Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Оцінка фінансового стану підприємства за методикою БівераКритерії і показники оцінки агроекологічного стану земельБалансовый методОцінка забезпеченості підприємства основними засобами та їхнього...Оцінка стану та використання необоротних активів підприємства
Розрахунок еколого-економічної ефективності виробничих процесів....Відтворення та його особливості за сучасних умовПриродно-ресурсний потенціал як база розвитку продуктивних сил УкраїниВиробничий потенціалКласифікація виробничих умов за рівнем електробезпеки
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Оцінка і прогноз якості земель
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Оцінка гумусного стану земель з використанням балансового методу

Процеси відтворення продуктивності земель в природних і виробничих умовах

Родючість грунту обумовлюється інтенсивністю кругообігу речовин і енергії в системі "грунт-рослина". Рівень інтенсивності потоків залежить від запасів речовин у профілі ґрунту, і він може значною мірою змінюватися та регулюватися під впливом грунтових режимів: водного, повітряного, теплового, мікробіологічного та поживного. При поліпшенні цих режимів створюються умови для більш повної реалізації біологічного потенціалу рослин. Причому великі запаси речовин не завжди можуть бути, запорукою високої продуктивності земель.

Відомі приклади так званих "розораних чорноземів", значні запаси органічної речовини і азоту в яких знаходяться в важкодоступній для мікроорганізмів і рослин формі і не забезпечують високих врожаїв культур.

Потрібно також зазначити, що родючість грунту реалізується лише в конкретному біогеоценозі чи агроценозі. Д.М. Прянішніков (1963) відмічав, що поняття "родючість" невід'ємне від культури. Отже, родючість – це відповідність умов грунтового середовища вимогам рослин, а тому для її характеристики потрібно знати як показники властивостей і режимів ґрунту, так і біологічні особливості культур.

Найважливішою складовою ґрунту і показником його родючості є органічна речовина, яка на 85-90 % представлена гумусом. Вона впливає майже на всі показники родючості і проходить у ґрунті на етапі Малого біологічного кругообігу речовин складний шлях перетворень, що в основному визначається поняттям гумусний стан.

Якщо рівень вмісту органічної речовини в ґрунті багато в чому визначає величину потенційної родючості, то ефективна родючість залежить від особливостей культур сівозміни. В цьому відношенні багато залежить від кореневої системи рослин, її розміщення в профілі та насичення шарів ґрунту, просторовій доступності для неї внесених добрив, тобто створенні найбільш сприятливих умов для раціонального використання потенційної родючості. Створення таких умов тісно пов'язане з питаннями про потужність гумусового та оброблюваного шарів, їх будову, найбільш ефективне розміщення і використання внесених добрив, тобто залежить від технологій, які застосовуються при вирощуванні культур.

Відновлення родючості ґрунтів в інтенсивному землеробстві, на думку О.М. Каштанова і співавторів (1985), здійснюється двома шляхами: речовим і технологічним. Речові компоненти (органічні та мінеральні добрива, вода тощо) за своєю природою та особливостями ґрунту спричиняють найбільш значний і багатосторонній вплив на родючість. Технологічні прийоми (обробіток ґрунту) поступаються за своєю дією на родючість речовим факторам, ефект від них нетривалий і в більшості випадків базується на інтенсивному використанні ресурсів грунту.

Сучасні засоби механізації, хімізації і меліорації грунтів не тільки створюють можливість для підвищення їх продуктивності, але й при неправильному їх використанні значно збільшують антропогенне навантаження на агроекосистему. Під впливом такого навантаження фунти втрачають екологічну рівновагу, в них виникають та посилюються процеси агрофізичної і біологічної деградації, відзначається прискорена їх ерозія.

Для отримання і припинення негативних явищ рекомендовано для впровадження чимало заходів, які через свою некомплексність та малопристосованість до виробничих умов не досягають поставленої мети. Найчастіше при плануванні меліоративних і агротехнічних заходів фунт не розглядали як складну і динамічну систему, всі явища і процеси в якій взаємопов'язані, а спрямовували ці заходи на поліпшення одного, в кращому випадку кількох показників родючості. Такий підхід порушував зв'язки між складовими грунту як системи, і він втрачав природну здатність до саморегуляції. Ця здатність добре проявляється в цілинних фунтах, де потоки речовин і енергії взаємопов'язані і скомпенсовані, а система знаходиться в стані динамічної рівноваги. Цілинні, чорноземи є еталоном екологічної стабільності і продуктивності біогеоценозів, цінним об'єктом для вивчення природних механізмів трансформації речовин і енергії, їх взаємодії та відтворення в умовах непорушених екосистем. У природних умовах діє самоврегульований процес відтворення родючості фунтів, а при сільськогосподарському використанні чорноземів може відбуватися розширене, просте або неповне її відтворення.

На думку Л.Л. Шишова і співавторів (1987), поняття розширеного, простого і неповного відтворення може стосуватися тільки потенційної родючості, як показника, що характеризує властивості фунту протягом багаторічного періоду і повільно змінюється.

Розширене відтворення родючості грунту – це поліпшення природних властивостей грунту, які підвищують його здатність забезпечувати рослини факторами, необхідними для їх росту і розвитку в багаторічному циклі. Якщо в процесі відтворення родючості відбулося покращення грунтових умов для певної групи сільськогосподарських культур, то такий процес називають окультуренням ґрунту.

Просте відтворення відбувається тоді, коли не відмічається помітних змін в комплексі властивостей грунту, що впливають на його родючість та здатність забезпечувати рослини факторами, необхідними для їх росту і розвитку. При простому відтворенні родючості землеробство ведеться на фоні врівноваженої інтенсивності балансу елементів живлення.

Неповне відтворення родючості (спадаюча родючість) – це погіршення властивостей грунту та зниження його здатності забезпечувати рослини факторами, необхідними для їх росту і розвитку в багаторічному циклі. Таке відтворення дуже поширене явище при сільськогосподарському використанні грунтів як в світі, так і в Україні.

Це в першу чергу стосується відтворення в них органічної речовини як інтегрального показника родючості. За даними Б.С. Носко і співавторів (1992) Щорічні втрати гумусу в грунтах України складають в дерново-підзолистих – 0,7-0,8 т/га; чорноземних грунтах Лісостепу – 0.6-0,7 т/га; чорноземних і темно-каштанових грунтах Степу – 0,5-0,6 т/га.

Поступове зниження вмісту гумусу, погіршення його агрономічних властивостей, пов'язане з цим ущільнення ґрунтів, зменшення їх біоенергетичного потенціалу та багато інших негативних явищ не відразу позначаються на ефективній родючості грунту і величині врожаїв. В умовах інтенсифікації сільськогосподарського виробництва та впровадженні нових сортів культур нерідко вдається одержувати задовільні врожаї і при неповному відтворенні родючості. Та в кінцевому підсумку для підтримання врожайності в таких грунтах доводиться проводити все інтенсивніші великозатратні заходи, які не досягають наміченої мети.

Падіння родючості розораних чорноземів В.В. Пономарьова і Т.А. Плотнікова (1980) пояснюють тим, що в процесі довгострокового сільськогосподарського використання вони втратили основну властивість гумусу цілинностепових чорноземів – сезонний ритм розкладу частини гумусу при наростанні фітомаси і відновлення його в цьому ж році при відмиранні рослин. Відновлення в агроценозах природних зв'язків між грунтовими режимами і фізіологічними особливостями культур є суттю розширеного відтворення родючості грунтів, а тому поновлення сезонних ритмів розкладу і відтворення гумусу можна вважати за показник поліпшення родючості чорноземів.

Процес відтворення родючості грунтів здійснюється в системі землеробства, але роль її підсистем (блоків) у цьому процесі нерівноцінна. Пряма і вирішальна роль належить агрохімічному фактору: хімічній меліорації та системі удобрення (принаймні для грунтів з вираженим промивним типом водного режиму). Відтворювальна функція цього блоку системи землеробства полягає в направленому регулюванні структури вбирного комплексу та поповненні речовинного складу твердої фази органічною речовиною та основними елементами живлення рослин, у корінній зміні ряду властивостей грунту.

Агрохімічний фактор у зоні Полісся забезпечує 50-70% приросту врожаїв, але його висока ефективність досягається тільки в сполученні з іншими блоками системи землеробства (обробіток грунту, захист рослин, сівозміни, насінництво тощо).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси