Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Солома, післязбиральні і кореневі решткиОце будівля: три соки та соломи трохи (житло, будівлі)Негативні фактори середовища життєдіяльностіЗаходи зі зниження рівня негативного впливу транспорту на навколишнє...Бубличні вироби, хлібна соломка і хлібні паличкиПозитивні та негативні зовнішні ефекти як суспільні благаПрофілактика негативних соціальних явищ, пов'язаних зі злочинністюНегативні види дії ліківНегативні станиНегативні дії електричного струму
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Агрохімія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Негативна дія соломи

Солома діє на культуру, під яку її вносили як добриво, депресивно. Крім високого співвідношення С : N пригнічувальна дія пов'язана з наявністю в ній розчинних форм органічних сполук – саліцилової та дигідростеаринової кислот і ваніліну. Водна витяжка зі свіжої соломи гальмує розвиток рослин. У соломі та продуктах її розкладання виявлено похідні фенолу, які токсично впливають на рослини. В ґрунті продукти розкладання соломи – бензойна, ванілінова і кумаринова кислоти – значно інгібують ріст рослин (затримується ріст коренів, порушується обмін речовин, виявляються ознаки хлорозу).

Крім фенольних сполук під час розкладання соломи утворюється низка органічних кислот: мурашина, оцтова, молочна, масляна, щавлева, бурштинова, валеріанова та інші, які також є шкідливими для розвитку кореневих систем рослин. Особливо багато різних сполук накопичується в ґрунті за анаеробного розкладання соломи.

Велике значення для усунення депресивного ефекту соломи на рослини має азот. Високі норми азоту мінімізують депресивний вплив витяжки із соломи. Детоксикація свіжої соломи відбувається внаслідок стимуляції азотом мікробіологічного комплексу ґрунту. В аеробних умовах мікроорганізми швидше засвоюють фітотоксичні сполуки, що утворилися. За 3–4 міс розкладається до 50 % соломи, а за 1,5–2 роки – до 80 %. Її удобрювальна цінність виявляється на другий і в наступні роки.

У процесі розкладання в ґрунті з 1 т соломи вже через 3 міс утворюється близько 50 кг гумусу, через 2 роки його утворення завершується, досягнувши максимального значення – 90–100 кг. Новоутворені гумусові речовини належать до класу так званого поживного гумусу. За 4 роки їх кількість зменшується до 70 кг.

Органічні речовини рослинних решток розкладаються тим швидше, чим більший у них вміст азоту і чим менше співвідношення азоту і вуглецю. Якщо солому використовують як добриво, потрібно також вносити азотні добрива з розрахунку 10–12 кг д. р. на кожну тонну соломи. Активність мікроорганізмів можна підвищити, якщо замість мінерального азоту добрив до соломи додавати безпідстилковий гній, гноївку або інші органічні добрива. Ефективним також є застосування біодеструктора стерні – комплексного за складом і багатофункціонального за дією мікробного препарату промислового виробництва, розчином якого обприскують ґрунт і післязбиральні рештки рослин.

Основні агротехнологічні вимоги до використання соломи як добрива наведено нижче.

1. Солому насамперед варто вносити на бідних, виораних ґрунтах, на полях, віддалених від тваринницьких ферм більш як на 5 км, а також якщо в господарстві бракує гною.

2. Солому можна вносити під усі сільськогосподарські культури. Найліпше вона розкладається у разі загортання її при основному обробітку ґрунту на полях, призначених для вирощування просапних культур.

3. Рівномірність розподілу подрібненої соломи завдовжки 5–10 см має становити не менш як 75 % безпосередньо під час обмолоту зерна.

4. Подрібнену солому можна залишати в полі впродовж 1–2 тижнів після збирання врожаю. У такому разі вона є мульчею, яка запобігає висушуванню ґрунту.

5. Після розкидання соломи потрібно внести азотні добрива із розрахунку 10-12 кг д. р. на 1 т соломи та обробити поле дисковою бороною на глибину 8–12 см.

6. Оранку зазвичай проводять в оптимальні строки.

Лише тривале систематичне застосування соломистих добрив може так само впливати на ґрунт і рослини, як і добре сидеральне добриво в короткий строк. Тому доцільно чергувати або комбінувати застосування цих добрив.

Заслуговує також на увагу технологія використання соломи разом з бобовими сидератами. У разі заорювання лише зеленої маси сидерату переважає мінералізація органічних сполук азоту і він частково втрачається. За одночасного внесення зеленого добрива і соломи органічні речовини розкладаються за оптимального співвідношення С : N ¢20...30 : 1).

Можливі два способи використання соломи із сидератами. За першого – під покрив озимих чи ярих зернових культур підсівають бобові сидерати (люпин,

буркун, вику озиму чи яру, горох, люцерну, конюшину, еспарцет та ін.)• Після збирання покривної культури подрібнену солому залишають на полі у вигляді мульчі під сидерати, що ростуть, які потім заорюють восени або навесні. За другого способу після збирання зернових подрібнену солому розкидають по ділянці і заробляють у ґрунт. Потім висівають різні види люпинів, горох, вику та її суміші, ріпак озимий чи ярий, суріпку озиму, редьку олійну, інші культури та їх суміші. Пізно восени їх заробляють у ґрунт.

Досить ефективне внесення соломи з додаванням азотних і вирощуванням зелених добрив (сидератів) під просапні культури з тривалим вегетаційним періодом (буряк, кукурудза).

У перший рік після внесення соломи культурні рослини отримують 15–25 % N, 20-30 – Р2O5 і 25-40 % К2O.

За систематичного внесення соломи ефективність її зростає, а нестача азоту виявляється лише у перший рік. У наступні роки азоту вивільняються більше, ніж зв'язується, тому післядія соломи часто виявляється і без додаткового внесення азоту з іншими добривами.

Ефективність соломи за систематичного внесення в сівозміні зростає з 0,1 до O, 2-0,3 т/га у перерахунку на зернові одиниці від кожної тонни соломи.

За тривалого систематичного внесення соломи і вирівнювання її норм за елементами живлення мінеральними добривами солома за своєю дією на продуктивність культур не поступається гною.

Солома поліпшує фізичні і фізико-хімічні властивості ґрунту, підвищує його здатність утримувати воду, посилює активність мікроорганізмів, їх азотфіксувальну здатність, зменшує втрати азоту, підвищує доступність фосфору, сприяє збереженню гумусу в ґрунті. Будь-які аргументи, якими виправдовують спалювання соломи незалежно від місця проведення – в полі, в скирті чи в пічці, є необґрунтованими. Так, солома згоряє на 1 м2 за 30–40 с. При цьому температура на поверхні ґрунту може досягати 360 °С, а на глибині 5 см – близько 50 °С. При цьому в шарі ґрунту 0–5 см вигоряє гумус, а до глибини 10 см втрачається вода. Крім того, знижується біологічна активність ґрунту, погіршуються водно-фізичні властивості – збільшується брилистість, зменшується частка агрономічно цінних, зокрема водостійких, агрегатів.

Післязбиральні рештки рослин (стерня і коріння) – важлива стаття надходження в балансі органічних речовин і трансформації елементів живлення у ґрунті. Отже, їх можна розглядати як різновид отавного зеленого добрива.

Кількість і якість післяжнивних решток залежить від культури, сорту та врожайності і змінюється в широких межах, т/га: люпин багаторічний – 2–3, конюшина – 3–7, люцерна – 4–9, горох – 1,5–3, озимі жито і пшениця – 2,2-6,5, ячмінь – 2–4,5, кукурудза – 1,5–6, картопля – 1–1,2, буряк цукровий – 1–1,5, жито на зелений корм – 1–2, гірчиця – 0,4-1,0, багаторічні злакові трави – 5–11.

Слід зазначити, що разом із поліпшенням балансу органічних речовин післяжнивно-кореневі рештки бобових і зернобобових культур унаслідок азотфіксації поліпшують також і баланс азоту. Вміст азоту в коренях бобових культур досягає 2–2,5 %, тоді як в інших культур – не перевищує 0,5–1 % в розрахунку на суху речовину. Тому післязбиральні рештки багаторічної люцерни за вмістом у них сухої речовини та азоту на 1 га можуть бути еквівалентні 40 т/га гною, конюшини – 20–25 т/га гною.

Злакові багаторічні трави за масою післязбиральних решток серед усіх культур посідають перше місце, але містять мало азоту (0,5-0,7 %), що створює широке співвідношення С : N. Тому під час їх мінералізації мікроорганізми вико-

ристовують з ґрунту і добрив значну кількість азоту, приблизно таку саму, як і при заорюванні соломи на добриво.

Кількість і якість післязбиральних решток можна регулювати структурою посівних площ, проміжними культурами, висотою зрізування стеблостою під час збирання врожаю, що потрібно обов'язково враховувати при визначенні норм і місця внесення органічних добрив у сівозміні.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси