Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів...Інвентарна картка обліку основних засобів (типова форма № ОЗ-6)Забруднення літосфери та ґрунтівЯКІСТЬ ҐРУНТУАкт списання основних засобів (типова форма № ОЗ-3)
Алгоритм розрахунку показника інтеґральної оцінкиАлгоритм оцінки захисних споруд за місткістюЯкості оцінки спеціалістів організаціїОцінка якості підготовки добрив до внесенняМетоди оцінки рівня якості та методи визначення якості
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Оцінка і прогноз якості земель
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Нормативи основних типових ознак еталонного ґрунту

Проведені дослідження, ряд наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних учених, узагальнення результатів наявних матеріалів з питань якісної оцінки ґрунтів, ґрунтово-агрохімічного, радіологічного і інших видів моніторингу сільськогосподарських земель дають змогу вже сьогодні запропонувати проектним установам і виробництву досить обґрунтовану систему показників еталонного фунту. Звичайно, за еталон (стандарт) приймається оптимальне значення діагностичного показника, який оцінюється в 100 балів, що цілком відповідає одному з основних екологічних законів землеробства – закону оптимуму.

Стандарти (еталони) для мінеральних грунтів:

• Гумус: запаси в шарі 0-100 см – 500 т/га; вміст у шарі 0-20 см – 6,2%.

• Максимально можливі запаси продуктивної вологи у шарі 0- 100 см – 200 мм.

• Макроелементи:

– для азоту – 225 мг/кг за Корнфілдом, 100 мг/кг – за Тюріним- Кононовою;

– для рухомого фосфору – 250 мг/кг за Кірсановим, 200 мг/кг – за Чіріковим, 60 мг/кг – за Мачігіним;

– для обмінного калію – 170 мг/кг за Кірсановим, 200 мг/кг за Чіріковим, 400 мг/кг за Мачігіним.

• Мікроелементи:

– для некарбонатних і малокарбонатних грунтів (метод Пейве- Рінькіса): марганець – 71, цинк – 1,6, мідь – 3,4, кобальт – 2,3, молібден – 0,71, бор – 0,23 мг/кг ґрунту;

– для карбонатних грунтів (метод Крупського-Олександрової): марганець –21, цинк –5,1, мідь –0,51, кобальт –0,31 мг/кг грунту.

Для бонітування торфових грунтів використовують запаси органічної речовини та продуктивної вологи в метровій товщі, а також вміст рухомого фосфору і обмінного калію в орному шарі, обчислених з урахуванням щільності складення.

Еколого-агрохімічний стан грунтів оцінюється не тільки за показниками груп основних (типових) і модифікованих критеріїв, але й з урахуванням видів і ступеня забруднення. Найбільш поширеними видами забруднення грунтового покриву в Україні є забруднення радіонуклідами (PH), важкими металами (ВМ), залишками пестицидів (ЗП).

Еталоном щодо забруднення грунтів цими токсичними речовинами можна вважати такий ґрунт, радіоактивне забруднення якого не перевищує природний фон. Максимально наближеними до еталону є грунти, на яких можна вирощувати екологічно чистий урожай, придатний для виробництва продуктів дитячого та дієтичного харчування.

Таким вимогам цілком відповідають мінеральні Грунти, щільність забруднення яких не перевищує 1,0 Кі/км2 по цезію-137 (для торфових <0,5 Кі/км2) і 0,02 Кі/км2 по стронцію-90.

Вміст валових форм важких металів в еталонному грунті не повинен перевищувати 1 кларку або 0,5 ГДК, а вміст залишків пестицидів – <0,5 ГДК.

Алгоритми та математичні розрахунки оцінки якості земель

Для кожного діагностичного показника, який виступає в ролі одного з основних (типових) критеріїв, спочатку розраховують бал бонітету, як процентне відношення фактичного значення ознаки до еталону за формулою:

(3.1)

де:

бал типової діагностичної ознаки;

Ф – фактичне значення ознаки;

Е – еталонне значення ознаки.

З усіх вирахуваних у такий спосіб основних типових критеріїв для даного грунту розраховується середній бал за формулою:

(3.2)

де:

Б – середньозважений бал поля, земельної ділянки;

ММЗПВ – максимально можливі запаси продуктивної вологи; Г – гумус;

N – азот, що легкогідролізується;

Р – рухомий фосфор;

К – обмінний калій;

В – бор;

Мо – молібден;

Мп – марганець;

Си – мідь;

Со –кобальт;

Zn – цинк.

Примітка: всі показники подаються в балах.

Вирахуваний за основними критеріями середній бал корегується потім за допомогою модифікаційних критеріїв через поправочні коефіцієнти на негативні властивості Грунту і на клімат (таблиці 3.4-3.22 додатків до підрозділу 3.2). Кількість поправочних коефіцієнтів обмежується чотирма, найбільш суттєвими.

Остаточний бал бонітету може бути встановлений і шляхом послідовного множення вихідного бала на відповідні коефіцієнти поправок.

Для грунтових комплексів оціночний бал вираховуєтеся спочатку окремо для кожної грунтової відміни, що входять др складу комплексу, а потім вже з них виводиться середньозважений бал всього грунтового контуру.

Встановлений вище вказаним способом оціночний бал і є остаточною мірою оцінки бонітету грунтової відміни.

Після встановлення балів бонітету Грунтів приступають до складання шкали бонітування, в якій Грунти господарства розміщуються або в міру зниження балів бонітету від кращих до гірших, або в генетичній послідовності згідно номенклатурного списку. При цьому шкали можуть бути і розгорнутими, коли вихідні дані діагностичних показників виражені в них і в абсолютних (мг, мм, мг-екв тощо), і у відносних (балах) величинах.

Маючи шкалу бонітування, грунтову карту з нанесеними балами бонітету грунтових відмін і план внутрігосподарського землеустрою, приступають до визначення бонітету грунтового покриву господарства.

Ця робота зводиться до обчислення середньозваженого бала бонітету земельної ділянки (поля). Для цього за допомогою планіметру, палетки або іншим методом визначають площу грунтових відмін, з яких складається елементарний господарський виділ, а потім, маючи бали їх бонітету і площу, яку вони займають, вираховують середньозважений бал за нижче наведеною формулою:

(3.3)

де:

бал бонітету елементарного господарського виділу;

– бали бонітету окремих різновидів грунті?, що складають елементарний господарський виділ;

площі грунтів, що складають елементарний господарський виділ.

Остаточний бал бонітету елементарного господарського виділу одержуємо шляхом множення середньозваженого балу на поправочні коефіцієнти. На основі середньозваженого балу бонітету земель елементарного господарського виділу складається паспорт поля.

Приклад.

Загальна площа поля – 100 га. Його Грунтовий покрив складається з 3-х відмін.

1. Чорнозем опідзолений: площа – 50 га; бонітет – 83 бали.

2. Чорнозем опідзолений слабозмитий: площа – 30 га; бонітет – 68 балів.

3. Темно-сірий лісовий грунт: площа – 20 га; бонітет – 79 балів.

Підставляючи ці дані в формулу, обчислимо середньозважений показник якості грунтового покриву поля:

Але дане поле знаходиться на відстані 30 км від промислового комбінату і має незначний рівень забруднення важкими металами, якому відповідає поправочний коефіцієнт 0,9. Вводячи Його в наведену формулу, отримаємо зведений показник родючості з урахуванням екологічного стану грунту, який дорівнює 70,2 балам (78 • 0,9 = 70,2).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси