Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Характеристика осередків ураження в умовах НС воєнного характеруОсобливості осередку ураження під час НС природного характеруКоротка характеристика осередку біологічного ураження
Характеристика осередків ураження в умовах НС воєнного характеруОсередок біологічного і комбінованого ураженняОсобливості осередку ураження під час НС природного характеру
Оцінювання ризику ураження населення небезпечними хімічними...З. Аварії на вибухонебезпечних об'єктах: прогнозування основних...Характеристика осередків ураження в умовах НС воєнного характеру
Характеристика осередків ураження в умовах НС воєнного характеруОсередок біологічного і комбінованого ураженняОсобливості осередку ураження під час НС природного характеру
Особливості прогнозування масштабів аварії в умовах містаОсобливості радіоактивного забруднення у випадку аварії на АЕСЗаходи захисту від зовнішнього і внутрішнього випромінювання....
 
Головна arrow БЖД arrow Цивільний захист
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЛЕКЦІЯ 6. Характеристика осередків ураження в умовах НС техногенного та природного характеру

Навчальна мета:

Вивчити основні уражаючі фактори, які можуть виникати в умовах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, та наслідки їх дії на людей і об'єкти господарювання.

Навчальні питання:

6.1. Особливості осередку ураження при техногенних НС.

6.1.1. Осередок ураження при аваріях на вибухо-небезпечних об'єктах.

6.1.2 Особливості осередку ураження при аваріях на хімічнонебезпечному об 'єкті (ХНО).

6.1.3. Особливості забрудення місцевості при аваріях на АЕС.

6.2. Особливості осередку ураження під час НС природного характеру.

6.2.1. Осередок ураження при землетрусах.

6.2.2. Осередок ураження при ураганах.

6.2.3. Осередок ураження при повенях.

Особливості осередку ураження при техногенних НС

6.1.1. Осередок ураження при аваріях на вибухо-небезпечних об'єктах

В Україні є понад 1200 великих вибухо- та пожежонебезпечних об'єктів, на яких знаходиться понад 136 млн. т твердих і рідких пожежонебезпечних речовин.

За певних умов, у процесі виробництва, вони стають небезпечними. Легко спалахують дерев'яний, вугільний, борошняний, зерновий, торф'яний, льняний пил.

Вибухи і пожежі трапляються на об'єктах, які виробляють або зберігають (перевозять) вибухонебезпечні та хімічні речовини під тиском до 100 атм, а також газо- і нафтопроводах.

На території України протяжність магістральних газопроводів становить понад 35,2 тис. км, нафтопроводів – 3,9 тис. км. їх роботу забезпечують 31 компресорна нафтоперекачувальна і 89 компресорних станцій.

Виробничі аварії небезпечні раптовістю. Проте і їх руйнівних наслідків можна уникнути або значно зменшити їх, якщо завчасно провести відповідні запобіжні заходи: розробити план заходів підготовки об'єкта до захисту від СДОР; скласти характеристику складських приміщень і СДОР; провести оцінку (за прогнозом) можливої обстановки на об'єкті на випадок аварії; розробити схеми повідомлення керівного складу формувань ЦО і населення; розрахувати сили і заходи для ліквідації осередків зараження; скласти план дії для ліквідації осередків зараження.

При вибуху газоповітряної суміші утворюється ударна хвиля, подібна ударній хвилі ядерного вибуху. При прогнозуванні визначають надлишковий тиск ударної хвилі ΔРФ на відстані R.

При прогнозуванні можливих наслідків аварій на підприємствах з вибухо- і пожежонебезпечною технологією, розміри зон дії вибухової хвилі можна визначити за табл. 6.1.

Таблиця 6.1

Розміри зон вибухової хвилі під час вибуху газоповітряної суміші, м

Кількість суміші

Надмірний тиск, кг/см2

1,0

0,5

0,3

0,2

0,1

0,1

25

40

60

70

80

1,0

80

100

120

160

200

5,0

100

140

170

240

310

10,0

120

180

220

320

420

50,0

170

265

360

522

685

100,0

220

350

500

725

950

1000,0

620

810

1050

1575

2100

Оцінка обстановки (радіуси зон руйнування, пожеж), яка може скластися на підприємстві при аварії, буде основою для планування обсягу і характеру запобіжних заходів і організації рятувальних робіт.

6.1.2. Особливості осередку ураження при аваріях на хімічнонебезпечному об'єкті (ХНО)

На об'єктах господарювання є великий асортимент хімічних речовин, токсичних і шкідливих для здоров'я людей, тварин і небезпечних для навколишнього середовища. Ці речовини називають сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР).

Певні види СДОР знаходяться у великих кількостях на підприємствах, які їх виробляють або застосовують, на складах, сільськогосподарських об'єктах і підприємствах переробної промисловості, багато їх перевозять транспортом.

У воєнний час об'єкти зберігання СДОР можуть бути зруйновані, у мирний час при виробничих аваріях або стихійних лихах СДОР можуть потрапити в навколишнє середовище і стати причиною ураження людей, тварин, рослин і зараження навколишнього середовища.

Найбільш поширеними з них являються: хлор, аміак, сірчистий ангідрид, сірководень, бензол, фтористий водень, ацетон, уайт-спірит, дихлоретан, бензин, кислоти, ціаністий водень, окис вуглецю (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

Фізико-хімічні і токсичні властивості СДОР

СДОР

Щільність,

г/см3

Температура кипіння, °С

Токсичні властивості

Дегазуючі

речовини

Уражаюча

концентрація,

мг/л

Експозиція

Смертельна

концентрація,

мг/л

Аміак

0,68

-33,4

0,2

6 год

7

Вода

Хлор

1,56

-34,6

0,01

1 год

0,1-0,2

Вода, гашене вапно

Фтористий

водень

0,98

19,4

0,4

10 хв.

1,5

Луги, аміак

Сірчаний

ангідрид

1,46

-10

0,4-0,5

50 хв.

1,4-1,7

Вода, гашене вапно, аміачна вода

Сірковуглець

1,26

46

2,5-1,6

1,5 год

10

Сірчаний натрій або калій

Трихлористий

фосфор

1,53

74,8

0,08-0,015

30 хв.

0,5-1,0

Луги, аміак

СДОР – це токсичні хімічні сполуки, які використовуються в народному господарстві і у випадку аварії можуть призвести до масового ураження людей, тварин, рослин та забруднення навколишнього середовища.

Певні види СДОР знаходяться у великих кількостях на підприємствах, які їх виробляють або застосовують, на складах, сільськогосподарських об'єктах і підприємствах переробної промисловості, багато їх перевозять транспортом.

У воєнний час об'єкти зберігання СДОР можуть бути зруйновані, у мирний час при виробничих аваріях або стихійних лихах СДОР можуть потрапити в навколишнє середовище і стати причиною ураження людей, тварин, рослин і зараження навколишнього середовища.

Найбільш поширеними з них являються: хлор, аміак, сірчистий ангідриду сірководень, бензолу фтористий водень, ацетону уайт-спірит, дихлоретану бензин, кислоти, ціаністий водень, окис вуглецю.

Хлор (Сl2) – зелено-жовтуватий газ з різким запахом, у 2,5 рази важчий повітря, добре розчиняється у воді, смертельна токсодоза LCi50 = 6 мг•хв/л, уражаюча – ІСt50 = 0,6 мг*хв/л. Випаровуючись в атомсфері утворює білий туман, який стелиться по землі та збирається в долинах, ярах, підвалах. Балон рідкого газу (25 л) може утворити в повітрі смертельну концентрацію на площі 2 га. Суміш з воднем – вибухонебезпечна.

Викликає сльозотечу, подразнення слизових оболонок, кашель, задишку, втрата свідомості, судоми, набряк легенів, смерть.

Зберігається під високим тиском і нормальній температурі.

Використовуєтьсядля знезараження питної води, стічних вод.

Захист – протигаз з коробкою В або ізолюючий протигаз чи дихальний апарат. При малій концентрації – респіратор РПГ-67В.

Аміак (NH3) – безколірний газ з запахом нашатирю. Легший за повітря (р= 0,76 кг/м3). Добре розчиняється у воді, утворюючи лужний розчин. Суміш аміаку з киснем (4:3) вибухає. Смертельна токсодоза LCt50 = 210 мгхв/л, уражаюча токсодоза – ІСt50 = 70 мг•хв/л.

Викликає подразнення дихальних шляхів, слинотечу, блювоту, розлад дихання і кровообігу, у великих концентраціях вражає центральну нервову систему. Смерть настає від серцевої недостатності і набряку легень.

Зберігається при низькій температурі і нормальному тиску.

Використовується в холодильних промислових установках як теплоносій.

Захист – промисловий протигаз з коробкою КД або ГП-5, ГП-7 з додатковою коробкою ДП-3, ізолюючий протигаз, винести на свіже повітря, зігріти тіло.

Сірчастий ангідрид (SO2) – безколірний газ з гострим запахом запаленного сірника. У два рази важчий за повітря (р = 2,86 кг/м3). Добре розчиняється у воді, утворюючи сірчану кислоту. Смертельна токсодоза LCi50 = 80 мгхв/л, уражаюча токсодоза – ICt50 = 20 мг*хв/л.

Подразнює верхні дихальні шляхи.

Викликає запалення слизових оболонок, при високих концентраціях – задишку, втрату свідомості, смерть.

Зберігається у зрідженому стані при низькій температурі.

Захистпромисловий протигаз або респіратор з коробкою В, винести на чисте повітря. Можна використовувати протигази ГП-5 і ГП-7.

Сірководень (SH2) – безколірний газ з запахом тухлих яєць. Трохи важчий за повітря. Смертельна токсодоза LCi50 = 26 мг•хв/л, уражаюча – ІСi50 = 0,6 мгхв/л.

Викликає запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, головний біль, нудоту, біль у грудях, блювоту, задишку, сльозотечу.

Захист – промисловий протигаз або респіратор РПГ-67В.

В залежності від зберігання СДОР хімічне зараження може відбуватися таким чином:

при зберіганні під високим тискомстворюється тільки одна, так звана "первинна" хмара, яка заражає повітря на невеликий час;

при зберіганні СДОР при низькій температурі у рідинному виді – одна частка СДОР (15-25%) створює "первинну" хмару, друга залишається або розтікається по землі і повільно випаровується (вторинна хмара) тривалий час;

рідинні СДОР при нормальному тиску і температурістворюють тільки "вторинну хмару" і заражають повітря на тривалий час.

"Вторинна хмара" залежить від типу резервуара. Якщо резервуар обвалований або на піддоні, то інтенсивність зараження буде менше, але час зараження більш тривалий.

На хімічну обстановку впливають не тільки способи зберігання СДОР, а також вид місцевості (відкрита чи закрита), стан атмосфери і швидкість вітру.

Глибина розповсюдження зараженої хмари на відкритій місцевості більша, ніж на закритій (забудованій, лісистій).

Максимальна концентрація зараження спостерігається при малих швидкостях вітру (до 1 м/с).

6.1.3. Особливості забруднення місцевості при аваріях на АЕС

Аналізуючи дані про території p/а забруднення, які можуть бути непридатними для проживання людей тривалий час після ядерного вибуху потужність 1 Мт і після руйнування ядерного реактора РВБК – 1000 з енергетичною потужністю 1000 МВт (ЧАЕС), можна зробити висновок про радіаційні наслідки (табл. 6.3).

Таблиця 6.3

Територія, непридатна для проживання після ядерного вибуху (1 Мт) і руйнування ядерного реактора РВБК – 1000, км2

Доза, Р/рік

Період часу

1 рік

5 років

10 років

100 років

2

15000/2300

90/800

15/360

2/50

10

2000/500

10/200

2/100

0,20

50

300/100

2/40

0,20

0/5

100

130/50

0/20

0/10

0/2

Існує багато типів ядерних реакторів. АЕС, побудовані в Україні, базуються на реакторах водно-водяних (ВВЕР – водно-водяний енергетичний реактор) і канальних уран – графітових реакторах РВБК.

Реактори типу ВВЕР працюють на Запорізькій, Хмельницькій, Рівненській, Південно-Українській АЕС. Реактори типу РВБК побудовані на ЧАЕС, а в Росії – на Ленінградській, Курській і Смоленській АЕС.

Аварія на АЕС має свої особливості в порівнянні з вибухом ядерного заряду. Він проходить повільно. В ядерному реакторі знаходиться велика кількість ядерного палива – 400-500 тон p/а речовин з різним періодом піврозпаду. Створена хмара піднімається на висоту до 20 км і вітром розкидається на великі території.

1. Аварія на АЕС має велику часову тривалість викидання радіоактивних речовин (PP) порівняно з ядерним вибухом. За цей час напрямок вітру змінюється неодноразово. Тому конфігурацію зони забруднення прогнозувати важко.

2. При аварії на АЕС утворюються дуже дрібні аерозолі – 0,5-3 мк (при вибуху – більше 60 мк). Викидання йде відносно невисоке. Аерозолі можуть триматися у повітрі тривалий час, розповсюджуватися на великі відстані і випадати під дією різноманітних факторів у вигляді плям.

Із зруйнованого реактора ЧАЕС, за офіційною оцінкою фахівців, було викинуто близько 500 млн. К1 активності. Радіоактивне забруднення еквівалентне забрудненню від вибуху 500 двадцятикілотонних атомних бомб (аналогічно скинутих на Хіросіму і Нагасакі).

У результаті аварії на ЧАЕС радіонукліди поширилися в Україні на території 3,5 млн. га с.г. угідь, забруднено 1,167 млн. га лісів, 1687 населених пунктів.

3. При ядерному вибуху радіоактивні ізотопи створюються з урану 235 або плутонію 239 у мить вибуху. Серед цих радіоактивних ізотопів велика частка короткоживучих, які досить швидко розпадаються.

При тепловому вибуху реактора частка короткоживучих елементів значно менша. Це пов'язано з тим, що реактор працює давно, уран перетворюється на ізотопи давно і короткоживучі ізотопи розклалися.

Тому швидкість зниження радіації при аварії на АЕС значно менша. Із короткоживучих радіонуклідів значну частину становив радіоактивний йод, йод-131 з періодом піврозпаду 8,04 доби. Цей радіоізотоп на 50-70% створив радіоактивність. Після цього залишилися довго живучі радіонукліди: стронцій-90, цезій-137, церій-144 і ін.

Спад рівня радіації оцінюють за такою формулою: Рt = Р1 × (t / t1)-n, де Р – рівень радіації в момент t, (перша доба) після забруднення;

Pt – рівень радіації в будь-який момент t після забруднення (t – у добах); n – показник, що характеризує швидкість спаду радіації.

При ядерному вибуху n = 1,2, при термоядерному n = 1,3, після аварії на АЕС n = 0,5.

Вплив радіоактивного забруднення навколишнього середовища на людей визначається в основному трьома джерелами: радіоактивною хмарою, гамма- випромінюванням осілих на землю радіонуклідів і включенням їх в біологічні ланцюги – через харчові продукти рослинного і тваринного походження, а також воду забруднених джерел питного водозабезпечення.

При прогнозуванні радіаційних наслідків і плануванні захисних заходів населення і особистого складу, треба виділити три фази протікання аварії.

Рання фаза – від початку аварії до моменту закінчення викиду радіаційних речовин в атмосферу і закінчення формування радіаційного сліду на місцевості. Тривалість цієї фази в залежності від характеру і масштабу аварії може тривати від кількох годин до декількох діб. На ранній фазі доза зовнішнього опромінення формує гамма- і бета-випромінювання радіоактивних речовин.

Середня фаза – від моменту завершення формування радіоактивного сліду до прийняття усіх заходів захисту населення. В залежності від характеру і масштабу аварій, тривалість середньої фази може бути від декількох діб до року після виникнення аварії.

Пізня фаза – післяаварійна фаза, її тривалість визначається розмірами та масштабами аварії, може тривати від декількох місяців до десятиріч.

Для наочності і оперативності оцінки обстановки на картах установлені при прогнозуванні наступні зони забруднення при аварії на АЕС (рис. 6.1).

Зона М – зона p/а небезпеки. На її зовнішній межі рівень радіації – 14 мР/год і річною дозою 5 Р.

Зона А – зона помірного p/а забруднення. На її зовнішній межі рівень радіації – 140 мР/год і річною дозою 50 Р.

Зона Б – зона сильного забруднення. На її зовнішній межі рівень радіації – 1,4 P/год і річною дозою 500 Р.

Зона В – зона небезпечного забруднення. На її зовнішній межі рівень радіації – 4,2 P/год. і річною дозою 1500 Р.

Зона Г – зона надзвичайно небезпечного забруднення. На її зовнішній межі рівень радіації – 14 Р/гоц і річною дозою 5000 Р.

На рисунку 6.1 показані рівні радіації на початку зони (на першу добу після аварії).

Прогнозовані зони радіаційного забруднення при аварії на АЕС

Рис. 6.1. Прогнозовані зони радіаційного забруднення при аварії на АЕС

Є готові таблиці зниження рівня радіації. Рівень радіації за рік зменшується в 10 разів (таблиця 6.4).

Таблиця 6.4

Коефіцієнти зниження радіації забрудненої місцевості після аварії на АЕС

Час після аварії

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

К

1

0.76

0.64

0.57

0.52

0.49

0.46

0.43

0.41

0.4

0.38

0.37

0.36

0.35

0.34

0.33

0.32

Час після аварії

18

19

20

21

22

23

24

25

26

28

29

ЗО

60

90

180

рік

К

0.315

0.31

0.3

0.295

0.29

0.285

0.28

0.275

0.27

0.267

0.263

0.25

0.19

0.16

0.125

0.09

Зі зниженням небезпеки зовнішнього опромінення переважного значення в загальній вражаючій дозі набуло внутрішнє опромінення цезієм – 137, стронцієм – 90 (при вживанні продуктів харчування).

У 1991 р. був прийнятий Закон України "Про правовий режим території, що дістала p/а забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначає рівні забруднення місцевості та вид екологічної зони.

Згідно зі статтею 1 Закону забрудненою вважається територія, проживання на якій може призвести до опромінення населення понад 0,1 бер за рік (перевищує природний доаварійний фон).

За статтею 2 забруднена територія поділяється на такі зони (рис. 6.2).

1. Зона відчуження – 30-кілометрова зона, з якої була проведена евакуація у 1986 р.

2. Зона обов'язкового відселення. Це територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення понад 0,5 бер за рік.

3. Зона добровільного відселення. Це територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення понад 0,1 бер за рік.

4. Зона посиленого радіоекологічного контролю. На цій території людина може отримати додаткову дозу опромінення 0,1 бер за рік.

Характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості при аварії на ЧАЕС

Рис. 6.2. Характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості при аварії на ЧАЕС

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Характеристика осередків ураження в умовах НС воєнного характеру
Особливості осередку ураження під час НС природного характеру
Коротка характеристика осередку біологічного ураження
Характеристика осередків ураження в умовах НС воєнного характеру
Осередок біологічного і комбінованого ураження
Особливості осередку ураження під час НС природного характеру
Оцінювання ризику ураження населення небезпечними хімічними речовинами за аварій на об'єктах підвищеної небезпеки
З. Аварії на вибухонебезпечних об'єктах: прогнозування основних параметрів вибуху
Характеристика осередків ураження в умовах НС воєнного характеру
Характеристика осередків ураження в умовах НС воєнного характеру
Осередок біологічного і комбінованого ураження
Особливості осередку ураження під час НС природного характеру
Особливості прогнозування масштабів аварії в умовах міста
Особливості радіоактивного забруднення у випадку аварії на АЕС
Заходи захисту від зовнішнього і внутрішнього випромінювання. Наслідки аварії на ЧАЕС. Зона зараження. Параметри, що характеризують радіаційне забруднення місцевості. Норми радіаційної безпеки, державні гігієнічні нормативи
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси