Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Отавне, або укісно-отавне, зелене добривоЕкономічні механізми стимулювання розвитку "зеленої" енергетики в...Форми азотних добривОргано-мінеральні добриваВиробництво фосфорних добривМіжнародна система "Зелена картка"Комплексні добриваЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ "ЗЕЛЕНОЇ" ЕНЕРГЕТИКИЕКОЛОГІЧНІ (ЗЕЛЕНІ) ІНВЕСТИЦІЇФорми фосфорних добрив
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Агрохімія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Зелені добрива

Зелені добрива (сидерати) – свіжа рослинна маса спеціально вирощуваних культур, частково або повністю зароблена в ґрунт для підвищення його родючості й поліпшення живлення наступних рослин азотом та іншими елементами. Ці культури називають сидератами, а сам захід – сидерацією, тобто під зеленим добривом розуміють заробляння в ґрунт ще не змертвілої зеленої соковитої біомаси рослин, багатої на цукри, крохмаль, білок та азот, а також їх коріння, яке ще функціонувало на час обробітку ґрунту. Це принципово відрізняє зелене добриво від заробляння в ґрунт інших органічних добрив як сухих (солома), так і частково розкладених (гній).

Термін "сидерація" вперше запропонував у XIX ст. французький учений Ж. Віль. Батьківщиною сидерації вважають країни древньої хліборобської культури – Китай та Індію, які вирощують рослини на зелене добриво близько 3000 років.

Заробляння сидератів, як і будь-яких інших органічних добрив, збагачує ґрунт органічними речовинами, знижує його кислотність, забур'яненість полів, підвищує буферність, поліпшує структуру ґрунту, активізує життєдіяльність ґрунтових мікроорганізмів. їх вирощування запобігає втратам елементів живлення внаслідок ерозії та міграції по профілю ґрунту. Сидерацію застосовують на віддалених від ферм полях, куди економічно невигідно завозити гній, а також у господарствах з малим виробництвом органічних добрив, у спеціалізованих господарствах без тваринництва. Велике значення мають зелені добрива під час рекультивації вироблених кар'єрів нерудних корисних копалин і забруднених ґрунтів. Наприклад, на забруднених моторними мастилами ділянках добре росте конюшина. Для детоксикації ґрунту висівають тилею трилисткову, буркун і конюшину солодку.

Сидерати мобілізують елементи живлення нижніх шарів ґрунту і переміщують їх в орний шар. Якщо внесення гною – це повернення в ґрунт елементів живлення, що були використані рослинами для створення врожаю, то застосування зеленого добрива – це мобілізація поживних речовин із сонячної енергії, атмосфери та нижніх шарів ґрунту, які мало використовуються.

У світовій практиці на зелене добриво вирощують турнепс, капусту кормову, люпин, фацелію, гречку, багаторічні трави (люцерну, конюшину, буркун, еспарцет), зернобобові (вику, горох, боби кормові), капустяні (ріпак, редьку олійну, гірчицю, свиріпу), злакові (жито, тритикале, райграс, суданську траву).

Сидерацію потрібно запроваджувати з відповідною алелопатичною узгодженістю між культурами. Ефективність її значно зростає, коли сумішки складаються з правильно підібраних культур, як от: гірчиця + ріпак ярий; еспарцет + райграс однорічний; овес + вика + гірчиця; вика + овес; солома попередника + гірчиця; солома + редька олійна тощо. Дуже популярними є суміші озимих – вики і жита, ярих – вики і вівса, гороху і вівса, пелюшки і кормових бобів, вики ярої, пелюшки й ріпаку.

Ґрунтово-кліматичні умови України дають змогу висівати на зелене добриво велику кількість культур (табл. 7.8).

У регіонах з достатнім зволоженням слід висівати люпин, конюшину, вико- вівсяні суміші, райграс, капустяні культури, у більш посушливих умовах – вико- житню, вико-вівсяну та горохово-вівсяну суміші, горох, буркун, еспарцет. За низьких запасів азоту в ґрунті та на бідних землях сидерація капустяними культурами неефективна.

Вибираючи сидеральну культуру, зважають на вартість насіння, яке потрібно висіяти на 1 га посівної площі. При використанні на зелене добриво злакових культур доцільно третину або половину норми азоту і всю норму фосфору й калію, призначену для основної культури, внести під сидерат. Біомаса сидерату в такому разі може збільшуватися майже вдвічі.

Застосовуючи на сидерацію капустяні культури, слід мати на увазі, що біомаса редьки олійної, ріпаку, суріпки та інших визначається наявністю в ґрунті азоту та рівнем ґрунтової родючості взагалі. За низьких запасів азоту і на бідних ґрунтах капустяні сидерати зазвичай не вдаються зовсім. Тому для отримання високого врожаю зеленої маси капустяних потрібно обов'язково вносити мінеральні добрива у нормах 60–90 кг/га д. р., доцільно висівати бобові сидерати, які можуть

Таблиця 7.8. Придатність культур для сидерації у проміжних посівах (М. Й. Шевчук та ін., 2012)

Культура

Вимоги до умов вирощування

Норма висіву, кг/га

Коефіцієнт

розмножен

ня

Урожайність зеленої маси, ц/га

Придатність до сидерації

Люпин вузьколистий

Н

200

5

240

XXX

Люпин жовтий

Н

200

4

200

X

Люпин багаторічний

ВВ

60

10

200

XX

Конюшина лучна

В

20

10

140

X

Серадела

Н

50

12

180

XX

Буркун білий

ВВ

20

зо

150

XX

Горох посівний

В

300

6

120

X

Горох пелюшка

В

230

6

150

X

Жито озиме

Н

200

10

200

X

Гірчиця біла

В

20

50

100

XX

Ріпак озимий

В

15

67

130

XX

Редька олійна

В

25

50

250

XXX

Примітки. 1. Ступінь придатності культури для сидерації: XXX – високий, XX – середній, X – низький.

2. Вимоги культури до умов вирощування: Н – невимоглива, ВВ – відносно вимоглива, В – вимоглива.

мобілізувати 100–200 кг/га біологічного азоту, якого вистачає для вирощування не лише першої, а й наступних культур.

В одиниці рослинної маси бобових сидератів міститься така сама кількість азоту, як і в одиниці гною, але фосфору і калію менше, тому останні додатково вносять з мінеральними добривами. В ґрунті зелені добрива розкладаються значно швидше, ніж інші органічні добрива.

Розрізняють такі способи застосування зелених добрив: підпокривний, самостійний, проміжний, або вставний, укісний, отавний, укісно-отавний. За підпокривного під покрив основної культури насамперед висівають еспарцет, люпин, конюшину, буркун, або, наприклад, вику мохнату висівають як озиму культуру з осені, а навесні в посів сіють кукурудзу. Потім, коли вика досягне висоти 30 см, її знищують гербіцидами. За самостійного культура займає все поле впродовж вегетаційного періоду або навіть кілька років підряд (сидеральний пар, "екопар"). Це запобігає водній і вітровій ерозії, пригнічує розвиток бур'янів, сприяє іммобілізації поживних речовин ґрунту. За проміжного, або вставного способу культура займає поле у період між збиранням однієї і сівбою іншої культури. Залежно від строків сівби сидерату він може бути підсівним (наприклад, люпин навесні підсівають під жито озиме на зелений корм, а після скошування жита сидерат відростає, після чого його приорють) і пожнивним (люпин сіють після збирання ярих або озимих культур). Це найпоширеніший спосіб застосування сидератів. Критерієм можливого використання культур на сидерат у поукісних посівах є температура, за якої припиняється вегетація. Найчастіше сидератом слугують горох, вика, гірчиця біла, райграс, фацелія, ріпак, свиріпа (табл. 7.9).

Пожнивні культури висівають відразу після збирання основної. До зниження температури до 5 °С зазвичай накопичується достатня кількість зеленої маси

Таблиця 7.9. Тривалість вегетаційного періоду післяукісних посівів сільськогосподарських культур (Π. Н. Філімонов, 1974)

Культура

Вегетаційний період, діб

Сума ефективних температур > 5 °С

Люпин жовтий кормовий

70-80

845-900

Люпин вузьколистий

60-70

750-850

Горох пелюшка

50-60

700-800

Гірчиця біла

50-60

700-800

Ріпак ярий та озимий

45-50

600-800

Суріпиця озима

40-50

350-400

Суріпиця яра

35-40

290-350

Редька олійна

45-55

420-450

Серадела

80-85

600-700

(10–20 т/га), яку заорюють. У цьому разі ґрунт не обробляють, а застосовують пряму сівбу.

Укісне зелене добриво. Сидерат вирощують на одному полі, а йде на іншому у вигляді скошеної, подрібненої маси, яку розкидають по полю й заорюють. Найчастіше для цього вирощують люпин багаторічний у запільних клинах.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси