Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Продуктування біогазу та органічних добрив в агро виробництві.Технологія застосування органічних добривЕкологічні наслідки застосування високих норм мінеральних і...Визначення засміченості органічних добрив життєздатним насінням...Методи визначення забур'яненості ґрунту, органічних добрив та посівівФорми азотних добривОргано-мінеральні добриваІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК І РІЗНОМАНІТНІСТЬ ОРГАНІЧНОГО СВІТУВиробництво фосфорних добривКомплексні добрива
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Агрохімія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ОРГАНІЧНІ ДОБРИВА

У сучасному інтенсивному землеробстві високої продуктивності культур добиваються насамперед за рахунок застосування підвищених норм мінеральних добрив і посиленого розкладання гумусу. В зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема підтримання оптимального його вмісту в ґрунті. Передусім це стосується вузькоспеціалізованих короткоротаційних сівозмін.

Нині значення органічних добрив часто недооцінюють, вважаючи, що в сівозміні в ґрунт надходить достатня кількість кореневих і післязбиральних решток, які покривають мінералізацію органічних речовин. При цьому посилаються на залишення на полі значної кількості післязбиральних решток за умови застосування азотних добрив і загущених посівів. Однак саме високі норми азотних добрив є причиною пришвидшеного розкладання гумусу і від'ємного його балансу. На практиці зниження вмісту гумусу може виявлятися занадто пізно.

Органічні добрива це органічні сполуки рослинного, тваринного, промислового і побутового походження різного ступеня розкладання. Зазвичай вони містять багато вологи та різні елементи живлення, тобто ті, які були в живих організмах. Тому їх іще називають повними добривами. Через низький вміст елементів живлення органічні добрива недоцільно транспортувати на значні відстані, їх використовують на місці виробництва (або неподалік). Звідси й назва – місцеві добрива.

Застосування місцевих органічних добрив – основний засіб впливу людини на колообіг елементів живлення в землеробстві. Він дає змогу не лише підтримувати, а й збільшувати ємність цього колообігу.

Із деяких органічних добрив (гною, пташиного посліду, фекалій та ін.) використовується значна частина елементів живлення, які вже були вилучені з ґрунту і добрив, повторно. Отже, чим повніше на місцях використано усі резерви органічних добрив, тим меншу кількість мінерального добрива потрібно вносити.

За кордоном, особливо в органічному землеробстві, застосовують різноманітні добрива рослинного (наприклад, люцернове, соєве, бавовникове борошно) і сухі добрива тваринного походження (кров'яне, кісткове, риб'яче кісткове і риб'яче борошно, борошно з рогів і копит, з пір'я, з панцирів крабів і креветок).

Інші види органічних добрив, тобто тих, які безпосередньо не виробляються в господарстві (торф, сапропелі, комунально-побутові відходи міст та ін.), є додатковим джерелом надходження елементів живлення в ґрунт.

Крім елементів живлення органічні добрива постачають у ґрунт вуглекислий газ, який поліпшує повітряне і кореневе живлення рослин. Вони також є енергетичним матеріалом для ґрунтових мікроорганізмів. Більшість органічних добрив самі багаті на мікрофлору. Вважають, що застосування їх в оптимальних нормах на 20–30 % підвищує ефективність мінеральних добрив, згладжує післядію несприятливих погодних умов. "Яким би не було великим виробництво мінеральних добрив у країні, гній ніколи не втратить свого значення як одне з основних добрив у сільському господарстві", – писав Д. М. Прянишников.

У сучасному землеробстві за інтенсивного обробітку ґрунту, високого рівня застосування органічних і мінеральних добрив, значної частки просапних культур у сівозмінах дегуміфікація чорноземів та інших типів ґрунтів неминуча. Звідси, на думку І. А. Крупенникова (2008), випливає кілька альтернатив: 1) повністю змиритися з цим, узявши за основу цинічний заповіт Людовика XV – "після нас хоч потоп"; 2) тішитися думкою, шо наші нащадки придумають що-небудь типу синтетичної їжі; 3) перейти до чіткого дотримання правил екологічного землеробства, насамперед – максимального повернення в ґрунт свіжих органічних речовин у вигляді гною, всіх компонентів рослинних решток і розрахункових норм мінеральних добрив. Все це потрібно здійснювати на фоні добре продуманої сівозміни, перевіреної експериментами на полях дослідних установ.

Лише норма гною 15 т/га площі сівозміни з 50%-ю часткою просапних культур забезпечує бездефіцитний баланс гумусу в шарі ґрунту 0–60 см (С. С. Стадник, 2006). Тому відновити початкову гумусованість ґрунтів в умовах сучасного землеробства складно. Дегуміфікацію ґрунтів нині не можна зупинити, але вона має бути істотно ослаблена з тим, щоб зберегти чорноземні ґрунти як національне багатство України на тривалий час експлуатації.

За традиційного обробітку ґрунту гумус мінералізується і щорічно під зерновими культурами вивільнюється близько 1 % азоту, під просапними – 1,5–2, під чистим паром – 4 % залежно від типу ґрунту, вмісту в ньому гумусу та інших умов. На суглинкових ґрунтах за рахунок рослинних решток відновлюється близько 50 % мінералізованого гумусу, на супіщаних – близько 40 %. Решту гумусу потрібно поповнити внесенням органічних добрив. Вважають, що для утворення одиниці доступного для рослин азоту мінералізується 20 одиниць гумусу.

Баланс органічних речовин у ґрунті визначають за такою формулою:

де Бт – баланс гумусу, т/га; HN – сума джерел надходження азоту в ґрунт, кг/га; BN – сума джерел виносу азоту, кг/га; 20 – коефіцієнт мінералізації гумусу; Т – площа посіву культури, га; 100 – коефіцієнт розмірності.

Різке зменшення застосування органічних добрив в Україні створює значний дефіцитний баланс гумусу в орних ґрунтах. За цих умов, на думку В. В. Медведева ¢2012), альтернативними джерелами відновлення гумусу можуть бути:

• удосконалення структури посівних площ та сівозмін за рахунок збільшення частки багаторічних трав, зернових колосових і бобових культур, скорочення площ просапних культур;

• максимальне використання відходів тваринництва і комунального господарства, знезаражених відходів побутових стічних вод, сапропелів, в окремих випадках – торфу;

• широке застосування сидеральних добрив, особливо в зоні з достатнім зволоженням, на ґрунтах легкого гранулометричного складу і зрошуваних ґрунтах;

• максимальне використання нетоварної рослинницької продукції, у тому числі соломи, як органічного добрива, розширення застосування бактеріальних засобів.

Важливою проблемою деяких органічних добрив, які регулярно виробляються, є необхідність їх постійної утилізації. Особливо це стосується великих тваринницьких комплексів, де накопичуються значні обсяги рідкого і напіврідкого гною. Співвідношення у цих добривах вуглецю й азоту становить 1 : 7, що несприятливо впливає на накопичення гумусу в ґрунті. Тому їх внесення слід поєднувати із застосуванням добрив з високим вмістом вуглецю – соломи, тирси, торфу, лігніну та ін.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси