Культурні рослини по-різному реагують на рівень калійного живлення, тому в сівозміні необхідний диференційований підхід щодо його оптимізації. Калійна недоступність існує на різних типах ґрунтів і більше всього прив'язана до окремих сільськогосподарських культур. Насамперед удобрюють калієфільні культури – буряк, картоплю, соняшник тощо. За оптимальних систем удобрення в сівозміні потреба в калійних туках зазвичай відсутня для зернових колосових і зернобобових культур.

6. Зазвичай сільському господарству постачають хлоровмісні калійні добрива. Негативну дію хлору усувають оптимізацією норм, строків і способів внесення добрив.

Ефективність деяких форм калійних добрив виявляється залежно від ґрунтово- кліматичних умов і біологічних особливостей культур. На формування врожаю сільськогосподарських культур та його якість крім калію впливають також інші елементи, що містяться в калійних добривах – натрій, магній, сірка, хлор тощо.

На легких за гранулометричним складом ґрунтах важливе значення мають калійно-магнезіальні добрива (калімагнезія, калімаг та ін.), які крім калію містять ще й магній. На чорноземних ґрунтах усі форми калійних добрив за ефективністю майже рівноцінні. Майже всі вони підкислюють ґрунт, тому на кислих ґрунтах їх застосування потрібно поєднувати з вапнуванням.

На ґрунтах середнього і важкого гранулометричного складу калійні добрива вносять під час осіннього обробітку ґрунту. Добрива при цьому потрапляють у вологий шар ґрунту, де локалізована основна маса коренів, і краще засвоюються рослинами. Внаслідок адсорбції калій утримується в орному шарі ґрунту, а хлор під дією атмосферних опадів переміщується (вимивається) вниз по профілю ґрунту. На легких за гранулометричним складом ґрунтах в умовах достатнього зволоження калійні добрива краще застосовувати навесні під час передпосівного обробітку ґрунту. Для підживлення калійні добрива менш ефективні, ніж за разового внесення всієї норми до сівби, оскільки коренева система рослин розвивається в пошуках вологи у глибших шарах ґрунту. Лише в умовах зрошення на ґрунтах легкого гранулометричного складу частину норми калію іноді доцільно застосовувати для підживлення просапних культур.

Невеликі норми калійних добрив (10–15 кг/га К2O) вносять у рядки під час сівби сільськогосподарських культур. Особливо ефективне рядкове внесення калійних добрив одночасно з фосфорними під час сівби озимих культур, що сприяє підвищенню їх зимостійкості. Проте підвищенні норми рядкового внесення калійних добрив знижують схожість насіння.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси