Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Вирішення спорів з питань використання і охорони вод та відтворення...Водні ресурсиВодний фонд і водні ресурсиВодні ресурсиВодні ресурсиВодні ресурсиВодні ресурсиВодні ресурсиВодні ресурсиВодні ресурси
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Оцінка і прогноз якості земель
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Якість водних ресурсів і тенденція її зміни

Стан водних ресурсів, як і іншого природного ресурсу, характеризується його кількісними та якісними показниками. Кількісні показники, досить різноманітні, наведені раніше. Тепер охарактеризуємо якісні особливості водних ресурсів та тенденції їх зміни у зв'язку з антропогенним навантаженням на річкові басейни, де формується річковий стік.

Якість річкової води визначається багатьма факторами, часто настільки тісно взаємопов'язаними, що встановити вплив кожного з них "у чистому вигляді" дуже важко або й зовсім неможливо. У цілому ж дещо умовно можна виділити фактори формування якості річкових вод, що пов'язані з використанням земельних, лісових, мінеральних та інших природних ресурсів у басейні річки, зв'язані з промисловістю взагалі чи окремими її галузями тощо. Слід нагадати, що поняття "якість водних ресурсів", або "якість води", є неповним і непостійним. Зміст терміна змінюється залежно від мети використання води. У водогосподарській практиці переважає споживчий (господарський) підхід до оцінки якості води. При цьому водні об'єкти розглядаються і характеризуються не як елементи, блоки природного середовища, біосфери, а як джерела водних і біологічних ресурсів для господарського використання. Доцільно було б розглядати стан водних ресурсів з позицій водної екології. Але це вимагає зміни ідеологічних уявлень і пов'язане зі зміною понять про місце людини та її діяльності в екосистемі планети.

Якість води у природі формується в основному гідробіонтами відповідно до гідрологічного і гідрохімічного режимів водойми. Створюючи необхідні умови для нормального існування водних організмів, людина практично завжди матиме воду оптимальної якості, що у свою чергу дасть змогу протягом необмеженого часу використовувати її безперервно у формі ресурсообігу. Створення таких умов неможливе без зміни ставлення до інших сторін діяльності людей на всій території водозбору. Адже, щоб створити сприятливі умови у воді річки для розвитку тих гідробіонтів, які самі не забруднюватимуть воду, необхідно вести сільське господарство таким чином, щоб у річки не потрапляли біогенні елементи, хімікати та органічні залишки функціонування тваринництва, щоб не скидались забруднені промисловістю і комунальним господарством стоки, щоб не викидались у повітря сотні тисяч тонн сполук сірки, азоту тощо, які потім випадають на поверхню землі у вигляді різних кислот, солей та інших хімічних сполук і зрештою потрапляють у річку. Крім того, щоб створити необхідні умови для нормального розвитку бажаних гідробіонтів, треба створити певні гідробіологічні умови, зокрема не перетворювати річки з проточною водою у стоячі води.

Нині якість води оцінюють не за екологічними ознаками, а за наявністю в ній мінеральних і органічних речовин. Антропогенне забруднення водойм пов'язане з господарською діяльністю людей. Із забраної з природних джерел води від 12 до 34% втрачається при транспортуванні чи скидається без використання. У 1980-1990 pp. використовувалось 85-88% забраної води, а в 1995-2000 pp. – 69-79%. Значна частина забраної води після використання скидалась у водні об'єкти. Так, 1980 р. із забраних 33,7 млрд, м3 було скинуто 19,8 млрд, м3, або 58,7%, 1990-го – відповідно 35,6 і 20,3 (56,9%), 1995-го -25,8 і 15,0 (57,9%) і 2000 р. – відповідно 19,7 і 13 (66%). Із скинутих вод було забруднених: 1980 р. – 11,2%, у середньому за 1981-1990 pp. – 9,1, в 1990 р. – 15,8, в 1995 р. – 31,1, і в 2000 р. – 36,7%. Як видно, з 1980-го по 1999 р. зменшення використання води поряд із зменшенням майже у 2 рази (від 19 др 11 млрд, м3) об'ємів скинутих стічних вод при одночасному збільшенні також майже удвічі (від 2,2 до 3,9 млрд. м3) скиду забруднених вод не сприяло зменшенню забрудненості річкових вод та поліпшенню їх екологічного стану.

Розглянемо погалузевий скид стічних вод та їхню роль у триваючому загостренні екологічної ситуації в Україні. Вклад окремих галузей економіки у забруднення поверхневих вод, а отже, у формування якості води можна оцінити за об'ємом скиду стічних вод у річки та інші водойми. Найбільше їх забруднює промисловість, яка скидає більше половини всіх скидних вод – від 63,8% у 1989-му до 53,5% у 2000 р. На другому місці серед забруднювачів – комунальне господарство. Його вклад у загальний об'єм скидних вод із 1989-го по 2000 р. безперервно зростав відповідно з 19,3 до 32,6%. У 2000 р. він дещо зменшився. При цьому абсолютні величини скиду стічних вод комунальним господарством практично не змінилися. Відносний приріст пояснюється зменшенням водовідведення промисловістю і сільським господарством. Останнє є третім за значенням забруднювачем поверхневих вод. У 1989-2000 pp. частка скидних вод сільського господарства у поверхневі водойми коливалася від 15 до 18%. Лише в 1998-му і 1999 р. вона знизилася відповідно до 13,1 і 9,5%, хоча абсолютна величина скиду стічних вод зменшилась незначно. На інші галузі економіки України припадає не більше 0,5% усього скиду, за винятком 1998 і 1999 pp., коли його частка збільшилась відповідно до 0,8 і 0,9%. Стічні води призводять до збільшення у басейнах Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, Сіверського Дінця вмісту сполук важких металів, у переважній більшості річок – сполук азоту, нафтопродуктів, фенолів.

Оцінка стану екосистем за гідробіологічними показниками засвідчила антропогенне екологічне напруження на 71% контрольованих водних об'єктів. Решта водних об'єктів характеризувалася екологічним навантаженням з елементами регресу. Іншими словами, оцінки якості водних ресурсів за хімічними та гідробіологічними показниками збіглися і свідчать про триваючу екологічну кризу. Основними причинами цієї кризи, що охопила практично всю територію країни, є концентрація промисловості, особливо тих її галузей, які негативно впливають на навколишнє середовище, тотальна розораність території і малоефективне сільськогосподарське виробництво, а також відсутність надійних методів і способів очищення стічних вод комунального господарства.

У минулому екологічно невиважене нарощування масштабів екстенсивного розвитку економіки та виснажлива експлуатація обмежених природних ресурсів і, як результат, енерго- та ресурсомістка структура економіки зумовили як надзвичайно високий рівень забруднення і деградації навколишнього середовища, так і вичерпання багатьох видів природних ресурсів. Про значну концентрацію особливо шкідливих для природи виробництв може свідчити таке: Україна була важливою металургійною базою колишнього СРСР. Тут вироблялося понад 35% усієї продукції чорної металургії.

Уже на початку 80-х років минулого століття виявилося, що великі обсяги добування сировини та її переробки зумовлюють утворення величезних обсягів твердих, рідких і газоподібних відходів виробництва (пил, сірчистий газ, вуглекислий газ, оксиди азоту, вуглеводні, аміак, феноли, сірководень, кислоти тощо). Зокрема, металургійний завод на кожний мільйон тонн сталі виділяв 800 тис. т шлаків, 100 – пилу, 30 – шламів, 8 – сірчистого газу, 30 тис. т оксидів азоту тощо. Крім того, на 1 т готової продукції на заводі витрачається понад 200 м води. Усього в 1980 р. в Україні чорного металургією було спожито 12,5 млрд, м3 води, в тому числі 10,81 млрд, м3 поворотної і повторного використання та 1,59 млрд, м3 свіжої питної.

Функціонування енерго-, водо- і взагалі ресурсомісткого промислового комплексу зумовлює нагромадження величезної кількості відходів. Відходи промисловості – тверді, рідкі, газоподібні речовини і тепло – забруднюють навколишнє середовище. Особливо значні їх обсяги утворюються на теплових електростанціях та в місцевих котельнях, при вуглевидобутку і вуглезбагаченні, збагаченні поліметалевих руд, на металургійних виробництвах. Так, на 01.01.2000 р. у відвалах електростанцій країни нагромадилося 358,8 млн. т золи. Лише за 1998 р. її утворилося 9,5 млн. т.

Особливу тривогу на фоні загострення екологічних проблем викликає утворення та нагромадження в Україні токсичних відходів, серед яких найнебезпечнішими є важкі метали, нафтопродукти, непридатні для використання пестициди, яких лише в не пристосованих для довгострокового зберігання приміщеннях нагромадилося 13,5 тис. т. У країні налічується 109 складів централізованого зберігання непридатних пестицидів і агрохімікатів та близько 5000 складів безпосередньо на сільськогосподарських підприємствах. Загальна маса нагромаджених до 01.01.2000 р. на території України токсичних відходів лише в сховищах організованого складування становить 4210,6 млн. т, або більш як 80 т на кожного жителя. Кожного року утворюється по 1-2 т відходів на одного жителя. Основна їх маса припадає на Донецьку і Дніпропетровську області. На грань екологічної катастрофи Україну поставили, крім концентрації екологічно небезпечних і водомістких галузей промисловості, комунальне господарство та сільськогосподарське виробництво.

Україна має одні з найвищих у світі рівні сільськогосподарської освоєності та розораності території. Така надзвичайно висока навантаженість на природу (адже площі під ріллею зазнають докорінних змін у процесі грунтоутворення, а при внесенні пестицидів та мінеральних добрив, в грунт надходять солі важких металів тощо) призводить до зміни екосистем ґрунту на більшій частині території країни, а через поверхневий стік – і переважної більшості водних об'єктів.

Отже, актуальність зазначеної проблеми обумовлена такими чинниками:

1) водні ресурси відіграють важливу роль в життєдіяльності людства (вода є одним із найважливіших компонентів біосфери, основою життя на Землі, джерелом фотосинтезу і кисню, ефективним розчинником неживої природи, основною складовою продукції промислового і сільськогосподарського виробництва, врешті-решт сама людина більш, ніж наполовину складається з води);

2) вода справляєі значний вплив на перебіг основних геологічних, кліматичних та біологічних процесів, і разом з тим водні об'єкти є найбільш вразливим компонентом природного середовища.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси