Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Правове регулювання захисту сільськогосподарських рослинЕфективність застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин та...Особливості селекції рослин, тварин і мікроорганізмівТравми і захворювання, яких можуть завдати дикі тварини і отруйні...Тварино-рослини
Державні органи ветеринарної медицини, підрозділи ветеринарної...Невиконання законних вимог посадових осіб державної...Правовий статус фахівців ветеринарної медицини підприємств,...Обеззаражування споруд, техніки, предметів та спеціальна обробка людейЗабій, загибель, утилізація ідентифікованих тварин
 
Головна arrow БЖД arrow Цивільний захист
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Організація захисту сільськогосподарських тварин і рослин від зараження

Захист сільськогосподарських тварин досягається їх укриттям в обладнаних тваринницьких приміщеннях і захисних спорудах; забезпеченням особливо цінних тварин індивідуальними засобами захисту; захистом запасів кормів і водо джерел, своєчасною евакуацією тварин на безпечну відстань від приміських господарств великих міст і зон можливого затоплення, зараження.

Після виникнення аварій на АЕС і об'єктах із СДОР, при застосуванні хімічної та біологічної зброї основними заходами захисту тварин є: вивід незахищених тварин із районів з високими рівнями радіації і зон зараження отруйними речовинами на незаражену територію або на ділянки з більш низькими рівнями зараження; проведення ветеринарної обробки уражених тварин і надання їм лікувальної допомоги, знезараження тваринницьких приміщень та інших місць розміщення тварин, кормів і води; постійний контроль за ступенем зараженості тварин і об'єктів.

Герметизація приміщень. Основним і найбільш надійним способом захисту тварин є укриття їх в обладнаних (загерметизованих) приміщеннях або спеціальних захисних спорудах. Пристосовані для захисту тварин спеціальні приміщення дерев'яного типу зменшують ступінь опромінення укритих там тварин у середньому у 2-3 рази, а кам'яні і залізобетонні – у 10 разів.

Герметизація приміщень полягає у промазуванні стелі глиняним, вапняним або цементним розчином, з насипкою зверху нього шару шлаку або піску. Цими ж розчинами замазують щілини у стінах, стелях, віконних рамах, дверях. Великі щілини перед промазуванням проконопачують мохом, клоччям або ганчір'ям. Щоб підвищити захисну потужність дерев'яних стін приміщень, зовні їх роблять грунтове обсипання до висоти вікон.

Герметизація приміщень

Рис. 11.1. Герметизація приміщень

Підпільні і напільні отвори наглухо закривають. На вікнах з зовнішнього боку влаштовують з'ємні щільні щити з дощок або іншого матеріалу. Там, де немає шибок, віконні рами з обох боків забивають щитами (дерев'яними, з соломи або очерету) і засипають поміж них пісок, торф, тирсу або землю. Двері обшивають толем. Між дверима і дверними рамами набивають шар гуми, повсті і щільно закривають двері нижніми запорами. Із внутрішнього боку двері завішують зволоженим брезентом. У витяжні вентиляційні і пічні труби вставляють засувки, що щільно закриваються. Припливні вентиляційні труби обладнують простішими фільтрами з мішковини, повсті, вати, сіна. Для захисту тварин можна пристосувати овочесховища, сараї та інші сільськогосподарські будівлі.

В обладнаних приміщеннях створюють запаси корму і води на 5-7 діб, розміщуючи їх у кормових проходах, кормокухнях, коморах, тамбурах. Краще, якщо корми будуть упаковані в тару, а вода налита в діжки, цистерни та інші ємності. На території тваринницької ферми створюють запаси кормів на 7-10 діб і надійно їх укривають.

Створення запасу та укриття кормів на території ферми

Рис. 11.2. Створення запасу та укриття кормів на території ферми

Для захисту обслуговуючого персоналу у тваринницькому приміщенні обладнують спеціальну кімнату або поблизу нього будують протирадіаційні укриття.

Одночасно з герметизацією приміщень проводять протипожежні заходи. Приміщення на горищі звільняють від займистих предметів, встановлюють там ящики з піском, діжки з водою і протипожежний інвентар. На горища, сіновали і дахи встановлюються зовнішні драбини, а на крутих дахах приміщень, крім того, роблять трапи. Для надання більшої вогнетривкості дерев'яним будівлям або дерев'яним частинам споруд їх білять вапном. За відсутності вапна для обмазування використовують глину, змішану з солом'яною різкою. Така обмазка підвищує вогнетривкість споруд і їх захисну потужність. Непотрібні дерев'яні тини поблизу приміщень розбирають. На відстані 20-30 м від споруд ставлять і обладнують протипожежні щити. Навколо скирт сіна, соломи зорюють загороджувальні смуги шириною 4-5 м. Вживають заходів щодо забезпечення пожежних машин водою, підготовлюють під'їздні шляхи до водоймищ і місць забору води.

На відгінних пасовищах для захисту тварин використовують яри, лощовини, ліси, штучні виробки, підвітряні скати гір. Для захисту від радіоактивного пилу можна використовувати ліс з великими деревами.

Для влаштування укриттів риють траншею глибиною 2,5-3 м і шириною 3-4 м. Стелю роблять із колод і засипають шаром землі товщиною 40-50 см. При слабкому фунті стіни укріплюють пліттям або дошками. Двері і вентиляцію обладнують так само, як і у тваринницьких приміщеннях.

Індивідуальні засоби захисту (захисні маски, панчохи і накидки) виготовляють із підручних матеріалів. Захисну маску для тварин, що має вигляд цилінд

ричного мішка, шиють із трьох шарів мішковини з прокладкою між ними двох шарів клоччя. На боці маски пришивають гнізда для каркасних паличок, до дна – залізний обруч. Довжина кола верхнього краю бокової стінки 65 см, висота 35 см. Для забезпечення щільного прилягання верхньої частини маски її край загинають і роблять додатковий валик (обідок), котрий прошивають нитками. На цьому обідку роблять 5-6 шльонок, через які пропускають кругову тасьму, при затягуванні вона щільно притискає край маски до морди тварини. Дві тасьми на потилиці фіксують захисну маску за вухами (рогами). Маска затримує до 85% радіоактивного пилу. Панчохи шиють з брезенту, мішковини або іншого матеріалу і зав'язують на кінцівках. Знизу на панчоху пришивають по формі копита шматок гуми. Накидки виготовляють із будь-якої цупкої тканини (поліетиленової плівки) і закріплюють на спині тварини тасьмами.

Захист тварин при перевезеннях і перегонах. Одним із способів захисту тварин є їх евакуація із приміських господарств, розташованих поблизу великих міст, а також із районів, заражених радіоактивними, хімічними речовинами.

Евакуація тварин із приміських господарств у безпечні райони в умовах незараженої місцевості проводиться за заздалегідь наміченими маршрутами, котрі повинні передбачати місця водопою, годування і відпочинку тварин.

При перегоні тварин через ділянки зараження не допускають поїдання ними зараженої рослинності і пиття води із заражених водоймищ. Для цього тваринам завчасно надягають торби, захисні маски або навіть перев'язують морду мотузкою. На кінцівки надягають захисні панчохи. Для перегону тварин обирають шляхи з твердим ґрунтом без пилу або ж ділянки з низькою рослинністю.

При перевезеннях тварин по зараженій місцевості на автомашинах кузови їх зверху затягають брезентом або іншим матеріалом, на дно кузова насипають шар землі, щілини в бортах затуляють.

Захист тварин від інфекційних захворювань. Найбільш дієвим і ефективним засобом захисту тварин від інфекційних захворювань є профілактичні щеплення тваринам.

Вакцинація тварин

Рис. 11.3. Вакцинація тварин

Маски індивідуального захисту тварин

Рис. 11.4. Маски індивідуального захисту тварин

При підозрі на виникнення інфекційних захворювань серед тварин на території колгоспу встановлюється режим обсервації до остаточного виявлення збудника захворювання. У цей період забороняється ввід, вивід і транзитний прогін тварин через осередок зараження.

При карантині, окрім заходів, які проводяться при обсервації, передбачені додаткові заходи, що включають охорону осередку ураження, обмеження в'їзду і заборона виїзду з нього.

Карантин знімають після проведення протиепідемічних заходів в осередку зараження, заключної дезінфекції і закінчення строку карантину, встановленого для даного захворювання.

До способів захисту кормів належать: зберігання їх у загерметизованих приміщеннях (складах, амбарах, підвалах, овочесховищах); укриття спеціальними або підручними матеріалами; застосування захисної тари (упаковки) і спеціального транспорту для перевезення.

Герметизація складів, овочесховищ, амбарів та інших приміщень здійснюється тими ж засобами, що й герметизація тваринницьких приміщень. Крім того, на засклені вікна з внутрішнього боку встановлюють дерев'яні знімні щити, обшиті толем, для охорони зерна від осколків скла. Щоб до складу не проникали гризуни, на вентиляційних отворах, віддушинах, вікнах, дверних прорізах і лазах встановлюють дрібні металеві сітки. Нижню частину дверей оббивають смужкою листової сталі або заліза.

Якщо зерно або фураж знаходиться у полі, на току, вживають заходів щодо його якнайшвидшого перевезення на склад. Частину, що залишилася, зсипають у мішки, складають на майданчику і накривають брезентом, синтетичними плівками або багатошаровими паперовими полотнищами.

Захист запасу та укриття кормів на відкритій місцевості

Рис. 11.5. Захист запасу та укриття кормів на відкритій місцевості

Зерно і фураж, що знаходяться в розсипу, накривають брезентом, поліетиленовою плівкою або солом'яними матами товщиною 20-30 см і притискають зверху дошками, жердинами.

Знезаражування сіна, фуражу для годівлі тварин

Рис. 11.6. Знезаражування коренеплодів для годівлі тварин

Знезаражування коренеплодів для годівлі тварин

Рис. 11.7. Знезаражування сіна, фуражу для годівлі тварин

Для захисту сіна і соломи використовують накриття, сараї і клуні. Якщо сіно зберігається в купах (скиртах), його закривають зверху шаром соломи або дрібних гілок висотою 15-20 см, брезентом, поліетиленовою плівкою, а зверху накладають зв'язані у верхній частині жердини. Узимку, з метою захисту, на поверхні копиці можна заморозити шар льоду.

Купи картоплі або інших коренеплодів, що знаходяться у полі, укривають матами із очерету, соломи або шаром соломи на 20-30 см, потім засипають землею на 20-30 см.

При перевезенні кормів у металевих кузовах машин самоскидів їх укривають брезентом, котрий зверху і з боків закріплюють, а при перевезенні кормів на звичайних бортових машинах брезент укладають на дно кузова.

Не упаковані корми перевозять у спеціально обладнаних фургонах, рефрижераторах, контейнерах, кузови і двері яких герметизують. Рідини перевозять в цистернах або бідонах.

Для захисту шахтного колодязя з дерев'яним зрубом навколо нього у діаметрі 1-1,5 м викопують заглиблення у 50 см і замість вийнятого грунту укладають і утрамбовують глину (глиняний замок), котру засипають піском (заливають бетоном або асфальтом).

Виступаючу частину зрубу щільно обшивають дошками на відстані 15-20 см від зрубу, між дошками і зрубом набивають глину. Кришку для отвору шахти роблять із двох шарів дощок з прошарком між ними толю, брезенту, листового заліза або поліетиленової плівки. Зверху кришку додатково оббивають листовим залізом. Якщо колодязь мас механічне обладнання або коловорот, то над зрубом треба зробити двоскатне покриття, яке наглухо закриває верхній отвір колодязя і коловорот.

Захист шахтного колодязя

Рис. 11.8. Захист шахтного колодязя

Для захисту джерела на його місці риють котлован, розчищають місце виходу води, укріплюють його стінки і дно. Над джерелом зводять дерев'яну або іншу надбудову, котру обкладають глиною. У надбудові роблять отвір, що закривається щільною кришкою. Для відводу води влаштовують зливну трубу або лоток.

У водонапірних баштах герметизують двері, вікна, баки. Водозабірні колонки закривають дерев'яними ковпаками, які обшиті толем або залізом. Водопійні корита для тварин закривають щільними кришками. За відсутності кришок після кожного водопою корита перевертають догори дном.

У народному господарстві є багато підприємств, котрі виробляють або використовують у виробництві, а також зберігають або транспортують хімічні речовини, які мають високу токсичність, здатні викликати масове ураження тварин.

На території можуть знаходитися водопровідні і очисні споруди; підприємства харчової, м'ясо-молочної промисловості; залізничні станції, що мають шляхи відстою рухомого складу зі СДОР; склади і бази речовин для дезінфекції і дегазації; склади і бази з запасами СДОР.

У цілях своєчасного захисту свійських тварин і обслуговуючого персоналу, необхідно швидко приймати обґрунтовані рішення на ліквідацію наслідків аварій.

Найбільш небезпечними для тварин є поширення хмари парів СДОР. При отриманні відомостей про просування хмари у напрямку тваринницьких ферм, при знаходженні там тварин, необхідно негайно укрити їх у заглиблених спорудах і залізобетонних тваринницьких приміщеннях. За відсутності таких споруд укрити в наявних приміщеннях, охороняючи тварин від випадіння із хмари краплиннорідких отруйних речовин, оскільки при охолодженні хімічної хмари частина пари адсорбується, тобто перетворюється на рідину, групується у краплини, котрі під своєю вагою випадають на землю у вигляді дощу і заражують місцевість. У той же час ці приміщення слід якомога краще загерметизувати і особливо з тієї сторони, звідки рухається хмара СДОР. Необхідно зачинити двері, вікна, по можливості законопатити всі щілини, щоб повітря не могло проникнути у приміщення. Закрити витяжні отвори. Для створення підпору повітря у приміщенні включити вентиляційну систему (якщо вона є у тваринницькому приміщенні). Зробити все можливе, щоб тварини якомога менше дихали отруєним повітрям.

У випадку неможливості повної герметизації тваринницького приміщення застосовують індивідуальні засоби захисту.

Тривалість перебування у приміщеннях, пристосованих до укриття тварин, залежить від швидкості вітру, температури зовнішнього повітря, кількості тварин. Як показала практика, у цегляному типовому приміщенні (при нормі 16 м3 – на корову, 12-13 м3 – на голову молодняку великої рогатої худоби до дворічного віку і 6 м3 – на свиню) тварин можна утримувати без шкоди для їх здоров'я; у зимовий період при добових коливаннях температури зовнішнього повітря від -20°С і швидкості вітру 2-4 м/сек – до 72 годин; при вітрі 5-6 м/сек – до 90 годин; при температурі повітря від +8 до +16°С – до 34 годин.

Якщо відмічено, що у тварин почастішало дихання, з'явилася слинотеча і пітливість, підвищилася на 1-1,5°С температура тіла (вимірюється у 2-3 тварин, розміщених у середній частині), підвищився вміст вуглекислого газу (запалений сірник миттєво згасає, якщо в повітрі 5 процентів СО2), і їм не вистачає кисню. В цьому випадку треба негайно провітрити приміщення, відкривши вікна і двері з підвітряної сторони, висунувши засувки вентиляційних труб. їх можна відкрити і після проходження зараженої хмари, якщо немає вітру.

Тварини утримуються в приміщенні доки не буде ліквідована небезпека ураження, тобто рівень зараження місцевості не знизиться до встановлених норм. Перше годування і доїння тварин слід провести через 4-6 годин після укриття.

Телят-молочників бажано тримати разом з підсосними коровами, що зменшує можливість виникнення запалення вим'я (мастита) у корів. У подальшому годування і доїння проводять один раз на добу. Корм і вода подаються одночасно. При нестачі води слід використовувати соковиті корми – картоплю, буряки, турнепс, капусту, моркву та інші коренеплоди. Сіль на цей період із раціону виключається.

Мінімальна добова норма на одну голову складатиме: великій рогатій худобі: 5-6 кг сіна або 4-5 кг сіна та 1-2 кг концентратів, 20-30 л води; вівцям і козам – 0,5-1 кг сіна, 4-5 л води; свиням – 2-3 кг концентратів, 6-8 л води. Годувати тварин у початковий період після випадіння опадів або проходження зараженої хмари рекомендується чистими кормами.

При виникненні необхідності евакуації тварин у першу чергу це здійснюється із району, що безпосередньо прилягає до місця аварії, а також із пасовищ, де вони знаходились на цей час, якщо слід зараженої хмари розповсюджується в їх напрямку. Виведення тварин з пасовищ проводиться під кутом 90° до сліду хмари за найбільш безпечними маршрутами і вживаються всі заходи захисту як і при дії у випадку радіаційного зараження місцевості.

А як діяти у ситуації, що склалася, із домашніми кішками, собаками, декоративними птахами? За умови компактного утримання їх можна (із дозволу органів служби захисту рослин і тварин ЦО) евакуювати разом з господарями, але тільки після огляду і хімічного контролю. Тварин, що утримуються на вулиці, відновлюють. У залежності від отриманого зараження і стану здоров'я вони можуть бути повернені власникові або направлені на лікування у найближчу ветеринарну лікарню.

Організація захисту сільськогосподарських рослин від зараження

Захист рослин від радіоактивних речовин зводиться до зменшення можливостей додаткового збільшення зараження їх радіоактивними речовинами, що лежать на поверхні ґрунту, а також максимальному і швидкому видаленню радіоактивних часток з поверхні рослин, насіння і овочів, зменшення надходження радіоактивних речовин з ґрунту в рослини, шляхом проведення комплексу відповідних заходів.

Ефективність заходів із захисту сільськогосподарських культур від хімічних отруйних речовин залежить від своєчасного їх виявлення та визначення ділянок і ступеня зараження.

При летальному і сильному ступені зараження радіоактивними речовинами (70-100%) рослини скошують і вивозять за межі поля, а поле переорюють і проводять пересів іншими культурами. При середній (50-70 %) і слабкій (10-30 %) ступенях зараження проводять пересів культур і здійснюється ретельний догляд за посівами.

Контроль за рослинами та внесення добрив

Рис. 11.9. Контроль за рослинами та внесення добрив

При зараженні посівів біологічними засобами проводять оброблення посівів пестицидами – інсектицидами і фунгіцидами

Важливими заходами щодо захисту рослин від бактеріальних засобів є проведення карантину з метою запобігання заносу збудників хвороб, шкідників і бур'янів сільськогосподарських культур, а також районування сортів сільськогосподарських культур.

При проведенні заходів щодо захисту сільськогосподарських рослин від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів необхідно використовувати комплексний підхід і враховувати місцеві умови вирощування сільськогосподарських рослин.

Комплексний підхід захисту рослин

Рис. 11.10. Комплексний підхід захисту рослин

Для захисту сільськогосподарської продукції і фуражу використовують герметичні складські приміщення, різну тару та матеріали для укриття. В герметичних складах штабеля з запасами сільськогосподарською продукцією і фуражу, що упаковані в тканинні мішки, необхідно укривати брезентом або поліетиленовою плівкою, а в складах, що не піддаються герметизації – подвійним шаром брезенту або поліетиленової плівки.

При зберіганні продукції на відкритому повітрі необхідно прийняти заходи до її складування або упаковки незахищеної продукції і фуражу.

Для упаковки використовують крафтпаперові мішки з підвищеною механічною міцністю. Можливо використання бочок, щільних ящиків, контейнерів та інших ємностей, що мають захисні властивості і здібні для зберігання сільськогосподарської продукції і фуражу.

При зберіганні відкритим способом в полі сільськогосподарську продукцію, що знаходиться в насипах, укривають брезентом, поліетиленовою плівкою або укривають підручними матеріалами і буртують.

Переробка зараженої сільськогосподарської продукції

Рис. 11.11. Переробка зараженої сільськогосподарської продукції

Майданчик під бурт зерна очищають від трави, сміття і утрамбовують. По її периметру відривають канаву глибиною не менше 20 см (для стоку води). Потім встановлюють і закріпляють дерев'яні щити, обшиті зовні руберойдом або іншим щільним матеріалом, затуляють місця їх стиків і на загороджений майданчик настилають шар соломи (сіна, гілок), після чого засипають туди 3-метровий шар зерна, який зверху покривають брезентом. При цьому під брезент кладуть шар соломи, що оберігають його від проникнення аерозолів. Кінці матеріалів для укриття ретельно закріплюють.

Бурти картоплі і коренеплодів укривають спочатку 20-30 сантиметровим шаром соломи, а потім засипають 40-50 сантиметровим шаром землі, по периметру відривають стічні канави. Надійно можливо захистити картоплю і коренеплоди укриттям їх в ямах.

Організація захисту коренеплодів

Рис. 11.12. Організація захисту коренеплодів

Купу сіна і соломи накривають брезентом, плівкою або не кормовою соломою (шаром в 20-30 см). Для захисту сіна від біологічних аерозолів купи необхідно обкласти тюками соломи.

Сінаж і силос при звичайному зберіганні, як правило, надійно захищені від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів.

При перевезенні сільськогосподарської продукції і фуражу в умовах зараження навколишнього середовища PP, ОР і БЗ в першу чергу необхідно використовувати спеціальні транспортні засоби (зерновози, борошновози), а також спеціальну м'яку тару (мішки з тканини з поліетиленовими вкладишами, багатошарові крафт- мішки).

В цих умовах також можуть бути використані суцільнометалеві залізничні вагони з ущільненням дверей і люків; суцільнометалеві автофургони і контейнери; залізничні, річні і морські ізотермічні ємності, судна та інші аналогічні транспортні засоби.

При перевезенні зернофуражу насипом і в м'якій тарі бортовими автомобілями і причепами для їх захисту від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів повинні використовуватися матеріали для укриття (брезент, плівка тощо).

Заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами сільськогосподарська продукція і фураж підлягають обов'язковому обеззаражуванню і контролю ступеню зараження до відповідних допустимих величин.

11.2.1. Організація і проведення ветеринарної обробки тварин (для спеціальностей "Ветеринарна медицина", "Зооінженерія")

Ветеринарна обробка тварин є одним із найважливіших і ефективних заходів. Її проводять для того, щоб запобігти ураження тварин отруйними, радіоактивними речовинами і збудниками інфекційних захворювань. Ефективність ветеринарного опрацювання тварин буде залежати від її своєчасності і якості проведення.

Під ветеринарною обробкою розуміють видалення (знезаражування) отруйних, радіоактивних речовин або бактеріальних засобів із шкірних покривів і зовнішніх слизових оболонок тварин.

Ветеринарне опрацювання тварин проводиться силами і засобами ветеринарних рухомих і стаціонарних закладів, команд (груп, ланок) захисту сільськогосподарських тварин. До цих робіт залучаються також робітники сфери тваринництва об'єктів та власники тварин.

Успіх і якість проведення опрацювання залежить від своєчасної підготовки особового складу ветеринарних закладів та формувань захисту сільськогосподарських тварин, робітників тваринництва, а також і від готовності до цієї роботи сільськогосподарських об'єктів і підсобних господарств.

Обробка часткова або в повному обсязі тварин проводиться після виведення їх із зараженого району.

Часткова ветеринарна обробка виконується групами або ланками захисту сільськогосподарських тварин і робітниками сфери тваринництва, при ураженні тварин краплиннорідкими отруйними або радіоактивними речовинами, у тих випадках, коли не можна провести повну обробку. У тварин, уражених радіоактивними речовинами, шкірний покрив чистять щіткою, джгутом із соломи (сіна), ганчір'ям, віниками. Нижні частини кінцівок і гриву обмивають водою, зовнішні слизисті оболонки очей, носа і рота промивають чистою водою, а вушні раковини протирають вологою ватою, марлею або ганчір'ям. У зимовий час часткову обробку можна проводити снігом за допомогою щітки або джгута.

Ділянки шкіри, уражені отруйними речовинами, обробляють сухим хлорним вапном, тампонами з марлі, вати, ганчір'я, зволоженими 5-10% розчином хлорного вапна, 0,5% розчином їдкого натрію, 10-15% розчином аміаку та інших дегазуючих засобів.

Повна ветеринарна обробка є найбільш ефективною і проводиться для видалення отруйних, радіоактивних речовин і бактеріальних засобів із усієї поверхні тіла тварин і зовнішніх слизистих оболонок. Вона організовується і здійснюється силами і засобами ветеринарних рухомих і стаціонарних закладів, команд (груп, ланок) захисту сільськогосподарських тварин з залученням усіх робітників тваринницьких ферм і господарств.

Майданчик ветеринарної обробки тварин розгортають на території об'єкту по можливості на піднятому, пісочному місці, поза зараженим районом, поблизу джерел води (ріка, ставок, криниця, озеро) або при ветеринарному лікувальному закладі.

На площадці, крім ветеринарної обробки тварин, можна робити знезаражування (дегазацію, дезінфекцію або дезактивацію) збруї, предметів догляду за тваринами. На цих же майданчиках після обробки тварин можна також проводити знезаражування транспорту. Іноді для цих цілей виділяється спеціальне місце поблизу майданчика.

Розмір майданчика встановлюється в залежності від кількості тварин, предметів і засобів обробки та транспорту. Орієнтовно довжина її може бути 35-40 м, ширина 20-25 м. Біля майданчика необхідно мати вільне місце для прив'язі тварин, що очікують обробки, і тварин, які оброблені.

Майданчик розбивається на дві половини; брудну і чисту. Брудна половина майданчика повинна бути розташована з підвітряної сторони, а чиста із навітряної. Брудна половина майданчика призначається для ветеринарної обробки уражених тварин, а також для дезактивації, дегазації і дезінфекції збруї і предметів догляду за тваринними. На брудній половині обладнують місця для прив'язі тварин і для складання, знезаражування спорядження і предметів догляду за тваринними. У холодний час року ветеринарна обробка тварин повинна проводитися в пристосованих і утеплених помешканнях. На чистій половині майданчика обладнують місця для прив'язі вже оброблених тварин і надання ветеринарної допомоги. Тут же проводиться контроль (шляхом огляду або дозиметрії) за повнотою обробки, а також надання тваринам необхідної хірургічної допомоги. Тваринам, ураженим різноманітними ОВ і СДОР, роблять антидотну терапію, а при уражені бактеріальними засобами або токсинами вводять антибіотики; при ураженні радіоактивними речовинами всередину організму тварин дають відхаркувальні і проносні ліки.

Ділянка ветеринарної обробки

Рис. 11.13. Ділянка ветеринарної обробки

У залежності від виду ураження при ветеринарній обробці застосовують різноманітні прийоми і засоби. Тварин, уражених радіоактивними засобами, обмивають теплою водою з милом. При уражені стійкими ОВ і СДОР обробляють сухим хлорним вапном або ж її кашкою з наступним (через 10-15 хв.) мийкою теплою водою.

Тварин можна також обробляти розчинами хлорного вапна (10-20%), їдких лугів (0,5%), нашатирного спирту (10-15%), хлорамінів та інших дегазуючих речовин; при уражені бактеріальними засобами тварин обробляють тими ж речовинами або розчинами креоліну (34%), формаліну (2%), лізолу (3%) і т. п. Якщо тварини мають комбіновані ураження, обробку проводять тими ж розчинами, з урахуванням характеру ураження. Перед обробкою шкірного покриву тварини варто промити зовнішні слизисті оболонки 2% розчином соди або борної кислоти.

Для ветеринарної обробки тварин, знезаражування транспорту, збруї і предметів догляду можна використовувати:

– дезінфекційні установки (ДУК, ЛСД);

– пожежні насоси;

– гідропульти, цебра, тази і т. д.

На площадці ветеринарної обробки необхідно мати: щітки з душем або звичайні щітки, мотузки для прив'язування тварин, коли різних розмірів, сокири, лопати, кружки, спринцівки, торби або валізи ветлікаря (ветфельдшера) або валізи з набором медикаментів, перев'язувальних засобів і інструментарію, мило та ін.

Ветеринарна обробка тварин, а також знезаражування транспорту, збруї та предметів догляду роблять у засобах індивідуального захисту.

На майданчику в першу чергу обробляють тих тварин, що уражені ОВ (СДОР) і не піддавалися частковій ветеринарній обробці. В другу чергу обробляють тварин, що мають комбіновані ураження, а потім уражених бактеріальними засобами і радіоактивними речовинами.

Для того, щоб почати обробку, тварин ставлять головою в навітряну сторону і коротко прив'язують; хвіст підв'язують до однієї з задніх кінцівок.

Обробку рекомендується проводити в такій послідовності:

– спочатку промивають слизисті оболонки очей, носа і рота;

– протирають вушні раковини вологою ватою, марлею або ганчір'ям;

– потім приступають до обробки голови, шиї, тулубу, хвоста і вже після цього кінцівок.

Особливу увагу варто звертати на ретельну обробку всіх ділянок тіла, а головне гриви, хвоста і підошов копит. У період обробки не можна переводити тварин з одного місця на інше. Необхідно також стежити за тим, щоб вони не стикалися з обробленими тваринними.

Тварини, уражені бактеріальними засобами, не повинні стикатися з іншими протягом 14-15 днів навіть після проведення ветеринарної обробки. (Цей термін відповідає середній тривалості інкубаційного періоду).

Якщо під час ураження тварини знаходилися в упряжі, то її перед повною ветеринарною обробкою знімають і складають на місці, відведеному для знезаражування.

Оброблених тварин переводять із брудної половини на чисту половину майданчика, де їх старанно оглядають і піддають дозиметричному контролю. Якщо при ветеринарному огляді або дозиметричному контролі буде встановлено, що тварини погано оброблені або заражені вище припустимих норм, то їх повертають знову на брудну половину для повторної обробки.

Оброблених тварин за вказівкою старшого ветеринарного лікаря відправляють у господарство або залишають на період карантину; а важкоуражених тварин забивають.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси