Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
ЗЕМЕЛЬНІ УГІДДЯ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІМетоди оцінки рівня якості та методи визначення якостіТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД...Паспортизація сільськогосподарських угідь і визначення групи поляТехніко-економічні показники і методи оцінки якості продуктових...Правове регулювання якості та безпечності сільськогосподарської...Родючість ґрунтів як інтегральний показник якості земель...Критерії та показники оцінки агроекологічного стану кислих та...Якості оцінки спеціалістів організаціїМетоди оцінки рівня якості продукції
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Оцінка і прогноз якості земель
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Оцінка якості та паспортизація сільськогосподарських земель з використанням агроекологічного методу

Еколого-агрохімічна паспортизація полів і земельних ділянок здійснюється з використанням матеріалів якісної оцінки (бонітування) грунтів і показників їх санітарно-гігієнічного стану.

Враховуючи те, що з 1964 року до теперішнього часу агрохімічною службою України накопичено величезну кількість даних, що характеризують рівень родючості грунтів, ступінь їх забруднення радіонуклідами, важкими металами, пестицидами і іншими токсикантами, і поряд з цим в різних грунтово-кліматичних умовах проведено тисячі польових дослідів з органічними та мінеральними добривами, хімічними меліорантами, пестицидами та іншими засобами хімізації, а також створено високоінформативну базу даних з поживності кормів і якості рослинної продукції, можна вважати, що для якісної оцінки грунтів та їх еколого-агрохімічної паспортизації найкраще підходить агроекологічний метод Зражевського-Сірого. Авторами цього системного методу обґрунтовані відповідні нормативи і поправочні коефіцієнти, які після ряду уточнень і доповнення були прийняті за основу при розробці Керівного нормативного документу "Еколого-агрохімічна паспортизація полів та земельних ділянок".

Теоретичною основою агроекологічного принципу бонітування грунтів є закон рівнозначності та незамінності факторів життєзабезпечення рослин, до яких за К.А. Тімірязєвим належать світло, тепло, пожива та волога Перші з них (світло і тепло) віднесені до космічних, два останніх (пожива і волога) – до земних факторів.

Бонітування грунтів, як "метод визначення ґрунтової родючості" (В.В. Докучаев), дає можливість надати кількісну оцінку якості Грунтів, тобто виявити, наскільки один грунт краще за інший.

Показником якості або еколого-агрохімічного стану грунту є бонітет, виражений в балах. Останній являє собою інтегральну величину різноманітних властивостей і природних ознак, виражених в мг, %, мг-екв, мм, Т та інших одиницях вимірювання, які перераховують в бали бонітету. Внутрішні природні властивості і ознаки грунту виступають як критерії бонітування і діляться на дві групи – основні (типові) та модифіковані.

До основних критеріїв відносяться показники, що безпосередньо характеризують здатність грунту задовольняти потреби рослин у воді і елементах мінерального живлення. Це – максимально можливі запаси продуктивної вологи (ММЗПВ), запаси гумусу і вміст поживних речовин, головним чином потенційно доступних форм азоту, фосфору і калію.

Модифікаційні критерії характеризують специфічні властивості грунту, які впливають на здатність рослин використовувати в процесі формування врожаю поживу і вологу. Так, грунт при достатньому вмісті поживних речовин і вологи, але через підвищену кислотність, солонцюватість або наявність у кореневмісному шарі токсичних речовин, несприятливі агрофізичні та інші властивості, суттєво знижує рівень грунтової родючості, продуктивність і якість сільськогосподарських культур. Це обумовлює необхідність враховувати і кількісно оцінювати їх негативну дію. А оскільки негативні властивості (підвищена кислотність, солонцюватість, оглеєність, еродованість, забруднення тощо) мають місцевий (зональний або регіональний) характер, то вони враховуються через поправочні коефіцієнти до оціночних балів, що вираховуються за основними критеріями (максимально можливими запасами продуктивної вологи та запасами гумусу в метровому шарі, вмістом азоту, фосфору і калію).

Останні необхідно вважати обов'язковими для всіх без виключення проектно-технологічних центрів охорони родючості грунтів, які виконують оціночні роботи при складанні еколого-агрохімічних паспортів на окремі поля і земельні ділянки.

Що стосується мікроелементів, то використання даних про їх вміст для оцінки якості грунтів дещо завищує зведений показник їх еколого-агрохімічного стану. Через це проведено уточнення оптимальних параметрів для не карбонатних і карбонатних грунтів. Крім того, Вінницьким ПТЦ "Облдержродючість" запропоновано проводити розрахунки не по всіх шести мікроелементах, а брати середньоарифметичне значення балу по їх сумі як один показник, що за значимістю прирівнюється до окремих макропоказників, тобто основних типових критеріїв.

За параметрами основних критеріїв і вмістом мікроелементів обчислюють бал бонітету, після чого вводяться поправки на негативні властивості (таблиці 3.4-3.22 додатків до підрозділу 3.2) і отримують зведений показник еколого-агрохімічного стану грунтової відміни поля. Якщо в межах поля знаходиться одна ґрунтова відміна, то отриманий показник буде характеризувати все поле. У випадках, коли поле або земельна ділянка складається з декількох грунтових контурів, вираховують середньозважений бал поля за бонітетом усіх його грунтових відмін.

Підсумовуючи вище викладене, слід зазначити, що перелік показників, наведених у паспорті, не є обов'язковим для всіх грунтово-кліматичних та екологічних умов.

Так, гідролітичну чи обмінну кислотність недоцільно включати до паспорту в Степовій зоні, де реакцію середовища оцінюють за pH водної суспензії. Але для кислих грунтів, які підлягають вапнуванню, обов'язковим є показник гідролітичної або обмінної кислотності (Нг, pH сол.). Не треба також заносити в паспорт показники щільності забруднення грунту радіоцезієм і радіостронцієм, якщо радіоактивне забруднення території відсутнє. Те ж саме стосується важких металів і деяких інших показників (наприклад, засолення за його відсутності). Проте дані про гранулометричний склад, щільність складення грунту, максимально можливі запаси продуктивної вологи, вміст гумусу, рухомих форм основних елементів живлення, мікроелементів, що лімітують у даній місцевості врожай тощо є обов'язковим для проведення якісної оцінки грунтів практично на всій території України.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси