Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Лісові й торфові пожежі
ЯКІСТЬ ҐРУНТУОкисно-відновний стан ґрунтуКислотність ґрунту
ЯКІСТЬ ҐРУНТУОкисно-відновний стан ґрунтуКислотність ґрунту
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Агрохімія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Фекалії

Фекалії це суміш калу і сечі людини. Склад і властивості екскрементів великою мірою визначаються продуктами харчування людини, які мають досить високу перетравність і містять багато білків. Тому для виділень людини характерний відносно високий вміст азоту і кількісне переважання рідких виділень над калом, який складається з непетравленої частини їжі і продуктів секреції кишківника. У середньому людина виділяє за рік близько 50 кг калу і 450 л сечі.

Торф

Торф це розкладена рослинна маса в умовах надлишкового зволоження і нестачі повітря. Залежно від ступеня розкладання він містить у різному співвідношенні негуміфіковані рослинні рештки, перегній і мінеральні сполуки.

Торф поділяють на дві групи: нормальнозольний (до 12 % золи на суху речовину) і високозольний. Залежно від розміщення болота за елементами рельєфу і складу його рослинності виділяють три типи торфу: верховий, перехідний і низинний. Верховий торф утворюється на підвищених елементах рельєфу, переважно із сфагнового моху, пухівки, багна та інших рослин, не вибагливих до елементів живлення. Низинний торф утворюється на понижених елементах рельєфу із гіпнових мохів, трав'янистих, дерев'янистих та інших вологолюбних і вибагливих до елементів живлення рослин. Перехідний торф займає проміжне положення між верховим і низинним, трапляється порівняно рідко. Отже, тип торфу визначають рослини- торфоутворювачі, від яких залежать його властивості (зольність, забезпеченість елементами живлення, ступінь гуміфікації, кислотність, вологоємність, ємність поглинання та ін.).

За ступенем розкладання торфи поділяються на слабкорозкладені (до 20 % гумусових речовин), середyьорозкпадені (20-40 %) та сильнорозкладені (понад 40 %). Його встановлюють за допомогою спеціальних аналізів (під мікроскопом або після центрифугування). Візуально це можна визначити і за зовнішніми ознаками. Якщо торф не продавлюється між пальцями і з нього легко виділяється вода, яка має жовтуватий відтінок – це торф із низьким ступенем розкладання. За високого ступеня розкладання торф продавлюється між пальцями, мажеться, а вода, що виділяється окремими краплями, має коричневий колір.

Торф має високий вміст азоту, низький – фосфору і дуже низький калію й міді. Азот у торфі знаходиться в органічній формі і стає доступним для рослин лише після мінералізації (розкладання), яку пришвидшують, додаванням вапна і проведенням компостування з рідкими біологічно активними компонентами (гноєм, пташиним послідом, гноївкою та ін.). Під час вирощування на осушених торф'яниках будь-яких культур їх насамперед потрібно удобрювати калійними і мідними добривами.

Агрохімічну характеристику різних типів торфів наведено в табл. 7.6.

Торфи мають високу кислотність, тому навіть низинні розкладені торфи з показником рНсол < 5,5 не можна використовувати як добриво без попереднього компостування з вапном.

Таблиця 7.6. Агрохімічна характеристика різних типів торфів

Тип торфу

pHсол

Нг, смоль/кг

т, смоль/кг

Вміст, % на суху речовину

органічних речовин

N

РА

К2O

Низинний

4,7-5,7

70-80

160-250

85-92

2,5-3,5

0,1-0,6

0,15-0,2

Перехідний

3,5-4,7

-

-

90-95

1,5-2,5

0,1-0,2

< 0,15

Верховий

2,6-3,5

80-120

100-200

95-98

0,7-1,5

< 0,1

< 0,1

Вбирна здатність торфу має велике значення за використання його як підстилки для худоби чи птиці. Залежно від типу торфу максимальна його вологоємність змінюється від 500 до 2000 % у перерахунку на масу сухої речовини. Ємність поглинання торфів значно вища, ніж чорноземів типових.

Торф у сільськогосподарському виробництві використовують як підстилку для птахів і тварин, компостування, приготування горщиків для вирощування розсади, як мульчувальний матеріал, субстрат для вирощування культур у захищеному ґрунті, як самостійне добриво і т. д. Проте обмежені запаси торфу актуалізують питання його раціонального застосування. Для підстилки і приготування компостів торф потрібно використовувати у мінімальних об'ємах (для утилізації 1 т виділень тварин у середньому потрібно 300 кг торфу).

Ефективність торфу як добрива залежить від швидкості розкладання органічних речовин, яку активують компостуванням. При цьому збільшується кількість мікроорганізмів, які мінералізують органічні речовини торфу. Тому ефективність компостованого торфу у 3–5 разів вища, ніж внесеного у чистому стані. Норми чистого торфу (50–100 т/га) можна значно зменшити, якщо одночасно з ним вносити й заорювати в невеликих нормах (5–10 т/га) безпідстилковий гній, гноївку, пташиний послід.

На ґрунтах легкого гранулометричного складу високий ефект може давати внесення провітреного низинного торфу, але це потребує високих норм внесення й відповідно швидкої виробки родовищ. Проте низинний торф краще використовувати для мульчування ґрунту.

Верховий торф використовують лише для підстилки. Удобрювальна цінність отримуваного гною вища, ніж торфогнойових компостів.

Застосування торфу для мульчування ґрунту

Мульчування (покриття) ґрунту – агротехнологічний захід, який застосовують для збільшення поглинання поверхневих вод, запобігання видуванню ґрунту, регулювання його температури, збереження ґрунтових агрегатів від руйнування краплями дощу і поливної води. Мульча запобігає утворенню ґрунтової кірки, зменшує випаровування вологи з поверхні ґрунту. При цьому ґрунт повільно віддає тепло через низьку теплопровідність торфу, що вирівнює добові коливання його температури. Під час розкладання торфу виділяється вуглекислий газ, який засвоюється рослинами.

Для мульчування застосовують добре розкладений провітрений торф з вологістю не більш як 60 %, який розсівається по поверхні шаром 5–7 см. Після збирання культури або при обробітку пристовбурних кругів багаторічних насаджень торф заробляють у ґрунт. При цьому для пришвидшення його розкладання добавляють трохи гноївки.

Застосування торфу в захищеному ґрунті

Для виготовлення різних ґрунтів і субстратів для теплиць і парників зазвичай використовують фрезерний торф.

Застосовують три типи торф'яних ґрунтів: вапняковий (нейтралізований вапнувальним матеріалом), теплично-парниковий (нейтралізований вапнувальним

матеріалом та збагачений фосфорними і калійними добривами) і біологічно активний з маточною культурою (нейтралізований вапнувальним матеріалом, збагачений фосфорними і калійними добривами та автохтонною мікрофлорою).

Для нейтралізації кислотності 1 т торфу 55%-ї вологості витрачають такі кількості вапна: pH 2,5-3,5 – 45-35 кг; pH 4,0-5,0 – 30-20; pH 5,0-6,0 – 20-10 кг. Крім того, на 1 т торфу добавляють 7 кг суперфосфату гранульованого і 2 кг сульфату калію.

Торф'яні плити сухого пресування – сухий спресований слабко розкладений верховий торф з добавлянням макро- і мікроелементів. Застосовують для вирощування кімнатних рослин, квітів, розсади та овочевих культур у мікротеплицях і парниках, їх вологість 20–30 %, pH 5,0-5,8, вологоємність 1 кг сухого торфу – 5 кг.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси