Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Основні напрями водокористуванняОсновні напрями поліпшення стану земельПоказники використання основного капіталу підприємства та напрями...Оцінювання та основні напрями поліпшення використання оборотних фондівНапрями забезпечення національної безпеки в екологічній сферіОсновні напрямки підвищення стійкості роботи об'єкта в надзвичайних...Основні напрями та принципи екологічної етикиЗаходи щодо поліпшення екологічного стану техногенно забруднених...Ситуація та можливості її поліпшення в УкраїніСучасна екологічна ситуація в Україні
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Оцінка і прогноз якості земель
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Основні напрями поліпшення екологічної ситуації у сфері водокористування

Вирішення вказаних вище проблем в сфері використання та охорони водних ресурсів можливо лише за умови, коли державна політика сприятиме забезпеченню (Яцик А.В., 2003):

– реалізації прав теперішнього і майбутнього поколінь людей на користування екологічно повноцінним водно-ресурсним потенціалом;

– збалансованості потреб економічного розвитку і можливостей відтворення повноцінних водних ресурсів.

Для цього:

1) басейн водойми повинен розглядатися як єдине ціле і як єдиний об'єкт екосистемного управління. Вся водогосподарська діяльність здійснюється для басейну в цілому з врахуванням усієї сукупності заходів, що проводяться в ньому.

2) досягнення балансу між потребами економічного розвитку і можливостями відтворення екологічно повноцінних водних ресурсів повинно здійснюватись шляхом екологізації господарської діяльності, тобто через гармонійне комплексне поєднання соціальних, екологічних і економічних пріоритетів, досягнення стабільного економічного росту, усунення соціальної несправедливості, збереження геоекосистеми басейну.

3) держава повинна забезпечити таке нормування водокористування, яке б сприяло постійному зменшенню шкідливого впливу на водні об'єкти за допомогою екологічно орієнтованих цільових показників з врахуванням реальної екологічної і економічної ситуації на конкретному водному об'єкті (річковому басейні).

4) державна політика в сфері екології має грунтуватися на платності природо- і зокрема, водокористування, тому що, як показує світовий досвід, платне водокористування є найбільш ефективним інструментом для забезпечення раціонального використання і відтворення екологічно повноцінних водних ресурсів.

При вирішенні водогосподарських завдань завжди є можливість вибору напряму дій: інженерні методи регулювання стоку, перерозподіл його в часі і по території, створення прямоточних, оборотних, замкнутих систем водозабезпечення тощо. Максимальний ефект дає системне вирішення завдань з позиції розгляду басейну як об'єднаної водогосподарської системи. Така система – це, з одного боку, природно-антропогенний комплекс взаємопов'язаних природних об'єктів і техногенно-інженерних споруд, що спільно функціонують для задоволення різних водних соціально-еколого- економічних потреб. З іншого боку, це система поглядів, на якій грунтується управління водогосподарською системою басейну, що гарантує її безпечний і стійкий еколого-економічний розвиток, а також забезпечення споживачів водою потрібної якості і в необхідній кількості. Нижчими ієрархічними ланками басейнової водогосподарської системи є системи споживачів, у яких на баті повторних, оборотних і замкнутих систем водопостачання реалізується інженерно-промислове відтворення водних ресурсів.

Нормативно-правові засади в сфері охорони, збереження та поліпшення екологічного стану річок і водойм та запобігання шкідливій дії вод визначені Водним (від 6.06.1995 р. за №213/95-ВР) та Земельним (від 25.10.2001 р. за №2768-111) кодексами України, Законом України "Про охорону земель" (від 19.06.2003 р. за № 962- IV), Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку користування землями водного фонду" (від 26.06.1996 р. за № 679).

При веденні водного господарства охорона земель водного фонду здійснюється шляхом обмеження антропогенного впливу на них і додержання особливого режиму їх використання (Ст. 42 Закону України "Про охорону земель"). При розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації водогосподарських об'єктів передбачаються заходи, спрямовані на запобігання підтопленню, заболоченню, засоленню та забрудненню продуктивних земель, погіршенню якості ґрунтів.

Користувачі земель водного фонду зобов'язані (Постанова КМУ від 26.06.1999 р. за № 679): виконувати заходи щодо охорони земель від ерозії, підтоплення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших процесів руйнування; суворо дотримуватися встановленого режиму для зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів; запобігати проникненню у водні об'єкти стічних вод, пестицидів і добрив через прибережні захисні смуги.

На земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи. Дозволи на проведення зазначених робіт видаються в установленому законодавством порядку.

Користування землями прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм і на островах здійснюється у режимі обмеженої господарської діяльності. На зазначених землях забороняється діяльність, що негативно впливає або може вплинути на їх стан чи суперечить їхньому призначенню: розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь- яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; миття і обслуговування транспортних засобів та техніки; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Під час користування землями прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток, лиманів і на островах забороняється: застосування стійких і сильнодіючих пестицидів; влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більш як один кубічний метр на добу; влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.

Користувачі, що експлуатують гідротехнічні (водопідпірні, водопропускні. водозахисні або водозабірні) споруди водогосподарських систем, зобов'язані дотримуватися встановлених режимів їх роботи та правил експлуатації, здійснювати посадку, догляд і охорону лісів у смугах відведення каналів, гідротехнічних та інших споруд міжгосподарського значення. На ділянках із штучно створеними лісонасадженнями та природними лісами у смугах відведення каналів, гідротехнічних споруд та інших споруд міжгосподарського значення допускаються рубки догляду та санітарні рубки, що проводяться згідно з рекомендаціями органів лісового господарства.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (Ст. 58 ЗКУ, Ст. 87 ВКУ, Постанова КМУ "Про затвердження порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" (від 8 травня 1996 року за № 486).

Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється (Ст. 87 ВКУ). На території водоохоронних зон забороняється:

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;.

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки. До складу водоохоронних зон обов'язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри (Постанова КМУ від 8.06.1996 р. за № 486).

З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги (Ст. 88 ВКУ). Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів – 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари – 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (Ст. 89 ВКУ). У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією (Ст. 90 ВКУ). У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

1) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

3) влаштування вигребів для накопичення господарсько- побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу;

4) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.

Для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування (Ст. 91 ВКУ).

З метою охорони водності малих річок (з площею водозбору до 2 тис. квадратних кілометрів) забороняється (Ст. 80 ВКУ):

1) змінювати рельєф басейну річки;

2) руйнувати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки;

3) спрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусків чи акведуків;

4) зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну річки;

5) розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації;

6) проводити осушувальні меліоративні роботи на заболочених ділянках та урочищах у верхів'ях річок;

7) надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва;

8) здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води в ній.

Водокористувачі та землекористувачі, землі яких знаходяться в басейні річок, забезпечують здійснення комплексних заходів щодо збереження водності річок та охорони їх від забруднення і засмічення. До цих заходів належить (Ст. 81 ВКУ):

1) створення прибережних захисних смуг;

2) створення спеціалізованих служб по догляду за річками, прибережними захисними смугами, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані;

3) впровадження грунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території водозбору;

4) здійснення агротехнічних, агролісомеліоративних та гідротехнічних протиерозійних заходів, а також створення для організованого відводу поверхневого стоку відповідних споруд (водостоки, перепуски, акведуки тощо) під час будівництва і експлуатації шляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;

5) впровадження водозберігаючих технологій, а також здійснення передбачених Водним Кодексом України водоохоронних заходів на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих у басейні річки.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси