Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Нормування й оцінка природного та штучного освітленняГігієнічна характеристика основних джерел штучного освітленняОСВІТЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ. ШУМ, ВІБРАЦІЯ, УЛЬТРАЗВУК ТА...Природне освітленняЯк перевіряють природне освітлення?Штучне освітлення виробничих приміщеньНормування штучного освітлення виробничих приміщеньПриродне освітленняНормування штучного освітлення виробничих приміщеньПроектування систем штучного освітлення
 
Головна arrow БЖД arrow Гігієна та екологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методика визначення і гігієнічна оцінка природного та штучного освітлення приміщень

Крім променів ультрафіолетового та інфрачервоного спектру, сонце дає погужний потік видимого світла.

Видиме світло – область електромагнітного спектру сонячної радіації в межах 400-760 нм, який діє на зоровий аналізатор і викликає відчуття, які дозволяють візуально сприймати навколишнє середовище, предмети та явища в ньому.

Видиме світло має велике фізіологічне та гігієнічне значення. Саме воно є головним регулятором, пусковим інформаційним механізмом біологічних ритмів. Видиме світло обумовлює можливість функціонування зорового аналізатору, завдяки чому людина дистанційно сприймає практично 90% інформації про навколишнє середовище та явища, що відбуваються в ньому. Практично всі види трудової діяльності здійснюються за допомогою зорового аналізатора. Нормальне функціонування зорового аналізатору, достатній для цього рівень освітленості та спектральний склад світла мають важливе значення для діяльності ендокринних органів, слухового, соматосенсорного та інших аналізаторів; так само для пам'яті, уваги, настрою, життєвого тонусу. Оптимальні умови для зорового апарату створюють хвилі зеленої та жовтої зон спектру.

Основними функціями зору є:

гострота зору (здатність ока розрізняти дві точки як ізольовані при максимально малій відстані між ними);

контрастна чутливість (здатність розрізняти ступінь яскравості);

швидкість розрізнення (мінімальний час встановлення величини та форми деталі);

стійкість ясного бачення (час ясного бачення предмета);

адаптація – здатність зорового аналізатора:

а) зменшувати свою чутливість при переході від низької до високої освітленості (світлова адаптація), яка настає досить швидко (за 2–3 хвилини) і обумовлена перетворенням зорового пурпуру в захисний чорний пігмент у сітківці ока;

б) збільшувати цю чутливість при переході від високої до низької освітленості (темнова адаптація), яка триває значно довше – до 40-60 хвилин і обумовлена відновленням зорового пурпуру в сітківці ока.

акомодація – здатність ока регулювати гостроту зору в залежності від відстані до об'єкту розглядання та освітлення за рахунок змін у ламанні світла в оптичній системі ока, в основному за рахунок кривизни кришталика. При зменшенні освітленості нижче 100-75 лк ця кривизна збільшується, об'єкт, який розглядається, потрібно наблизити до очей.

Фізіологічний рівень зору індивідуальний, але завжди залежить від освітленості, кольору фону та деталі, величини робочих деталей і т.д. При недостатньому або нераціональному освітленні швидко наступає стомлення очей, центральної нервової системи, знижується розумова і фізична працездатність, виникає розвиток ряду захворювань.

Вивчення зорового навантаження лікарів показало, що вже через 3 години від початку роботи їх зорова працездатність знижується на 10-15%, а до кінця робочої зміни – на 20% і більше. Одночасно з цим спостерігається підвищення загальної стомлюваності організму, причому одноразова 10-15-хвилинна перерва протягом робочого дня недостатня для підвищення зорової і загальної працездатності (Є. П. Дегтярьова та Є. Л. Котова).

Зорова робота характеризується інтервалом від найвищої точності (найменший об'єкт розпізнання менше 0,5 мм; контраст об'єкту розпізнання з фоном – малий; освітленість при загальному освітленні 1250 лк) до грубої або малої точності (об'єкт розпізнання більше 5 мм, освітленість при загальному освітленні 200 лк).

Робота годинникарів, креслярів, проектантів, лікарів пов'язана з напруженим функціонуванням зорового аналізатора. Роботу стоматологів, особливо стоматолога-терапевта, відносять до розряду робіт найвищої точності, оскільки вони мають справу з операційним полем малого розміру (1 см2) та об'єктами розпізнання порядку 0,1-0,3 мм. Робота лікарів-стоматологів вимагає постійної напруги зору на всіх етапах діагностичного обстеження, лікування хворого, а також при заповненні документації. При лікуванні карієсу зубів і пародонтозу доводиться виконувати складні роботи під суворим, посиленим зоровим контролем. Виявлення перших ознак каріозного процесу, препарування каріозної порожнини, обробка кореневих каналів, видалення зубного каменю пов'язані з напругою зору, що ускладнюється недостатньою доступністю до операційного поля та поганими умовами видимості.

За матеріалами обстеження близько 3000 лікарів-стомагологів, нормальний зір мають 48% лікарів, 26% лікарів мають гіперметропію, 21% – міопію, у решти спостерігаються інші порушення зору.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси