Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Методика визначення і гігієнічна оцінка природного та штучного...Екологічні проблеми питної водиМікроклімат і його гігієнічне значення. Методика визначення та...Методика гігієнічної оцінки планування, оснащення та утримання...Гігієнічна оцінка санітарного стану ґрунту. Сучасні гігієнічні та...
Гігієнічні вимоги до палатної секціїГігієнічні вимоги до навчальних лабораторійОсновні гігієнічні вимоги до розміщення, орієнтації та планування...Гігієнічні вимоги до приймального відділенняЯкі вимоги до системи водопостачання та витрати води?
 
Головна arrow БЖД arrow Гігієна та екологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методика гігієнічної оцінки питної води. Ендемічний флюороз та карієс як гігієнічна проблема, їх профілактика

У житті людини вода відіграє велику роль, задовольняючи її фізіологічні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та господарські потреби. Вона широко використовується в промисловості, так як є важливим елементом багатьох технологічних процесів.

Основні функції води:

1) фізіологічна:

пластична – організм людини містить в середньому 65-70% води. Вміст води в різних тканинах організму неоднаковий: кісткова тканина – 20% від її маси, емаль зуба – 20%, дентин – 30%, скелет – 40%, м'язова тканина – 75%, сполучна тканина – 80%, плазма крові – 92%, склоподібне тіло ока – 99% води. Велика частина води є компонентом макромолекулярних комплексів білків, вуглеводів та жирів, утворюючи з ними желеподібні колоїдні клітинні і позаклітинні структури, а менша її частина перебуває у вільному стані;

транспортна – доставка клітинам поживних речовин (кров'ю, лімфою); видалення з організму шлаків, продуктів обміну з сечею, потом;

Також вода бере участь у таких процесах як:

обмін речовин та енергії – всі процеси асиміляції і дисиміляції в організмі протікають у водних розчинах;

підтримання осмотичного тиску і кислотно-лужної рівноваги;

теплообмін і терморегуляція – при випаровуванні 1 г вологи з поверхні легенів, слизових оболонок і шкіри витрачається близько 0,6 ккал тепла;

надходження в організм макро- і мікроелементів;

2) бальнеологічна:

– лікувальний фактор (для реабілітації реконвалесцентів: вживання мінеральних вод, лікувальні ванни і т.д., для профілактики нервово-психічних розладів, обумовлених неможливістю задовольнити спрагу при відсутності води або її поганих органолептичних властивостях);

– фактор загартовування (купання, плавання, обтирання);

3) господарсько-побутова:

– для приготування їжі;

– для миття тіла, прання одягу, миття посуду; підтримки чистоти в житлових, громадських, виробничих приміщеннях, території населених пунктів;

– для зрошення зелених насаджень у межах населених пунктів;

– для видалення відходів та їх знешкодження (на очисних спорудах);

– для гасіння пожеж, очищення атмосферних забруднень (дощ, сніг).

4) народно-господарська:

– для сільського господарства (зрошення в рослинництві та садівництві, тепличних господарствах, птахівничих і тваринницьких комплексах);

– для промисловості (харчової, хімічної, металургійної і т.п.);

– для траси водного (пасажирського, вантажного) транспорту.

Гігієнічні вимоги до питної води

Багато країн користуються своїми стандартами якості питної води, враховуючи природні та різні регіональні особливості, в основі яких лежить "Міжнародний стандарт якості питної води", запропонований ВООЗ (МСПВ-73). Основні документи України: Державні санітарні правила і норми "Питна вода. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", "Гігієнічні вимоги до питної води, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10).

Вода яка призначена для пиття та приготування їжі, повинна відповідати наступним гігієнічніш вимогам: 1) мати хороші органолептичні властивості; 2) бути епідеміологічно безпечною; 3) бути нешкідливою за хімічним складом; 4) бути радіоактивно безпечною.

Перша група, органолептичні властивості води, поділяється на дві підгрупи:

1) фізико-органолептичні – сукупність органолептичних ознак, які сприймаються органами чуття та оцінюються по інтенсивності сприйняття;

2) хіміко-органолептичні, які, за рахунок вмісту певних хімічних речовин, дратують рецептори відповідних аналізаторів і викликають ті Чи інші відчуття.

До фізико-органолептичних властивостей відносять: (див. табл. 6.1)

Таблиця б. І

Фізико-органолептичні показники якості питної води (ДСанПіН 2.2.4-171-10)

Показник

Одиниці виміру

Нормативи для питної води, не більше

Централізована

(водопровід)

Децентралізована (колодязь, каптаж)

Запах, (при 1° – 20°, 60°)

показник розведення

2

3

Смак, присмак

показник розведення

2

3

Мутність

нефелометричні одиниці каламутності

1 (2,6 – для підземних вод)

3,5

Кольоровість

градуси

20

35

Запах – здатність наявних у воді хімічних речовин випаровуватися і, створюючи тиск пари над поверхнею води, подразнювати рецептори слизових оболонок носа та синусних пазух. Це викликає відчуття різних запахів, які поділяють на: природні (ароматичний, болотний, гнильний, риб'ячий, трав'яний і ін.), специфічні (аптечний) та невизначені.

Смак і присмак здатність наявних у воді хімічних речовин після взаємодії зі слиною подразнювати смакові сосочки, розташовані на поверхні язика, і викликати відповідні відчуття. Розрізняють солоний, гіркий, кислий та солодкий смаки. Решта – присмаки: лужний, болотний, металевий, нафтопродуктів та ін.

Для характеристики інтенсивності запаху, смаку і присмаку води запропонована п'ятибальна шкала: 0 – запах (смак, присмак) відсутній; 1 – дуже слабкий; 2 – слабкий, споживач відчуває тільки тоді, коли звернути на нього увагу, 3 – помітний, споживач легко виявляє і негативно реагує, 4 – чіткий, вода непридатна для вживання, 5 – дуже сильний, відчувається на відстані, вода непридатна для вживання.

Специфічні запах, смак і присмак свідчать про забруднення води, внаслідок попадання у водоймище стічних вод промислових підприємств або поверхневого стоку з сільськогосподарських полів.

Кольоровість природна властивість води, обумовлена гуміновими речовинами, які вимиваються з грунту під час формування поверхневих і неглибоких підземних водойм та надають воді жовто- коричневе забарвлення. Вода з високою кольоровістю може бути біологічно активною за рахунок гумінових органічних речовин.

Забруднена вода може мати неприродний колір, обумовлений барвниками, які можуть потрапити у водойму зі стічними водами. Цей показник має назву забарвлення води.

Каламутність – природна властивість води, обумовлена вмістом завислих речовин органічного та неорганічного походження (глини, мулу, органічних колоїдів, планктону тощо). Каламутність вимірюють в нефелометричних одиницях мутності (НОМ).

Протилежна характеристика каламутності води – прозорість – здатність води пропускати світлові промені. Підвищення забарвлення, каламутності і зниження прозорості може свідчити про забруднення води промисловими стічними водами.

Температура істотно впливає на: 1) органолептичні властивості води (запах, смак і присмак), вода з температурою понад 25 °С має блювотний рефлекс. За міжнародним стандартом температура води не повинна перевищувати 25 °С, найкращою вважається прохолодна (12-15 °С) температура; 2) швидкість та якість процесів очищення та знезараження води. На водопровідних станціях з підвищенням температури до 20-25 °С поліпшуються процеси освітлення та знебарвлення води, поліпшується знезараження.

До хіміко-органолептичних показників належать: (див. табл. 6.2).

Таблиця 6.2

Хіміко-органолептичні показники якості питної води (ДСанПіН 2.2.4 – 171 -10)

Показник

Одиниці

виміру

Нормативи для питної води, не більше

Централізована (водопровід)

Децентралізована (колодязь, каптаж)

Сухий залишок (загальна мінералізація)

мг/дм3

1000

1500

Водневий показник

pH

6,5-8,5

6,5-8,5

Жорсткість загальна

мг-екв/дм3

7-10

10

Сульфати

мг/дм3

250

500

Хлориди

мг/дм3

250

350

Мідь

мг/дм3

1

-

Залізо

мг/дм3

0,2

1

Цинк

мг/дм3

1

-

Марганець

мг/дм3

0,05

0,5

Сухий залишок (мінералізація загальна) – це кількість розчинених речовин (переважно 90% мінеральних солей) в 1 л води. Воду із сухим залишком до 1000 мг/л називають прісною, від 1000 до 3000 мг/л – солонуватою, понад 3000 мг/л – солоною. Оптимальною вважається мінералізація на рівні 300-500 мг/л. Вода з сухим залишком 100-300 мг/л вважається задовільно мінералізованою, 300-500 – оптимально мінералізованою, 500-1000 мг/л – підвищено, але допустимо мінералізованою.

Солона вода неприємна на смак. Вживання такої води супроводжується затримкою води в організмі, зменшенням діурезу, як наслідок навантаженням на серцево-судинну систему. Вода підвищеної мінералізації може служити причиною диспепсичних розладів особливо у осіб, які змінили місце проживання. Причиною таких розладів є зміна секреторної та моторної функцій шлунку, подразнення слизових оболонок тонкого та товстого кишечнику, посилення їх перистальтики. Така вода сприяє розвитку та обтяжує перебіг сечокам'яної та жовчнокам'яної хвороб.

Систематичне вживання слабо мінералізованої води призводить до порушення водно-електролітного гомеостазу, яке грунтується на підвищеному викиді натрію в кров та супроводжується перерозподілом води між позаклітинною і внутрішньоклітинною рідиною.

Водневий показник (pH) – природна властивість води, обумовлена наявністю вільних іонів водню. Вода більшості поверхневих водойм має pH в межах від 6,5 до 8,5. Показник pH підземних вод коливається в діапазоні від 6 до 9. Кислими з pH до 7 є болотні води, багаті на гумінові речовини, лужними, з pH пОнад 7 – підземні води, які містять багато гідрокарбонатів.

Зміна водневого показника води свідчить про забруднення джерела водопостачання кислими або лужними стічними водами промислових підприємств. Водневий показник впливає на процеси очищення та знезараження води: в лужних водах поліпшується освітлювання та знебарвлення, в кислому середовищі прискорюється процес знезараження води.

Жорсткість природна властивість води, обумовлена наявністю солей жорсткості, таких як: кальцій, магній, сульфати, хлориди, карбонати, гідрокарбонати та ін. Розрізняють загальну, усувну, постійну та карбонатну жорсткість.

Усувна жорсткість обумовлена бікарбонатами Са2+ і Mg2+, які під час кип'ятіння води випадають в осад. Постійною називають жорсткість, яка залишається після 1 год. кип'ятіння води. Загальну жорсткість води виражають у мг-екв/л. Вода з загальною жорсткістю до 3,5 мг-екв/л (10°) вважається м'якою, від 3,5 до 7 мг-екв/л (10-20°) – помірно жорсткою, від 7 до 10 мг-екв/л (20-28°) – жорсткою і понад 10 мг-екв/л (28°) – дуже жорсткою. Вміст солей жорсткості понад 7 мг-екв/л надає воді гіркий смак, викликає диспепсичні розлади, погіршує процес всмоктування жирів.

Тривале користування м'якою водою, бідної кальцієм, може призвести до його дефіциту в організмі, особливо у дітей. Відомо, що кальцій потрібен організму для остеогенезу, репарації кісток (в кістках міститься 99% кальцію), а так само для утворення дентину. При недостатньому надходженні кальцію (з водою в організм людини надходить приблизно 15–25% кальцію від фізіологічної норми) на зубній емалі у дітей утворюються лілові плями, які є наслідком декальцинації дентину. Розвивається уровська хвороба (хвороба Кашин-Бека) (див. табл. 6.5). Вода з низьким вмістом електролітів, які визначають жорсткість, сприяє розвитку серцево- судинних захворювань.

Хлориди і сульфати в природі зустрічаються у формі солей натрію, рідше калію, кальцію, магнію та ін. металів. Хлориди і сульфати впливають на органолептичні властивості води – надають їй солоний (хлориди) або гіркий (сульфати) смак. Хлорид іон – аніон, забезпечує нормальний осмотичний тиск крові, міжклітинної рідини, бере участь у підтримці водно-електролітного балансу. У питній воді концентрація хлоридів та сульфатів не повинна перевищувати 250 мг/л. Вода, яка містить велику кількість хлоридів та сульфатів несприятливо діє на секрецію шлунково-кишкового тракту, викликає диспепсичні явища.

Залізо. У поверхневих водоймах залізо міститься у вигляді стійкого гуміново-кислого Fe (III), в підземних водах – гідрокарбонату двовалентного Fe (II). Після підйому підземної води на поверхню Fe (II) окислюється киснем атмосферного повітря до Fe (III) з утворенням гідроксиду Fe (III). Гідроксид Fe (III) погано розчиняється та утворює у воді коричневі пластівці, які надають їй кольоровість і каламутність. При значному вмісті заліза (більше 0,3-0,5 мг/л) вода набуває жовто-коричневого забарвлення, з'являється терпкий присмак металу.

Марганець. У концентраціях понад 0,15 мг/л, марганець забарвлює воду в рожевий колір, надає їй неприємний присмак, утворює накип на посуді. Надлишок марганцю у воді блокує ферменти, які перетворюють неорганічний йод в органічний, тим самим, пригнічуючи функцію щитовидної залози.

Мідь. При концентраціях, понад 5,0 мг/л, мідь надає воді відчутний неприємний в'яжучий присмак, фарбується білизна при пранні, спостерігається корозія алюмінієвого та цинкового посуду. Недостатня кількість міді в організмі людини може призвести до розвитку гіпохромної мікроцитарної анемії.

Цинк. Високий вміст у воді цинку погіршує її органолептичні властивості. При концентраціях, понад 5,0 мг/л, сполуки цинку надають воді відчутний неприємний в'яжучий присмак. При недостачі цинку в організмі людини може розвинутися залізодефіцитна анемія, затримка статевого розвитку, а також це негативно впливає на виношування вагітності та розвиток плода.

Друга група. Показники, які характеризують епідемічну безпеку води, поділяються на дві підгрупи: мікробіологічні та паразиталогічні (табл.6.3).

Таблиця 6.3

Епідемічні показники безпеки питної води (ДСанПіН 2.2.4-171-10)

Показник

Одиниці

виміру

Нормативи для питної води, не більше

Централізована (водопровід)

Децентралізована (колодязь, каптаж)

Мікробіологічні

Загальне мікробне число, при t° – 37°С

КУО/см3

100

не визначається

Кількість загальних колі-форм

КУО/100 см3

Немає

1

E. colli

КУО/100 см3

Немає

Немає

Ентерококи

КУО/100см3

Немає

не визначається

Синегнійна паличка (Pseudomonas aeruginosa)

КУО/100 см3

не визначається

не визначається

Кількість патогенних ентеробактерій

КУО/дм3

Немає

Немає

Кількість колі-фагів

КУО/дм3

Немає

Немає

Ентеровіруси, аденовіруси, рота віруси, віруси гепатиту А та ін.

Наявність в 10 дм3

не визначається

не визначається

Паразитологічні

Кількість патогенних кишкових найпростіших (цисти, лямблій, дизенте-рійних амеб та ін.)

Наявність в 50 дм3

Немає

Немає

Кількість кишкових гельмінтів

Наявність в 50 дм3

Немає

Немає

Мікробіологічні показники. Критерієм безпеки води в епідемічному відношенні є відсутність патогенних мікроорганізмів – збудників інфекційних хвороб. Однак дослідження води на наявність патогенних мікроорганізмів – це досить складний процес. Тому оцінку епідемічної безпеки води проводять шляхом непрямої індикації можливої присутності збудника. Одним з показників забруднення води сапрофітною мікрофлорою є загальне мікробне число (ЗМЧ).

ЗМЧ це кількість колоній, які виростають при посіві 1 мл води на м'ясо-пептонному агарі, після 24 год. вирощування при температурі 37 °С. У артезіанських водах ЗМЧ не перевищує 10-30 в 1 мл, у воді незабруднених колодязів – 300-400 в 1 мл, в поверхневих водоймах – 1000-1500 в 1 мл. При ефективному очищенні та знезараженні води у водопроводі мікробне число не перевищує 100 в 1 мл.

Показниками фекального забруднення, а значить, можливо, зараження води патогенними мікроорганізмами, є бактерії групи кишкової палички (БПСП). До БГКП належать бактерії родів Echerihia, Enterobacter, Klebsiella, Citrobacter та інші представники родини Enterobacteriaceae, які являють собою грамнегативні палички, що не утворюють спор і капсул. Вони зброджують глюкозу і лактозу з утворенням кислоти та газу при температурі 37 °С протягом 24–48 годин. Кількісно цей показник характеризується індексом БГКП та титром БГКП.

Індекс БГКП кількість колонієутворюючих одиниць (КУО) – бактерій групи кишкових паличок в 1 дм3 води.

Титр БГКП найменша кількість досліджуваної води в мл, в якій виявляють одну БГКП.

Вода, яка надходить в водорозподільну систему трубопроводів, тобто та, яка безпосередньо вживається споживачем, не повинна містити ніяких бактерій групи кишкової палички.

Водостічна вода недезінфікованна (наприклад, з артезіанської свердловини), не повинна містити E. coli в 100 мл. За умови відсутності E. coli в ній допускається наявність др 3 бактерій кишкової палички тільки в певних пробах води об'ємом по 100 мл, але тільки в тому випадку, якщо санітарно-топографічне обстеження не показало фактів, які вказують на можливість забруднення води у водному джерелі та резервуарі для її зберігання.

Що ж стосується бактерій групи кишкової палички (які не завжди є фекального походження), то стандарт вимагає, щоб не менше ніж у 95% проб по 100 мл будь-якої пори року вони не визначалися. У 5% пробах вони можуть визначатися, але тільки в кількостях, що не перевищують 10 бактерій в 100 мл води. Однак у кожному разі виявлення у воді бактерій групи кишкової палички проводять повторне дослідження води та відповідну профілактику.

Паразиталогічні показники. Згідно з нормативами в централізованому та децентралізованому водопостачанні має бути повна відсутність патогенних найпростіших та гельмінтів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси