Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Ядерна зброя та її уражаючі фактори. Осередки ураженняОсередок хімічного ураженняБіологічна зброя. Осередок біологічного ураження
Класифікація отруйних речовинНезаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення,...Сильнодіючі отруйні речовини: хлор, аміак, сірководень, азотна,...
Визначення ОР нервово-паралітичної діїБудова і функції нервових волоконТипи вищої нервової діяльності
Хвороби шкірного покривуХвороби шкірного покривуШкірна чутливість
Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва...ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ...Злочини, пов'язані з незаконним вживанням наркотичних засобів,...
Подразливі засобиПодразливість рослинОСНОВНІ ФУНКЦІЇ РОСЛИННОГО ОРГАНІЗМУ. ПОДРАЗЛИВІСТЬ ТА РЕГУЛЯЦІЯ...
ФітотоксикантиТоксиниМетаболізм токсинів
 
Головна arrow БЖД arrow Цивільний захист
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Хімічна зброя. Осередок хімічного ураження

Хімічна зброя: визначення і основні характеристики

Під хімічною зброєю розуміють отруйні речовини та засоби їх використання.

У якості засобів застосування можуть бути використані бойові частини різних типів ракет, авіаційні бомби та виливні пристрої, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси і генератори аерозолів.

Отруйні речовини по формі застосування можна розділити на хімічну зброю і сильнодіючі отруйні речовини (СДОР).

Хімічна зброя – один із видів ЗМУ, дія якої ґрунтується на використанні бойових токсичних хімічних речовин.

До них відносяться:

– отруйні речовини;

– токсини;

– фітотоксиканти.

Бойові ОР – це хімічні речовини, які при бойовому застосуванні або при аварії можуть заражати незахищених людей і тварин, а також заражати повітря, місцевість, споруди, воду, різні предмети, матеріали, що робить їх непридатними для користування і небезпечними при дотику з ними.

Хімічна зброя має здатність вибіркової дії – уражає людей і тварин без знищення (пошкодження) матеріальних цінностей. Результатом ураження можуть бути важкі екологічні і генетичні наслідки.

Екологічні наслідки впливу хімічної зброї – дія на тварини, рослини, ґрунт, воду, повітря, яка призводить до критичного стану навколишнього середовища і небезпечно для існування людей.

Генетичні наслідки пов'язані з порушенням апарату спадковості людей і тварин, що може негативно позначатися на наступних поколіннях.

Окремі спроби використовувати хімічні засоби були в багатьох війнах.

Перша світова війна. 22.04.1915 року німецькі війська в районі Іпра (Бельгія) провели газобалонну атаку. Загинуло 6 тис. та ушкоджено 15 тис. чол. За Першу світову війну загальна кількість уражених склала 1 млн. 300 тис. осіб.

Після Першої світової війни під тиском громадської думки у 1925 році в Женеві представники 37 держав підписали "Протокол про заборону застосування на війні задушливих, ядучих або інших подібних газів і бактеріологічних засобів".

Потім до нього приєднались більшість держав світу.

Проте деякі держави проігнорували це. Так, у 1935-1936 pp. Італія у війні з Ефіопією провела 19 хімічних атак, у 1937-1943 pp. Японія проти Китаю застосовувала хімічні та бактеріальні засоби.

Під час війни в Кореї і В'єтнамі американці застосовували хімічну зброю у великих масштабах. Тільки у В'єтнамі використано більше 100 тис. т хімічних речовин і постраждали майже 2 млн. осіб та знищена рослинність на 360 тис. га і 0,5 млн. га лісів.

Класифікація отруйних речовин (ОР) і їх характеристика

Основою хімічної зброї є отруйні речовини (ОР) (рис. 5.3).

1. За тактичним призначенням:

– смертельні;

– тимчасової дії;

– подразнюючі;

– навчальні.

2. За фізіологічною дією:

– нервово-паралітичні (зарин, зоман, V-гази, VX (Ві-ікс);

– шкірно-наривні (іприт);

– загально отруйні (синильна кислота, хлорциан);

– задушливі (фосген, дифосген);

– психохімічні (BZ (Бі-зет), LSD);

– подразливі (CS (Сі-Ес), хлорацетофенон, адамсит).

3. За швидкістю ураження:

– швидкодіючі (декілька хвилин);

– повільно діючі (через деякий час) – VX, фосген, іприт, BZ.

4. За тривалістю дії:

– стійкі – уражаюча дія зберігається кілька годин або діб (VX, зоман, іприт);

– нестійкі – уражаюча дія зберігається кілька десятків хвилин після їх примінення.

Класифікація ОР

Рис. 5.3. Класифікація ОР

Основною характеристикою ОР є токсичність, яка вимірюється у токсодозах.

Токсичність – це здатність виявляти уражаючу дію на організм, викликаючи певний ефект ураження – місцеве або загальне.

Для кількісної оцінки токсичності ОР і токсинів застосовується такий показник – як токсодоза.

Токсодоза – це кількість ОР (доза), яка спричиняє певний результат (токсичний ефект) – до загибелі або виходу зі строю.

Токсодоза, що відповідає певному ефекту ураження відповідає:

– при інгаляційних ураженнях – величині Ct (С – середня концентрація ОР у повітрі, t – час перебування людини чи тварини в зараженому повітрі);

– при шкірно-разорбтивних ураженнях – масі рідкої ОР, яка спричиняє певний ефект ураження при попаданні на шкіру.

Для характеристики токсичності OP, що впливає на людину через органи дихання, застосовують такі токсодози:

– середня смертельна інгаляційна токсодоза LCt50 (L – від лат. letalis – смертельний) призводить до смерті 50% уражених;

– середня уражаюча інгаляційна токсодоза ICt50 ((І – від англ., incapacitating – небоєздатний) виводить зі строю 50% уражених;

– середня порогова PCt50 (Р – від англ, primary – початковий) викликає початкові симптоми ураження у 50% уражених.

Інгаляційні токсодози вимірюють у грамах (міліграмах) за хвилину (секунду) на кубічний метр або літр (гхв/м3, мг-с/м3, мг-хв/л).

Ступінь токсичності ОР шкірно-резорбтивної дії оцінюється токсичною дозою LD50. Ue середня смертельна токсодоза, яку вимірюють у міліграмах на людину (мг/люд) або в міліграмах на кілограм маси людини (мг/кг).

Ураження людей ОР може відбуватися:

– при безпосередньому контакті з ОР;

– при вдиханні;

– при попаданні на відкриті місця тіла і слизові оболонки;

– при контакті з зараженим ґрунтом чи предметами;

– при вживані заражених продуктів та води.

За токсичною дією на людину:

Нервово-паралітичні ОР (ФОР)

Зарин: бойовий стан – пар. Запаху немає. Рідина без кольору. Легко сорбується пористими матеріалами (одежею, деревом, цеглою, бетоном), вбирається у пофарбовані поверхні і гумовотехнічні вироби. Це створює небезпеку отруєння людей, які вийшли із зараженої зони.

Перші ознаки ураження – міоз і затруднене дихання – при концентрації у повітрі 0,0005 мг/л через 2 хв.

При важкому ступені отруєння (0,30-0,5LD50) виникає міоз, слиновиділення, пітливість, спазми судин, бронхів, легенів і серцевого м'яза. Зявляються задишка, важке дихання, біль у грудях, загальна слабкість, блювота, втрата координації рухів, виникають короткочасні судоми.

LCt500,1 мг-хв/л. LD5024 мг/кг.

Антидоти: атропин, афін, будаксим.

Захист – протигаз і захисний одяг.

При потраплянні на шкіру рідкого зарину застосувати ІПП: обробка через 2 хв. після попадання на шкіру гарантує безпеку у 80% випадків, а через 10 хв. – вже практично не ефективно.

Зоман: прозора рідина із запахом камфори. Обмежено розчиняється у воді, але вона вже буде непридатною для вживання, але легко розчиняється в органічних розчинниках. При температурі 80°С перетворюється у склоподібну масу. Дія подібна зарину, але більш токсична.

LCt50 = 0,05 мг•хв/л., LD50 = 0,1 г/люд.

Засоби захисту прийнятні такі ж, як і для зарину.

Ві-ікс – масляниста безкольорова рідина, без запаху, розчиняється погано у воді, але добре в органічних розчинниках.

Легко проникає в пористі матеріали, тканини, рослини, що затрудняє його дегазацію.

Захист – протигаз і захисний одяг.

LCt50 = 0,01 мг•хв/л., LD50 = 1,46 г/люд.

Дегазація буде ефективною, якщо її провести протягом 5 хв. після контакту з OR

Ознаки ураження: міоз, світлобоязнь, ускладнення дихання, біль у грудях, блювота, судороги, загибель від параліча ЦНС.

Антидоти: атропин, афин, морфін, тарен.

Із сільськогосподарських тварин найбільш чутливими до ОР цієї групи є велика рогата худоба, менш чутливі коні, вівці, свині, собаки, кролі.

Перша допомога тваринам – швидке змивання ОР з поверхні тіла 1-2% розчином лугу, 10% розчином аміаку або водою і вводять також уротропін, фосфолітин, атропін і пентасфен. Для зняття міозу – в очі закапують по 1-2 краплі 1% розчину атропіну.

Шкірно-наривні ОР

Іприт: масляниста рідина, важча від води. Колір – від брунатного до безбарвного з запахом часнику або гірчиці. Бойовий стан – краплі. Розчиняється погано у воді, але добре в органічних розчинниках, паливі і мастильних матеріалах, інших ОР.

Має прихований період. Через 2-6 год після попадання на шкіру з'являється почервоніння, свербіння, печіння, утворюються маленькі пухирці, які потім зливаються у великі, лопаються і виникають виразки, які довго не загоюються (1-2 місяці).

LD50 = 5 г/люд., LCi50 = 1,3 мг•хв/л.

Симптоми ураження очей: почервоніння, припухлість, світлобоязнь, відчуття піску в очах, різка болючість, сльозотеча.

Резорбуючись зі шкіри, іприт розподіляється кров'ю по всіх органах, концентруючись переважно в легенях, печінці, і частково у центральній нервовій системі.

Потрапляння іприту інгаляційним шляхом призводить до абсцесу легень.

Перша допомога – промити очі, рот, ніс і горло 2% розчином харчової соди.

Захист – протигаз і захисний одяг.

Антидоти: немає. Треба негайно (протягом 5-15 хв.) видалити іприт зі шкіри.

Загальноотруйні ОР

Синильна кислота (HCN) – безбарвна рідина із запахом гіркого мигдалю, необмежено розчиняється у воді. Нестійка ОР (влітку декілька хвилин).

Бойовий стан – пар. LCiS0 2 мгхв/л.

Ознаки ураження: гіркота та металевий присмак у роті, нудота, задишка, головний біль, судоми. Смерть від паралічу серця внаслідок кисневого голоду.

Захист – протигаз і захисний одяг. Дегазація – провітрювання.

Антидоти: амілнітрит, пропілнітрит (дихати), внутрівенно – додатково – 25% розчин тіосульфату натрію, діоксіацетон або розчин глюкози.

Синильну кислоту, яка потрапила на шкіру, змивають 2% розчином соди або водою з милом.

Задушливі ОР

Фосген (СОСІ) – газ з запахом гнилих яблук або горілого сіна. Тричі важчий за повітря. Має прихований період, погано розчиняється у воді, але добре в органічних розчинниках.

Тривалість дії фосгену влітку – до ЗО хв, взимку – до 3 год. Це нестійка ОР заражає тільки атмосферу.

Ознаки ураження: подразнення очей і слизових оболонок, загальна слабкість, спричиняє набряк легенів. Після виходу із зони зараження ознаки отруєння зникають. Але через 4-5 годин починається кашель, посиніння кінчиків пальців рук і ніг, губ, вух, задишка, температура до 39°С, загибель протягом 2 діб від набряку легень.

ао = 3,1 мг•хв/л.

Захист – протигаз. Швидка евакуація із зони, зігрівання тіла, гарячий чай, молоко або кава.

Антидоти: немає. Лікування – тільки у стаціонарі.

Дегазація – провітрювання.

Психохімічні (психотропні) ОР

Бі-зет, ЛСД, Ес-ен. На озброєні тільки Бі-зет. Це безбарвний кристалічний порошок, без запаху, не розчиняється у воді, але добре – в органічних розчинниках. Бойовий стан – аерозоль (дим). Має прихований період. LCi50 = 0,11 мг хв/л.

Бі-зет уражає людину через органи дихання і шлунково-кишковий тракт.

Ознаки ураження: через 0,5-1 годину після ураження – почервоніння шкіри, розширення зіниць, загальна слабкість, пригнічений стан, порушення контакту з оточенням, втрата орієнтування у часі і просторі, галюцинації, психомоторне збудження чередується із нерухомістю. Тривалість такого стану від декількох годин до доби.

Антидоти: немає.

Захист – протигаз. Дегазація – провітрювання.

Подразливі ОР

Хлорацетофенон – це безбарвна кристалічна речовина, погано розчиняється у воді, але добре в органічних розчинниках. Використовується у виді аерозолів, розчинів і в сумішах з іншими ОР, має слабкий запах черемхи.

Ознаки ураження: подразнення верхніх дихальних шляхів, опіки шкіри, печіння і біль в очах і грудях, сльозотеча, блювота, нежить, кашель. Після закінчення дії ОР ці ознаки поступово проходять.

Захист – протигаз. Дегазація – провітрювання.

Адамсит – кристалічна речовина темно-зеленого кольору, не розчиняється у воді, але добре в органічних розчинниках. Використовується у виді аерозолів.

Дегазація – провітрювання, але довго – мало леткий.

Ознаки ураження: чихания, кашель, підвищене виділення слизу з носа, печіння та біль у грудях.

Захист – протигаз. Швидка евакуація із зони і під маску ввести відкриту ампулу з протидимною сумішшю.

Сі-ес – безкольорова тверда речовина. Використовується у виді аерозолів.

Ознаки ураження: чихания, кашель, сильна сльозотеча, виділення з носа, важке дихання. По дії сильніший хлорацетофенона.

Захист – протигаз і захисний одяг. Дегазація – провітрювання.

Різновидом хімічної зброї є бінарні хімічні боєприпаси. Це означає "складається з двох частий". Це нові сполуки. Компоненти такі самі (слабо або нетоксичні), що при змішувані їх утворилася високотоксична речовина.

Змішування їх і реакція між ними відбувається після застосування боєприпасу (тобто, при руйнуванні перегородки, що їх розділяє).

Це ускладнює контроль за їх виробництвом і є можливість їх накопичення.

Таким чином, бінарні ОР – це новий, небезпечний різновид хімічної зброї, що розширює сферу її виробництва і збільшує можливість застосування у воєнних конфліктах.

Фітотоксиканти, токсини

Фітотоксини (пестициди) – це токсичні хімічні речовини, призначені для ураження різних видів рослинності.

Застосовують у мирний час в сільському господарстві.

Залежно від фізіологічної дії і призначення поділяються на:

гербіциди – органічні і неорганічні хімічні речовини, призначені для знищення бур'янів, трав'яної рослинності, злакових і овочевих культур.

Як гербіциди можуть застосовуватись: 2,4-дихлорфеноксиоцтова кислота, 2,4,5-Т трихлорфеноксиоцтова кислота, паракват, дикват, піклорам, іоксинил, какодилова кислота.

арборициди – органічні і неорганічні хімічні речовини, які застосовують для знищення кущів і дерев: 2,4-Д; 2,4,5-Т; 2,3,6-ТБ; сульфат амонію, паракват, дикват, далапон, тордон, фенурон.

дефоліанти – органічні і неорганічні хімічні речовини, які застосовують для висушування і передчасного опадання листя: бутифос, ентодил, паракват, дикват, фолекс, 2,4-Д.

десиканти – органічні і неорганічні хімічні речовини які застосовують для висушування листя і стебел сільськогосподарських культур: дининтрофенол, ендотал, хлорат магнію, пентахлорфенол, арсеніт натрію.

Більшість цих препаратів широко використовуються у сільському господарстві для захисту врожаю, але у летальній дозі або для культури нестійкої до даної речовини – вони можуть знищувати всі посіви і рослини.

На озброєнні деяких країн фітотоксиканти є як табельні.

Так, в армії США є 3 основних рецептури:

оранжевамасляниста рідина темно-бурого кольору. Це натрієві або амінні солі, бутілові або октилові ефіри 2,4-дихлорфеноксиоцтової кислоти або 2,4,5- трихлорфеноксиоцтової кислоти. Зберігається у ґрунті 2-3 місяці.

Високотоксична суміш для людей і тварин – LD50= 0,001-0,0001 мг/кг.

В уражених людей з'являються: млявість, сонливість, втрата апетиту, нудота, солодкий присмак у роті, сухість і печіння верхніх дихальних шляхів, блювота, пронос, ураження селезінки і кісткового мозку.

Сильна токсична дія пояснюється присутністю в препараті 2,4,5-т сильної отруйної речовини – діоксину, що спричиняє генетичні зміни у людей і тварин.

Уражає: цукрові буряки, горох, соняшник, помідори, виноград, бавовник.

білапорошковидна суміш білого кольору, не горить і не розчиняється у маслах. Застосовується у вигляді водних розчинів з добавкою поверхнево-активних речовин. Основою цієї суміші є піклорам – високотоксична речовина для цукрових буряків, соняшнику, люцерни, пшениці, бавовни. Норма витрат 8-15 г/га.

У людей і тварин – подразнення слизових оболонок, почервоніння обличчя, головний біль, крововиливи на слизових оболонках, підвищення артеріального тиску, судороги, цероз печінки, порушується обмін речовин.

синя40% водний розчин натрієвої солі какодилової кислоти (від грецького – какодил – вонючий) – містить до 54% миш'яку. Дуже чутливий до цієї суміші рис, летальна доза (какодилова кислота+хлорид натрію) 0,56 кг/га. При дозі 50 кг/га відбувається стерилізація ґрунту. Багато років зберігається у навколишньому середовищі.

У людей і тварин – пригнічує ферменти і окисні процеси в тканинах, спричиняє запалення дихальних шляхів, пронос, судороги, параліч, втрату зору і свідомості. На шкірі і слизових оболонках викликає біль і розвивається невроз.

Токсини – це хімічні речовини рослинного, тваринного, чи мікробного походження, які мають токсичні властивості і можуть уражати організм людей і тварин.

Основне призначення токсинів – це знищення або тимчасове виведення із строю людей, а також диверсії в тилу.

Для досягнення однакового уражаючого ефекту необхідна бойова концентрація бутулінового токсину в 2 рази нижча, ніж концентрація Ві-ікс і у 6 разів – зарину.

У бойових умовах для зараження приземного шару атмосфери токсини розпилюють у вигляді дрібнодисперсного аерозолю за допомогою авіагенераторів аерозолів, касет або боєголовок ракет. Заражаються великі площі. При витраті бутулінового токсину 5-6 кг/км2 утворюється хмара аерозолю глибиною до 6 км. На цій території буде знищено або виведено зі строю 60% людей, якщо заходи захисту не будуть вжиті протягом 1 хв. Уражаюча дія зберігається до 12 год.

Залежно від походження всі токсини поділяють на три групи:

• фітотоксини – рослинного походження;

• зоотоксини – тваринного походження, які входять до складу отрути тварин;

• мікробні токсини – які виробляються мікроорганізмами і є причиною отруєнь і захворювань.

Ботуліновий токсин (XR) – продукт життєдіяльності бактерій. Це сірий порошок без смаку і запаху, сильнодіюча отрута смертельної дії. Найбільша токсичність – при попаданні у кров і через рани LD50= 10-6 мг/кг, при інгаляції LCi50 = 2•10*5-5•10'5 мгхв/л, при аліментарному зараженні LD = 5•10'5-6•10-5 мг/кг. Ураження настає після прихованого періоду 2 год – 2 доби, тривалість якого залежить від дози.

Симптоми: сильна слабкість, нудота, блювота, запаморочення, двоїння в очах, погіршення зору, біль у шлунку, спрага. Через 1-10 діб настає смерть від паралічу серця і дихальних м'язів.

Захист від токсину – протигази, респіратори, протипилові ватно-тканинні маски, пов'язки.

Лікування – симптоматичне – антитоксини разом з антибіотиками, пізніше додатково вводять судиннорозширюючі засоби, стимулятори серцевої діяльності і дихального центру.

Стафілококовий ентеротоксин (PG) – продукується бактерією золотистий стафілокок. Попадає в організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт і відкриті рани. Прихований період від 30 хв до 6 год залежно від дози і шляху надходження.

Симптоми: посилена слинотеча, нудота, блювота, сильний біль у животі, слабкість, знижений кров'яний тиск і температура, кривавий пронос. Токсодоза LD = 4•10-4 мг/кг. Захист – протигаз, респіратор.

Рицин – токсин рослинного походження (має найбільше воєнне значення). Це тверда порошкоподібна речовина без запаху. Може застосовуватись у вигляді дрібнодисперсного аерозолю. Одержують його з насіння рицини. За інгаляційною токсичністю подібний до зарину і зоману. При аліментарному ураженні LD50 = 0,3 мг/кг.

Токсини тваринного походження продукуються деякими видами змій, а також окремими видами членистоногих (скорпіонами, павуками). Ці токсини можуть застосовуватись з диверсійною метою.

Дезінфекція токсинів – водним розчином формальдегіду і окисно-хлорними препаратами.

Характеристика осередку хімічного ураження

При поширенні у навколишньому середовищі отруйних речовин (ОР) або сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) утворюються зони хімічного зараження і осередки хімічного ураження.

Зона хімічного зараження – це територія, яка безпосередньо перебуває під впливом хімічної зброї або сильнодіючих отруйних речовин і над якою поширилася заражена хмара з уражаючими концентраціями.

Зона хімічного зараження, яка утворилася в результаті застосування ОР, включає зону безпосереднього застосування хімічної речовини і територію поширення хмари ОР і характеризується довжиною Д, шириною Ш і глибиною Г (рис. 5.4).

Схема зони хімічного зараження і осередку хімічного ураження: 1 – зона безпосереднього розливу ОР; 2 – зона поширення парів і аерозолів ОР

Рис. 5.4. Схема зони хімічного зараження і осередку хімічного ураження: 1 – зона безпосереднього розливу ОР; 2 – зона поширення парів і аерозолів ОР

Поширюючись за вітром, заражена хмара може уражати людей, тварин і рослин на значній відстані від безпосереднього місця потрапляння хімічних речовин у навколишнє середовище.

Зона зараження характеризується типом ОР або СДОР, розмірами, розміщенням об'єкта господарювання або населеного пункту, ступенем зараженості і зміною цієї зараженості з часом.

Заражене повітря затримується в населених пунктах, садах, лісах, високостеблевих сільськогосподарських культурах, у долинах та ярах. Тому при організації захисту населення це потрібно враховувати.

Межі зони зараження визначаються пороговими токсичними дозами ОР або СДОР, які спричиняють початкові симптоми ураження і залежать від розмірів району застосування ОР чи розливу СДОР, метеорологічних умов, рельєфу місцевості, щільності забудови, наявності та характеристики лісових насаджень.

У межах зони хімічного зараження утворюються осередки хімічного ураження.

Осередок хімічного ураження – це територія, в межах якої є ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

Ступінь зараження повітря в осередку хімічного зараження характеризується концентрацією, а місцевості – щільністю зараження і стійкістю.

Концентрація – це кількість хімічної речовини в одиниці об'єму повітря. Вимірюється в мг/л повітря. Вона залежить від токсичності ОР.

Щільність зараження – це кількість небезпечної хімічної речовини, яка припадає на одиницю площі. Вимірюється в г/м2 поверхні.

Стійкість хімічної речовини на місцевості – це тривалість уражаючої дії на людей, тварин, рослин, ліси, які знаходяться на зараженій території. Стійкість визначається часом (хвилини, години, доби) до моменту, коли ця речовина перестає бути небезпечною для рослин і тварин, а люди можуть бути без засобів захисту.

Стійкість залежить від температури повітря, атмосферних опадів, хімічних і фізичних властивостей речовин.

Хімічні речовини, які перебувають у стані пари і туману, проявляють уражаючу дію до тих пір, поки їх концентрація не знизиться до безпечної, а в краплинно- рідинному стані зберігають свої уражаючі властивості значно довше: від кількох годин до кількох місяців.

На стан хімічного осередку зараження і стійкість небезпечних хімічних речовин дуже впливають метеорологічні умови (температура, вітер, опади).

Від температури залежить швидкість випаровування ОР із зараженої території. З підвищенням температури швидкість випаровування краплинно-рідинних хімічних речовин збільшується і, відповідно, тривалість дії їх на місцевості зменшується.

На процес розсіювання зараженої хмари дуже впливає стан вертикальної стійкості повітря, який характеризується ступенем вертикальної стійкості повітря. Є три ступені вертикальної стійкості атмосфери: інверсія, ізотермія і конвекція.

Інверсіяце підвищення температури з висотою. Виникає в ясну літню ніч при слабкому вітрі (до 4 м/с). Так як холодний шар повітря знаходиться внизу, то створюються сприятливі умови для збереження високої концентрації СДОР та їх розповсюдження.

Ізотерміятемпература повітря однакова до висоти ЗО м. Виникає у похмуру погоду, а також при вітрі більше 4 м/с або як перехід від інверсії до конвекції і навпаки. Розповсюдження СДОР – менше за інверсію.

Конвекціятемпература повітря нижніх шарів вища верхніх і вони переміщуються по вертикалі. Хмара зараженого повітря швидко розсівається. Виникає у літній день при ясній погоді, коли швидкість вітру до 4 м/с.

Швидкість вітру значно впливає на тривалість збереження і дальність поширення зараженого повітря. Сильний вітер (понад 6м/с) швидко розсіює заражену хмару і збільшує випаровування краплинно-рідинних хімічних речовин із зараженої ділянки. В результаті цього концентрація парів хімічної речовини в повітрі і тривалість дії ОР на ділянці і глибина уражаючої дії зменшуються. При слабому вітрі (до 4 м/с) і відсутності висхідних потоків повітря заражена хмара поширюється за вітром, зберігаючи уражаючі концентрації, на значну глибину (до кількох десятків кілометрів).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Ядерна зброя та її уражаючі фактори. Осередки ураження
Осередок хімічного ураження
Біологічна зброя. Осередок біологічного ураження
Класифікація отруйних речовин
Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (ст. 321 КК).
Сильнодіючі отруйні речовини: хлор, аміак, сірководень, азотна, сірчана, соляна кислоти. Дії людей в зоні зараження.
Визначення ОР нервово-паралітичної дії
Будова і функції нервових волокон
Типи вищої нервової діяльності
Хвороби шкірного покриву
Хвороби шкірного покриву
Шкірна чутливість
Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 317 КК).
ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГІВ АБО ПРЕКУРСОРІВ ТА ІНШІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ
Злочини, пов'язані з незаконним вживанням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
Подразливі засоби
Подразливість рослин
ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ РОСЛИННОГО ОРГАНІЗМУ. ПОДРАЗЛИВІСТЬ ТА РЕГУЛЯЦІЯ ПРОЦЕСІВ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Фітотоксиканти
Токсини
Метаболізм токсинів
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси