Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Енергозберігаюча, екологічно безпечна технологія вирощування...Енергозберігаюча технологія вирощування соїІНТЕНСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ОСНОВНИХ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУРПринципи формування технологій вирощування сільськогосподарських...Інтенсивні та індустріальні технології вирощуванняТехнологія вирощуванняЕЛЕМЕНТИ СУЧАСНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУРПорівняльна характеристика вирощування ячменю ярого за традиційною...Інтенсивна технологія вирощування нутуІнтенсивна технологія вирощування сої
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Системи сучасних інтенсивних технологій у рослинництві
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Адаптивні та адаптовані технології вирощування

Розробка фундаментальних, фундаментально-прикладних і прикладних проблем, а також сучасних і перспективних технологій землеробства та рослинництва потребують врахування агроекологічних основ. Адаптивне землеробство та адаптивне рослинництво теоретично визначаються дуже широко. їхню адаптивність можна відносити до окремих об'єктів або різних їх сукупностей у ланках або ланцюгах: рослина-грунт-рослинний покрив-агроекосистема-агроурочище-ділянка ландшафту-біосфера.

В багатоцільовому екологічному обґрунтуванні сучасного та майбутнього рослинництва та землеробства розвивається уявлення про їхню адаптивність.

Розуміння адаптаціогенезу в еколого-генетичному й еволюційному аспектах у даний час доповнено кібернетичними концепціями адаптивності не тільки у відношенні організмів, але й будь-яких біосистем.

Адаптація пояснюється як:

– ознака, властивість, якість, стан, явище, або процес які відбивають закономірності збереження та розвитку будь-яких 98 систем на фоні взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів їхнього існування;

– цілісна система реакцій організмів, популяцій, видів, екологічних систем, яка визначає динамічну рівновагу в тих або інших умовах середовища, тобто гомеостаз, або збереження загального напрямку процесів і еволюцій за зміни середовища – гомеорез;

– процес цілеспрямованої само зміни системи, що дозволяє досягти їй кращого або, принаймі, прийнятного функціонування за таких умов середовища, що змінюються.

Екстраполяція ідей адаптаціогенезу в теорію та практику культивування рослин, дозволили виділити адаптивне землеробство та рослинництво як важливі напрямки антропного впливу грунти, агрофітоценози, бур'яни, культурні рослини та інші організми агробіоценозів.

Адаптивна стратегія рослинництва забезпечує не тільки максимальну продуктивність культурних рослин, але й стійке зростання виробництва продукції при одночасному зниженні енерговитрат і порушень сільськогосподарського ландшафту. Адаптивність рослинництва полягає у відповідності заходів вирощування специфічним просторово-часовим потребам виду, сорту або гібриду.

Адаптивне рослинництво – це управління ростом і розвитком культурних рослин на основі інформації про стан рослин в кожний даний момент.

У адаптивному землеробстві інформація про стан фунту або всього агроекотипу веде до застосування певних заходів впливу на фунт або, прямо і опосередковано, на весь екотип, потім нова інформація про стан фунту – веде до нових заходів впливу і т.д.

В адаптивному рослинництві кожна інформація про стан рослин, є основою тієї чи іншої технологічної операції в приблизно такій же послідовності.

В адаптивному рослинництві кожна інформація про стан афоекотипу або про стан рослин, є основою тієї чи іншої технологічної операції в приблизно такій же послідовності. Навіть у глибоко-ідеалізованих і тонко-контрольованих системах і технологіях адаптивного землеробства та рослинництва заснованих на сучасних і новітніх методах безперервного надходження інформації про стан фунту й рослин із використанням електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) і автоматизованих систем управління (АСУ), важко буде досягти ідеальної адаптивності кожного передбачуваного або застосовуваного заходу впливу. Оцінка відповідності параметрів середовища в кожний даний момент екологічним потребам культурної рослини здійснюється із врахуванням передбачуваних впливів, перспектив подальшого розвитку середовища, стану рослин й їх взаємодій.

Завданням адаптивного рослинництва є поетапне досягнення оптимальних умов реалізацій генетичного потенціалу культурної рослини відповідно цілям людини. Тому складання програми одержання врожаю базується не на межах стійкості культурної рослини щодо кожного окремого фактору середовища, а на визначенні та забезпеченні умов для потенційної продуктивності рослин суворо- контрольованих конкретних умовах.

Адаптивне землеробство є таким напрямком сучасного землеробства, яке мінімізує механічні впливи на грунт, тобто націлене на формування такої адаптивної структури грунту, що близька до природної та видоспицефічної за родючістю для культурної рослини.

Формування адаптивної структури посіву необхідне для пригнічення бур'янових рослин, регулювання світлового, вітрового, газового, водного режимів.

В розвитку адаптивного землеробства мова має йти про адаптивні видоспицефічні сівозміни, побудовані таким чином, що забезпечують максимально можливі врожайність і якість продукції в тієї чи іншої сільськогосподарської культури.

Недоліки та суперечності сучасного землеробства визначаються багатьма об'єктивними та суб'єктивними причинами, що ведуть до зниження його адаптивності. В першу чергу це стосується суб'єктивних і економічних факторів порушення сівозмін, невідповідності впливів на грунт екологічним потребам існуючих та наступних культурних рослин у сівозміні, застосування заходів, які несприятливо впливають на певні агробіоценози.

Завдання в реалізації потенціальних можливостей сортів і гібридів досить складні, особливо коли ці форми культурних рослин не мають широкої екологічної валентності в умовах тієї чи іншої ґрунтово- кліматичної зони. Тому різниця між стійкістю та врожайністю сортів та гібридів на ділянках селекційно-генетичних установ, держсортовипробування та в умовах виробництв залишається поки що досить відчутною.

В адаптивному рослинництві необхідний підбір видів сортів і гібридів культурних рослин у відповідності з якісними особливостями й станом конкретних екотипів (ділянок, полів, сівозмін).

В основу адаптивної технології покладено повну або часткову відмову від синтетичних добрив, пестицидів, регуляторів росту і кормових добавок. Комплекс екологічних і агротехнічних заходів базується на суворому дотриманні науково-обгрунтованої структури сільськогосподарських угідь, сівозмін, насичених бобовими культурами, збереженні рослинних решток, широкому застосуванні гною, компостів і сидератів, проведенні механічного обробітку грунту.

Природничою базою і проблемно-орієнтовним напрямом адаптації агроекосистем у ринкових умовах є застосування економічних механізмів, як передумови практичної реалізації концепції адаптивного землеробства.

Отже, адаптивне землеробство та рослинництво є такими напрямами прикладної екології грунтів і культурних рослин, які націлені на реалізацію їхніх екологічних та генетичних можливостей на благо людини.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси