Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Складники системи управління як об'єкти облікової політикиНевідповідністю окремих елементів облікової політики принципам...ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТОблікова політика банкуОблікова політика як складова системи управлінняОблікова політика як інструмент управління бухгалтерським облікомОрганізаційні та управлінські аспекти формування облікової політикиОблікова політика як інструмент фінансової звітностіЛокальний рівень регулювання облікової політикиВикористання попроцесного підходу до формування облікової політики на...
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Облік у банках
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Облікова політика банку

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються банками для складання зовнішньої і внутрішньої звітності.

Банки висвітлюють обрану ними облікову політику шляхом опису: .

– принципів обліку статей звітності;

– методів оцінки окремих статей звітності;

– фактів, що стосуються змін в обліковій політиці.

Облікова політика банку має враховувати методи оцінки активів і зобов'язань (оцінка – це процес визнання тієї суми коштів, за якою статті фінансової звітності мають визнаватися й обліковуватися в балансі та звіті про фінансові результати).

Активи й зобов'язання мають бути оцінені та відображені в обліку таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожують фінансовому стану банку, на наступні звітні періоди.

Активи й зобов'язання обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення (за первісною або справедливою вартістю). У разі обліку за первісною (історичною) вартістю активи визнаються за сумою фактично сплачених за них коштів, а зобов'язання – за сумою мобілізованих коштів в обмін на зобов'язання. У разі обліку за справедливою (ринковою) вартістю активи визнаються за тією сумою коштів, яку необхідно було б сплатити для придбання таких активів у поточний час, а зобов'язання – за тією сумою коштів, яка б вимагалася для проведення розрахунку в поточний час. Приведення вартості активів у відповідність із ринковою вартістю здійснюється шляхом їх переоцінки.

Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість здійснення взаємозаліку (крім випадків, передбачених чинним законодавством) активів та зобов'язань або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фінансовій звітності, а саме:

– кредитів, депозитів та іншої кредиторської й дебіторської заборгованості різних юридичних та фізичних осіб;

– кредитів, депозитів та іншої кредиторської й дебіторської заборгованості одних і тих самих юридичних та фізичних осіб, що враховуються в різних валютах та з різними строками погашення;

– депозитів та кредитів, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визначено відповідними законодавчими актами;

– витрат та доходів однієї юридичної особи.

Облікова політика визначає порядок створення та використання резервів. Резерви під активи створюються за рахунок витрат банку та мають використовуватися лише на цілі, для яких вони були створені.

Обов'язково мають бути розроблені та затверджені основні складові облікової політики банку:

– характеристика аналітичних рахунків внутрішнього плану рахунків;

– додаткові реєстри аналітичного обліку та форми первинних документів, на підставі яких здійснюються операції, включаючи форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

– правила документообігу та технології обробки облікової інформації;

– перелік визначених прав працівників банку на підписування документів;

– перелік операцій, що потребують додаткового контролю;

– порядок проведення інвентаризації й методи оцінки активів та зобов'язань;

– порядок контролю за здійсненими внутрішніми банківськими операціями;

– порядок розрахунків між філіями та іншими структурними підрозділами банку (внутрішньосистемні розрахунки);

– порядок фінансування (бюджетування) структурних підрозділів банку;

– порядок консолідації фінансової звітності асоційованих та дочірніх компаній;

– порядок застосування в обліку принципу нарахування доходів та витрат (включаючи порядок амортизації активів банку, створення та використання резервів);

– політика банку щодо роботи з цінними паперами (як придбаними, так і емітованими);

– процедури вивірки та контролю (операцій, звітності тощо);

– порядок реєстрації договорів;

– інші документи та рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

Будь-які зміни в обліковій політиці, що суттєво впливають на показники звітного або майбутніх періодів, повинні бути описані із зазначенням їх причин і змін у відповідних статтях.

Зміни положень облікової політики на наступний рік та причини цих змін мають бути відображені у пояснювальній записці до річного звіту банку.

Не вважається зміною в обліковій політиці:

– нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими;

– нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються по суті від попередніх і не здійснювалися раніше.

Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх виникнення.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси