Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІЗЕМЕЛЬНІ УГІДДЯ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІОцінка і прогноз якості земель меліоративного фондуТРАНСФОРМАЦІЯ ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІД...Оцінка стану і використання основних фондів
Вирішення спорів з питань використання і охорони вод та відтворення...Землі водного фондуВодні ресурсиВодні ресурсиЗемлі водного фонду
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Оцінка і прогноз якості земель
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ

Водний фонд і водні ресурси

Розвиток промисловості, сільського господарства, прискорені темпи житлово-комунального будівництва у другій половині XX століття у нашій державі зумовили підвищення значення водних ресурсів для народногосподарського комплексу, що призвело до створення галузі водного господарства. Головне завдання галузі – планомірне забезпечення населення та галузей економіки водою у необхідній кількості та відповідної якості. Основні підгалузі (компоненти) водогосподарського комплексу – це водопостачання населених пунктів, промисловості, сільськогосподарського виробництва, зрошення земель та обводнення посушливих районів, гідроенергетика, водний транспорт, рибне господарство і рекреація, їх об'єднує споживання або використання водних ресурсів.

Для виконання цих завдань водне господарство має такі основні об'єкти:

– дев'ять великих, 81 середня та 63 тис. малих річок загальною довжиною понад 373 тис. км;

– 1157 водойм з площею водного дзеркала 9,86 тис. км2 і загальним об'ємом 55,3 км3;

– підземні води питної якості з прогнозними запасами 20,9 млрд, м3;

– сім великих магістральних каналів загальною довжиною 1192 км та 10 великих водогонів, по яких щороку в маловодні райони подається понад 22 млрд, м3 води;

– понад 110 тис. свердловин, які щороку постачають майже 5 млрд, м3 підземних вод, в основному для питних і побутових потреб населення;

– понад 105 великих водозаборів з водоводами для водопостачання обласних міст і промислових центрів;

– 25 великих міжобласних зрошувальних систем, що забезпечують полив понад 2,5 млн.га посушливих земель, водопостачання населення, промисловості та сільського господарства;

– понад 37 великих міжобласних осушувальних систем, що забезпечують необхідний водно-повітряний режим на площі понад 3 млн.га та широко використовуються для рибництва;

– понад 2000 км захисних дамб із гідротехнічними спорудами, дренажними системами, насосними станціями, що захищають територію близько 1 млн. га.

За рівнем зарегульованості річкового стоку, використання водних ресурсів для потреб населення, промисловості та сільського господарства Україна посідає перші місця серед європейських країн (А.В. Яцик, 2003).

Водні ресурси України складаються з річкового стоку і прісних підземних вод. Солоні води морів та підземних глибоких горизонтів мають поки що невелике значення для водопостачання галузей економіки.

Річкові водні ресурси поділяють на дві нерівноцінні, різні за походженням частини: підземну й поверхневу. Перша постійна, стабільна і тому, як правило, не вимагає регулювання. Разом з тим, вона в цілому характеризує відновлювані запаси підземних вод зони активного водообміну. Підземні води, що містяться нижче рівня дренування річками, беруть незначну участь у сучасному кругообігу води, мають застійний характер і тому найчастіше мінералізовані, іноді сильно. Поверхнева частина річкового стоку дуже мінлива і для використання, як правило, потребує регулювання.

Вода є одним із найважливіших компонентів біосфери, основою життя на Землі; від її нестачі чи надлишку гинуть люди і навіть цілі народи та цивілізації. У наш час гідрологічні, гідрометеорологічні, гідрохімічні, гідрогеологічні, гідробіологічні та інші процеси, в яких бере участь вода, змінюються під впливом діяльності людини. Одним з основних видів антропогенного впливу на стан і режим водних ресурсів та водних об'єктів є характер землеробства на водозбірних площах, регулювання стоку, промислове, сільськогосподарське та комунальне водопостачання. Збільшуються об'єми стічних вод і маса забруднюючих речовин у них.

Успіхи землеробства, застосування мінеральних добрив, хімічних засобів боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур та бур'янами, застосування потужних машин, велика частка просапних культур, іншими словами, привнесення енергії (все вищенаведене можна перерахувати в одиниці енергії) мало на меті збільшення врожаїв. Але це збільшення не пропорційне внесеній енергії, а після деякої межі зі збільшенням останньої відбувається різке падіння врожайності, погіршення родючості грунту, розпад екосистем не лише сільськогосподарського поля, а й екосистем, взаємопов'язаних із територією водних об'єктів тощо. Великі масштаби забруднення грунтових і поверхневих вод нітратами, пестицидами, важкими металами (як домішками мінеральних добрив) та тваринницькими стоками.

Згадані проблеми, пов'язані з водними ресурсами, характерні також і для України, де вже виявляються всі ознаки екологічної кризи, зумовлені, насамперед, станом водних ресурсів (А.В. Яцик, 2003).

Як уже зазначалось, водні ресурси України складаються із стоку річок і прісних підземних вод. Місцевий, тобто той, що утворюється в межах країни, річковий стік у середній за водністю рік становить 52.4 км3. З урахуванням притоку із суміжних країн середній багаторічний річковий стік сягає 87,1 км3. При врахуванні стоку Дунаю по Кілійському рукаву ця величина зростає до 209,8 км3. Запаси (прогнозні) підземних вод в Україні оцінено в 21 км3/рік, або 57.4 млн. м3/добу, з них гідравлічно не зв'язаних з річковим стоком – лише 7 км3/рік (19 млн. м3/добу). Величини водних ресурсів річкового стоку України в маловодні та дуже маловодні роки і ресурси підземних вод, що гідравлічно не зв'язані з річковим стоком, наведено в таблиці 5.1. З розрахунку на 1 км2 площі середній багаторічний місцевий стік України становить 86,8 тис. м3/рік, а з розрахунку на одного жителя – близько 1 тис. м3/рік.

У дуже маловодні роки ці цифри дорівнюють відповідно 49,2 і 0,57 тис. м3/км Отже, Україна належить до недостатньо забезпечених водою регіонів, а водозабезпеченість 13 областей, які займають 60% території країни, нижча від середнього її рівня.

Таблиця 5.1

Водні ресурси України, км3

Вид ресурсів

Ресурси за

ІК

Водозабезпеченість території в дуже маловодний рік, тис. м3/км2

середній за водністю

мало

водний

дуже

маловодний

Місцевий річковий стік

52,4

41,4

29,7

49,2

Приплив із суміжних територій

34,7

28,8

22,9

37,9

Підземні води, що гідравлічно не зв'язані з річковим стоком

7,0

7,0

7,0

7,0

Сумарні ресурси

94,1

77,2

59,6

98,4

Характерною особливістю основної складової водних ресурсів країни – річкового стоку – є її мінливість у часі. Основна частина річного стоку проходить весняною повінню. Частка весняного стоку в річному становить від 60-70% на півночі і північному сході до 80- 90% на півдні України. Розподіл річкового стоку по території країни також дуже нерівномірний. Найменше водних ресурсів формується там, де зосереджені найбільші водоспоживачі – Донбас, Криворіжжя, Крим, південні області.

Дуже нерівномірно розподілені по території України і запаси підземних вод. Найбільша кількість прогнозних ресурсів підземних вод приурочена до басейнів Дніпра (61%), Сіверського Дінця (12%) і Дністра (9%). Розвіданість перспективних ресурсів підземних вод змінюється від 14% у басейнах річок Приазов'я до 90% у Криму. У басейні Дніпра вони розвідані лише на 20%, в басейні Дністра – на 27, у басейні Південного Бугу – на 30 і в басейні Сіверського Дінця – на 40%. Підземні води на рівні 1995-1999 pp. забезпечують приблизно 17% загального водоспоживання у країні і 54% господарсько-питного водопостачання, Найбільшою мірою підземні води використовуються для питного постачання у містах і селищах міського типу в Луганській, Волинській, Закарпатській, Житомирській, Кіровоградській, Рівненській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Чернівецькій областях та Автономній Республіці Крим (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Прогнозні ресурси, експлуатаційні запаси та загальне використання підземних вод

Регіон (область)

Експлуатаційні

запаси

Загальне використання підземних вод, млн. м3

Використання підземних вод, %

ресурси, млн. м3

кількість родовищ підземних вод

запаси, млн. м3

від експлуатаційних запасів

ВІД прогиозних ресурсів

1

2

3

4

5

6

7

Автономна Республіка Крим

474,8

59

420,8

169

40

36

Вінницька

323,1

44

47,8

45

94

14

Донецька

899,4

86

384,7

153

40

17

Житомирська

229,4

36

75,2

50

66

22

Закарпатська

394,8

15

123,7

59

48

15

Київська

1538,6

92

709,6

173

24

11

Миколаївська

161,2

11

28,8

31

47

19

Одеська

268,9

30

124,5

51

41

19

Харківська

1500,1

32

376,7

104

28

7

Херсонська

1814,3

31

336,9

170

50

9

Чернігівська

3039,2

27

188,0

100

53

3

Україна в цілому

22516,9

900

5718,5

2574

45

11

Тут на такі цілі використовується 50-81% підземних вод. На них також ґрунтується сільськогосподарське водопостачання. Каптаж водоносних горизонтів і добування підземних вод здійснюються більш як на 110 тис. свердловин, частина з яких об'єднана в групові (449) водозабори. Води першого водоносного горизонту (грунтові води) відбираються за допомогою шахтних колодязів, їхня кількість обчислюється приблизно в 1,9 млн. Експлуатується також понад 2 тис. джерел, які мають велике значення для водопостачання окремих гірських районів.

До водних ресурсів належать також води озер і лиманів, але вони не можуть бути надійним джерелом водопостачання, оскільки у своїй більшості ці озера невеликі, а їх рівневий режим не стійкий. Численні ж лимани мають солону чи солонувату воду. Прісні озера можуть бути джерелами водопостачання лише в суто місцевому значенні.

При аналізі будь-яких питань, пов'язаних із використанням водних ресурсів та його впливом на формування природних вод і взагалі на екологічний стан басейну, слід розрізняти такі поняття, як об'єм загального забору води, об'єм використаної води, об'єм безповоротного споживання води, об'єм оборотного і повторно- послідовного використання води та загальний або повний об'єм водокористування. Останнє ще може бути назване валовим водокористуванням. Нагадаємо, що джерелами задоволення потреб населення і галузей економіки водою є забір води з природних джерел – річок, озер, підземних водоносних горизонтів і морів та за рахунок інженерного відтворення водних ресурсів у системах оборотного та повторно-послідовного водопостачання.

Водні об'єкти та їх води, тобто річки, озера, водосховища, ставки, канали, води боліт, підземні води, внутрішні моря і територіальні води морів складають водний фонд України. Він охоплює частину води, що знаходиться у природному середовищі в межах України. Вода, яка є компонентом рослинних і тваринних організмів, гірських порід, атмосферного повітря, як і вода, видобута з природного середовища і яка перебуває у водопровідних системах, посудинах, резервуарах, не входить до складу водного фонду.

Річки. Річкова мережа України складається з тимчасових водотоків, які мають течію лише лід час сніготанення і рясних дощів, маленьких струмків та річок, а також великих рік, таких як Дніпро і Дністер. Річки України належать до басейнів Чорного й Азовського морів і частково (2%) – до басейну Балтійського моря. Найбільшу площу серед інших річок країни займає басейн Дніпра. Переважна більшість річок України тече з півночі на південь або у близькому до цього напрямку, окремі річки – з півдня на північ; напрямок течії малих річок залежить від місцевих умов і може бути різний.

В Україні понад 63 тис. малих річок і водотоків. їхня загальна довжина – 135,8 тис. км, з них близько 60 тис. (95%) дуже малих (завдовжки до 10 км), загальна довжина яких становить 112 тис. км (середня довжина дуже малих річок – 1.9 км). Малих річок завдовжки 10 км і більше в Україні налічується 3212. їх загальна довжина близько 74 тис. км. З них у басейні Дніпра – 1383 (43%) і в басейні Дністра – 453 (14%), сумарною довжиною відповідно 32,1 і 10,6 тис. км (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Розподіл малих річок України за площею водозбору

Градація площ

волоібору, км2

Кількість

річок

Сумарна довжина

У тому числі річкп іавловжки понад 10 км

сума

%

тис. км

%

Кількість

сумарна

ловжнпа

сума

%

тис. км

%

<10

10916

17,3

24,9

13,4

104

3.2

1,68

2.3

10,1-20

503

0,8

1.3

0,7

59

1.9

0,66

0.9

20,1-50

8658

13,7

21,5

11,6

797

24,8

9,8

13,3

50,1-100

10647

16,9

30,1

16,2

890

27,7

13,8

18,7

100,1-200

10591

16,8

32,4

17,5

653

20,3

14,1

19,2

200,1-500

9696

15,4

34,8

18,7

453

14,1

15,7

21,3

500,1-1000

6911

11,0

23,6

12,4

168

5,3

10,0

13,5

1000,1-2000

5107

8,1

17,7

9.5

88

2.7

7,9

10,8

Всього

63029

100

185,8

100

3212

100

73,7

100

Аналіз структури використання води конкретних річок показав, що в Поліссі на господарсько-побутові потреби витрачається від 3 до 25% загального об'єму річкового стоку, в Лісостепу – 10-20% і в Степу – 20-40%. Майже скрізь малі річки є джерелом сільськогосподарського водопостачання. На окремих річках на ці потреби витрачається понад 40% водних ресурсів, що використовуються галузями економіки.

Озера і лимани. За походженням озера України поділяють на такі типи: річкові (у заплавах річок); провальні, карстові та просадкові (переважно на Поліссі і в Степу); залишкові (відокремлені частини заток моря, бухти, гирла річок); карстові та завальні (у Карпатах). Значна кількість озер і лиманів ще не с запорукою того, що їхні водні ресурси можуть бути використані як важливе джерело водопостачання, оскільки більшість прісних озер та лиманів невеликі, а їх режим рівнів нестійкий.

Болота. Під терміном "болото" розуміють ділянку земної поверхні з надмірним зволоженням, на якій зростає специфічна вологолюбна рослинність, розвивається болотний тип грунтоутворення і, як правило, нагромаджується торф. Залежно від умов водно-мінерального живлення, типу торфу та характеру рослинності розрізняють низинні (евтрофні), верхові (оліготрофні) та перехідні (мезотрофні) болота. Крім боліт, виділяють перезволожені мінеральні землі (грунти), які без впровадження відповідних заходів можуть перетворитися на заболочені грунти, а потім і на болото.

В Україні власне болота найбільші площі займають на Поліссі, особливо у Волинській, Рівненській та Чернігівській областях, а також у долинах лісостепових і степових річок та в Карпатах. Переважають низинні болота. На Поліссі вони становлять до 90% усіх боліт. Перехідні та верхові болота займають невеликі площі в північно-західній частині Полісся і в Карпатах. Меліоративно- болотний фонд України становить 6568,7 тис. га. Він складається з власне боліт і торф'яно-болотних земель, заболочених та перезволожених земель. Із загального меліоративного фонду країни виділено 1186,1 тис. га, або 18%, які не підлягають осушенню, значна частина цієї площі одержує статус заповідника чи заказника.

Водосховища і ставки. В Україні досить поширені штучні водойми: ставки та водосховища. Слід зазначити, що суттєвої різниці між ставком і водосховищем немає. Умовно прийнято, що штучна водойма об'ємом до 1 млн. м' є ставком, а з більшим водосховищем. Створення штучних водойм пов'язане з необхідністю регулювання дуже нерівномірного у часі стоку річок. Створений при цьому напір використовується для виробництва електроенергії, подачі води на зрошення, для побутового і промислового водопостачання, поліпшення судноплавних шляхів, а самі ставки і водосховища використовуються для риборозведення. В Україні налічується 28,8 тис. ставків і 1157 водосховищ. При нормальному підпертому рівні води у водосховищах з урахуванням водосховищ Дніпровського каскаду і Дністровського водосховища сумарна площа водного дзеркала становить 985,8 тис. га. Загальний об'єм води дорівнює 55296 млн. м3, а корисний – 26446 млн. м3. Площа водного дзеркала всіх ставків складає 223,3 тис. га, а сумарний об'єм – 3344,8 млн. м3.

Корисний об'єм водосховищ і ставків, тобто об'єм, який використовується для регулювання стоку і забезпечення потреб водогосподарського комплексу, становить 29,8 км3 і відповідає водним ресурсам Дніпра в дуже маловодний рік. Із загальної кількості водосховищ 90% мають об'єм не вище 10 млн. м , 8% – від 10 до 100 млн. м3 і лише 2% – понад 100 млн. м3.

Використовуються ставки і водосховища залежно від водності та господарської спрямованості того чи іншого регіону, хоча скрізь спостерігається намагання їх комплексного використання. У Степу і в центральних маловодних районах Лісостепу ставки та водосховища використовують переважно для водопостачання, зрошення та риборозведення. В північній частині країни, на Поліссі, вони є водоприймачами осушувальних систем, джерелом водопостачання, використовуються для рибного господарства, зволоження та рекреації; в Прикарпатті їх головне призначення – водопостачання, гідроенергетика та риборозведення.

Високо оцінюючи значення штучних водойм для збільшення доступних для використання в галузях економіки водних ресурсів, слід звернути увагу на те, що безсистемне, часто не узгоджене із загальним водогосподарським планом, створення ставків і водосховищ на малих річках, яке до того ж виконується, як правило, на низькому інженерному рівні може мати несприятливі економічні та екологічні наслідки. Деяка частина ставків має глибину 0,5-1,5 м. При таких глибинах ставки прогріваються до дна й інтенсивно заростають. По суті це басейни-випаровувачі, які безгосподарно та безповоротно витрачають воду. Втрати водних ресурсів на додаткове випаровування з поверхні ставків і водосховищ досить значні, особливо в посушливій зоні та зоні недостатнього зволоження.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси