Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
ЯКІСТЬ ПОВІТРЯ ПРИМІЩЕНЬЯк розрахувати обмін повітря для приміщень з надлишковими тепловими...Гігієнічне значення повітряного середовища приміщень, його гігієнічна...Контроль за чистотою повітря у виробничому приміщенніМетоди та засоби контролю метеоумов і концентрації шкідливих речовин...ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМ КОНДИЦІЮВАННЯ ПОВІТРЯЗасоби і системи пожежогасінняПорушення порядку взяття на облік та строків заселення жилих будинків...СПОСОБИ ОБРОБКИ ПОВІТРЯ В СИСТЕМАХ КОНДИЦІЮВАННЯЗабруднення повітря виробничих приміщень
 
Головна arrow БЖД arrow Гігієна та екологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Системи поліпшення руху повітря в приміщенні

Важливим і ефективним засобом очищення повітря приміщень є вентиляція. Регулярна вентиляція житлових і громадських будівель забезпечує своєчасне видалення надлишку тепла, вологи га шкідливих газоподібних домішок, які скупчуються в повітрі в результаті перебування людей та проведення різних побутових процесів. Повітря погано вентильованого житла мас шкідливий вплив на стан здоров'я людини, викликаючи або погіршуючи перебіг захворювань легень, серця, нирок та ін. Тривале вдихання такого повітря суттєво впливає на нервову систему і загальне самопочуття людини (головний біль, втрата апетиту, зниження працездатності та ін.).

Повітрообмін в приміщеннях може відбуватися як неорганізованім (природна вентиляція). так і організованим шляхом (штучна вентизяція).

Неорганізований повітрообмін (природна вентиляція) здійснюється шляхом природного проникнення зовнішнього повітря через різні щілини та нещільності у вікнах, дверях і частково через пори будівельних матеріалів в приміщення, а також провітрюванням за допомогою відкритих вікон, кватирок та інших отворів, які влаштовуються для посилення природного повітрообміну. Обмін повітря відбувається внаслідок різниці температури зовнішнього і кімнатного повітря та тиску повітря. Найбільш інтенсивний цей обмін при відкритій системі забудови, коли будинки віддалені один від одного і в повітрообміні беруть участь всі їх чотири сторони, а кімнати розташовані по двом протилежним фасадам, що забезпечує наскрізне провітрювання. Повітрообмін за рахунок інфільтрації забезпечує лише 0,5-0,75 – кратний обмін повітря протягом 1 години. Так як цього недостатньо, то використовують кватирки і фрамуги, які відкидаються під кутом 45° всередину приміщення.

У багатоповерхових будівлях для посилення природної вентиляції у внутрішніх стінах влаштовують витяжні канали, у верхній частині яких знаходяться приймальні отвори. Канали виводять на горище у витяжну шахту, з неї повітря поступає назовні. Ця система вентиляції працює завдяки природній тязі, яка утворюється в каналах внаслідок температурної різниці та перепаду тиску, що викликає рух більш теплого кімнатного повітря вгору.

Організована вентиляція (штучна вентиляція) здійснюється завдяки використанню спеціальних технічних пристосувань. Вентиляція може бути місцевою – для одного приміщення та центральною – для всього будинку.

Для місцевої вентиляції використовують електровентилятори припливної або витяжної дії, які встановлюють у вікнах або отворах стін. У громадських будівлях вони розраховані, головним чином, на короткочасну дію. В аудиторіях, спортивних залах вентилятори працюють в перервах між заняттями, а в ряді приміщень з забрудненим повітрям – періодично. На виробництві вони функціонують більш тривалий час. Найчастіше застосовують місцеву витяжну вентиляцію, що видаляє зіпсоване повітря, а приплив чистого повітря відбувається за рахунок надходження його через вікна та кватирки. У приміщеннях з підвищеним забрудненням повітря (кухні, туалети) встановлюють лише витяжні вентилятори.

Однак місцева вентиляція має певні недоліки. При використанні припливної системи в зимовий час утворюються холодні струми повітря в приміщенні, робота вентиляторів нерідко супроводжується значним шумом, вони псують зовнішній вигляд приміщень. Найбільш сучасний тип місцевої вентиляції являють собою установки для кондиціювання повітря.

Централізована вентиляція розрахована на обмін повітря по всій будівлі або в основних його приміщеннях, функціонує постійно або протягом більшої частини дня. В залежності від призначення приміщень централізована вентиляція буває припливною, витяжною або припливно-витяжною, поєднуючи подачу чистого повітря з видаленням зіпсованого.

Зовнішнє чисте повітря, наприклад з саду, забирається за допомогою вентиляторів, іноді на значній відстані від будівлі, і направляється по каналу в припливну камеру, де очищається від пилу, проходячи через тканинні або інші фільтри. В холодну пору року повітря підігрівають до 12–14 °С, в деяких випадках зволожують і подають в приміщення по каналах у внутрішніх стінах. Припливні канали закінчуються отворами у верхній частині стін, щоб виключити безпосередню дію на людей більш холодних струменів повітря, і прикриваються гратами. Для видалення зіпсованого повітря прокладають іншу витяжну мережу каналів, отвори яких розташовують в нижній частині протилежної внутрішньої стіни; канали виводять на горище в загальний колектор, з якого повітря видаляють назовні за допомогою вентилятора.

Припливно-витяжна система вентиляції забезпечує перевагу припливу повітря над витяжкою, що особливо важливо в операційних відділеннях лікарень. У душових, туалетах, на кухнях, як уже вказувалося, влаштовують лише витяжку. У багатьох будівлях в цілях економії також влаштовують лише витяжну вентиляцію з розрахунком на надходження чистого повітря через кватирки.

У гігієнічному відношенні більш краща припливно-витяжна система вентиляції, яка забезпечує приплив чистого підігрітого і, при необхідності, зволоженого повітря, що дозволяє краще підтримувати відповідний температурно-вологісний режим в приміщеннях.

В даний час розроблена нова, досконаліша, система вентиляції- кондиціювання повітря, яка дозволяє підтримувати автоматично протягом необхідного часу оптимальні умови температури, вологості, руху і чистоти повітря. Для цього використовують центральні установки кондиціювання повітря, призначені для обслуговування громадських будівель (лікарень, шкіл та ін.), залізничних вагонів, і кімнатні кондиціонери для окремих невеликих приміщень.

Зовнішнє повітря, що потрапляє в кондиціонери, підігрівають або охолоджують до необхідної температури, зволожують або підсушують в потрібній мірі, очищають від пилу і мікробів та подають в приміщення з певною швидкістю, яка забезпечує необхідний повітрообмін. Ввімкнення та вимкнення окремих діючих елементів проводиться автоматично в відповідності з заданими параметрами повітря. Кондиціонери можуть працювати із забором зовнішнього повітря, а також на частковій або повній рециркуляції, тобто забирати і подавати в приміщення те ж саме кімнатне повітря, попередньо провівши відповідну очистку. Необхідно, щоб при роботі кондиціонерів були закриті вікна та інші отвори, сполучені з зовнішнім повітрям.

Кількість вентиляційного повітря на одну людину за годину називається об'ємом вентиляції. У житлових приміщеннях норма повітряного кубу складає 25–27 м3, об'єм вентиляції – 37,7 м3. Звідси, для повного видалення зіпсованого повітря і заміни його чистим атмосферними повітрям необхідно забезпечити приблизно

1,5 – кратний повітрообмін.

Кратність повітрообміну (обмін кімнатного повітря із зовнішнім протягом 1 години) слугує основним критерієм інтенсивності вентиляції. Її обчислюють шляхом ділення кількості повітря, що надходить протягом 1 год. у приміщення, на його кубатуру. Кратність повітрообміну в житлових приміщеннях становить 2–3.

Необхідний (фізіологічний) об'єм вентиляції – це кількість повітря (м3), яке необхідне для дихання людини протягом 1 години при умові, що концентрація СO2 в повітрі, яке вдихається, не буде перевищувати гранично допустимої. Для житлових приміщень такою концентрацією вважають 0,1%.

Знаючи величину необхідного об'єму вентиляції, можна визначити, яка кількість повітря необхідна в даному приміщенні з урахуванням його об'єму та кількості людей, які в ньому перебувають. Відповідним показником є кратність обміну повітря, тобто число, яке показує, скільки разів повинно оновитися повітря даного приміщення за певний час, щоб забезпечити в ньому необхідний фізіологічний об'єм повітря. Цей показник розраховують за формулою: К = Vt/V2, де К – кратність обміну повітря, V1 – необхідний (фізіологічний) об'єм вентиляції, V2 – фактичний об'єм приміщення.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси