Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Застосування мікродобривВиди мікродобривОсобливості коригувань ПК при застосуванні касового методу ПДВПрості проценти та особливості їх застосування при нарахуванні...Особливості обліку інвестиційної нерухомостіОсобливості застосування крос-курсу, спот-курсу та розрахунки за...Особливості аудиту при застосуванні КІСПОсоблива процедура застосування фінансової відповідальностіМІКРОЕЛЕМЕНТИ І МІКРОДОБРИВАОсобливості застосування проектного методу в управління капітальним...
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Агрохімія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особливості застосування мікродобрив

Застосування мікродобрив в умовах інтенсивного землеробства є невід'ємною складовою подальшого підвищення продуктивності сільськогосподарських культур. Внесення мікродобрив у ґрунти з низькою забезпеченістю мікроелементами дає змогу підвищити врожайність на 10–15 %. При вирощування високоінтенсивних сортів і гібридів застосування мікродобрив ефективне не лише на ґрунтах з низькою забезпеченістю, а середньозабезпечених однойменним мікроелементом. Вирішуючи питання доцільності застосування мікродобрив, слід пам'ятати, що бажаний результат можна отримати лише за високої культури землеробства. Ефективність мікроелементів помітно зростає за достатнього забезпечення рослин макроелементами, з підвищенням рівня застосування макродобрив. Так, при внесенні високих норм азоту збільшується потреба рослин у молібдені, міді, борі, кобальті. Ефективність фосфорних добрив зростає при внесенні цинку, молібдену, мангану. Після вапнування кислих ґрунтів зменшується доступність для рослин бору, міді, мангану, цинку, кобальту, але підвищується рухомість молібдену.

З підвищенням норм макродобрив зростає рухомість мікроелементів у ґрунтах, що призводить до вимивання їх із шару ґрунту, де розміщені корені. Тому мікродобрива потрібно застосовувати на ґрунтах не лише з достатнім, а й з помірним вмістом мікроелементів.

В агрохімічній службі для екстрагування рухомих форм мікроелементів застосовують реагенти, які мають різну екстракційну силу. Найпоширенішими реагентами є ацетатно-амонійний буфер з pH 4,8; 1 н розчин НС1; 1 н розчин HN03; 0,02 М ЕД ТА – CH3COONH4; 0,0054 М ДТПА + 0,01 М СаС12 + 0,1 М TEA з pH 7,3. У ці витяжки зазвичай переходять водорозчинні сполуки і легкообмінні іони. За екстракційною здатністю вони значно різняться. Наприклад, 1 н розчин НС1 екстрагує мікроелементів у кілька разів більше, ніж ацетатно-амонійний буфер.

Кількість рухомих сполук мікроелементів у ґрунтах змінюється в значно ширших межах (у 2–4 рази), ніж валовий уміст. Варіювання спостерігається не тільки в просторі, а й у часі – впродовж вегетаційного періоду. Сезонна динаміка інколи перевищує варіювання по площі поля.

По профілю ґрунту зазвичай розподіл мікроелементів рівномірний або рівномірно-зменшувальний до ґрунтотворної породи. У верхньому горизонті чорноземів чітко виражена акумуляція міді, мангану, цинку, кобальту та інших мікроелементів. Лише вміст молібдену дещо більший у підґрунті.

Зіставленням потреб рослин у мікроелементах та їх кількість, що екстрагується витяжками, встановлено, що використовується лише близько 1 % вмісту рухомих сполук мікроелементів у ґрунті.

Найчастіше на практиці визначають вміст рухомих сполук мікроелементів у ґрунтах у витяжках амонійного буферного розчину з pH 4,8 (манган, цинк, мідь, кобальт), оксалатно-буферного розчину з pH 3,3 (молібден), киплячій воді (бор). При цьому за вимогами до них виділяють три групи рослин. До першої належать культури невисокого виносу мікроелементів з порівняно високою засвоювальною здатністю (зернові хліба, кукурудза, зернобобові, картопля); до другої – культури підвищеного виносу мікроелементів з високою і середньою засвоювальною здатністю – коренеплоди, овочі, трави (бобові, злакові, різнотрав'я), соняшник, сади і виноградники; до третьої – культури високого виносу мікроелементів – усі перелічені вище культури за інтенсивного вирощування (зрошення, високі норми добрив, застосування високоінтенсивних сортів, належного догляду за ґрунтом і рослинами тощо) (табл. 6.6).

Таблиця 6.6. Групування ґрунтів за здатністю забезпечувати сільськогосподарські культури мікроелементами (І. П. Яцук, С. А. Балюк, 2013)

Забезпеченість

Вміст мікроелемента, мг/кг ґрунту

Мл

Си

Zn

Со

Mo

в

Для культур невисокого виносу мікроелементів

Низька

< 5

< 0,1

< 1

< 0,07

< 0,05

< 0,1

Середня

5-10

0,1-0,2

1-2

0,07-0,15

0,05-0,15

0,1-0,3

Висока

> 10

> 0,2

> 2

> 0,15

> 0,15

> 0,3

Для культур підвищеного виносу мікроелементів

Низька

< 10

< 0,2

< 2

< 0,15

< 0,2

< 0,3

Середня

10-20

0,2-0,5

2-5

0,15-0,30

0,2-0,3

0,3-0,5

Висока

> 20

> 0,5

>5

> 0,30

> 0,3

> 0,5

Для культур високого виносу мікроелементів

Низька

< 20

< 0,5

< 5

< 0,3

< 0,3

< 0,5

Середня

20-40

0,5-1,0

5-10

0,3-0,7

0,3-0,5

0,5-1,0

Висока

> 40

> 1,0

> 10

> 0,7

> 0,5

> 1,0

Норми, способи і строки застосування мікродобрив залежать від багатьох чинників: хімічних і фізичних властивостей мікродобрив, типу ґрунтів, забезпеченості їх рухомими формами макро- й мікроелементів, видів сівозмін, біологічних особливостей культур, сумісності мікродобрив з іншими засобами хімізації (макро- добривами, пестицидами, регуляторами росту), рівня механізації і технології застосування інших засобів хімізації. Тому єдиного стандарту із застосування мікродобрив у різних ґрунтово-кліматичних умовах для різних культур бути не може.

На практиці нестачу мікроелементів для рослин за їх зовнішніми ознаками виявити досить складно. Найчастіше стикаються з нестачею того чи іншого мікроелемента тоді, коли зовнішні ознаки чітко не виявляються, але ріст і розвиток рослин затримується, а продуктивність їх знижується. Потребу застосування мікродобрив у певних умовах встановлюють за результатами польових дослідів. Мікродобрива під різні культури сівозміни розподіляють із використанням агрохімічних картограм вмісту рухомих форм мікроелементів у ґрунтах та розроблених рекомендацій.

Згідно з даними рослинної діагностики, мікродобрива потрібно вносити тоді, коли вміст мангану й цинку в листках і стеблах рослин становить менш як 25 мг/кг, міді – 6, бору – 10, молібдену – менш як 0,2 мг/кг сухої речовини.

Реакція культур на мікродобрива залежить також від типу ґрунту (табл. 6.7).

Таблиця 6.7. Оптимальний вміст рухомих сполук мікроелементів у ґрунті для отримання високих урожаїв зернових культур, мг/кг (Μ. М. Городній, 2008)

Мікроелемент

Ґрунти

дерново-підзолисті, сірі лісові

чорноземи (типові, опідзолені, вилужені, звичайні)

В

0,7

0,8

Мо

0,2

0,3

Сu

0,4

0,5

Zn

1,6

5,0

Μn

7,0

21,0

Со

0,2

0,3

Завищені норми мікродобрив призводять до негативних наслідків, а занижені не дають бажаного ефекту. Застосовуючи мікроелементи як добрива, слід дотримуватися певного співвідношення між ними та враховувати, що вплив мікроелементів на рослини виявляється лише за умови повного забезпечення рослин макроелементами.

Внесення в ґрунт мікродобрив потребує вищих доз мікроелементів порівняно з іншими способами, так як значна кількість розчинних солей поглинається ґрунтом і не засвоюється рослинами. Проблема застосування мікродобрив полягає в тому, що їх доза значно нижча, ніж мікродобрив, а вимоги до рівномірності внесення вищі. Тому раціональніше застосовувати мікроелементи у складі мікродобрив. Одним із кращих способів є збагачення ними комплексних добрив – по 0,2 % мангану і цинку, по 0,1 – міді і бору, 0,05 – молібдену, 0,005 % – кобальту.

Практично цікавим є застосування мікроелементів разом із деякими рідкими добривами та іншими засобами хімізації. Поряд з безпосереднім внесенням мікродобрив у ґрунт широко впроваджують передпосівне оброблення ними насіння (табл. 6.8).

Таблиця 6.8. Дози мікроелементів за різних способів застосування

Мікроелемент

Група культур

Внесення в ґрунт, кг/га

Обробка насіння, г/т

Позакореневе підживлення, г/га

В

Зернові

1-2

30-80

50-150

Технічні

1-3

100-150

100-200

Mn

Зернові

2-4

100-150

100-200

Технічні

3-6

100-200

150-250

Cu

Зернові

1-2

50-150

50-500

Технічні

2-4

50-100

100-300

Мо

Зернові

1-3

50-100

100-300

Технічні

1-4

100-150

-

Со

Зернові

1-2

50-150

100-300

Технічні

1-3

100-200

200-500

Zn

Зернові

2-4

100-300

300-800

Технічні

1-3

200-300

100-500

Цей захід доцільно поєднувати з протруюванням насіння інсектофунгіцидами, особливо при застосуванні інкрустації. Плівкоутворювачі (4%-й розчин ПВС, Униш, 1,5%-й розчин Na-КМЦ тощо) при цьому міцніше закріплюють компоненти на насінні, що поліпшує умови роботи з насінним матеріалом. Такий спосіб застосування мікроелементів досить ефективний.

Оскільки мікроелементи можуть засвоюватися рослинами через листки, позакореневі підживлення є одним з ефективних способів забезпечення ними рослин. Цей прийом особливо важливий на ґрунтах з низьким вмістом рухомих форм мікроелементів. При позакореневих підживленнях, які проводять 2–4 рази впродовж вегетації рослин у комбінації з іншими агротехнологічними заходами, мікроелементи наносять безпосередньо на листки, звідки вони засвоюються. Особливо важливо провести позакореневі підживлення в ранні фази розвитку рослин при достатньо сформованій листковій поверхні.

Позакореневі підживлення добривами, в яких мікроелементи перебувають у хелатній або органо-мінеральній формі – найперспективніший способів ліквідації дефіциту мікроелементів. Унаслідок ліпшого засвоєння рослинами, норми їх внесення значно нижчі порівняно з мінеральними солями. Коефіцієнт використання елементів живлення підвищується на 90–95 %.

Мікроелементи у вигляді неорганічних солей доступні для рослин лише на кислих ґрунтах (до pH 6). У ґрунтах, близьких до нейтральних, карбонатних і лужних, доступність мікроелементів із солей наближається до нуля. Тому їх краще застосовувати в рухомій біологічно активній формі у вигляді хелатів.

Отже, диференційоване використання мікродобрив має бути невід'ємною складовою системи удобрення.

Внесення мікродобрив у ґрунт у поєднанні з іншими способами забезпечення рослин мікроелементами дає найвищі прирости врожаю. Внесення їх у ґрунт створює певний рівень кореневого живлення рослин мікроелементами впродовж вегетації. Передпосівне оброблення насіння забезпечує рослини мікроелементами на початку росту, зумовлює певну перебудову процесів життєдіяльності зародка. Позакореневі підживлення поліпшують живлення рослин мікроелементами у відповідні періоди їх вегетації.

Профілактичні норми біологічно активних мікроелементів, які вносять незалежно від складу ґрунту, не впливають на загальний вміст мікроелементів у ґрунті, але сприятливо позначаються на стані рослин. Повністю виключається стан фізіологічної депресії рослин, що приводить до підвищення стійкості їх до захворювань, а в кінцевому результаті – сприяє підвищенню врожаю культур і поліпшенню якості вирощуваної продукції.

З практичного погляду в межах окремого господарства потрібно визначити вміст у ґрунтах рухомих сполук мікроелементів. Це дасть змогу виявити ділянки з недостатнім вмістом певних мікроелементів і, залежно від культури, застосовувати композиції мікродобрив.

Ще одним аргументом на користь застосування мікродобрив є розрахунок балансу мікроелементів у ґрунті впродовж тривалого часу. При цьому враховують надходження мікроелементів з органічними і мінеральними добривами, а також винос їх з урожаями сільськогосподарських культур. У табл. 6.9 наведено баланс мікроелементів за тривалого застосування різних норм добрив і систем удобрення у польовій сівозміні зерно-бурякового виду.

Із цих даних видно, що без внесення добрив баланс мікроелементів від'ємний, а внесення зростаючих норм мінеральних добрив збільшує дефіцит більшості мікроелементів. Гній є істотним джерелом покриття їх виносу. Проте лише за

Таблиця 6.9. Баланс мікроелементів у ґрунті за різних норм добрив і систем удобрення в польовій сівозміні, г/(га • рік)

Насиченість 1 га площі сівозміни

Мікроелемент

Μn

Ζn

Cu

Со

В

Мо

Без добрив

-517

-227

-30

-2,2

-55

-2,2

Ν45Ρ45Κ45

-604

-320

-27

-2,7

-62

-0,5

Ν135Ρ135K135

-687

-768

-16

-3,8

-66

+2,3

Гній

18 т

+94

+97

+3

-0,2

-23

+1,6

4,5 т + N23P34K18

-394

-183

-18

-2,1

-51

-0,4

9 т + N45P68К36

-297

-131

+4

–1,4

-41

+3,2

13,5 т + N68P03K54

-19

+38

+6

-0,4

-25

+4,4

норми 13,5 т гною/га площі сівозміни за органо-мінеральної системи удобрення майже компенсується їх винос урожаями, за винятком мангану і бору.

Позитивний вплив зростаючих норм мікродобрив, як і макродобрив, на продуктивність рослин відбувається за типом спадної кривої. Проте слід пам'ятати, що параметри цієї кривої різняться більшою стрімкістю нахилу, різким ступенем перелому "спадання" у разі перевищення оптимального рівня живлення рослин мікроелементами.

Для запобігання забрудненню навколишнього природного середовища під час застосування мікродобрив необхідно: вносити оптимальні їх норми у відповідні строки; обирати оптимальні способи застосування; використовувати хелатні форми мікроелементів; рівномірно розподіляти їх по удобрюваній площі. Складніше ліквідувати токсичність мікроелементів, ніж їх нестачу, тому слід не порушувати технологічну дисципліну внесення мікродобрив.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси