Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Забруднення атмосфериЗабруднення біосфериАнтропогенне забруднення довкілляЕлектромагнітне забрудненняЗабруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і...
Забруднення атмосфериЗабруднення біосфериАнтропогенне забруднення довкілляЕлектромагнітне забрудненняЗабруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і...
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Оцінка і прогноз якості земель
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Радіонуклідне забруднення

До 1986 р. радіаційна ситуація на території країни визначалася, головним чином, такими радіонуклідами, як калій-40, радій, торій і лише незначною мірою стронцій-90 і цезій-137. Перші три радіонукліди природного походження зумовлювали основний радіаційний фон, що на більшій частині території коливався в межах 7-14 мкр/год. 1 лише в окремих регіонах, особливо там, де гранітні породи виходять на поверхню землі, він був у 6-8 разів виший. Що стосується цезію і стронцію, то їх присутність в ґрунті була зумовлена глобальними опадами в результаті випробування ядерної зброї, їх розподіл на території України був більш-менш рівномірним, а абсолютний вміст – 0,01-0,05 Кі/км2. Внаслідок аварії на ЧАЕС в навколишнє середовище було викинуто близько 50 МКі таких небезпечних радіонуклідів як стронцій, цезій, плутоній та йод. В результаті цього активність ґрунтів відносно перших двох радіонуклідів збільшилась у середньому в 1,5-3 рази, а в окремих районах в 5-10 і більше разів в порівнянні з доаварійним рівнем. Найбільш інтенсивне воно в Київській, Житомирській і Чернігівській областях. Відносно невеликі території з високим рівнем радіоактивного забруднення виявлено в Вінницькій (Томашпільський, Крижопільський, Тульчинський райони), Хмельницькій (Новоушицький, Дунаєвецький, Кам'янець- Подільський райони), Чернівецькій (Заставнівський район) областях. У процесі видобування та переробки уранових руд сталося забруднення природного середовища в Кіровоградській області. В решті областей радіаційну ситуацію можна вважати задовільною.

Пестицидне забруднення

Складний характер має забруднення грунтів хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР). Відомо, що незважаючи на цілий ряд екологічних проблем, що виникають, як наслідок широкого використання пестицидів, вони залишаються основними засобами боротьби з шкідниками, хворобами культурних рослин і бур'янами у всіх розвинених країнах, і лише в тих країнах, де повністю вирішена проблема харчування, спостерігається зменшення обсягів використання пестицидів і перехід на альтернативні методи захисту рослин. Зменшення інтенсивності застосування ХЗЗР в останні роки має місце і в Україні, але зумовлено воно іншими причинами – відсутністю вітчизняних підприємств по виробництву пестицидів і валюти для їх придбання за кордоном. Це призводить до того, що поставки в Україну пестицидів залежать не стільки від потреб господарств, скільки від можливості їх придбання. І все-таки в асортименті пестицидів, що використовуються, спостерігається певна позитивна зміна. Статистика застосування ХЗЗР за останні десятиліття свідчить, що після тривалого і стійкого збільшення обсягів поставок пестицидів ще в 1987 році з'явилась тенденція до зниження їх використання. Це, з одного боку, сприяло зменшенню забруднення земель і рослинницької продукції, а з другого – посилило загрозу різкого падіння врожаїв сільськогосподарських культур.

З метою встановлення залежності між цими процесами було визначено два базові періоди. Перший з них (1986 р.) характеризувався найбільш високими обсягами поставок пестицидів, а другий (1991р.) – період стабілізації обсягів застосування хімічних засобів захисту рослин. Увесь діапазон навантажень угідь пестицидами (1,5-19,5 кг/га) було розділено на 18 груп з інтервалом в 1 кг/га. У результаті розподілу областей за цим показником виявлено, що в 1986 році основна їх частина (52%) розмістилась в 4 і 5 групах (4,5-6,5 кг/га). Третя група (3,5-4,5 кг/га) складала 16 %, 6 група (6,5- 7,5 кг/га) – 12 %, на 7, 8, 11, 17, 18 групи (відповідно 7,5-19,5 кг/га) припадало по 4 %. Виходячи з того, що критичні рівні навантажень (КРН) для асортименту пестицидів, що включає гербіциди, ФОС, карбамати та препарати, до складу яких входить ртуть, становлять 3,95 кг/га, виявлено, що в 1986 році цей показник перевищувався у 84 % областей. Якщо ж прийняти до уваги, що загальний асортимент пестицидів, крім перелічених чотирьох груп, включав ще й близько 7% хлорорганічних сполук, які суттєво знижують критичні рівні навантажень, можна стверджувати, що перевищення КРН хімічними засобами захисту рослин в 1986 році мало місце у всіх областях України. В 1991р. у зв'язку зі зменшенням обсягів використання пестицидів переважна частина областей (72 %) перемістилась у більш безпечні групи (1 і 2). На третю групу припадало 20 %, а на більш високі (8 і 9) – лише 8 %. Важливі дані одержано в результаті обробки та аналізу відомостей Про залишкові кількості пестицидів у грунтах. Визначено, що серед багатьох показників, які використовуються для оцінки рівнів забруднення грунтів залишками пестицидів, найбільш об'єктивним є частота їх виявлення.

Аналіз інформації показує, що кількісні значення згаданого показника залежать не тільки від обсягів використання ХЗЗР, але і від інших обставин. Так, при порівняно низьких навантаженнях орних земель пестицидами в Луганській, Запорізькій, Сумській, Чернігівській областях частота виявлення залишків пестицидів значно перевищує цей показник в областях з більш інтенсивним їх використанням (Вінницька, Полтавська, Житомирська області). Це пов'язано з тим, що на інтенсивність забруднення істотно впливають грунтові та кліматичні умови, набір культур, що вирощуються, тощо. Тому стратегія застосування пестицидів повинна обов'язково враховувати особливості їх дії. Характеризуючи динаміку забруднення грунтів протягом 1979-1992 pp., слід відмітити, що зменшення частоти виявлення залишків пестицидів і абсолютного їх вмісту зумовлено не лише зменшенням обсягів використання ХЗЗР, а й забороною застосування високотоксичних персистентних хлорорганічних препаратів та симтриазинових гербіцидів.

Деструктивні процеси, які протягом тривалого часу мають місце в економіці України, призвели до зменшення обсягів виробництва продукції на 60-70 %. На межі припинення виробництва знаходяться цілі галузі промисловості. В свою чергу це сприяло значному зменшенню викидів шкідливих речовин в навколишнє середовище. Цікавими є дані про основні джерела забруднення природного середовища на території України і основні інгредієнти шкідливих речовин, що викидаються промисловими підприємствами. Що стосується даних про абсолютні величини кожного з токсикантів, які надходять в об'єкти навколишнього середовища, то вони майже відсутні. Найбільш детальні дослідження з цього питання були проведені службою Укргідромету. Асортимент шкідливих речовин, що викидаються промисловими підприємствами, може бути представлений 6 групами (тверді частинки, оксиди, мінеральні кислоти, органічні речовини, важкі метали, радіонукліди). В кожну групу входить від п'яти до декількох десятків токсичних сполук.

Оскільки у великих містах здебільше зосереджені різні галузі виробництва, то і асортимент токсикантів, які потрапляють в навколишнє середовище міської зони, досить різноманітний. Концентрації ряду важких металів в пробах грунту, відібраних в межах міст, часто в 5-10 разів перевищують ГДК. Вважається, що з віддаленням від міста інтенсивність забруднення території швидко знижується і вже на відстані 5-20 км вміст важких металів у грунті досягає фонових рівнів. Однак за даними спостережень з космосу "факели" від багатьох промислових підприємств тягнуться на 100- 150 км. Якісні показники викидів значною мірою залежать від галузей промисловості, зосереджених в тому чи іншому місті. Як правило, у викидах усіх міст зустрічаються тверді частинки, оксиди сірки, азоту, вуглецю, металів. В містах з високорозвиненою хімічною промисловістю – ацетон, ксилол, толуол, а металообробною, металургійною, гірничовидобувною – важкі метали, оксиди сірки, вуглецю, азоту тощо. Кількісні величини шкідливих речовин, що потрапляють в агроландшафти, залишаються ще недостатньо вивченими.

Обстеження грунтів навколо металургійних центрів показало, що в радіусі 10 км вміст свинцю приблизно однаковий і перевищує фон у середньому на один порядок. Найбільше перевищення (в 22 рази) спостерігалось в Дніпропетровську і Маріуполі. В районі Донецька встановлені високі рівні вмісту в грунті ванадію, міді, нікелю, хрому, марганцю. На відстані до 10 км від джерела забруднення їх кількість на один-два порядки перевищує фонове значення для чорнозему. Стійкий максимальний вміст забруднювачів, що перевищує ГДК на два порядки, встановлено навколо Костянтинівки та Одеси. Високий стійкий максимальний вміст марганцю, що перевищує ГДК, виявлено навколо Комунарська, Краматорська, Дніпропетровська, Маріуполя, Кривого Рогу, Запоріжжя і Донецька. На один-два порядки вище фонових рівнів виявлено вміст окремих металів в грунтах таких міст: кадмій – навколо Донецька Запоріжжя, Лисичанська, Харкова; хром – навколо Донецька Запоріжжя. Ґрунти на околицях м. Костянтинівки і на відстані 5-15 км забруднені кадмієм, цинком, свинцем, марганцем. Так, масові долі цинку в цій зоні в 2-4 рази вище фонових. Середній вміст свинцю наближається до ГДК, а максимальні рівні свинцю і марганцю перевищують цей показник. Вміст нікелю, міді, кобальту і кадмію перевищує їх кларкові значення більш ніж у два рази. На околицях міста Лисичанська грунти сільськогосподарського використання забруднені свинцем і цинком. Вміст останнього в 3-6 разів перевищує фон. В районі Закарпатського ртутного комбінату 120 км2 території забруднені ртуттю на рівні 0,46 мг/кг грунту. Спостерігаються випадки, коли концентрація ртуті перевищує ГДК. Дослідженнями встановлено, що вся ртуть локалізована у верхньому гумусному горизонті і лише на сильно забруднених грунтах високий її вміст простежується по всьому ґрунтовому профілю.

Детальний аналіз рівня забруднення земель окремими елементами на всій території України показує, що найбільш високий вміст нікелю (від 25 до 50 мг/кг ґрунту) встановлено в Житомирській, Київській, Черкаській, Чернівецькій, Херсонській, Донецькій і Луганській областях. Але ці значення не виходять за межі ГДК, що дорівнюють 85 мг/кг грунту. На решті території вміст нікелю значно нижчий за ГДК. Майже аналогічна картина з цинком і кобальтом. На більшій частині території України вміст у грунтах цих елементів не перевищує ГДК. Вміст хрому найбільш високий у Харківській, Луганській, Донецькій, Запорізькій, Херсонській, Черкаській і Чернівецькій областях. Кількісні значення вмісту хрому у цих областях коливаються від 25 до 80 мг/кг грунту, тобто теж нижче ГДК (100 мг/кг грунту).

Більш напружена ситуація із свинцем. На значній території країни його середній вміст знаходиться на рівні або перевищує ГДК (32 мг/кг грунту). Враховуючи, що цей елемент навіть у малих кількостях становить загрозу для здоров'я людини, слід приділяти постійну увагу контролю за свинцем у Закарпатській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Харківській, Луганській, Миколаївській і Херсонській областях. Певну занепокоєність викликають і дані стосовно вмісту у грунтах міді. При ГДК міді 55 мг/кг грунту її вміст у Закарпатській, Волинській, Тернопільській, Житомирській, Київській, Чернігівській і Полтавській областях коливається від 65 до 120 мг/кг грунту. І хоча мідь не відноситься до найбільш токсичних елементів ці дані слід враховувати при загальній оцінці екологічного стану тієї чи іншої території.

Одним з важливих напрямків роботи було визначення обсягів навантаження агроландшафтів мінеральними добривами в різних природних зонах та встановлення можливих негативних наслідків їх впливу на стан грунтів. Відомо, що в останні роки рівень застосування мінеральних добрив на Україні істотно зменшився. Тому цей показник не є домінантним при оцінці екологічного стану земельних ресурсів. Але він може бути корисним як такий, що уточнює характеристику екологічного стану грунтів. Ось чому його теж слід враховувати, користуючись такими даними щодо групування земель за навантаженням мінеральними добривами (кг/га):

– < 60 – мінімальне навантаження;

– 60-90 – дуже низьке навантаження;

– 90-120-низьке навантаження;

– 120-150-навантаження нижче середнього;

– 150-180 – середнє навантаження;

– 180-240 – високе навантаження;

- > 240 – дуже високе навантаження.

В період з 1985 по 1990 роки в середньому в Україні вносили 150 кг/га діючої речовини мінеральних та 8,7 т/га органічних добрив. Найбільш високою інтенсивністю використання мінеральних добрив характеризувалась зона Полісся. Тут в 45 % адміністративних районів в цей період щорічно вносили високі та дуже високі дози NPK – від 210 до 240 кг/га. Особливо відзначається Закарпатська область, де вони становили майже 300 кг/га, а в окремих районах – і більше. В цих районах, враховуючи співвідношення N:P2O5:K2O, яке в середньому складало 1:0,5:0,6можна чекати негативних наслідків у зв'язку з забрудненням грунтових вод нітратами та накопиченням їх у сільськогосподарській продукції. Цей процес Тут поглиблюється за рахунок широкого співвідношення між органічними та мінеральними добривами, яке складає 1:1,29. В інших районах цієї зони використання мінеральних добрив не перевищувало середнього рівня доз і вони були в межах екологічно безпечного рівня. У Лісостеповій зоні (186 адміністративних районів) високою інтенсивністю використання мінеральних добрив виділяються Київська і Чернівецька області, в них переважають високі та дуже високі дози; а в Черкаській – підвищені (150-200 кг/га). В інших областях Лісостепової зони переважають середні дози (150-180 кг/га д.р.). Співвідношення органічних і мінеральних добрив тут складає 1:1, 27.

Домінування мінеральних добрив над органічними обумовлює істотні зміни поглинального комплексу чорноземних грунтів. За даними стаціонарних дослідів ННЦ "ІГА ім. О.Н. Соколовського" НААН України, при такому співвідношенні збільшується рухомість гумусу, з колоїдного комплексу вилуговується кальцій, відбувається підкислення грунтового розчину. На фоні без внесення меліорантів на чорноземних ґрунтах при навантаженні їх мінеральними добривами більше 150-180 кг/га діючої речовини щорічно та співвідношенні до органічних, яке перевищує 1:1,29, можна очікувати негативного впливу, перш за все підкислення грунтового розчину. Цей процес і відбувається за даними держагрохімслужби в деяких областях Лісостепової зони.

Диференціація використання мінеральних добрив у Лісостеповій зоні тісно пов'язана із структурою посівних площ. В районах з поширенням посівів цукрових буряків дози внесення добрив значно зростають. За рахунок цього інтенсивність застосування добрив в Правобережному Лісостепу значно вища, ніж в Лівобережному. Враховуючи легкосуглинковий гранулометричний склад грунтів Правобережного Лісостепу можна очікувати в цій провінції вимивання за межі грунтового профілю азотних добрив, особливо коли вони вносяться під оранку, а не вроздріб. У степовій зоні всього З % районів, де вирощуються овочеві культури при зрошенні, в Херсонській, Одеській областях та Автономній Республіці Крим, використовують підвищені дози добрив, а 7 % районів – середні дози (150-180 кг/га). В усіх інших районах застосовували низькі та дуже низькі дози добрив. Негативні наслідки від використання мінеральних добрив можуть виникати при збільшенні їх доз на зрошуваних землях і пов'язані з фільтрацією їх у грунтові води.

Залежно від типу грунтів, їх гранулометричного складу та будови вбирного комплексу істотно відрізняються екологічно безпечні дози застосування добрив. За експертною оцінкою узагальнених даних польових та лізиметричних дослідів мінеральні добрива при внесенні їх у дозах, які перевищують екологічно безпечний норматив, можуть негативно впливати на навколишнє середовище. Найбільш вивчені такі негативні напрямки цього впливу:

1) підкислення грунтового розчину;

2) забруднення грунтових вод в результаті фільтрації добрив (особливо азотних);

3) накопичення надлишкових запасів нітратного азоту в продукції рослинництва;

4) забруднення водосховищ залишками добрив в результаті процесів ерозії.

Зокрема, для дерново-підзолистих ґрунтів Полісся перевищення середньорічної дози азотних добрив більше 100-120 кг/га діючої речовини може негативно впливати на забруднення ґрунтових вод та продукції рослинництва нітратами. На суглинкових ґрунтах чорноземного ряду при перевищенні мінеральних добрив (у діючій речовині) над органічними (співвідношення 1:1,2-1,5) відбуваються зміни складу катіонів поглинального комплексу, підкислюється ґрунтовий розчин.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси