Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері...Напрямки підвищення ефективності використання основних засобів.ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ПСИХОТЕРАПІЇПраво водокористуванняВиди права водокористуванняПідстави виникнення права водокористуванняПідстави припинення права спеціального водокористуванняОсновні напрями забезпечення економічної безпеки підприємстваОсновні напрямки маркетингових дослідженьВодокористування і водоспоживання
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Оцінка і прогноз якості земель
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Основні напрями водокористування

Сучасне промислове виробництво пов'язане з дуже широким використанням води як пароутворювача, розчинника, промивного засобу, теплоносія і охолоджувача. Прісна вода у зростаючих обсягах використовується для комунально-побутових потреб населення, зрошення земель. Тому проблема чистої води стала однією з найважливіших проблем розвитку продуктивних сил.

Обсяги водоспоживання в Україні в 1965-1990 pp. різко зросли, зокрема на зрошення. В 1965 р. площа зрошуваних земель в Україні становила 540,3 тис. га, осушених земель – 1372,8 тис. га. У 1989 р. площа зрошуваних земель перевищила 2,6 млн. га, а осушених – 3,2 млн. га. Основний обсяг меліоративних робіт в Україні виконано в 1976-1985 pp., коли в дію було введено 42% зрошуваних і 43% осушувальних систем. Зі збільшенням площ зрошуваних земель зростали і об'єми води, яка подавалась на поля.

На кінець 1960 р. у промисловості використовувалось до 75% усього водоспоживання. Проте з ростом водоспоживання у сільському господарстві на зрошення уже 1975 р. частка промисловості зменшується до 58%, а потім поступово і до 45-42%. Це сталося за рахунок збільшення використання води не лише в сільськогосподарському виробництві, а й певною мірою у комунальному господарстві, частка якого зросла від 6,3% у 1960 р. до 13% і більше в другій половині 80-х і на початку 90-х років XX століття.

Одним із головних, а може і найголовніших, завдань водного господарства є забезпечення комунального водоспоживання. До нього належать потреби води для населення, підприємств побутового і комунального господарства, сфери обслуговування населення, а також промислових підприємств у населених пунктах, що підключені до місцевих водопроводів. Обсяг комунального водоспоживання залежить від кількості жителів, ступеня впорядкованості населених пунктів та кліматичних умов. Згідно з діючими нормативами підраховано, що для забезпечення всіх особистих потреб людині необхідно 150-200 л води на добу, для дії комунальних підприємств і всіх служб у місті – ще 150-200 л води на добу на одного жителя.

Отже, основними напрямами водокористування є забезпечення потреб населення у питній воді, промисловості для забезпечення технологічних потреб і сільського господарства для зрошення та інших потреб.

Крім цих основних напрямів, природні води використовуються для вироблення електроенергії на гідроелектростанціях, для водного транспорту, рибництва, відпочинку, туризму і спорту тощо. Найбільш раціональне використання водних ресурсів і водних об'єктів забезпечується при комплексному підході із урахуванням його екологічних аспектів.

Об'єм свіжої води, що забирається з природних джерел, від 1960-го по 1985 р. зріс більш як у 2 рази (2,3). Щорічний приріст об'єму води, що забиралась, становив у середньому 800 млн. м3. У 1980-1992 pp. загальний забір води перевищував 30 км3/рік, сягнувши найбільшої величини (35,6 км3) у 1990 р. Протягом 1991-1999 pp. загальний забір води з водних об'єктів зменшився на 45% (на 15,9 км3) – від 35,6 км3 у 1990 р. до 19,7 км3 в 1999-му. За період з 1980-го до 1999 р. частка забору води з прісних поверхневих джерел у загальному заборі води змінювалась переважно в межах 80-82%, підземних джерел – 15-18% і морської води – 3-4%. Звертає на себе увагу висока частка – від 31 до 50% – безповоротного водоспоживання і втрат води при її транспортуванні від джерела водопостачання до споживача. Це величезні цифри: 8,04-16,4 км3 води. Ця вода зрештою потрапляє до атмосфери через випаровування і до підземних вод шляхом фільтрації чи інфільтрації. З усього обсягу використаної води в 1980 р. на господарсько-питні потреби припадало 13%, на виробничі – 61, на зрошення – 21, для сільськогосподарського водопостачання – 5%. У 1999 р. ці цифри становили відповідно 27, 50, 18 і 5%.

Якщо розглядати тільки кількісний бік водозабезпечення, то реалізація ряду можливих заходів щодо збільшення доступних для використання водних ресурсів, а також заходів, спрямованих на більш раціональне використання води, дозволить до 2020 р. задовольнити водопотреби галузей економіки України.

Гострою в країні залишається проблема забруднення поверхневих та підземних вод. Забруднюючі речовини надходять у водні об'єкти зі стічними водами, поверхневим стоком із території міст, підприємств та сільськогосподарських угідь, а також з атмосферними опадами. Головними забруднювачами водних ресурсів є комунальне та сільське господарство, хімічна, металургійна й добувна галузі промисловості.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси