Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Інтенсивна технологія вирощування пшениці озимоїОзима пшеницяЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ, МІКРО-ТА МАКРОЕКОНОМІКАСтадії розвитку ріпаку за класифікацією ВВСНСтадії розвитку люпину жовтого за класифікацією ВВСНШкала ВВСН росту та розвитку зернових культур (стадії розвитку...Озима пшеницяКатегорії "мікро" і "макро"Стадії розвитку квасолі за класифікацією ВВСНСтадії розвитку кукурудзи (ВВСН)
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Системи сучасних інтенсивних технологій у рослинництві
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Мікро- та макро стадії розвитку пшениці озимої (код ВВСН)

Фенологічна фаза росту

Стадія розвитку

За Фікесом

Міжнародна шкала ЄС

Етапи органогенезу за Куперман

Які елементи продуктивності можна змінити?

Якими

агротехнічними

заходами

підвищується

продуктивність

рослин?

номер

етапу

формування органів в ембріонально му стані

1

2

3

4

5

6

7

8

Макростадія 0: Проростання

Суха

насінина

00

Польова схожість мак бути в межах 70-90%

Попередник, підготовка фунту, тип сошника, спосіб сівби, глибина сівби, норма висіву, удобрення та ін.

Поява

зародкового

корінця

05

Поява

колеоптиле

07

Сходи: вихід колеоптиле на поверхню фунту

09

І

Формування

конуса

наростання,

але він ще

недиференці

йований

Польова схожість, розвиток кореневої системи, одночасність сходів та створення вихідних умов для дружного, рівновеликого росту рослин

Високоякісний передпосівний обробіток ґрунту, загортання насіння на одну глибину (2-3 см), анкерний сошник, внесення добрив під оранку

Макростадія 1: Розвиток листків

Вихід першого листка з колеоптиле

І

10

Фаза

першого

листка

1.1

11

І

Початок

інтенсивної

диференціаці

Висота

рослин,

кількість

листків,

коефіцієнт

Попередник, строки сівби, норма висіву, достатні запаси Р2О5 і К2О у

Фаза другого листка

12

12

1

ї конуса наростання.

Фаза

третього

листка

1.3

13

II

Закладаються зачаткові стеблові вузли і міжвузля, листки у вигляді валиків.

кущіння,

зимостійкість

фунті.

Коефіцієнт кущіння можна значно збільшити внесенням хлормскватхлори ду (1,5-2,0 л/га) на стадії 21-25

Фаза

четвертого і

наступних

листків

1.4-

1.9

14-19

II

Макростадія 2: Кущіння 20-29 II

Боковий пагін у піхві листка

20

Початок

кущіння,

рослини

одностеблові

2

21

II

Диференціалі я головної осі зародкового суцвіття на зачатки майбутніх члеників колосового стрижня

Кількість

члеників

колосового

стрижня,

довжина

колоса

Підживлення азотними добривами (N30) збільшує кількість сегментів колосового стрижня

Появляється другий пагін кущення

22

II

Поява

третього

пагона

кущення

23

II

Повне кущіння, розвинуто до шести стебел

3

25

III

Кінець

кущіння,

розвинута

максимальна

кількість

стебел,

листкові піхви видовжуються

4

29

III

Макростадія 3: Вихід

у трубку

Початок виходу Е трубку

5

30

Утворення

конусів

наростання

другого

порядку

формування

колоскових

горбочків.

Зміна

колоскових

горбочків у

колос другого

порядку

(гілкуваїпм

колоса)

відбувається

на IV етапі при

посиленому

азотному

живленні та

зниженні

температури

до 10-12°С

Кількість колосків у колосі, формувати більшої

кількості

синхронно

розвинутих

стебел

продуктивне

кущіння.

Після

проходження IV етапу збільшити довжину колоса і кількість колосків у ньому майже неможливо

Внесення азоту

(N00*) може

подвоїти кількість

зерен у колосі.

Внесення

хлормскватхлорид

у, торпалу проти

вилягання.

Внесення

гербіцидів.

Внесешш

фунгіцидів

(байлетон,

фундазол. дерозал)

Поява

першого

вузла

6

31

IV

Поява другого вузла, початок стеблування

7

32

V

Закладання покривних органів квітки, тичинок, маточки і приймочок

Кількість квіток у колосках може зрости з 2-3-х до 4-5 шт.

Високий рівень

забезпечення

азотом

Поява 3-6-го вузла,

стеблування

7

33-36

VI

Закінчення

диференціації

всіх частин

колоса.

Формування

пиляків

(мікроспорог

енез) та

приймочок

(мегаспорогс

нез)

Фертильність

квіток

(здатність їх до

запилення)

Високий рівень

забезпечення

елементами

живлення,

особливо

фосфором

Останній

листок

виходить

піхви

8

37

УІ-УІІ

Інтенсивний ріст у довжину члеників колосового стрижня, покривних органів колосків і квіток.

Гамстофітогс

нез,

формування яйцеклітин і пилкових зерен

Фертильність квіток. Щільність колоса (при сонячній погоді колос щільний, а при хмарній – нещільний)

Дотримання всього комплексу технологічних вимог. Обробіток фунгіцидами (тілт, апьто- супер, рекс, фалькок, імпакта ін.) підвищує урожай на 20- 30%

Поява язи в останні" листка

9

39

VII

Макростадія 4: Набухання суцвіття (колосків)

Листкова

піхва

прапорцевого

листка

подовжується

10

41

УП

Суцвіття

колоса в

середині

стебла

зрушено

вгору,

листкова піхва

прапорцсвого

листка

начинас

набухати

43

VII

Набухання

піхви

верхнього

листка

10.1

45

VII

Піхва

лопається

з'являсіьс

колос

10.1

47-49

УП

Макростадія 5: Колосіння

Початок

колосіння

видно

перший

колосок

10.2

51

Г аметогенез,

завершення

процесів

формування

всіх органів

суцвіття і

квітки.

Продовжує

рости

найбільше

верхнє

міжвузля

Фертильність

квіток

Своєчасне азотне підживлення (N"0) забезпечує формування виповненого зерна з високим вмістом білка і клейковини. Обробіток фунгіцидами

Виколосилось

половина

колоса

10.3

55

УШ

Видно ЦІЛУ колос

10.5

59

УШ

Макростадія 6: Цвітіння

Початок цвітіння, у середині колоса з'являються перші пиляки

10.5.1

61

IX

Цвітіння,

запліднення,

утворення

зигота

(зиготогенез)

Озерненість колоса. Припиняється наростання вегетативної маси, рослина переходить від вегетативного до репродуктивного розвитку

Дотримання всіх вимог технології. Добрий фітосанітарний стан посівів. Площа листкової поверхні в межах 50-70 тас.мУга

Повне

цвітіння,

більшість

колосів

мають

достиглі

пиляки

10.5.2

65

IX

Кінець

цвггішія,

більшість

колосків

відцвіло,

пиляки

засохли

10.5.3

69

IX

Макростадія 7: Формування зерна

Вміст

11

70

X

Ріст і

Розмір

Потужний

зернівки

водянистий

формування зернівки, зародок і ендосперм збільшуютьс я у розмірах

зернівки (довжина типова для сорту, на наступних станах уже не збіяі.шугп.ся)

індивідуальний розвиток кожної рослини озимої пшениці у сукупності агробіоценозу

Рання

молочна

стиглість

73

XI

Нагромаджен ня поживних речовин у зернівці. Зернівки ростуть у товщину і ширину. Вміст зернівки молокоподіб ний

Маса 1000 зерен. Натура зерна

Продовження періоду активної діяльності фотосинтетичного апарату за допомогою інтенсивної технології

Середня

молочна

стиглість

11.1

75

XI

Пізня

молочна

стиглість

77

XI

Макростадія 8: Дозрівання зерна

Рання

воскова

стиглість

83

XII

На початку

XII етану

продов-

жується

нагромаджен

ня

пластичних речовин у зерні

Маса

зернівки

Інтенсивна

технологія

забезпечує

високу

урожайність і якість зерна

Воскова

стиглість

11.2

85

XII

Жовта

стиглість

11.3

87

XII

Макростадія 9: Відмирання

Зернівка тверда, рослина відмирас, повністю висохла

11.4

91

XII

Перетворенн я пластичних речовин у

Маса

зернівки.

Схожість

насіння

Для одержання зерна з високою схожістю необхідно застосовувати спеціальну технологію для насінницьких посівів

Мертва

стиглість

92

XII

запасні

Період спокою зернівок

95

XII

Життєздатні зернівки здати проростати нг 50%

96

XII

Вихід зернівок із періоду спокою

97

XII

Виникнення другого періоду спокою

98

ХII

Втрата другого періоду спокою

99

XII

Своєчасне азотне підживлення забезпечує формування виповненого зерна з високим вмістом білка і клейковини.

Дев'ятий етап включає цвітіння, запилення, запліднення, утворення зиготи і початок формування ендосперму. Припиняється наростання вегетативної маси. Цей етап ділить життя рослини на два періоди – вегетативний і репродуктивний.

На десятому етапі формуються зернівки. За рахунок надходження пластичних речовин з листків і стебла зародок та ендосперм збільшуються у розмірах. В кінці етапу зерно досягає типових для кожного сорту форм. На наступних етапах довжина зернівки уже не збільшується.

Одинадцятий етап збігається з фазою молочної стиглості. Йде інтенсивне нагромадження пластичних речовин у зернівці. Зменшується вологість зерна, відбувається його ріст в товщину і ширину. Добра забезпеченість вологою і елементами живлення в поєднанні з невисокою (не більше 25°С) температурою збільшує масу 1000 зерен і урожайність.

Дванадцятий етап органогенезу за часом співпадає з восковою стиглістю зерна. На початку етапу продовжується нагромадження пластичних речовин у зерні, яке поступово слабшає і повністю припиняється в кінці етапу. Зернівка перестає збільшуватися за розмірами і масою. Поживні речовини зернівки перетворюються на запасні.

Тривалість вегетації восени становить 40-50 днів, весною і влітку – 90-110 днів. Маса 1000 зерен – 35-50 г.

За сприятливих умов сходи з'являються за 7-9 днів після сівби. Через 13-15 днів, коли на рослині утвориться 3-4 листки і на глибині

2-3 см сформується вузол кущення, настає фаза кущення. До зими рослина повинна сформувати 2-4 пагони. Для цього потрібно 40-50 днів осінньої вегетації. Коренева система на цей час заглиблюється на 50-70 см. В осінній період рослини повинні пройти період загартування.

За інтенсивної технології вирощування пшеницю озиму потрібно розміщувати на родючих окультурених фунтах із середнім механічним складом. Погано росте вона на солонцюватих фунтах, солодах, легких піщаних, важких фунтах, які легко запливають.

Технологія вирощування

Суть сучасної інтенсивної технології вирощування озимої пшениці та інших культур, полягає в оптимізації умов вирощування на всіх етапах росту й розвитку.

Сучасні сорти озимої пшениці характеризуються високим біологічним потенціалом продуктивності, проте реалізація його у виробничих умовах досить низька.

Сорти з високою потенційною продуктивністю потребують повного технологічного забезпечення для одержання стабільних урожаїв. Вирішуючи питання вирощування пшениці озимої пофібно обов'язково ознайомитись із біотехнологічною характеристикою сортів, рекомендованих для даної зони. Для вирощування необхідно вибрати 2-3 або 3-4 (залежно від розмірів посівних площ) сорти різних за скоростиглістю та реакцією на умови вирощування. Такий підхід дає змогу краще використати попередники, рельєф, погодні умови конкретного року.

За достатнього ресурсотехнологічного забезпечення перевагу слід надавати сортам інтенсивного типу, які здатні найповніше окупити втрати, формуючи сильне та цінне зерно. За обмеженого ресурсозабезпечення (добрив, засобів захисту тощо) на менш родючих фунтах та після задовільних попередників, де потенційні можливості інтенсивних сортів не можуть бути реалізовані повного мірою, доцільно використовувати пластичні сорти, які за даних умов здатні формувати середні рівні врожаїв.

Враховуючи специфічність фунтово-кліматичних умов зони Лісостепу, зокрема Вінницької області, підхід до вибору сортів повинен бути наступний:

– для південних районів області в структурі сортових посівів 75 % повинні займати сорти Степового екотипу: Куяльник, Повага, Вдала, Шестопалівка, Донецька – 48, та 25 % – Лісостепового: Подолянка, Миронівська ранньостигла, Володарка, Перлина Лісостепу;

– для центральних районів: 50 % – Степового екотипу (зазначено вище) та 50 % Лісостепового: Поліська 90, Подолянка, Фаворитка, Золотоколоса, Смуглянка, Перлина Лісостепу;

– для західних та північних районів: 75 % Лісостепового екотипу та 25 % Степового (зазначено вище).

Місце культури в сівозміні

Пшениця вибаглива до попередників і знижує врожайність при повторному вирощувані на 15-20, а при сівбі три роки поспіль – на 30-35% і більше. При беззмінному вирощуванні врожайність знижується навіть при внесенні додаткової кількості добрив. Основна причина цього – прогресуюче поширення хвороб, шкідників і бур'янів. Пшеницю не слід розміщувати не лише після пшениці, але й після інших злакових хлібних культур (крім кукурудзи), які мають спільних збудників хвороб, шкідників і бур'янів. Всі попередники повинні бути надійними щодо нагромадження достатньої кількості продуктивної вологи на початок сівби (не менше 10 мм в 10-сантиметровому шарі грунту). Ці культури повинні рано звільняти поле й не висушувати грунт на велику глибину. Добрими парозаймаючими культурами є вирощувані на зелений корм озимі жито, пшениця, тритикале, вико- і горохо-вівсяні сумішки, еспарцет на один укіс, кукурудза, яку збирають до викидання волоті, а також інші культури, які збирають не пізніше червня. Добрі попередники – горох, сочевиця, чина. В богарних умовах не слід висівати пшеницю після сорго, суданської трави, соняшнику, кукурудзи на зерно, трав другого-третього року використання.

У Лісостепу пшеницю необхідно розміщувати на полях зайнятих парів посівами на зелений корм і сіно, після конюшини на один укіс, гороху, сочевиці, чини, картоплі раннього споживання, кукурудзи на ранній силос, зібраної у фазі молочно-воскової стиглості не пізніше 20 днів до настання оптимальних строків сівби, а в посушливій південно- східній частині – також після чистих парів.

Інтенсивні сильні та цінні сорти пшениці вибагливіші до попередників, тому кращі попередники потрібно відводити саме для їх вирощування. В регіонах із достатньою кількістю опадів у липні, серпні й вересні доцільно після збирання ранніх культур лущити поле і висівати сидерати: редьку, гірчицю. Високорослі сорти пшениці доцільно висівати після стерньових попередників, кукурудзи.

Обробіток грунту повинен диференціюватися залежно від ґрунтової зони, попередників, типу забур'янення, вологозабезпеченості, часу збирання попередника та технологічної схеми вирощування. Підготовку ґрунту слід розпочинати без розриву в часі після збирання попередника. Потрібно пам'ятати, що утримання поля чистим від бур'янів і сходів падалиці, від збирання попередника до сівби озимих зернових культур – важливий захід боротьби з багатьма шкідниками та хворобами пшениці.

Існує три основних системи обробітку ґрунту: традиційна, мінімальна та нульова, які описані в попередніх розділах навчального посібника.

"Нульовий" обробіток ґрунту, або "пряма сівба" можуть бути ефективно застосовані після попередників, що звільняють поле в часі, близькому до оптимальних строків сівби і навіть дещо пізніше, але на чорноземних ґрунтах – з доброю структурою та малозабур'янених.

Удобрення

Збалансоване мінеральне живлення озимої пшениці протягом вегетаційного періоду є важливим фактором формування оптимальної конструкції посіву, регулювання продуктивного процесу. За даними польових дослідів Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції, внесення оптимальних норм мінеральних добрив, у поєднанні з інтенсивним захистом, забезпечує 28-32 % приросту урожаю, що пов'язано з високою вимогливістю пшениці до мінерального живлення. Для продукування 6 т/га зерна із відповідною кількістю соломи вона споживає 180 кг азоту, 80 кг фосфору і 155 кг калію. Пшениця добре реагує як на мінеральні, так і на органічні добрива. Тому, при розміщенні пшениці після зайнятого пару, або багаторічних трав на один укіс, під неї доцільно вносити 20- 30 т/га гною.

Озима пшениця ефективно використовує післядію органічних добрив, внесених під попередні культури. Норми мінеральних добрив встановлюють з урахуванням запланованої урожайності, вмісту елементів живлення в ґрунті та інших чинників. При цьому використовують розрахункові методи, рекомендовані науково- дослідними установами дози внесення для різних ґрунтово- кліматичних зон, або нормативи витрат елементів живлення, з урахуванням забезпеченості ґрунту елементами живлення.

Система удобрення передбачає внесення фосфорних і калійних добрив під основний обробіток ґрунту, а азотних – головним чином під час весняно-літньої вегетації. При цьому, за даними

Миронівського інституту пшениці НААН кращим співвідношенням елементів живлення N:Р:К є 1,5:1:1 або 2,0:1:1.

При розміщенні озимої пшениці після зайнятого пару, багаторічних трав і зернобобових, рекомендується внесення під ОСНОВНИЙ обробіток грунту Р60К45, а після кукурудзи на силос – N30P90K60.

На малородючих дерново-підзолистих грунтах Полісся застосовують найвищі, порівняно з іншими зонами, норми мінеральних добрив – 90-120 кг/га азоту, фосфору і калію, з перевагою азоту і калію. Із фосфорних добрив на кислих грунтах використовують фосфоритне борошно.

На чорноземах Лісостепу та Степу вносять 60-90 кг/га мінеральних добрив, з перевагою фосфору та азоту, а на солонцюватих грунтах обмежуються внесенням азотних і фосфорних добрив, виключаючи калійні.

В цілому норми мінеральних добрив встановлюють з урахуванням запланованої урожайності, вмісту елементів живлення в грунті та інших чинників, використовуючи, при цьому, розрахункові методи, або нормативи витрат елементів живлення з урахуванням забезпеченості грунту елементами живлення (табл. 24).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси