Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Основні способи і принципи захисту населення в умовах НСОсновні принципи щодо захисту населення:Основні заходи і засоби захисту населення і територій
Забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціяхІнформація та оповіщення. Поведінка населення при загрозі...Оповіщення населення, виробничого персоналу у надзвичайних ситуаціях...
Оцінка протирадіаційного захисту спорудРозрахунок протирадіаційного захисту ПРУМетодика контролю протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної...
Укриття персоналу і населення в захисних спорудахОцінка захисних споруд за місткістюУкриття людей у захисних спорудах
З Угоди між Урядом УРСР і Польським Комітетом національного...Евакуація людейОсобливості здійснення евакуації населення в надзвичайних ситуаціях
Які електричні засоби належать до основних і допоміжних...Для чого використовують захисне відключення?За захисними властивостями паспорта
 
Головна arrow БЖД arrow Цивільний захист
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Основні способи захисту населення

З метою захисту населення, зменшення втрат та шкоди економіці в разі виникнення надзвичайних ситуацій проводиться спеціальний комплекс заходів, до якого відносяться такі способи захисту населення:

Інформування та оповіщення, яке досягається завчасним створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної, територіальних та об'єктових систем оповіщення населення.

Спостереження за довкіллям, забрудненням харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганізмами та іншими біологічними агентами, забезпечується створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю.

Укриття в захисних спорудах, якому підлягає, у разі необхідності, усе населення відповідно до приналежності (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах тощо), досягається створенням фонду захисних споруд.

Евакуаційні заходи, які проводяться в містах та інших населених пунктах, що мають об'єкти підвищеної небезпеки, а також у воєнний час є основним способом захисту населення і досягаються їх завчасним плануванням.

Інженерний захист проводиться з метою виконання вимог ІТЗ під час проектування і експлуатації споруд та інших об'єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля.

Заходи інженерного захисту населення і територій мають передбачати:

• під час розробки генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування враховувати можливі прояви небезпечних і катастрофічних явищ і раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їх діяльності у разі виникнення аварії;

• спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;

• розробка і здійснення заходів безаварійного функціонування об'єктів підвищеної небезпеки, створення комплексної схеми захисту населення, пунктів та об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів;

• розробка і здійснення регіональних та місцевих планів запобігання НС і ліквідації їх наслідків;

• організацію будівництва протизсувних, протиповіневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення;

• реалізацію заходів санітарної охорони території.

Медичний захист проводиться для запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах НС техногенного і природного характеру.

Для цього необхідно проводити такі заходи:

• планування і використання наявних сил і засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності і господарювання;

• розгортання в умовах НС необхідної кількості лікувальних закладів;

• завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів, контроль якості харчових продуктів, продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання, стану атмосферного повітря та опадів, стану довкілля, санітарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації;

• завчасне створення і підготовку медичних формувань, медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення, накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки.

Біологічний захист включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження залежно від характеру і ступеня зараження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

Біологічних захист передбачає проведення колективних індивідуальних заходів захисту; запровадження карантину та обсервації; знезаражування осередку уражених людей, тварин, урожаю, своєчасна локалізація зони біологічного ураження; проведення екстреної та специфічної профілактики; запровадження та додержання проти епідеміологічного режиму підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання та населення.

Радіаційний і хімічний захист включає заходи щодо виявлення і оцінки радіаційної та хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, організацію та проведення спеціальної обробки.

9.2.1. Сучасне оповіщення населення

Оповіщення населення – тобто попередження населення про загрозу виникнення або виникнення НС – це одне із основних завдань ЦЗ.

Основу системи оповіщення складають автоматизована система централізованого оповіщення мережі зв'язку та радіомовлення і додатково телефонна мережа.

Сигнали передаються по каналах зв'язку, радіотрансляційній мережі і телебачення. Одночасно з інформацією про НС передаються вказівки про порядок дій. Сигнали, подані вищим штабом ЦЗ, повинні дублюватися всіма підпорядкованими штабами. В селах і на об'єктах дублювати сигнали можна за допомогою місцевого радіовузла, гудків підприємств, сирен транспорту, ударом у рейку, дзвони.

Для своєчасного попередження населення введені сигнали попередження населення у мирний і воєнний час.

Сигнал "Увага всім!" повідомляє про надзвичайну обстановку в мирний час і на випадок загрози нападу противника у воєнний час. Сигнал передається органами ЦЗ за допомогою сирени і виробничих гудків. Тривалі гудки означають попереджувальний сигнал.

Почувши їх, необхідно включити радіо, телевізор і прослухати текст інформації про дії населення після одержання сигналу.

Після одержання інформації необхідно виконати всі вказівки тексту інформації сигналу.

Сигнали оповіщення мирного часу

"АВАРІЯ НА АТОМНІЙ СТАНЦІЇ" – вказується час, місце, масштаб аварії, інформація про p/а обстановку для населення. Необхідно герметизувати приміщення, прийняти йодні препарати, укрити продукти, воду, корми. Надалі діяти відповідно вказівкам штабу ЦЗ.

"АВАРІЯ НА ХІМІЧНОНЕБЕЗПЕЧНОМУ ОБ'ЄКТІ" – вказується час, місце, масштаб аварії, райони, яким загрожує небезпека, інформація про дії населення, (залишатися на місці або збиратися для евакуації).

"ЗЕМЛЕТРУС" – надається повідомлення про загрозу землетрусу або його початок. Треба: відключити газ, воду, електрику, погасити вогонь у печі, взяти одяг, документи, цінності, вийти на відкриту місцевість.

"ЗАТОПЛЕННЯ" – повідомляється район, у якому очікується повінь. Необхідно: відключити газ, електрику, взяти одяг, документи, цінні речі, продукти харчування і зібратися у вказаному місці для евакуації.

"ШТОРМОВЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ" – надається інформація про посилення вітру. Зачинити вікна, двері, перебратися у підвали.

Сигнали оповіщення воєнного часу

"ПОВІТРЯНА ТРИВОГА" – попереджається населення про загрозу. Сигнали передаються по радіо і телебаченню і дублюються сиренами, гудками підприємств і транспорту протягом 2-3 хвилин.

Необхідно: припинити роботу, транспорт зупиняється, а якщо вдома, то закрити газ, воду, вимкнути електрику, загасити вогонь у печах і з документами укритись в захисних спорудах.

Там, де по технології не можна залишати без нагляду робочі місця – залишаються чергові, для яких також мають бути захисні споруди. Працівники займають свої робочі місця тільки з дозволу керівництва.

В якому б місці і в який би час не застав сигнал – необхідно діяти швидко, але спокійно, впевнено, без паніки, суворо дотримуватись правил поведінки і вказівок органів ЦЗ.

"ВІДБІЙ ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ" – за даним сигналом усі повертаються до робочих місць і в житло.

"РАДІАЦІЙНА НЕБЕЗПЕКА" – подається у населених пунктах, у напрямку яких рухається радіаційна хмара. Необхідно прийняти 6 таблеток із гнізда №4 аптечки АІ-1, надіти засоби захисту, взяти документи, продукти, укритися у сховищах.

"ХІМІЧНА ТРИВОГА" – подається при загрозі хімічного або біологічного нападу.

При хімічній тривозі прийняти таблетку з пенала з гнізда №2, при біологічному нападі – 5 таблеток препарату із гнізда №5 аптечки АІ-1, надіти засоби захисту і укритися у захисних спорудах.

9.2.2. Заходи протирадіаційного і протихімічного захисту

ПР і ПХЗ – це комплекс заходів ЦЗ, направлених на запобігання або послаблення дії іонізуючих випромінювань, ОР і СДОР

Радіаційний і хімічний захист включає такі основні заходи:

– виявлення і оцінка радіаційної й хімічної обстановки;

– організація і проведення дозиметричного і хімічного контролю;

– розробка і введення в дію типових режимів радіаційного захисту;

– забезпечення населення і невоєнізованих формувань ЦЗ засобами індивідуального захисту;

– діквідація наслідків p/а і хімічного зараження (спеціальна санітарна обробка, обеззараження місцевості і споруд і ін.).

Режими радіаційного захисту

Порядок застосування засобів і способів захисту людей, який передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення і вибір найбільш доцільних дій у зонах p/а забруднення від ядерного вибуху, називається режимом захисту.

Режим захисту працюючих на об'єкті і населення, яке знаходиться дома, включає три основних етапи, які повинні виконуватися в суворій послідовності: перший етап – тривалість припинення роботи об'єкту (час безперервного перебування людей у захисних спорудах); другий етап – тривалість роботи об'єкту з використанням для відпочинку захисних споруд або житлових будинків; третій етап – тривалість роботи об'єкту з обмеженим перебуванням людей на відкритій території.

У зв'язку з тим, що на об'єкті і в місцях проживання є укриття з різними коефіцієнтами ослаблення, розроблені типові режими з урахуванням їх захисних властивостей.

У даний час розроблені і рекомендуються 8 типових режимів захисту для різних категорій населення:

1-3-й режими – для непрацюючого населення;

4-7-й режими – для робітників і службовців;

8-й режим – для невоєнізованих формувань ЦЗ.:

Приклад типових режимів наведено в табл. 9.1.

Дотримання режимів забезпечить протирадіаційний захист населення, основна мета якого не допустити опромінення людей понад встановлені допустимі дози.

Захист населення у разі ядерної аварії

При аварійному викиданні в атмосферу p/а речовин можливі такі види опромінення населення:

а) зовнішнє – при проходженні p/а хмари;

б) внутрішнє – при вдиханні p/а речовин;

в) контактне – внаслідок p/а забруднення шкіри і одягу;

г) зовнішнє – зумовлене p/а забрудненням землі, будівель, споруд і ін.

д) внутрішнє – при використанні забруднених продуктів харчування.

Таблиця 9.1

Типові режими №4 p/а захисту робітників і службовців на об'єктах народного господарства, які проживають в дерев'яних будинках з КОСЛ = 2 і ПРУ з КОСЛ = 20-50

Зона

забруд

нення

р,

Р/год

Умовна

назва

режиму

захисту

Загальна тривалість дотримання режиму, діб

Послідовність дотримання режиму захисту

1. Тривалість перебування в ПРУ

2. Тривалість роботи об'єкту з використанням для відпочинку ПРУ, діб

3. Тривалість роботи об'єкту, з обмеженим перебуваням людей на відкритій місцевості протягом кожної доби до 1-2 год., діб

А

25

4-А-1

1

До 2 год

-

1

50

4-А-2

2

2 год

-

2

80

4-А-З

4,5

6 год

-

4

Б

100

4-Б-1

6,5

8 год

1

5

140

4-Б-2

8

12 год

1,5

6

180

4-Б-З

10

16 год

2

7

240

4-Б-4

15

1 доба

2

12

В

300

2-В-1

зо

2 доби

3

25

Основою розробки заходів захисту населення в умовах p/а забруднення при ядерній аварії є рекомендації міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) 1988 р.

Критерієм для прийняття рішення про заходи захисту населення на ранній і середніх фазах після аварії є дози зовнішнього і внутрішнього опромінення (табл. 9.2 і 9.3) з двома рівнями радіаційного впливу – нижнім і верхнім згідно з рекомендаціями МАГАТЕ.

Таблиця 9.2

Критерії для прийняття рішень на ранній фазі розвитку аварії

Дозові критерії (доза за перші 10 діб), Р

Захисні заходи

Все тіло

Окремі органи

нижній

верхній

нижній

верхній

рівень

рівень

рівень

рівень

Укриття, захист органів дихання і

0,5

5

5

50

шкірного покриву

"Йодна профілактика" – дорослі

5

50

- діти, вагітні жінки

-

-

5

25

Евакуація – дорослі

5

50

50

500

- діти, вагітні жінки

1

5

20

50

Таблиця 9.3

Критерії для прийняття рішень на середній фазі розвитку аварії

Захисні заходи

Дозові критерії (доза за перший рік), Р

Все тіло

Окремі органи

нижній

рівень

верхній

рівень

нижній

рівень

верхній

рівень

Обмеження споживання забруднених продуктів харчування і питної води

0,5

5

5

50

Евакуація

5

50

не встановлюється

не встановлюється

При опроміненні, що не перевищує нижнього рівня, заходи, передбачені в табл. 9.2 і 9.3, не проводяться. Якщо прогнозоване опромінення перевищує нижній рівень, але не досягає верхнього рівня, то проведення вказаних заходів може бути відкладене. Якщо опромінення досягає або перевищує верхній рівень, то обов'язково необхідно проводити заходи.

З метою зменшення іонізуючого випромінювання на людей всі заходи мають бути спрямовані на зменшення потрапляння p/а речовин в органи дихання, травлення і на поверхню тіла.

Після отримання повідомлення по радіо (або через інші засоби оповіщення) про радіаційну небезпеку населенню рекомендується негайно зробити наступне:

Укритися в житлових будинках. Важливо знати, що стіни дерев'яного будинку послаблюють іонізуюче випромінювання в 2 рази, а цегельного – у 10 разів! Заглиблені укриття (підвали) ще більше послаблюють дозу випромінювання: з дерев'яним покриттям у 7 разів, з цегельним або бетонним – у 40-100 разів.

Вжити заходів захисту від проникнення в квартиру (будинок) радіоактивних речовин з повітрям: закрити кватирки, ущільнити рами і дверні прорізи.

Захистити органи дихання підручними засобами (табл. 9.5).

Використовувати ЗІЗОД і шкіри при виході із приміщень.

Зробити запас питної води; набрати воду в закриті ємності, підготувати найпростіші засоби санітарного призначення (наприклад, мильні розчини для обробки рук), перекрити крани.

Продукти використовувати з герметичних приміщень.

Харчову продукцію з присадибних ділянок, з лісу і риби попередньо перевірити на p/а забруднення;

Провести екстрену йодну профілактику (якомога раніше, але тільки після спеціального повідомлення!). Йодна профілактика полягає в прийомі препаратів стабільного йоду: йодистого калію або водно-спиртового розчину йоду. При ньому досягається 100%-ва ступінь захисту від нагромадження радіоактивного йоду в щитовидній залозі (табл. 9.4).

Таблиця 9.4

Захисний ефект у результаті проведення калій-йодової профілактики

Час прийняття препаратів йоду

Фактор захисту, %

Перед вдиханням p/а йоду (профілактичне вживання)

100

Через 2 год. після вдихання p/а йоду

10

Через 6 год. після вдихання p/а йоду

2

Таблиця 9.5

Предмети побутового призначення і ефективність їх використання

Предмет

Кількість шарів

Захисні властивості

Чоловіча бавовняна носова хустинка

16

17,0

8

9,0

1 (зім'ята)

8,5

1 (волога)

3,0

1 (суха)

1,4

Жіноча бавовняна носова хустинка

4 (волога)

2,7

4 (суха)

2,2

Махровий рушник

1-2

4,0

Бавовняна сорочка

1 (волога)

3,0

2 (суха)

3,0

1 (суха)

2,5

Туалетний папір

2

12,0

Йодистий калій варто приймати після їжі разом з чаєм, киселем або Угодою 1 раз у день протягом 7 діб:

– дітям до двох років – по 0,040г на один прийом;

– дітям старше двох років і дорослим – по 0,125 г на один прийом.

Водно-спиртовий розчин йоду потрібно приймати після їжі 3 рази в день

протягом 7 діб:

– дітям до двох років – по 1-2 краплі 5 %-вої настойки на 100 мл молока (консервованого) або живильної суміші;

– дітям старше двох років і дорослим по 3-5 крапель на склянку МоДока (консервованого) або води.

Наносити на поверхню кистей рук настойку йоду у виді сітки 1 раз у день протягом 7 діб.

Проводити підготовку до можливої евакуації.

Підготувати документи і гроші, предмети першої необхідності, упакувати ліки, до яких ви часто звертаєтеся, мінімум білизни й одягу (1-2 зміни). Зібрати запас наявних у вас консервованих продуктів, у тому числі молоко для дітей на 2-3 дні. Зібрані речі варто упакувати в поліетиленові мішки і пакети та зберігати їх у приміщенні, найбільш захищеному від проникнення зовнішнього забруднення (знаходитись на відстані від вікон, дверей і т. п.):

При опроміненні необхідно:

• провести йодову профілактику (табл. 9.4);

• провести санітарну обробку населення;

• провести дезактивацію поверхневого забруднення p/а речовинами продуктів харчування (обмивання, видалення поверхневого шару);

• періодично проводити дезактивацію внутрішніх поверхонь приміщень;

• провести дезактивацію будівель, території.

В індивідуальній аптечці АІ-1 є йодистий калій – p/а препарат №2, що знаходиться в пеналі білого кольору в гнізді №6. Доросле населення має приймати протягом 5-7 діб щоденно по 1 таблетці, а діти до двох років – по 1/4 таблетки.

Щоб отримані людиною дози опромінення не перевищували допустимих доз, необхідний контроль опромінення. Для цього введені допустимі дози опромінення: у воєнний час:

– при одноразовому опроміненні (до 4 діб) – 50 Р;

– при багаторазовому опроміненні за 30 діб – 100 Р;

– за 3 місяці – 200 Р;

– за рік – 300 P; у мирний час:

– за нормальних умов за 1 рік – 0;5 Р (бер);

– для населення – аварійне опромінення за рік – 10 Р (бер);

– для персоналу АЕС- у нормальних умовах за рік – 5 Р (бер);

– для персоналу АЕС – аварійне опромінення за рік – 25 Р (бер).

Згідно з Законом України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань №15/98-ТЗД" передбачені перевищення цих доз: для населення – 0,1 бер за рік; для персоналу АЕС – до 2 бер за рік.

Для жінок віком до 40 років вводиться обмеження опромінення на область тазу не більш 1 бер за будь-який місяць, доза вагітних жінок не повинна бути більшою 0,5 бер за період вагітності.

Захист населення при хімічному забруднені місцевості Основними способами захисту населення при хімічному зараженні є:

• оповіщення про небезпеку хімічного зараження;

• укриття в захисних спорудах;

• використання ЗІЗ (протигазів, засобів захисту шкіри);

• застосування антидотів і ІПП-8;

• додержання режимів (правил) поводження на зараженій території;

• евакуація людей із зон зараження;

• санітарна обробка людей, одягу, території, техніки, споруд, майна.

Організується розвідка, яка встановлює місце аварії, вид ХНР, ступінь зараження території, повітря, стан людей в зоні зараження, межі зон зараження, напрямок і швидкість вітру, напрямок розповсюдження зараженого повітря.

Встановлюється охорона зон зараження.

Уражені люди після надання їм допомоги доставляються в незаражений район, а при необхідності в лікувальний заклад.

Перетинати заражену територію необхідно швидко, не піднімати пилу і не торкатися до оточуючих предметів. На зараженій території не можна знімати засоби захисту, курити, пити воду, їсти.

При виявленні на шкірі, одежі крапель ОР необхідно обробити ці місця рідиною з ІПП.

При виході із району зараження необхідно пройти санітарну обробку, замінити білизну і при необхідності весь одяг.

9.2.3. Захист населення в захисних спорудах

Укриття населення в захисних спорудах – це комплекс заходів із завчасним будівництвом захисних споруд, а також пристосуванням наявних приміщень для захисту населення та підтримання їх у готовності до використання.

Укриттю в захисних спорудах підлягає все населення України.

Фонд захисних споруд створюється шляхом:

обстеження та обліку підземних та надземних будівель і споруд, що відповідають вимогам захисту населення;

дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвалів, погребів та інших заглиблених приміщень;

обстеження і взяття на облік підземних і надземних будівель і споруд, гірничих виробок і природних порожнин, що відповідають вимогам захисту, у разі необхідності – переобладнання цих приміщень; будівництво заглиблених споруд пристосованих для захисту; масового будівництва в період загрози НС найпростіших сховищ та укриттів;

будівництво окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.

Потреби в захисних спорудах визначають, виходячи з необхідності укриття всіх працюючих за місцем роботи і проживання, та всього непрацюючого населення за місцем проживання.

Укриття населення в захисних спорудах є надійним способом захисту від уражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної зброї, при аваріях і деяких стихійних лихах (ураганах, снігових заметах).

Захисні споруди є засобами колективного захисту від уражаючих факторів. До них відносяться: сховища, протирадіаційні укриття, найпростіші укриття.

Сховища – інженерні споруди, які забезпечують захист від усіх уражаючих факторів ЗМЗ, звичайної зброї, обвалів, газів, високих температур при пожежах.

Класифікуються вони за місткістю, місцем розташування, за часом побудови, за захисними властивостями від дії вибухової хвилі.

Класифікація сховищ:

1. За місткістю: – малі (до 150 чол.);

– середні (150-450 чол.);

– великі (більше 450 чол.).

2. За місцем розташування:вбудовані;

– окремо побудовані.

3. За часом побудови:завчасно побудовані;

– швидко споруджені.

4. За захисними властивостями по надмірному тиску:

1-й клас – витримує надмірний тиск 5 кг/см2 і більше (500 кПа);

2-й клас – витримує надмірний тиск 3 кг/см2 (300 кПа);

3-й клас – витримує надмірний тиск 2 кг/см2 (200 кПа);

4-й клас – витримує надмірний тиск 1 кг/см2 (100 кПа);

5-й клас – витримує надмірний тиск 0,5 кг/см2 (50 кПа).

Що це значить? Наприклад: при надмірному тиску 0,5 кг/см2 – повне розру- шення наземних об'єктів.

Основні вимоги до сховищ:

• забезпечувати захист людей від усіх уражаючих факторів;

• забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше двох діб;

• розташовуватися на місцевості, що не затоплюється;

• мати аварійні виходи;

• висота основних приміщень має бути не менше 2,2 м;

• сховище має бути герметичним.

За місцем розташування – сховища поділяються на: вбудовані, які розміщені у підвальних приміщеннях будівель, та окремо побудовані поза будівлями.

Сховища складаються з основного приміщення для розміщення людей і допоміжних приміщень – входів, фільтровентиляційного обладнання, санітарного вузла, для дизельної установки, резервуарів для води чи артезіанських свердловин, для продуктів харчування, медичної кімнати, тамбур-шлюзи, тамбури. Зовні знаходяться міцні захисні герметичні двері, які можуть витримати ударні хвилі ядерного вибуху.

Площу приміщення для укриття людей розраховують: на одну особу 0,5 м2 – при двоярусному і 0,4 м2 – при трьохярусному розміщені нар, у робочих приміщеннях – 2 м2 на 1 чол., місця для сидіння 0,45 х 0,45 м, а для лежання 0,55 х 1,8 м.

Входи обладнуються двома шлюзовими камерами (тамбурами) перегородженими герметичними дверима. Зовні – металеві герметичні двері, які можуть видержати ударні хвилі ядерного вибуху.

Аварійний вихід – це підземна галерея з виходом на територію, яка не завалюється. Вихід (оголовок) обладнується від будівлі, яка дорівнює половині висоти будівлі ПЛЮС З м.

ФВУ вентилює приміщення і очищує зовнішнє повітря від радіоактивних речовин, хімічних сполук і бактеріальних засобів.

ФВУ може працювати в 3-х режимах:

– чистої вентиляції – повітря очищається від крупно дисперсного пилу;

– фільтровентиляції – від дрібнодисперсного пилу, газів, аерозолів, БЗ;

– повної ізоляції – зовнішнє повітря не пропускається, очищується і регенерується внутрішнє повітря.

ФВУ створює додатковий тиск близько 5 Па.

Як сховища, можуть бути використані шахтні вирубки, катакомби, метрополітен, транспортні й пішохідні тунелі, заглиблені частини будівель, підземні (у скелях) приміщення різного господарського призначення (після деякого дообладнання).

У сховищі:

• радіоточка;

• телефонний зв'язок;

• прилади дозиметричні і хімічної розвідки, ЗІЗ, вогнегасники, аварійний запас інструментів, аварійне освітлення, запас медичних засобів, продуктів і води;

• труби з електропроводами фарбують у чорний колір;

• труби водопостачання – у зелений колір;

• труби опалення – у коричневий колір.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) – це захисні споруди, які забезпечують захист людей від радіоактивних речовин і опромінення в зонах радіоактивного забруднення місцевості, отруйних і біологічних засобів у крапельно-рідинному вигляді та світлового випромінювання ядерного вибуху, ураганів.

Деякі ПРУ можуть захищати і від ударної хвилі:

Захисні властивості ПРУ оцінюються коефіцієнтом захисту, який показує у скільки разів ПРУ послаблює дію радіації, а відповідно і дозу опромінення людей.

Наприклад: підвали дерев'яних одноповерхових будинків послаблюють дозу радіації у 7 разів, а в житлових одноповерхових кам'яних (цегляних) будинках – у 40, у двоповерховиху 100, середня частина підвалу кількаповерхового кам'яного будинку – у 800-1000 разів.

При невисоких рівнях радіації, а також для захисту від БЗ, парів ОР і СДОР можна використовувати кам'яні (цегляні) або дерев'яні будівлі.

При виборі і підготовці укриттів слід враховувати захисні властивості будівельних матеріалів та окремих конструкцій.

Здатність будівельного матеріалу послаблювати потік радіоактивних випромінювань характеризується щільністю і товщиною шару половинного послаблення матеріалу, тобто певної товщини шару матеріалу, при проходженні через який інтенсивність радіоактивних випромінювань зменшується у два рази (табл. 9.6).

Таблиця 9.6

Шар половинного послаблення радіації різних матеріалів, см

Матеріал

Щільність,

г/см3

Товщина шару, см

γ-внпроміню- вання проник, радіації

γ-випроміню- вання радіоакт. забруднення

нейтронів

Залізо, сталь

8,7

3

13

113

Свинець

113

2

13-1.8

12

Скло

1.4

-

7.7

-

Вапняк

2,7

83

10

-

Цегла звичайна

1.6

14,4

13

9,1

Кладка цегляна

13

15

8,7

10,0

Цегла самана

13

-

14

-

Ґрунт

1.6

14,4

8.1

12,0

Мерзлий грунт

13-13

-

10-12

-

Глина утрамбована

2,06

11

63

-

Бетон

23

10

5,6

12,0

Кладка бутова

2.4

9.6

5.4

-

Супопластик

1.7

12,0

8.0

4,0

Поліетилен

0,95

24,0

14,0

2,7

Лід

0.9

26

143

3,0

Дерево (залежно від породи)

0,7

33

20-40

9.7

Примітка: Для інших матеріалів товщина шару половинного послаблення розраховується як відношення товщини шару половинного послаблення води до густини матеріалу.

Коли перекриття складається з кількох шарів різних матеріалів, то спочатку розраховують коефіцієнт послаблення для кожного шару матеріалу, а потім сумують і визначають загальний.

У селі більшість будинків придатна для захисту людей від радіоактивного пилу. Крім цього, у сільській місцевості є багато заглиблених у землю підвалів, погребів, овочесховиш та інших споруд. Перекриття можна підсилити шаром ліску, шлаку або просто землі товщиною до 20 см.

Для обладнання під ПРУ погреба необхідно підсилити його перекриття і насипати шар грунту 60-70 см, щільно підігнати кришку люка і зробити вентиляційний короб.

При підготовці укриттів потрібно виконати просту герметизацію приміщень – замазування тріщин глиною, забиття рейками. Горища, димарі, пічні отвори, дверцята – все закривається. Для природньої вентиляції – припливний і витяжний короби; у припливному – у якості фільтру – мішковина, марля, солома.

Внутрішнє обладнання ПРУ, призначеного для укриття людей, аналогічне обладнанню приміщень сховища (табл. 9.7).

Таблиця 9.7

Об'ємно-планувальні норми при будівництві ПРУ

Показник

Норма

Площа на одну ллюдину, м2

0,5

Об'м на одну людину, м3

1,5

Мінімальна висота, м

1,9

Місць для сидіння (від загальної кількості місць), %

80

Місць для лежання (від загальної кількості місць), %

20

Найпростішим укриттям для захисту населення у сільській місцевості є:

• підвали; • щілини, • землянки.

Найпростіші укриття – це щілини і землянки, які до певної міри захищають від ударної хвилі, світлового випромінювання, радіаційного ураження.

Щілину роблять глибиною біля 2 м. Стіни укріпляють дошками, хворостом, очеретом або іншим підручним матеріалом. Вхід до щілини роблять східчастий під кутом 900 і закривають дверима. Перекриття роблять з накату колод або з залізобетонних плит, потім покривають шаром глини товщиною 10-15 см. (для захисту від дощових вод) і шаром грунту 20-50 см. Зверху усе покривають дереном. Захисні властивості перекритої щілини до = 35-50.

Поверхневі води відводять канавками. При можливості їх також будують із збірних залізобетонних конструкцій.

Землянка є більш зручною для захисту людей. Вона будується так само, як щілина, але з підлогою, опаленням, місцями для лежання.

Землянка і щілина не є герметичними, тому треба мати протигаз.

9.2.4. Евакуація і розосередження населення

У містах, де є об'єкти підвищеної безпеки при неповному забезпечені захисними спорудами, основним способом захисту населення є евакуація і розміщення його в зонах безпечних для проживання людей і тварин.

Загальна евакуація проводиться за рішенням КМУ для всіх категорій населення і планується на випадок і можливого небезпечного радіоактивного забруднення і виникнення загрози катастрофічного затоплення.

Часткова евакуація проводиться також за рішенням КМУ у разі загрози або виникнення НС.

Евакуація населення планується на випадок:

– аварії на АЕС з можливим радіоактивним забрудненням території;

– усіх видів аварій з викидом СДОР;

– загрози катастрофічного затоплення місцевості;

– лісових, торф'яних пожеж;

– землетрусів та інших геофізичних гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками.

Щоб організовано провести евакуацію, не допустити паніки і загибелі людей необхідно:

– завчасно планувати евакуацію населення;

– визначати райони, придатні для розміщення евакуйованих; організувати оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації;

– організувати управління евакуацією;

– організувати навчання дітей під час проведення евакуації.

Евакуація – це організоване виведення чи вивезення людей з об'єктів і населених пунктів, перебування в яких стає небезпечним для життя.

Основна мета евакуації – забезпечення безпеки кожного і всіх.

Підлягають евакуації:

• цінності; • документи; • архівні матеріали.

Евакуація у воєнний час проводиться тільки рішенням уряду, у мирний – розпорядженням місцевої влади.

Розрізняють наступні види евакуації:

загальна евакуаціябудівля або населений пункт – повністю; – часткова евакуація – звільняється частина населеного пункту чи адміністративного району. Вона обмежує господарсько-виробничу діяльність і збільшує шанси на врятування. Вона у будь-яку мить може перерости в загальну.

негайна евакуаціяє терміновим заходом, якщо надзвичайна подія (пожежа, вибух, аварія та ін.) уже виникла або може виникнути в малий відрізок часу; кожний із вищеназваних видів евакуації під впливом обстановки може перерости в негайну евакуацію.

тимчасова евакуація проводиться при порівняно невеликій, тимчасовій загрозі (піднесення рівня води, хімічна аварія на відстані та ін.).

Евакуації підлягає все населення зони, якій загрожує небезпека.

Приводом для планування евакозаходів є прогнозовані рівні та дози радіації, ступені радіоактивного забруднення, концентрації або щільності хімічного зараження, які перевищують допустимі норми і можуть призвести до довгострокових або неоправданих наслідків для життя і здоров'я людей.

Підставою для практичного проведення евакозаходів є фактичні показники обстановки в разі НС, рішення Уряду і у невідкладних випадках – рішення керівника місцевої виконавчої влади, де сталося лихо.

Практичні заходи по евакуації здійснюються у разі:

– загальної аварії на АЕС;

– всіх видів аварій зі СДОР. Наслідки яких загрожують життю людей; загроз катастрофічного затоплення місцевості;

– масових пожеж, що загрожують населенним пунктам;

– катастрофічних землетрусів з тяжкими наслідками; із районів бойових дій та ін.

Евакуйовані проживають у заміській зоні до особливого розпорядження.

Заміська зона – це територія, розміщена за межами можливих руйнувань у містах.

В обстановці загрози населенню особливого значення набуває термін евакуація населення за межі небезпечних зон. Як правило, вона проводиться комбінованим способом – масове вивезення поєднується з пішим виведенням.

Транспортом вивозяться:

– формування ЦЗ;

– робочі зміни підприємств, які продовжують виробничу діяльність у небезпечній зоні;

– населення, яке не може само пересуватись.

Основним документом, який визначає обсяги, зміст і терміни проведення евакуації населення є план ЦЗ з розділом про захист населення.

Проведенням евакуаційних заходів займаються начальники і штаби ЦЗ об'єктів господарювання, керівники домоуправлінь і житлово-експлуатаційних органів, а також міські і районні евакуаційні комісії.

На основі цих планів для допомоги штабам органами виконавчої влади створюються евакуаційні комісії (міські, районні, об'єктові), а на селі – евакоприймальні комісії.

Обов'язки евакуаційних комісій:

– облік працюючих і членів їх сімей, які підлягають евакуації;

– визначення складу піших колон і уточнення маршруту їх руху;

– вирішення питань транспортного забезпечення, підготовка проміжних пунктів, пунктів посадки і висадки;

– організація зв'язку і взаємодії з районною комісією, евакопунктом;

– вирішення питань розміщення, працевлаштування, матеріального забезпечення, медичного і побутового обслуговування населення.

Евакуаційні комісії створюють збірні евакуаційні пункти (ЗЕП). Вони розміщуються у громадських будівлях – школах, клубах, будинках культури та інших.

Пункти збирають населення, проводять реєстрацію його, організують посадку людей у транспорт або формують піші колони і відправляють у заміську зону.

Про початок евакуації повідомляють на підприємствах, установах, навчальних закладах, телебачення і радіо.

Дізнавшись про початок евакуації необхідно підготуватись:

– скласти необхідні речі – одяг (плащ, спортивний костюм), взуття (у т.ч. гумове), білизну і теплі речі;

– засоби індивідуального захисту;

– медикаменти;

– продукти харчування (на 2-3 доби – які зручно зберігати і добре готувати – консерви, концентрати, сухарі і т. п.), воду;

– документи – паспорт, військовий квиток, трудову книжку, пенсійне посвідчення, атестати, дипломи, свідотство про одруження і народження дітей;

– гроші.

Речі доцільно упаковувати в рюкзаки, мішки, сумки, валізи. До кожного місця кріплять бірку з прізвищами та адресами проживання і евакуації. Кількість різних речей при евакуації пішки – щоб можна донести, а транспортом – загальна масса на одну дорослу людину – не більше 50 кг.

При виході з дому вимкнути газ, електрику, воду, закрити вікна і двері і в установлений час прибути на ЗЕП.

Прибулі на збірний пункт реєструються, розподіляються за видами транспорту, ешелонами, автоколоннами і пішими колонами. Використовується весь наявний транспорт, навіть не пристосований для перевезення людей.

Для піших колон можуть організовуватися проміжні пункти евакуації (ППЕ) за межами небезпечних зон в населених пунктах, де і при необхідності може надаватись медична допомога в медпунктах населених пунктів. Чисельність піших колон від 500 до 1000 осіб, які для зручності керівництва і підтримання порядку розбиваються на групи по 50-100 чол. і назначаються старші.

Маршрути вибираються найпростіші та з мінімальними рівнями зараженості.

Відповідно підготовити до евакуації дітей. Одяг розрахувати по порі року, взяти запас продуктів, покласти в кишені або підшити на білій тканині з прізвищем, датою народження, домашньою адресою та місцем роботи батьків на внутрішній стороні одягу.

У кожну колону виділяється медичний працівник. У дорозі суворо дотримуватись дисципліни і правил, виконувати всі вказівки представника ЦЗ або старшого.

Для організації прийому і розміщення людей та забезпечення всім необхідним утворюються приймальні комісії, які працюють разом із штабами.

Для прийому населення влаштовують приймальні евакуаційні пункти (ПЕП) у школах, дитячих садках, клубах, гуртожитках, пансіонатах, громадських будівлях.

Розселяють людей у будинках і квартирах місцевих жителів (підселення), гуртожитках, клубах, пансіонатах та інших, призначенних або пристосованих для житла приміщеннях.

Місцеві органи влади повинні проявляти постійну турботу про евакуйоване населення, працевлаштовувати та забезпечувати всім необхідним для проживання.

Забезпечення евакуйованих продуктами харчування і предметами першої необхідності організовується через місцеві торгівельні організації, мережу громадського харчування і побутового обслуговування.

Комунально-побутове обслуговування евакуйованого населення покладається на місцеві комунально-побутові установи: майстерні, перукарні, бані, пральні. Розширити їх можна за рахунок евакуйованих.

Медичне обслуговування евакуйованих здійснюється діючими на місцях лікарнями, поліклініками, медпунктами сільської місцевості, які можуть бути додатково укомплектовані евакуйованими медичними працівниками та забезпечені засобами санітарної обробки і знезаражування.

У місцях розселення евакуйоване населення повинно суворо дотримуватися розпоряджень місцевої адміністрації, органів ЦЗ. Його залучають до роботи в сільському господарстві, на лісогосподарському виробництві, на місцевих підприємствах і підприємствах, вивезених із небезпечної зони, які продовжують роботу у заміській зоні.

9.2.5. Підвищення захисних властивостей житла

Готовність цивільної оборони до виконання покладених на неї завдань, у кінцевому рахунку, визначається її здатністю виконувати підготовку і проведення комплексу заходів, направлених на захист населення на території всієї нашої країни. Одним із заходів є забезпечення своєчасного одержання сигналів, команд, розпоряджень органів виконавчої влади і органів управління у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС. Потужна і широко розгалужена мережа радіотрансляційних центрів і радіомовних станцій, створена у нашій країні, забезпечує сприятливі умови для передачі розпоряджень і сигналів оповіщення ЦЗ.

Щоб своєчасно одержувати в загрозливий період сигнали оповіщення, необхідно на кожному підприємстві, у кожній установі, навчальному закладі, сільськогосподарському підприємству, а також у кожному будинку тримати постійно ввімкнутими у мережу радіоприймачі, гучномовці, телевізори, налаштованими на одну із радіомовних станцій країни або основну програму. Навіть переносні транзисторні приймачі повинні бути постійно налаштовані на прийом. Для їх безперебійної роботи треба завчасно потурбуватись про джерела живлення (батарейки і ін.). Місцеві радіотрансляційні вузли підприємств, установ, організацій слід перевести на цілодобову роботу. Все це дасть можливість у будь-який час вдень і вночі у різних куточках країни прийняти розпорядження органів влади і сигнали оповіщення цивільної оборони, а відтак, і своєчасно підготуватися до захисту.

Довгий час основним сигналом цивільної оборони був сигнал "Повітряна тривога". Почувши сирену, всі повинні були укритися у захисних спорудах (сховищах, підвалах, льохах, укриттях). На наш час, щоб привернути увагу людей, будуть звучати електричні і ручні сигнали, гудки підприємств і транспортних засобів.

Це – сигнал цивільної оборони "Увага всім!". Почувши його не губіться. Негайно ввімкніть удома, на роботі репродуктор радіотрансляції, телевізор, радіоприймач, наладнавши їх на основну програму місцевого мовлення (якщо це не зроблено заздалегідь). Щоб проінформувати про небезпеку, що загрожує тим, у кого немає ні радіо, ні телевізора, а також тих, хто працює у полі, у лісі, на будівництвах і інших віддалених місцях, використовують телефон, інші пересувні гучномовці установки, посланців на транспортних засобах, на конях, пішки.

На наш час вимоги до оповіщення різко змінилися, з огляду на дальність польотів літаків, ракет, їх швидкостей, що зросли, і те, що влаштовувало нещодавно, не може бути застосовано сьогодні, якщо ми не хочемо мати велику кількість невиправданих жертв.

Радіоактивне зараження місцевості – підступний і небезпечний фактор ураження. Воно розповсюджується навіть на ті райони, котрі не піддавалися дії надзвичайної ситуації, тому що утворена при аварії на АЕС радіоактивна хмара може переміщуватись на великі відстані.

Радіоактивні речовини не мають ніяких видимих ознак, а радіоактивне зараження не викликає у момент опромінення ніяких подразнюючих чи больових відчуттів, їх можна виявити лише за допомогою спеціальних дозиметричних приладів (індикаторів радіоактивності, рентгенометрів і т.д.), які є на об'єктах, в органах управління і силах ЦЗ. Люди можуть і не підозрювати, що вони і їх житло потрапили у зону радіоактивного зараження.

Зараження території підприємства, ураження робітників, службовців і населення прилеглого житлового масиву може відбутися у випадку виробничої аварії на об'єктах, що використовують сильнодіючі отруйні речовини (СДОР).

На розповсюдження СДОР можуть справити вплив напрям вітру і його швидкість, умови місцевості і рослинного покриву.

Якщо населення проживає поблизу хімічнонебезпечних об'єктів, де маються запаси СДОР (холодильні установки, водопровідні станції, хімічні і нафтопереробні підприємства і ін.), то слід попередити населення, з яким СДОР вони можуть реально зустрітися.

Таким чином, територія, що зазнала дії СДОР, включає місце його безпосереднього розливу, тобто осередок хімічного ураження і зону хімічного зараження, що утворилась у результаті розповсюдження парів. Зона хімічного зараження поділяється на дві частини: зону надзвичайно небезпечного зараження і зону зараження.

По мірі віддалення від місця вибуху (викиду) на АЕС або розливу СДОР рівні радіації або хімічного зараження постійно зменшуються. Але оскільки невідомо, у якому районі можуть опинитися люди і їх житло, необхідно скрізь вживати всі заходи до захисту людей, житлових і виробничих будівель, різних споруд від радіоактивного і хімічного зараження.

Радіоактивне зараження відбувається у момент випадання радіоактивних опадів, а також тоді, коли піднятий вітром, машинами, людьми радіоактивний пил проникає всередину будівель і споруд.

Населення на цей випадок повинно вжити ряд заходів. Для того, щоб захистити свій дім, квартиру від проникнення радіоактивного пилу і СДОР, треба зарівняти усі щілини у вікнах і дверях, закрити витяжки і димоходи, поставити на дверях ущільнювачі із гуми, повсті, губчастих гумовотехнічних матеріалів.

У кам'яних будівлях щілини зарівнюють шпаклівкою або штукатурним розчином, у дерев'яних проконопачуються. Конструкції із дерев'яних збірних щитів склеюють двома шарами паперу. Віконні шибки рекомендується проконопачувати і, якщо треба, промазати замазкою. Розбиті шибки замінюються новими.

Крім проведення робіт по захисту від проникнення радіоактивного пилу і СДОР необхідно посилити захисні властивості кожного будинку від радіоактивного випромінювання (проникаючої радіації). Віконні прорізи, особливо дерев'яних будинків, закладаються цеглою, мішками з піском або землею. Стіни першого поверху будівель обсипаються ґрунтом на висоту 1,8 від підлоги. Для кріплення ґрунтового обсипання можна застосовувати тини, дошки і т. д. На перекриття насипається допоміжний шар ґрунту.

При будівництві або ремонті підвалів і льохів ще у мирний час треба робити їх перекриття з таким розрахунком, щоб у випадку необхідності на них можна було насипати шар ґрунту товщиною 60-90 см.

Таким чином, проведені заходи посилять захисні властивості будинку, квартири, скоротять ймовірні втрати серед людей.

Профілактичні протипожежні заходи проводяться з метою зменшення можливості виникнення і розповсюдження пожеж. Своєчасне проведення попереджувальних заходів населенням знизить можливість виникнення пожеж і займань і зменшує імовірність їх швидкого розповсюдження.

Для попередження пожеж у квартирі треба зняти з вікон завіски і тканинні штори, замість них повісити штори із білого паперу або тканини, попередньо просочені розчином борної кислоти або бури. Таке просочення надає паперу або тканині вогнетривкості. По можливості треба зробити на вікні дерев'яні віконниці (щити), пофарбувавши їх ззовні у білий колір або покривши вогнетривкою речовиною. Шибки вікон бажано покрити розчином вапна або крейди. Для отримання вапняного розчину треба змішати 10 вагових частин вапна, 1 частину жиру і 3 частини води. Легкоспалахуючі предмети (картини, меблі) слід поставити у простінки. Одяг, взуття, книги, якими не користуються, треба скласти у шафи або валізи. Гас, бензин та інші горючі матеріали необхідно винести із будинку і тримати у безпечних місцях.

Дерев'яні споруди (сараї, паркани), що не являють собою особливої цінності, слід розібрати (дошки і колоди можна використовувати при будівництві укриттів). Старі дерев'яні будівлі для підвищення їх вогнетривкості обмазуються глиняним або вапняним розчином. Усі горища, сходові клітки, тамбури і комори повинні бути звільнені від громіздких і непотрібних речей. На горищах дерев'яну тирсу, торф, мох, що використовуються для утеплення, по можливості замінити вогнетривкими матеріалами: піском, шлаком, сухою землею, глиною. Захисний шар повинен бути 5-10 см, наскільки дають можливість перекриття. Перевірте, чи добре відчиняються двері, що ведуть у коридори і на сходові площадки. Стіни та інші частини дерев'яного будинку обмажте глиняним розчином – вони будуть більш вогнетривкими.

Необхідно підготувати засоби пожежогасіння: налити воду у діжки, баки і ванни, заповнити піском ящики і поставити їх так, щоб вони не заважали вільному виходу із квартири. Підготувати наявний протипожежний інвентар (відра, багри, драбини та ін.). Слід перевірити справність пожежних кранів і вогнегасників і у випадку необхідності вжити заходів до їх виправлення або заміни.

Дуже важливо, щоб кожен житель будинку ознайомився з розташуванням вводів і пристроїв відключення будинкових комунальних мереж. Це дасть можливість своєчасно відключити у випадку пошкодження. Залишаючи будинок, не можна кидати ввімкнутими електроприлади, запалені газові плити, примуси і керосини, що горять, плити, що топляться, особливо уважним слід бути після оголошення загрозливого положення. Крім того, кожній людині необхідно знати елементарні правила гасіння займань і пожеж і діяти у боротьбі з вогнем сміливо і енергійно.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Основні способи і принципи захисту населення в умовах НС
Основні принципи щодо захисту населення:
Основні заходи і засоби захисту населення і територій
Забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях
Інформація та оповіщення. Поведінка населення при загрозі надзвичайної ситуації
Оповіщення населення, виробничого персоналу у надзвичайних ситуаціях за сигналами цивільного захисту
Оцінка протирадіаційного захисту споруд
Розрахунок протирадіаційного захисту ПРУ
Методика контролю протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах, зокрема в рентгенологічному відділенні (кабінеті) стоматологічної поліклініки
Укриття персоналу і населення в захисних спорудах
Оцінка захисних споруд за місткістю
Укриття людей у захисних спорудах
З Угоди між Урядом УРСР і Польським Комітетом національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території України
Евакуація людей
Особливості здійснення евакуації населення в надзвичайних ситуаціях
Які електричні засоби належать до основних і допоміжних електрозахисних засобів?
Для чого використовують захисне відключення?
За захисними властивостями паспорта
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси