Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Застосування мікродобривВиди мікродобривОсобливості застосування мікродобривМікроелементиРівень мікроелементів дії.
Значення води для рослинЗначення тепла в житті рослинЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИЗначення кальцію й магнію для ґрунту і живлення рослинПоширення рослин та їх значення у біосфері
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Агрохімія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

МІКРОЕЛЕМЕНТИ І МІКРОДОБРИВА

Чим більше вчені пізнають будову компонентів біосфери, тим стає зрозумілішим, що немає елементів просто "корисних" і "шкідливих". Для кожного з них є певний діапазон концентрацій, за межами якого корисний елемент перетворюється на шкідливий (отруйний). Багато також залежить і від форм їх знаходження в кожному конкретному випадку, тому віднесення того чи іншого елемента до групи токсичних є досить умовним, яке відображає лише високу вірогідність прояву його негативної дії на організм рослин, тварин і людини. Причини підвищеного інтересу до мікроелементів криються у їх величезному значенні як у живій речовині планети, так і в геологічних процесах, що відбуваються в різних геосферах планети (В. П. Кирилюк, 2006).

Нестача чи надлишок хімічних елементів у гірських породах, ґрунтах, природних водах відображається на нормальному розвитку біоценозів, викликає ендемічні захворювання рослин, тварин і людини. Захворювання, спричинювані токсичною дією речовин, які потрапили в організм дуже малих кількостях, відомі з античних часів (наприклад, меркуріалізм – отруєння ртуттю, сатурнізм – отруєння свинцем).

Усі патологічні процеси, спричинені дефіцитом, надлишком чи дисбалансом мікроелементів в організмі отримали назву мікроелементозів. У медицині з'явився навіть новий напрям – мікроелементологія, яка вивчає збалансованість забезпечення організму людини мікроелементами.

Значення мікроелементів для рослин

Для вирощування високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур поряд з біоелементами (С, Η, О, N, Р, К, Са, Mg, S) важливе значення в живленні рослин мають ще близько 18 елементів, передусім – В, Mn, Cu, Zn, Co, Mo. Оскільки вміст цих елементів у рослинах і ґрунтах досить малий (0,01–0,001 % у перерахунку на суху речовину), їх називають мікроелементами, а добрива, що їх містять – мікродобривами. Для вирощування високих повноцінних урожаїв сільськогосподарських культур необхідно враховувати їх вимоги до мікроелементного складу живильного середовища.

Виділяють кілька біологічних груп рослин, що характеризуються підвищеною потребою в тих або інших мікроелементах. Так, зернові насамперед реагують на мідь, бобові – на молібден і бор, кукурудза – на цинк, соняшник – на бор і мідь, ріпак – на бор і манган (табл. 6.1).

Більшість мікроелементів потрібні для нормального росту і розвитку рослин, оскільки вони беруть участь у таких важливих процесах, як фотосинтез (Mn, Fe, Си), дихання (Mn, Fe, Cu, Zn, Со), вуглеводний, жировий та білковий обміни, утворення органічних кислот і ферментів (Μη, V, Cu, Ni, Mo, Zn), процеси зв'язування вільного азоту (Мо, В, Mn, Fe), перетворення сполук азоту і фосфору (В, Zn, Cu, Mn, Мо), розвиток бульбочкових бактерій (Cu, Мо, В), є каталізаторами різних реакцій (Fe, Mn, Мо, Cu, Zn та ін.). Відомо, що А1, В, Cu, Со, Мо, Zn виконують специфічні функції в захисних механізмах морозостійких і засухостійких різновидів рослин.

Таблиця 6.1. Біологічна потреба деяких сільськогосподарських культур у мікроелементах (узагальнені дані)

Культура

Мікроелемент

Fe

В

Си

Μn

Mo

Zn

Пшениця

+

+

+++

+++

+

++

Ячмінь

+

+

+++

++

+

++

Овес

+

+

+++

+++

++

+ +

Рис

++

++

+++

++

++

++

Сорго

+++

+

++

+++

+

+++

Кукурудза

++

++

++

++

+

+ + +

Зернобобові

++

++

++

+++

+++

+ +

Олійні

+

+++

++

++

+

+ +

Капуста цвітна

+

+++

++

++

+++

+

Капуста білоголова

+

+++

++

+++

+++

+

Цибуля, часник

+

++

+++

+++

++

+ +

Огірок

+

+

++

+++

+

+

Морква

+

++

+++

++

+

+

Редька

+

++

++

+++

++

+

Помідор, перець

+++

++

++

+++

+

++ +

Картопля

+

+

+

++

+

++

Буряк

++

+++

+

+++

++

++

Конюшина

++

++

++

++

+++

+ +

Люцерна

++

+++

+++

++

+++

++

Льон

+

++

+++

+

+

+++

Гречка

+

++

+

+

++

+ +

Кавун, диня

++

++

+

++

+++

++

Суниця, малина

+++

+

+

++

+

++

Виноград

+++

+++

++

+++

+

+++

Яблуня, груша

+++

+++

+

++

+

+ +

Черешня, слива

+++

+++

++

+++

+

+ + +

Газонні трави

+++

+

+++

+++

+

+

Декоративні

+++

+

+++

+++

+

+

Примітка. Чутливість: + – низька; ++ – середня; +++ – висока.

Дія мікроелементів на фізіологічні процеси пояснюється їх вмістом у ферментах, вітамінах, гормонах та інших біологічно активних речовинах. За оптимального забезпечення рослин мікроелементами пришвидшуються їх розвиток і достигання насіння, підвищується стійкість до хвороб і шкідників, знижується дія проти зовнішніх несприятливих чинників – посухи, низьких і високих температур повітря та ґрунту. На відміну від пестицидів мікроелементи підвищують імунітет рослин.

Відомо, що манган, мідь, цинк, бор та інші мікроелементи входять до складу протигрибкових і протибактеріальних препаратів, тому добрива, які їх містять, мають знижувати і захворюваність сільськогосподарських культур. Встановлено, що на фоні застосування мікродобрив ураженість вівса сажкою зменшується вдвічі, пшениці ярої – сажкою і борошнистою росою в 10 разів, ячменю сажкою і гельмінтоспорозом – удвічі, пшениці озимої септоріозом, борошнистою росою і церкоспорозом – на 10 %, соняшнику борошнистою росою і білою гниллю – в 3-4 рази, кукурудзи сажкою – на 60–80 % (С. Ю. Булигін та ін., 2007).

Крім того, вони захищають рослини від бактеріальних і грибних хвороб (табл. 6.2).

Таблиця 6.2. Вплив мікроелементів на фізіологічну стійкість рослин до хвороб (В. Т. Куркаєв, А. X. Шеуджен, 2000)

Хвороба

Мікроелемент

В

Со

Μn

Си

Mo

Zn

Бура іржа зернових

+

+

Корончата іржа вівса

+

Стеблова іржа зернових

+

Борошниста роса зернових

+

+

+

Бактеріоз та іржа льону

+

Іржа соняшнику

+

+

+

Фомоз буряку

+

Несправжня борошниста роса буряку

+

+

+

+

Фітофтороз картоплі

+

+

+

Бура плямистість помідора

+

+

+.

Біла плямистість помідора

+

+

Фітофтороз помідора

+

+

+

+

Бактеріоз капусти

+

+

+

Борошниста роса капусти

+

Борошниста роса аґрусу

+

Так, борні, молібденові, мідні і цинкові добрива знижують шкідливість іржі, поліспорозу, антракнозу, кобальтові і манганові добрива ефективні в боротьбі з борошнистою росою зернових культур і фітофторозом помідора; передпосівна обробка насіння гороху молібденом, цинком і кобальтом сприяє зниженню чисельності личинок бульбочкового довгоносика; манган, мідь і бор підвищують стійкість зернових культур до гессенської мухи.

Знижують пошкодження гельмінтоспоріозом зернових культур манган, коренеїдом буряків – цинк, ризоктоніозом картоплі – мідь, манган, фітофторозом картоплі – мідь, молібден, манган, чорною ніжкою картоплі – мідь, манган, килою капусти – манган, бор, фомозом моркви – бор, чорним раком яблуні – бор, манган, сірою гниллю суниці – манган.

В усіх випадках найбільша ефективність мікроелементів у захисті рослин від патогенів виявляється при їх застосуванні на фоні оптимального живлення мікроелементами.

Вплив мікродобрив на фітосанітарний стан агроекосистем можливий у кількох напрямах: підвищення фізіологічної стійкості та адаптивності рослин; зниження репродуктивної здатності шкідливих організмів у рослинах-хазяїнах; затримання швидкості передачі збудників у здорові рослини; зміна товщини кутикули й епідермісу, що створює у рослин захисний шар; зміна швидкості росту і розвитку рослин, що порушує взаємодію збудника і рослини в критичні періоди формування врожаю.

Упродовж усього вегетаційного періоду рослини потребують основних мікроелементів. Деякі мікроелементи не реутилізуються, тобто не пересуваються зі старих органів у молодші.

Мікроелементи життєво важливі для рослин і чинять пряму дію на організм, їх специфічний біохімічний вплив не можна замінити іншими речовинами. Без них рослина не може ні рости, ні завершити деякі метаботичні цикли. їх нестача обов'язково має бути компенсована. Лише тоді можна отримати якісну продукцію, яка відповідає оптимальному вмісту для певного сорту цукрів, амінокислот, вітамінів.

Рослини здатні використовувати мікроелементи лише у водорозчинній (рухомій) формі), нерухома форма мікроелемента може бути використана рослинами після перебігу складних біохімічних процесів за участю гумінових кислот ґрунту. В більшості випадків ці процеси відбуваються повільно і в умовах зрошення значна частина рухомих форм мікроелементів може вимиватися. Всі мікроелементи, крім бору, входять до складу тих чи інших ферментів, а бор локалізується в субстраті й бере участь у переміщенні цукрів крізь мембрани внаслідок утворення вуглеводно- боратного комплексу.

Більшість мікроелементів є активними каталізаторами, які пришвидшують цілу низку біохімічних реакцій. Спільна дія мікроелементів значно посилює їх каталітичну дію. В багатьох випадках лише їх поєднання може забезпечити нормальний розвиток рослин.

Проте зводити роль мікроелементів тільки до їх каталітичної дії неправильно. Вони значно впливають на утворення біоколоїдів, спрямованість біохімічних процесів. Так, манган регулює співвідношення дво- і тривалентного заліза в клітинах. Співвідношення залізо : манган має бути > 2. Мідь захищає від руйнування хлорофіл і дає змогу підвищити норми азоту й фосфору майже вдвічі. Бор і манган активують процес фотосинтезу після підмерзання рослин. Несприятливе співвідношення між азотом, фосфором і калієм може спричинити хвороби рослин, які лікують за допомогою мікродобрив.

Оптимальне живлення рослин мікроелементами підвищує їх стійкість до несприятливих погодних умов:

• мідь, цинк, манган, кобальт, молібден позитивно впливають на посухостійкість рослин, зберігають виший рівень синтезу білка, підвищують вміст аскорбінової кислоти, проліну, амідів, нуклеїнових кислот, виконують у рослинах захисну функцію;

• бор, цинк і манган забезпечують стійкість рослин до різких коливань температур;

• бор і молібден знижують у рослин транспірацію вдень і підвищують її вранці, збільшують уміст зв'язаної води і водоутримувальні можливості тканин, зменшують денну депресію фотосинтезу;

• цинк і мідь підвищують морозостійкість рослин.

Чимало вчених називає їх "елементами життя", зазначаючи, що за їх відсутності життя рослин і тварин стає неможливим. Нестача мікроелементів у ґрунті не призводить до загибелі рослин, але є причиною порушення обміну речовин, спричиняє до захворювання рослин і тварин. Основи застосування мікроелементів у сільському господарстві мають ґрунтуватися не лише на потребах у них тієї чи іншої культури, а й більшою мірою на їх умісті в ґрунті, що визначає їх уміст у рослинах, впливає на продуктивність і якість урожаю. Тому основою для розроблення заходів з виробництва і застосування добрив має бути вміст рухомих форм мікроелементів у ґрунтах, їх географічна поширеність і розподіл по ґрунтовому профілю. Водночас мікроелементи як важкі метали у концентраціях, що перевищують потреби в них рослин, можуть порушувати біологічні цикли, пригнічувати, а іноді й призводити до загибелі рослин. Особливо токсичні для живих організмів високі концентрації таких елементів, як Pb, Cd, Co, Cu, Zn, Ni. Тому, незважаючи на високу ефективність мікродобрив, допускати їх бездумного застосування не можна, бо це може призвести до накопичення в ґрунті токсичної кількості важких металів. Надлишок мікроелементів, як і їх нестача викликають метаболічні порушення в рослинах. У цілому рослина стійкіша до підвищених, ніж до знижених концентрацій мікроелементів. У процесі еволюції в рослин виробилися механізми, які регулюють надходження і вміст у них хімічних елементів. Це не означає, що встановлюється сталий вміст хімічних елементів у органах: спостерігаються коливання. Іноді значні. Схему захисних реакцій рослин проти надмірного надходження мікроелементів наведено на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Схема захисної реакції рослин від токсичних впливів мікроелементів

Корені є головним акумулятором мікроелементів, що затримує їх проникнення в стебло. Основна їх частина локалізується по периферії коренів у зоні так званого пояса Каспарі. Разом з цим захисні можливості кореневої системи обмежені й за значного надходження токсичних іонів з ґрунту вона неспроможна повністю захистити вегетативну масу від забруднення. Стебло містить менше токсичних елементів і обмежує їх надходження в генеративні органи, тому в насіннєві завжди менше важких металів, ніж у коренях чи стеблах.

За вмістом елементів в окремих частинах рослин (коріння, листки, насіння) можна робити висновок про здатність рослин і ґрунту захищати ланцюг живлення від важких металів і про здатність металу долати цей захист.

Особливо високий ступінь адаптації то токсичних концентрацій деяких мікроелементів мають нижчі рослини – мікроорганізми, мохи, лишайники. Вищі рослини менш стійкі до підвищених концентрацій мікроелементів (табл. 6.3).

Таблиця 6.3. Прояви токсичності мікроелементів у сільськогосподарських культур (узагальнено В. П. Кирилюком, 2006)

Елемент

Симптом

Чутлива культура

Аl

Затримання росту, темно-зелене або пурпурове забарвлення листків, відмирання їх кінчиків, спотворена коренева система

Злаки

В

Хлороз країв і кінчиків листків, бурі цятки на листках, загнивання точок росту, коренева гниль

Злаки, картопля, огірок, соняшник

Со

Міжжилковий хлороз молодих листків, білі краї і кінчики листків, спотворені кінчики коренів

-

Cu

Темно-зелені листки, пригнічення утворення пагонів, товсті і короткі корені, полягання злаків

Злакові, бобові, шпинат

F

Некроз країв і кінців листків, хлоротичні й червоно- бурі цятки на листках

Виноград, фруктові

Fe

Темно-зелене забарвлення листків, уповільнений ріст надземних частин рослин і коренів

Тютюн

Μη

Хлороз і некротичне пошкодження старих листків, бурувато-червоні або червоні некротичні плями, засохлі кінчики листків, чахлі корені

Злаки, бобові, картопля, капуста

Mo

Жовкнення або покоричневіння листків, пригнічення кущіння і росту коренів

Злаки

Ni

Міжжилковий хлороз молодих листків, сіро-зелені листки. Бурі чахлі корені, карликовість

Злаки

Pb

Темно-зелені листки. Скручування старих листків, бурі короткі корені

-

Se

Міжжилковий хлороз або чорні плями, жовкнення молодих листків, рожеві плями на коренях

-

Zn

Хлороз і некроз листків, міжжилковий хлороз молодих листків, затримання росту рослин, пошкодження коріння, полягання злаків

Злаки, шпинат

Біодоступність мікроелементів, які надходять із повітря крізь листки (фоліарне поглинання), також може значно впливати на забруднення продукції рослинництва. Це має і практичне значення при проведенні позакореневих підживлень, особливо такими елементами, як залізо, манган, цинк і мідь. Мікроелементи, поглинені листками, можуть переноситися в інші ограни, включаючи коріння, де надлишкова кількість цих елементів може відкладатись. Швидкість переміщення мікроелементів великою мірою залежить від органа рослини, його віку і природи мікроелемента. Частина мікроелементів, захоплених листками, може вимиватись дощовою або поливною водою.

Вперше біологічну роль мікроелементів у житті рослин почав досліджувати В. І. Вернадський. Великий внесок у вирішення теоретичних і практичних питань вчення про мікроелементи зробили Е. В. Бобко, Я. В. Пейве, М. В. Каталимов, О. К. Кедров-Зіхман, А. П. Винноградов, В. А. Ковда, Г. В. Добровольський,

А. 1. Перельман, М. Я. Школьник та ін. Основоположником учення про мікроелементи і мікродобрива в Україні був П. А. Власюк, який розглядав їх як необхідні для життя рослин чинники навколишнього природного середовища. Він довів специфіку і багатофункціональну роль окремих мікроелементів, створив нові форми добрив, розробив методи та способи їх застосування для підвищення продуктивності сільськогосподарських культур.

Найвиразніша ознака нестачі мікроелементів у рослинах – порушення їх нормального росту. Насамперед це стосується В, Mn, Cu, Zn, Мо тощо.

Основним джерелом мікроелементів для рослин є ґрунт. їх доступність визначають за наявністю рухомих форм, які для міді, цинку, молібдену і кобальту становлять 5–15 % валового вмісту, для бору – 10–30 % (табл. 6.4).

Таблиця 6.4. Групування ґрунтів за вмістом рухомих сполук мікроелементів, мг/кг (І. П. Яцук, С.А. Балюк, 2013)

Група

Колір на картограмі

Ступінь забезпеченості

Мікроелемент

1

Червоний

Дуже низький

2

Оранжевий

Низький

3

Жовтий

Середній

4

Зелений

Підвищений

5

Голубий

Високий

6

Синій

Дуже високий

Примітка. Екстракційний розчин: ацетатно-амонійний з pH 4,8 (*1); оксалатно-буферний з pH 3,3 (*2); вода (*3).

Групування ґрунтів за здатністю забезпечувати рослини одними й тими самими мікроелементами, які переходять в ацетатно-амонійну та інші витяжки, не збігаються. Це пов'язано з різною кількістю мікроелементів, які витісняються з ґрунту цими екстрагентами. Так, вміст рухомих сполук мангану в ґрунтах, витіснених ацетатно-амонійним буферним розчином з pH 4,8, у середньому в 3–4 рази менший, ніж у витяжці 0,1 н H2SO4; вміст цинку, навпаки, в ацетатно-амонійній витяжці в 2–4 рази більший, ніж у 1 н розчині КС1; мідь і кобальт буферним розчином екстрагується мало, в середньому в 6–8 разів менше, ніж 1 н НС1 і 1 н HNO3.

Необхідно бути дуже обережним під час оцінювання забезпеченості ґрунтів рухомими формами мікроелементів і розробки на їх основі практичних рекомендацій, так як їх уміст значно змінюється залежно від часу взяття проби. Ці коливання можуть бути настільки значними, що в різні строки вегетаційного періоду один і той самий ґрунт може виявитися добре і слабко забезпеченим рухомими формами мікроелементів.

Порівняно з макроелементами уміст мікроелементів у ґрунтах невисокий. Тому не всі ґрунти здатні повністю задовольнити потреби рослин у мікроелементах. Основною причиною дефіциту мікроелементів насамперед є їх слабка доступність для рослин. Більшість ґрунтів Полісся добре забезпечені манганом і задовільно міддю, але вони мало містять бору, молібдену, цинку. Ґрунти Лісостепу багаті на манган, достатньо забезпечені міддю, задовільно молібденом, слабко – бором і цинком.

Закономірності розподілу мікроелементів у ґрунтах України обумовлені широкими природними властивостями самих елементів, мінералого-геохімічними особливостями ґрунтотворних порід, фізико-хімічними характеристиками ґрунтів, ландшафтними і техногенними умовами. У ґрунтотворних глинистих породах із високим умістом колоїдних фракцій і перетворенням мінералів монтморилонітового типу міститься максимальна кількість елементів, менше всього їх у флювіогляціальних, піщаних і супіщаних відкладах. Найбідніші на хімічні елементи зональні ґрунти Полісся, а максимальний уміст валових і рухомих форм характерний для ґрунтів Степової зони.

На основі інформації про вміст і розподіл мікроелементів у ґрунтах України можна проводити біохімічне районування тієї чи іншої території, визначити ефективність застосування мікродобрива, підгодовувати тварин, а також прогнозувати природно-осередкові і, можливо, ендемічні захворювання тварин і людини.

Загалом у більшості ґрунтів України зазвичай не фіксується ні нестачі, ні надлишку мікроелементів. Це пояснюється специфікою ґрунтотворних порід, яку успадкували і ґрунти. За відносної благополучності, властивої чорноземам, сільськогосподарські культури позитивно реагують на додаткове внесення бору, мангану, міді, молібдену і цинку. Можна вважати, що йдеться про стимулювальну дію, а не про нестачу мікроелементів.

Отже, генезис і властивості ґрунтів – основні чинники, які контролюють появу дефіциту мікроелементів. Про це свідчить дефіцит міді на торф'яниках, молібдену – на кислих дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах, бору і молібдену – на червоноземах, мангану, заліза і цинку – на карбонатних ґрунтах і цілої низки мікроелементів на піщаних і супіщаних ґрунтах, тобто зазвичай нестача мікроелементів пов'язана з досить кислими або лужними (перевапнованими) ґрунтами, з несприятливим водним режимом і надлишком фосфатів, кальцію, оксидів заліза і мангану.

Підвищений вміст мікроелементів у ґрунті істотно впливає на їх вміст у рослині (табл. 6.5).

У зв'язку з інтенсифікацією землеробства потреба в застосуванні мікродобрив набуває дедалі більшого значення, що пов'язано з багатьма причинами: 1) внаслідок вилучення з поля значної кількості продукції ґрунт поступово збіднюється на мікроелементи; 2) підвищення врожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості продукції зумовлює більшу потребу рослин у мікроелементах, а застосування високих норм мікродобрив без внесення органічних часто зміщує рівновагу ґрунтового розчину і знижує засвоюваність мікроелементів; 3) збільшення норм висококонцентрованих добрив, що майже не містять мікроелементів; 4) незбалансованість внесення мікроелементів; 5) перевапнування ґрунту і високі значення pH; 6) погодні умови (посуха); 7) порушення сівозміни.

Поповнюється ґрунт мікроелементами внаслідок внесення органічних добрив лише частково. Наприклад, в 1 т сухої речовини підстилкового напівперепрілого гною міститься, г: мангану – 201, міді – 16, бору – 20, кобальту – 1, цинку – 96, молібдену – 2. Застосування мікродобрив потребує більшість орних земель. Внесення мікродобрив у необхідних кількостях є додатковим резервом для підвищення врожайності та поліпшення якості сільськогосподарської продукції.

Таблиця 6.5. Вплив підвищеного вмісту мікроелементів у ґрунті на їх кількість у рослині (В. Б. Ільїн. 1991)

Елемент у рослині

Елемент у живильному середовищі

Fe

Мп

В

Ζη

Си

Мо

N

Р

К

Mg

Са

Fe

Μn

В

Ζn

Си

Mo

Примітка. Вміст зростає (↑), зменшується (↓), не змінюється (↔).

Як мікродобрива використовують корисні копалини, що містять мікроелементи, деякі промислові відходи, технічні солі й спеціально виготовлені сполуки та суміші, наприклад комплексні (внутрішньокомплексні сполуки), фрити (скло- або металоподібні гранули, отримані з розплавлених твердих сумішей) тощо.

Зазвичай мікродобрива використовують у вигляді неорганічних солей окремих металів і відходів виробництва. Проте в переважній більшості ґрунтів виявляється нестача не одного, а кількох елементів живлення. Змішування окремих солей для застосування у виробництві пов'язано з низкою складнощів, оскільки деякі метали при цьому можуть утворювати важкорозчинні солі.

Встановлено, що мікроелементи у вигляді неорганічних солей виявляють ефективність лише на кислих ґрунтах. У ґрунтах з реакцією, близькою до нейтральної їх ефективність знижується у десятки разів. У нейтральних і слабколужних ґрунтах неорганічні солі не можуть утримувати мікроелементи у водорозчинній, тобто в доступній для рослин формі, і їх ефективність наближається до нуля. Це пов'язано з переходом їх у важкорозчинні форми (гідроксиди, карбонати) і різким припиненням доступності для засвоєння рослинами.

Для рослин застосування мікроелементів ефективніше у формі комплексонатів (хелатів) металів, які мають низку переваг. Так, хелати стійкі на всіх типах ґрунтів незалежно від їх кислотності.

В Україні перші дослідження щодо застосування комплексонатів металів як мікродобрив, були проведені в 1960-х роках. Вже тоді академік П. А. Власюк висловив думку про доцільність виробництва комплексонатів металів, які дають досить міцні, але розчинні у воді сполуки мікроелементів. Учений передбачив, що застосування цих речовин дають змогу підвищити також рухливість мікроелементів і самого ґрунту. За його висловом: комплексонати – це добрива майбутнього.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси