Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Оцінка і прогноз якості земель меліоративного фондуТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД...Вплив техногенного забруднення на стан сільськогосподарських угідь та...Якості оцінки спеціалістів організаціїМетоди аналізу якості прогнозівПрогнозПрогнозОцінка якості підготовки добрив до внесенняТема: Методологічні та економічні аспекти обгрунтування педагогічних...Методи оцінки рівня якості та методи визначення якості
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Оцінка і прогноз якості земель
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ І ПРОГНОЗУ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

Важливою складовою методологічної основи якісної оцінки земель є система показників, вибір яких зумовлений необхідністю адекватної характеристики основних функцій грунтів, грунтоутворювальних або грунторуйнівних процесів, а також основних режимів і параметрів найважливіших для рослин. Тобто, ті властивості (характеристики) грунту, які визначають його здатність задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, і є в сукупності основним показником якості грунту.

В літературі зустрічається значна кількість методичних підходів до якісної оцінки земель. Виділено багато як індивідуальних, так і комплексних показників, проте немає єдиної системи. Отже, в загальному вигляді проблема полягає в тому, щоб визначити перелік показників для адекватної оцінки якості грунтів. Розробку системи таких показників треба провадити з урахуванням можливості використання інформації діючих нині служб контролю за станом грунтового покриву, родючості й санітарного стану грунтів, а також необхідності розширення обсягу досліджень на основі сучасної технічної бази і перспективних методів.

Незаперечним є те, що оцінка якості земель повинна бути комплексною, адже фактори родючості ґрунтів незамінні і рівнозначні. Це в свою чергу вимагає визначення значної кількості показників, що зв'язано з відповідними затратами часу і коштів. Тому показники вибирають за принципом "розумного мінімуму і реального максимуму", а саме: беруть максимально можливу кількість показників, що входять до реально діючого контролю певних організацій, в той же час ця кількість є мінімальною (звуженою) для комплексної екологічної оцінки територій.

На Україні існує багато наукових і практичних установ, що функціонують у цій галузі, але, на жаль, результати їхньої роботи ніхто не координує. Це обласні проектно-технологічні центри з охорони родючості земель Мінагрополітики України, обласні філіали Державного підприємства "Головний науково-дослідний і проектний інститут землеустрою", мережа пунктів спостережень Держкомгідромегу України, гідрогеолого-меліоративні експедиції, державні сільськогосподарські дослідні станції та ' інститути агропромислового виробництва НААН України, обласні санепідеміологічні станції тощо. Щоб уникнути дублювання і підвищити якість обробки інформації необхідно діяльність цих організацій координувати. Найбільш коректно цю функцію могла б забезпечити єдина Служба охорони грунтів України, про необхідність створення якої вже не один рік висловлюються провідні вчені-аграрії.

Кожне відомство, яке причетне в тій чи іншій мірі до проведення якісної оцінки земель, має свою систему показників, за якими збирається і оброблюється інформація. Основні показники родючості грунтів, якими користуються дані установи, належать до розряду індивідуальних:

1) pH водної і сольової витяжки, форми потенційної кислотності, окисно-відновний потенціал;

2) загальний вміст гумусу і його якісний склад;

3) ємність вбирання і склад обмінних катіонів;

4) активність іонів у системі грунт – грунтовий розчин;

5) ступінь нагромадження в грунтах важких металів як стосовно загального їх вмісту, так і форм сполук;

6) щільність складення в рівноважному стані;

7) структурно-агрегатний склад грунту та водотривкість агрегатів;

8) водопроникність та польова вологість грунту;

9) вміст рухомих форм макро- та мікроелементів тощо.

Дотримуючись такого набору, можна адекватно оцінювати сучасний стан грунтів, діагностувати всі види їх деградації і прогнозувати зміни на ближчу або навіть на віддалену перспективу. Проте; такий значний масив показників, отриманий різними організаціями, нерідко, без дотримання єдиних стандартизованих (сертифікованих) методик, а тим паче не; в акредитованих лабораторіях, не можне забезпечити цілісну картину якості земель в різних регіонах зокрема і країні в цілому.

В цьому плані більш коректними є комплексні показники, за допомогою яких численні різноманітні ознаки, що зумовлюють основні параметри грунтових режимів, виражають через узагальнюючу оцінку родючості з врахуванням її ефективності та еволюції. При цьому кожний окремий показник вираховують у процентах від свого максимального значення у вибірці спостережень, а зведений показник складають як середнє арифметичне нормованих показників і знову виражають у процентах від максимального значення у вибірці. Одним з істотних недоліків цього способу є те, що нормування тісно пов'язано з конкретною вибіркою, а тому цілком різні вибірки можуть призвести до тих самих нормованих показників.

Позбавлений такого недоліку метод розрахунку зведеного показника якості грунтів (ЗПЯГ), за яким, спочатку, виходячи з принципу функції бажаності, здійснюють відповідне функціональне перетворення окремих показників агрохімічних та фізико-хімічних властивостей, а потім складають середнє геометричне вже перетворених показників – окремих параметрів оптимізації. Цей метод апробовано на прикладі розрахунку ЗПЯГ для. дерново- підзолистих і сірих лісових грунтів Полісся України, які різняться за ступенем опідзолення, оглеєння, гранулометричним складом і окультуренням.

Достатньо обгрунтований алгоритм розрахунку якісної оцінки грунтів описаний в "Методиці агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення". Однак, і в ній чітко не обумовлена кількість поправочних коефіцієнтів при встановленні цієї оцінки, що значно впливає на кінцевий результат. Крім того, серед показників, які включені до агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, переважають параметри, що характеризують фізико-хімічні властивості грунтів, їх поживний режим та забруднення, а от фізичні показники майже не враховуються. Це ж стосується і згаданого вище ЗПЯГ. Проте саме грунтово-фізичні фактори характеризують здатність грунтів забезпечувати потреби рослин в воді, повітрі, теплі, об'ємі кореневмісного шару і в цілому створювати умови для їх ефективного росту, розвитку, продуктивності, а також успішно реалізовувати в урожаї потенційний запас поживних речовин із ресурсів грунту та із внесених добрив. Саме ці фактори створюють умови для існування стійкого агроландшафту, без якого не може розвиватись землеробська культура, оскільки останнє стає реальністю лише завдяки здатності грунту засвоювати без утворення поверхневого стоку і ерозії вологу атмосферних опадів.

Експериментальні дані, отримані науковими установами України, свідчать про суттєві відхилення грунтово-фізичних та хімічних факторів від вимог культурних рослин і пояснюють значні коливання їх урожайності за роками. Підвищення антропогенного тиску на грунти (надмірна розораність агроландшафтів, екологічно незбалансоване застосування засобів хімізації землеробства, висока насиченість важкою сільськогосподарською технікою тощо), призводить до посилення деградаційних процесів майже на всій площі орних земель. Тому актуальним є здійснення постійного контролю за трансформацією основних параметрів родючості грунтів та розробка наукових і практичних основ їх оптимізації, що неможливо без проведення комплексної оцінки та прогнозу якості земель.

Запропоновані методичні вказівки базуються на офіційному алгоритмі розрахунку якості ґрунтів, що використовується в практичній діяльності обласних проектно-технологічних центрів з охорони родючості Грунтів, з врахуванням екологічних аспектів використання земель і запропонованого авторами обмеження кількості поправочних коефіцієнтів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси