Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Характеристика світової фінансової системиМетодика проведення органами державної контрольно-ревізійної служби...ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИАНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУЗагальна характеристика державного внутрішнього фінансового контролюОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ ОРГАНАМИ...Теоретико-методологічні засади державного фінансового аудитуДержавний аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установВИДИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ І ЙОГО МЕТОДОЛОГІЧНЕ ТА...АУДИТ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Державний фінансовий аудит
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Порівняльна характеристика світових систем державного фінансового аудиту

Становлення інституту аудиту як вищої форми державного фінансового контролю в Україні супроводжується глобалізаційними процесами, що передбачає вибір такої його моделі, яка б відповідала загальній стратегії аудиторської діяльності за Міжнародними стандартами аудиту (MCA), враховувала б специфіку національної економіки та менталітет ринкових відносин кожної країни. Для цього досить корисним буде досвід функціонування аудиту державних фінансів у різних країнах світу.

Зауважимо, що на сьогодні у світі не існує єдиного підходу до проблем організації та проведення аудиту державних фінансів. Організаційна будова вищих органів фінансового контролю вирішується по-різному в кожній із країн, однак виходячи з їх історичного розвитку та впливів політичних систем, можна виділити деякі загальні риси.

Дослідники, які вивчали це питання, визначають дві провідні моделі організації контролю: у країнах з англосаксонською системою права – монократична, а в країнах континентальної системи права – колегіальна структура будови системи контролю.[1] Виділяється ще й третя модель[2] – французька, особливістю якої є наділення державних органів контролю судовими функціями, а автор праці[3] схиляється до думки, що "у розвинених зарубіжних країнах система фінансового контролю в цілому однотипна" через побудову за "майже ідентичними принципами здійснення контролю" та завданнями, що стоять перед контролюючою системою.

На думку І.К. Дрозд, найбільш прийнятним, виходячи з оцінки тенденцій економічного, політичного розвитку держав в їх історичному аспекті, є висновок про схожість рис трьох найбільших моделей організації державного контролю: наполеонівської, вестмінстерської і колегіальної.[4] Такий поділ є найбільш вдалим, тому вимагає більш детального дослідження.

Наполеонівська, або латинська модель характеризується системою визначення відповідності прийнятих виконавчою владою і підзвітними їй організаціями рішень стосовно законів та інструкцій. Організаційна особливість такої моделі – акцент на численність посадових осіб, що мають великий ступінь незалежності на рівні суддів. Для даної моделі характерна судова система побудови державного аудиту. Парламент отримує від органів державного аудиту доповіді та звіти тільки на запит. Така модель поширена у Франції, Бельгії, Португалії, латиноамериканських країнах, країнах Африки, що були французькими та португальськими колоніями. Розглянемо сутність цієї моделі на прикладах Франції та Бельгії.

До особливостей державного аудиту Франції належать: свідоме сприйняття бізнесом необхідності проведення контрольних дій; наявність конституційної та законодавчої можливості контролювати підприємницькі структури, незважаючи на отримання ними бюджетних коштів.

Суд рахунків Франції є незалежним від уряду та парламенту. Разом з Державною радою (юридична рада уряду та вищий судовий орган з адміністративних питань) і Касаційним судом Суд рахунків належить до вищих органів управління і судової системи країни та здійснює контроль за рахунками і управлінням фінансами держави, загальнонаціональних державних установ і підприємств. До підконтрольних об'єктів, яких не багато, належать підприємства першого рангу, підприємства і відомства, розпорядники бюджетних коштів. Основну увагу звертають на аудит консолідованої фінансової звітності, а не на фінансово-господарську діяльність апарату управління. Основне завдання – оцінити фінансову звітність. Суд рахунків як вищий орган державного фінансового контролю затверджує план роботи, контролює будь-які питання без обмежень.

Суд може таємно контролювати рахунки і ведення справ у державних і приватних установах та підприємствах, які отримують фінансову допомогу від держави або від загальнонаціональних державних установ і підприємств. Перевірка для державних підприємств відбувається 1 раз на 3 роки. На основі аудиторського звіту приймається колегіальне судове рішення, після чого вносяться зміни до звіту. Якщо за результатами такого звіту виявляються суттєві порушення, то справа передається до органів правосуддя — фінансового суду, з матеріалами судової справи.

Очолює Суд рахунків генеральний прокурор, який особисто очолює контрольні заходи. Орган є відносно нечисельним, працює близько 400 аудиторів. Члени Суду не є державними службовцями, а є професійними аудиторами. Суд не розглядає приватний аудит, як цілком незалежний, проте використовує звіти приватних аудиторів після їх ретельного дослідження. Якщо виникають сумніви стосовно їх достовірності, то Суд повідомляє про це міністерство юстиції.

Виконавчий контроль у Франції здійснюється фінансовими контролерами бюджетного управління Міністерства економіки, фінансів і промислової політики, бухгалтерами національного рахівництва і та службовцями Генеральної інспекції фінансів (державні контролери). Фінансовий контролер попередньо візує всі документи, до підписання керівником, за яким настають фінансові зобов'язання. Державний контролер – державний аудитор здійснює загальний нагляд за діяльністю державного підприємства і візує стратегічні документи.

Розглянемо особливості функціонування моделі державного аудиту Бельгії. Аудиторський суд Бельгії (далі – АСБ) очолює Рада. Вона складається з 12 членів, яких обирає Парламент терміном на шість років. Суд є незалежним від Уряду і Парламенту, і вирішує сам, як він буде розпоряджатися бюджетними коштами, виділеними для його діяльності. Всі рішення, що приймає Рада, є колегіальними і приймаються погоджено. Члени Ради обираються Палатою Представників Парламенту (Нижня Палата) терміном на 6 років. Суд самостійно затверджує план роботи на відповідний рік. Звіти про свою діяльність АСБ надсилає Парламенту щорічно. У Суді працює близько 300 кваліфікованих аудиторів, з яких 50 є начальниками управлінь.

Виконання функцій Суду щодо бюджету можна поділити на три етапи бюджетного циклу. На етапі підготовки бюджету Суд робить доповіді Парламенту зі своїми зауваженнями щодо бюджетних пропозицій, а відповідні Міністерства повинні відреагувати на зауваження Суду. Під час прийняття бюджету Суд контролює всі фінансові зобов'язання і платежі. Наприкінці бюджетного періоду Суд робить звіт, про результати виконання бюджету, враховуючи рівень державного боргу, прострочені зобов'язання і заборгованості. До обов'язків Суду не входить розслідування порушень. Однак, якщо внаслідок своїх розслідувань Суд виявив обставини, що викликають підозру, то справу передають до Державної прокуратури.

Сфера впливу Суду розповсюджується на всі установи та відомства федерального і регіонального рівнів, а також на підпорядковані їм державні організації і підприємства.

Основними завданнями АСБ є контроль та аудит за використанням бюджетних коштів. Раніше, більше уваги приділялося законності видатків та відсутності зловживань. Сьогодні – аудиту діяльності.

Вестмінстерська модель надає пріоритет гласності, а тому генеральний аудитор має повноваження доповідати в парламенті, використовуючи для підготовки доповідей великий штат професійних аудиторів. Наголос у результатах роботи робиться на фінансовий стан і фінансові операції посадових осіб, менше уваги – на додержання норм і знаходження відхилень. Основна увага у звітах приділяється ефективності, доцільності та раціональності. Доповіді подаються із зауваженнями та термінами їх виконання. Країни, що використовують цю модель – Англія, Канада, Ірландія, Ісландія, Шотландія.

Генеральний аудитор несе персональну відповідальність за пильність своєї служби, тому колегіальність також є характерною для цієї моделі.

Відносно особливостей моделі державного аудиту, що функціонує у Великобританії слід зазначити про таке. Незалежність Національного управління аудиту забезпечується тим, що управління отримує кошти, необхідні для роботи офісу не від Уряду, а через представлення річного бюджету безпосередньо Палаті Громад Парламенту. Ніхто не може вказувати Управлінню, як воно повинно виконувати свої обов'язки. У рамках затвердженого бюджету Національного управління аудиту абсолютно вільне вирішувати, скільки працівників треба найняти і скільки їм платити.

Структура Національного управління аудиту є ієрархічною. На чолі її стоїть Генеральний аудитор, що відповідає за всі найважливіші рішення. Генеральний аудитор призначається Королевою Великобританії та може бути звільнений за її бажанням. Пропозицію щодо призначення Генерального аудитора подає Парламент. До Парламенту кандидатуру подає Прем'єр-міністр за погодженням з Комітетом Державних Рахунків. Генеральний аудитор сам призначає своїх працівників і визначає їхню заробітну плату.

Кожне міністерство, крім Міністра, який є політичною фігурою і призначається Урядом, має Головного державного службовця. Після призначення Міністра, Мінфін дає Головному державному службовцю міністерства Меморандум про його обов'язки щодо ефективності фінансового менеджменту; бухгалтерського обліку; внутрішнього контролю. Головний державний службовець несе відповідальність за роботу Міністерства перед Парламентським Комітетом Державних Рахунків. Штат налічує 750 осіб, з яких 600 аудиторів. З 600 аудиторів 400 – здійснюють фінансовий аудит; 200 – аудит діяльності. 75% аудиторів Національного аудиторського офісу мають сертифікати бухгалтерів. Інші — це обслуговуючий персонал (спеціалісти з комп'ютерного обслуговування; секретарі тощо).

Одним з найважливіших обов'язків Генерального аудитора є забезпечення того, щоб операції, перевірку яких він проводить, відповідали чинним правилам та інструкціям. Коли перевірка виявляє відхилення від норми досить серйозне для того, щоб почати судове розслідування, то організація, яку перевіряють, зобов'язана сама передати справу до рук поліції.

Мета діяльності Національного управління аудиту (далі – НУА) полягає у підготовці грунтовного звіту, який забезпечив би справедливий погляд на важливі проблеми і запропонував би можливі шляхи поліпшення ведення державних справ. Управління поставило собі за мету, щоб кожний фунт, витрачений на НУА, зекономив платникам податків Великобританії сім фунтів.

Інше завдання НУА – забезпечити звітність уряду перед Парламентом. Для цих цілей був створений спеціальний Комітет державних рахунків, який досліджує і перевіряє виконання звітів Генерального аудитора. Після того, як Комітет державних рахунків завершує слухання, він публікує свої висновки, які можуть бути вельми критичними. Через декілька тижнів Уряд публікує свою відповідь на кожне із зауважень Комітету. Майже у всіх випадках Уряд приймає рекомендації Комітету. Звіти Комітету і відповіді Уряду раз на рік обговорює Парламент.

Особливостями роботи Національного управління аудиту є такі:

1. НУА під час вирішення питання про його фінансування зобов'язане обгрунтовувати необхідність виділення йому необхідних коштів для здійснення аудиторських функцій перед Парламентом.

2. Результати аудиту, проведеного НУА, регулює законодавство. Разом з тим НУА Великобританії, на відміну від вищих органів фінансового контролю деяких інших країн, не може критикувати політику Уряду.

Іншим органом державного фінансового контролю є Національний аудиторський офіс (далі – НАО), функціями якого є:

а) аудит доходів і видатків Державного бюджету на центральному рівні, який включає:

фінансовий аудит (щорічно проводиться сертифікація 650 рахунків Міністерств і готуються короткі річні звіти (ΙΟΙ 2 звітів);

аудит діяльності (~50 досліджень на рік. Тривалість проведення окремих досліджень сягає 17 місяців).

б) надання погоджень щодо проведення платежів. Мінфін (Казначейство) кожного дня інформує НАО про проведені Міністерствами видатки.

3. Здійснення досліджень за результатами попередніх перевірок.

Всі звіти НАО є предметом для обговорення в Комітеті Державних Рахунків, де заслуховують Головного державного службовця Міністерства, яке перевірялося. Присутніми є також представники громадськості, преси, телебачення. Голова Комітету Державних Рахунків дає свої зауваження до звіту, уникаючи політичних тлумачень діяльності Міністерства. Уряд повинен давати письмову відповідь щодо виконання рекомендацій звіту НАО – Комітету Державних Рахунків. Внаслідок аудиту, що проводить НАО, щорічна економія коштів для міністерств, які перевірялися, становить ~ 300 млн фунтів стерлінгів (в тому числі за рахунок фінансового аудиту – 50 млн фунтів стерлінгів). На кожний фунт стерлінгів, що витрачає НАО, зберігається 8 фунтів стерлінгів платників податків. Тобто річна економія в 7 разів перевищує вартість перевірок.

Національний аудиторський офіс не має повноважень щодо застосування санкцій та не несе жодної відповідальності щодо здійснення аудиту місцевих органів влади. Ці питання контролює Аудиторська Комісія. До повноважень Комісії, на відміну від Національного Аудиторського офісу Великобританії, входить контроль за використанням коштів на місцевому рівні. Комісія підпорядкована Уряду. До складу Комісії входять 17 членів Колегії, які призначаються на 3 роки. Вони відповідають за напрями: медичний, освітній, органів місцевої влади, поліції, приватного сектору, недержавних організацій тощо. Це дозволяє Комісії мати об'єктивний погляд (точку зору, оцінку) на всі сфери діяльності органів місцевого самоврядування. Головний контролер – це виконавча особа.

Державними органами розроблені критерії діяльності і за ними оцінюється ефективність. Державні органи звітують громадськості про надання послуг, а аудитори здійснюють нагляд щодо здійснення цієї діяльності. Для здійснення аудиту залучаються до 30% приватних аудиторів (хоча у структурі Комісії є понад 1000 аудиторів). Аудитори мають право зробити висновки про недоцільність існування установи, діяльність якої визнана неефективною і рекомендувати передати її функції (виконання певних державних послуг) іншій установі або громаді. Слід звернути увагу і на те, що досягнення визначених критеріїв ефективності впливає і на ступінь бюджетного фінансування, а саме: державним інституціям і установам, які діють найбільш ефективно (надають різноманітні і якісні державні послуги за певну вартість), виділяється додаткове фінансування.

Ключова позиція цієї системи: органи місцевого управління автономні, а аудит зовнішній, тобто незалежний.

Колегіальна модель є наближеною до вестмінстерської та поширена в таких країнах Азії, як Індонезія, Японія, Південна Корея, Китай, Індія, Пакистан. Такі системи контролю представлені малочисельними комітетами на чолі з головою, який і є генеральним контролером.

По-різному у розглянутих вище моделях складаються відносини між органами вищого державного фінансового контролю і парламентом.

У вестмінстерській парламентській моделі доповіді служби генерального аудитора зазвичай автоматично передаються у Громадську рахункову комісію парламенту для ознайомлення. Слухання парламенту з цієї проблеми проходять під час щотижневих сесій, при цьому генеральний аудитор присутній на цих доповідях. Представники департаментів уряду та його служб також присутні на слуханнях і дають свої коментарії щодо думок аудиторів. Громадська рахункова комісія бере до уваги показання представників уряду і направляє їх в парламент для обговорення і доробки. Часто в результаті цього розробляються рекомендації для наступних дій генерального аудитора. Генерального аудитора можуть запросити як свідка у різні парламентські комітети, щоб уважно ознайомитися з фінансовими та операційними матеріалами, що належать до його компетенції.

У моделях, які відрізняються від вестмінстерської, відносини між парламентом та органами вищого фінансового контролю складаються аналогічним чином. Виняток становлять органи вищого державного фінансового контролю Cours de Comptes, де парламент не отримує доповідей автоматично. Доповіді аудиторів розглядаються магістратами у судовому порядку.

Таким чином, хоча цілі та завдання органів вищого державного фінансового контролю схожі між собою, все ж таки їх організація, місце в структурі державних органів, права, повноваження та функції мають деякі відмінності. Це пов'язано головним чином з історичними традиціями кожної країни та особливостями її економічного розвитку. Для прикладу можна порівняти органи вищого державного фінансового контролю у країнах, які входять до Європейського Союзу.

Аналізуючи організаційні структури державного фінансового аудиту країн, викладені у праці

[5], можна виділити три типи їх організації:

1. Аудиторський суд (трибунал) (із судовими функціями). Так, в Бельгії, Греції, Іспанії, Італії, Люксембурзі, Португалії та Франції органи вищого державного фінансового контролю можуть бути віднесені до типу "суди з юридичною функцією".

Так, Суд рахунків Італійської Республіки є незалежним органом (не залежить ні від уряду, ні від парламенту). Під час виконання юридичних функцій частково виконує функції суду. Наприклад, у Греції та Португалії ці органи – частина судової системи і конституційно існують нарівні з іншими судами. У Нідерландах та Німеччині ці органи належать до типу "колегіальної структури без юридичної функції". Зокрема, Суд Рахунків Королівства Нідерландів не залежить від уряду та парламенту та самостійно приймає рішення відносно того, кого перевіряти, коли, у якій формі здійснювати перевірки, які відомості оприлюднювати.

2. Незалежне контрольне управління, очолюване Генеральним контролером. У Великобританії, Ірландії та Данії діє модель контролюючого управління, що не виконує судових функцій. У цих країнах ВОФК очолює Генеральний контролер, а модель організації державного контролю нагадує вестмінстерську систему (Великобританія, Ірландія, Данія, США, Австрія, Канада). Наприклад, Офіс Генерального аудитора Канади є головним партнером парламенту у процесі контролю державних ресурсів та організує перевірки в усіх урядових сферах, зокрема перевіряє близько 70 федеральних відомств, 40 державних корпорацій, 60 інших великих підприємств, уряди 3-х північних територій Канади, міжнародні організації, що знаходяться на території Канади. Своєю чергою Правління Казначейства організовує щорічні аудиторські перевірки Офісу Генерального аудитора Канади.

3. Контрольне управління у складі структури уряду, очолюване Генеральним контролером. Наприклад, Державне контрольно- ревізійне управління КНР діє на правах міністерства та має у своєму складі близько ЗО підрозділів, акредитованих при різних державних установах країни, наприклад Головне митне управління КНР, Головне державне податкове управління КНР, Центральне державне казначейство КНР тощо. Такі держави, як Фінляндія та Швеція мають по два органи державного фінансового контролю: один – відповідальний перед урядом і займається виконанням докладних обстежень, а другим – керує парламент і відповідальний перед ним.

Є й інші типи організації, які слід швидше вважати винятком. Так, наприклад, Рахункова палата Австрії є чіткою моделлю органу вищого фінансового аудиту, який очолює президент і який виконує перевірки на центральному та місцевому рівнях.

Згідно з класифікацією, запропонованою А.В. Мамишевим, верховні інститути державного фінансового аудиту групуються за їх функціональними ознаками: 1) рахункові трибунали (суди) – нейтральні авторитетні колегіальні органи з експертизи фінансових операцій та адміністративних рішень (Німеччина, Португалія, Італія, Нідерланди, Франція, Бразилія, Бельгія, Іспанія, Румунія); 2) рахункові (контрольні) палати – органи, що здійснюють контроль за виконанням бюджету та дотриманням фінансово-бюджетної дисципліни від імені парламенту (Австрія, Угорщина, Польща, Болгарія, Японія); 3) національні управління аудиту (управління Генерального аудитора) – незалежні колегіальні (Чехія) та монократичні (Канада, Данія, Великобританія, Ірландія, Ісландія, Австралія, Ізраїль) державні органи, які уповноважені проводити фінансовий та адміністративний аудит державного сектору, проте також за протекцією верховного виборного органу.

Розглянемо особливості функціонування органів державного фінансового аудиту окремих країн світу. Орган вищого державного фінансового аудиту в Австрії, Великобританії, Данії, Ірландії, Швеції, Фінляндії має одного керівника – або генерального аудитора, або президента, які приймають рішення на самому вищому рівні. В інших країнах, зокрема Німеччині, Нідерландах, рішення органів вищого державного фінансового аудиту приймаються колегіально.

Статус голів органів вищого державного фінансового аудиту в різних країнах різний. У Великобританії головний аудитор визначається як посадова особа Палати общин, що підкреслює його незалежність. Члени Федеральної лічильної палати Німеччини (Bundesrechnungshof) мають статус суддів, також як і радники Суду (Tribunal de Cuentas) у Іспанії та члени Суду у Португалії.

В Австрії президент Рахункової палати (Rechnungshoi) має однаковий статус із членом федерального уряду або членом уряду землі залежно від об'єкта перевірки. Конституція Австрійської

Республіки дозволяє президенту Рахункової палати брати участь як консультант у засіданнях парламенту та його комітетів при розгляданні її повідомлень, федеральних фінансових звітів, прохань про спеціальні перевірки тощо.

У різних країнах голови та члени вищих органів державного фінансового аудиту призначаються на різні строки, і більшість з них або довічно, або до пенсійного віку. Виняток становлять декілька країн.

Тривале перебування на посадах керівників та членів вищих органів державного фінансового аудиту має на меті гарантувати незалежність цих органів. Діяльність зазначених осіб захищається законом, їх усунення від виконання посадових обов'язків можливо лише за виняткових обставин. У Бельгії члени Суду можуть бути звільнені від посади тільки Палатою представників, у Великобританії генеральний аудитор може бути звільнений лише монархом з погодження обох палат парламенту. Звільнення тільки з ухвалення законодавчими органами передбачено в Ірландії, Люксембурзі та Австрії, де тільки вердикт Конституційного суду може усунути президента Рахункової палати. У Португалії президента Суду може усунути тільки Президент держави. В інших країнах усунення ще більш складне. Так, у Швеції взагалі немає формальних засобів усунення від посади генерального аудитора, а в Німеччині та Іспанії органи вищого державного фінансового аудиту не можуть бути розпущені, а усунення їх членів можливе лише з прийняттям спеціального законодавчого акту.

Різний державний устрій впливає на те, що органи державного фінансового аудиту різних країн світу контролюють й різні об'єкти (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Об'єкти державного фінансового аудиту в окремих країнах світу

Державний орган

Об'єкти аудиту

Комітет державного контролю Республіки Білорусь

• Виконання республіканського бюджету;

• використання державної власності;

• виконання державних програм;

• виконання законів, актів президентської, законодавчої та виконавчої влади, інших державних органів, регулюючих відносини державної власності, у тому числі банками, страховими та небанківськими організаціями, учасниками ринку цінних паперів, суб'єктами господарювання законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

• господарські, фінансові та податкові відносини;

• виконання місцевих бюджетів (бюджетів областей, міст та районів);

• використання позабюджетних фондів та позабюджетних коштів;

• ціноутворення і стан справ на споживчому ринку

Рахункова палата Російсько? Федерації

• доходна частіша федерального бюджету та бюджетів федеральних позабюджетних фондів;

• надходження до федерального бюджету коштів, отриманих від розпорядження державним майном;

• органи місцевого самоуправління в частині одержання, перерахування, використання коштів федерального бюджету'

Федеральна рахункова плата Федеративної Республіки Німеччини

• доходи та витрати федерального бюджету;

• державне майно та діяльність державних підприємств;

• фінансове управління приватних суб'єктів господарювання, що одержують державну допомогу та державні гарантії

Суд рахувків Королівства Бельгії

• бюджетні та фінансові операції держави, спільнот, регіонів та залежних від них державних підприємств, установ, організацій і провінцій;

• відповідність бюджетних витрат і доходів законодавству, цільове використання бюджетних коштів

Рахункова палата Австрійської Республіки

• доходи федерального бюджету;

• управління рухомим і нерухомим федеральним майном;

• діяльність фондів, які отримують кошти від уряду на специфічні цілі;

• участь держави в управлінні відповідного суб'єкта чи її участь як засновника;

• фінансова діяльність центральних органів управління, органів управління провінціями і місцевого самоуправління,

• фінансова діяльність компанії, у яких контрольний пакет належить державі, органи соціального страхування та одержувачі бюджетних коштів в частині їх використання

Державне контрольно-ревізійне управління Угорської Республіки

• державні фінанси, у тому числі казначейські та позабюджетні кошти;

• фінансове управління організацій, що надають державні послуги та виконують завдання, що виходять за межі державних фінансів;

• організації, шо повністю або частково знаходяться у державній власності;

• використання коштів організаціями, підзвітних Парламенту, та політичним партіям;

• фінансове управління місцевих бюджетів;

• державні фінанси і майно, що використовуються центральним та місцевими урядами;

• організації і установи, що керують бюджетними ресурсами, субсидії і майно, що надаються державою на безоплатній основі та у цільовому порядку місцевим бюджетам, органам місцевого самоврядування, державним фондам, державним корпораціям, державним органам, некомерційним підприємствам, неурядовим організаціям, фондам тощо;

• довірче управління власністю, що належить різним підсистемам державних фінансів;

• діяльність суб'єктів господарювання, що частково або повністю належать державі;

• порядок продажу та застави державного майна, закупок, здійснених за бюджетні кошти, а також будь-яких контрактів, що мають відношення до державної власності

Національне контрольно-ревізійне управління Республіки Ісландія

• звітність уряду, звіти державних органів і підприємств, результатів їх діяльності та фінансовий стан, а також відповідність їх втрат бюджетним призначенням та іншим законним приписам;

• дотримання державою законів і міжнародних угод про охорону навколишнього середовища

Суд рахунків Італійської Республіки

• акти уряду за ознакою їх законності;

• система державного управління з метою підвищення ефективності державної політики;

• межі відповідальності державних адміністраторів і керівників з метою притягнення до відповідальності за шкоду, завдану явно помилковою діяльністю, шляхом накладання штрафу або вимоги компенсації за завдану шкоду;

• організації, які періодично одержують бюджетні кошти;

• організації', які фінансують себе за рахунок зборів, внесків, податків;

• організації', в які держава здійснює внески у вигляді капіталу, послуг, товарів та надання гарантій;

• підприємства, в статутному фонді яких держава мас контрольний пакет акцій

Державне контрольно-ревізійне управління Китайської Народної Республіки

• доходи і витрати бюджету;

• фінансові операції центрального банку;

• майно, збитки та доходи інших державних грошово-кредитних установ, фондів соціального страхування і фондів захисту навколишнього середовища;

• витрачання коштів (кредитів, допомоги) міжнародних організацій та міждержавних кредитів

Вища контрольна палата Республіки Польща

• діяльність урядових органів, Національного банку Польщі, державних правничих та інших організацій за критеріями законності, економності, цілеспрямованості та надійності;

• місцеві органи влади за критеріями законності, ощадливості, надійності;

• комерційні підприємства, які використовують державне майно та фінансові ресурси або активи місцевих органів влади або виконують свої фінансові зобов'язання перед державою

Державне контрольно-ревізійне управління Фінляндської Республіки

• фінансова звітність, метоли управління фінансовою діяльністю, система внутрішнього контролю, ведення бухгалтерського обліку та надійність та адекватність облікових оцінок та процедур;

• види господарської діяльності, від яких прямо або опосередковано залежить обсяг надходжень і рівень витрачання коштів державного бюджету

Палата Контролю Республіки Грузія

• державний бюджет, бюджети автономних республік та інших територіальних одиниць Грузії;

• використання державних кредитів, кредитів інших країн, надання державних кредитів;

• використання державної власності;

• рух коштів Державного бюджету в банки та інші кредитні установи Грузії

Контрольна палата Національного зібрання Республіки Вірменія

• доходи державного бюджету, приватизація і управління державною власністю;

• державний борг та іноземні кредити;

• використання коштів державного бюджету відомствами, суб'єктами господарювання, а також бюджетними установами та організаціями, що функціонують у різних вилах економіки Грузії;

• виконання державного бюджету, зокрема його доходної та витратної частини, ресурсів державного бюджету, очікуваних відхилень від державного бюджету та реальних показників виконання бюджету;

• використання державних коштів, наданих державним та приватним підприємствам, організаціям, установам у межах виконання державних програм та підрядів;

• використання державних коштів органами місцевого самоуправління та державними органами;

• використання кредитів, одержаних від інших країн і міжнародних організацій;

• рух бюджетних коштів у Центральному банку та в інших банках

Національне аудиторське управління Монголії

• діяльність державних організацій, установ;

• діяльність юридичних осіб, що фінансуються з бюджету, формують доходну частину бюджету або таких, що є об'єктами повної або часткової державної власності;

• діяльність організацій, що беруть участь у реалізації програм та проектів, що фінансуються міжнародними організаціями або іншими державами (за їх проханням);

• використання фінансової допомоги з бюджету, бюджетних фондів з метою погашення позик, що надійшли від міжнародних організацій, урядів інших країн та іноземних фізичних осіб на адресу Уряду Монголії тощо

Національний офіс аудиту Королівства Данія

• державні рахунки доходів та витрат державного бюджету;

• майно підприємств, установ, організацій, в яких держава є єдиним або одним із засновників;

• звітність місцевих органів в частині використання ними державних коштів

У деяких країнах органи вищого державного фінансового аудиту можуть також проводити перевірку діяльності місцевих органів влади, як, наприклад, в Австрії та Польщі. В Італії регіональні рахункові палати перевіряють кожна по чотири-п'ять областей. Так, у Франції контроль за рахунками та проведенням фінансової політики місцевою адміністрацією, а також місцевими державними установами і підприємствами з 1982 р. здійснюється регіональними рахунковими палатами. Доходи та витрати бюджетів, що входять до складу Федеративної Республіки Німеччини, перевіряються судами аудиторів, а місцеві органи влади перевіряють рахункові палати, що утворені за територіально-адміністративним устроєм федерації. У Великобританії місцеві органи влади перевіряються аудиторами, яких призначає Комісія аудиту, у Данії більшість місцевих органів влади перевіряються локальним державним відділом ревізії. У Росії Рахункова палата перевіряє органи місцевого самоуправління в частині одержання, перерахування, використання коштів федерального бюджету. Теж саме виконує й Контрольна палата Національного зібрання Республіки Вірменія.

Звітність деяких або всіх державних підприємств перевіряють органи вищого державного фінансового контролю Естонії, Фінляндії, Угорщини та інших країн. Приватизація державних підприємств призвела до зменшення числа перевірок підприємств у таких країнах, як Австрія і Фінляндія, хоча у Фінляндії та Великобританії державний фінансовий аудит має повноваження спостерігати за приватизованими підприємствами.

Публічне втілення виконання завдань уряду перевіряють майже всі органи державного фінансового аудиту. У Великобританії органи державного аудиту надають парламенту відомості про те, як витрачені державні кошти. В Ірландії повноваження органів державного фінансового аудиту поширені на перевірки більшості громадських організацій, включаючи органи охорони здоров'я та професійної освіти. У Бельгії вони перевіряють громадські агентства послуг, підлеглі федеральним та місцевим владам. Національне контрольно- ревізійне управління Республіки Ісландія перевіряє дотримання державою законів і міжнародних угод про охорону навколишнього середовища.

Багато органів державного фінансового аудиту мають повноваження на перевірку муніципальних органів влади. Так, Рахункова палата Австрійської Республіки перевіряє діяльність всіх муніципалітетів з населенням більш як 20 тис. чоловік, а на прохання уряду землі — незалежно від чисельності населення. В Італії з 1981 р. перевіряються всі ради міст з кількістю населення, вищою за 8 000 чоловік. У Португалії перевірці підлягають звітності всіх структур міських рад. У Данії генеральний аудитор може перевірити звітність муніципальних влад по всіх операціях, пов'язаних з державними асигнаціями. Майже аналогічні заходи здійснюються Вищою контрольною палатою Республіки Польща.

У тих випадках, коли державні кошти використовуються в приватному секторі, органи державного фінансового аудиту зобов'язані перевіряти використання цих коштів. У Німеччині Федеральна рахункова палата контролює фінансове управління приватних суб'єктів господарювання, що одержують державну допомогу та державні гарантії. Аналогічні перевірки здійснюють Державне контрольно-ревізійне управління Угорської Республіки, Рахункова палата Австрійської Республіки, Вища контрольна палата Республіки Польща, Суд рахунків Італійської Республіки. Зокрема, перевірці підлягають: фінансова діяльність компанії, у яких контрольний пакет належить державі, органи соціального страхування та одержувачі бюджетних коштів у частині їх використання; організації, в які держава здійснює внески у вигляді капіталу, послуг, товарів та надання гарантій. У Швеції, Фінляндії, Іспанії та Португалії органи державного фінансового аудиту можуть перевіряти субсидії, кредити та іншу державну допомогу, які надані компаніям та індивідуальним підприємцям. Важливим завданням Державного контрольно- ревізійного управління Угорської Республіки є встановлення випадків шахрайства і порушень, а також подальший контроль вжитих заходів.

Слід також зазначити, що державні органи фінансового аудиту здійснюють останній у різних формах (табл. 1.6).

Таблиця 1.6

Форми контролю, які здійснюються органами державного фінансового аудиту окремих країн світу

Державний орган фінансового аудиту країн

Форми державного фінансового контролю

Комітет державного контролю

Республіки Білорусь

Перевірки (ревізії)

Державне контрольно-ревізійне управління Угорської Республіки

Фінансові перевірки

Аудит ефективності

Суцільні перевірки, які поєднують два перших види перевірок

Офіс Генерального аудитора Канади

Аудит правильності і повноти фінансових документів

Аудит відповідності доходів та витрат затвердженим Парламентом цілям і сумам Аудит ефективності та економності витрат

Державне контрольно-ревізійне управління КНР

Ревізії

Вища контрольна палата

Республіки Польща

Фінансовий аудит

Аудит ефективності

Державне контрольно-ревізійне управління Фінляндської

Республіки

Аудит ефективності

Фінансові перевірки

Національне аудиторське управління Монголії

Аудиторські перевірки

Державне контрольно-ревізійне управління Естонської Республіки

Оцінка операційних ризиків

Аудит ефективності

Фінансові перевірки (аудит)

Отже, органи державного аудиту окремих країн світу здійснюють контроль у різних формах, однак основними з них є фінансові перевірки (аудит), аудит ефективності, ревізії. Цікавою є інформація про діяльність Вищої контрольної палати Республіки Польща. Орган здійснює фінансовий аудит і аудит ефективності. Однак, насправді орган не робить чіткого поділу між даними формами контролю.

В одних випадках більше уваги приділяється фінансовим питанням, в інших — питанням ефективності, проте в усіх випадках контроль здійснюють одні й ті самі аудитори, які керуються одними й тими самими критеріями.

Згідно з даними табл. 1.6 контрольні органи країн застосовують відносно новий вид державного фінансового аудиту – аудит ефективності, який був запроваджений контрольними органами Швеції ще у 60-х роках XX сторіччя. Суть його полягає у тому, що формальна законність та бухгалтерська точність розглядаються не як кінцева мета контролю, а лише як його початок, попередній етап. Основним завданням перевірки є дієвість та результативність операцій органів державного управління. Ті з них, які прибуткові та вигідні, але не дієві, тобто не відповідають вимогам досягнення соціально-політичних цілей держави, при контролі відмічаються як небажані.

Традиційні методи контролю все більшою мірою доповнюються новими інструментами – програмною оцінкою, орієнтацією на кінцеві результати, принципом "сансет" тощо.

Сутність програмної оцінки полягає у тому, що у відомчу систему управління запроваджують механізм контролю, який дозволяє регулярно відстежувати хід реалізації програми, своєчасно виявляти вузькі місця та реагувати на них, контролювати дотримання графіків виконання окремих етапів робіт, порівнювати досягнуті результати з очікуваними, порівнювати результати із витраченими ресурсами, виявляючи фактичну ефективність програми. Метод програмної оцінки може бути замінений (або може поєднуватися) аудитом державних програм, контрактів або урядових субсидій, ціллю якого є порівняння досягнутих результатів з очікуваними, порівняння отриманих результатів з витраченими ресурсами та загальна оцінка ефективності реалізації програми.

Тривалий час в урядових відомствах розвинених країн переважала тенденція контролю основних засобів або інших показників ресурсного типу (потужність підприємств, чисельність персоналу і т. д). Поступово виявилися серйозні недоліки цих характеристик – вони дають мало інформації про рівень ефективності. Так, у галузі охорони здоров'я підрахунок кількості лікарняних ліжок або частоти їх використання не показує реального впливу стану медичного обслуговування на здоров'я населення. Тому останніми роками традиційні характеристики виконання програм доповнюються кінцевими показниками, які максимально відображають реальні результати виконання програми, її користь для суспільства.

Метод "сансет" передбачає законодавче обмеження строків функціонування більшості федеральних відомств 4-10 роками, зокрема в США. При цьому вимагається проводити ретельне аналітичне обстеження необхідності функціонування кожного відомства і програм, які вони виконують. За умови, якщо одержуються негативні результати, органи виконавчої влади мають бути ліквідовані або об'єднані. Таким прикладом є ліквідація Державної туристичної адміністрації України з подальшим переданням функцій ліквідованого органу до функції Міністерства культури, яке було реорганізоване у Міністерство культури і туризму України. Цікавим залишається той факт, що в АР Крим продовжує функціонувати Міністерство курортів та туризму АР Крим. Таких прикладів у вітчизняній практиці можна назвати безліч. Проте такі зміни у жодному випадку не були обумовлені результатами ретельного аналітичного обстеження необхідності функціонування таких відомств та програм, що ними виконувалися.

Органи державного фінансового аудиту багатьох країн світу проводять такі види аудиту, як попередній та наступний, перевірку виконання, а також виконують юридичні функції.

Попередній аудит полягає у вирішенні питань громадського витрачання коштів по суті, як частини процесу фінансового управління. Аудиту підлягають усі документи, пов'язані з розрахунками, а також документи, які підтверджують, що угода була юридично обгрунтована, дозволена і для неї є достатнє забезпечення у бюджеті. Всі платежі, які не відповідають даним критеріям, не виконуються й повертаються для поправки. Оскільки ці перевірки перевантажують органи державного фінансового аудиту, деякі країни проводять їх тільки для розрахунків та угод визначених видів.

Останніми роками комп'ютеризація процесу проведення попередніх перевірок знизила адміністративний тягар органів державного фінансового аудиту. Однак, незважаючи на значну трудомісткість попередніх перевірок, органи державного фінансового аудиту багатьох європейських країн вважають, що у цих перевірок є багато переваг. Наприклад, у Греції таку перевірку розглядають як надійний спосіб уникнути недоцільних витрат, як відносно запланованих фінансових операцій, так і витрат на проведення наступного контролю, під час якого спроби повернення незаконно або не за цільовим призначенням проведених фінансових операцій можуть дати нульовий ефект. У Португалії попередні перевірки розглядають як засіб, що гарантує ефективне управління державним боргом. У Бельгії також вважають, що попередню перевірку слід розглядати як каталізатор покращання стану фінансів країни. Форма попередньої перевірки існує у Великобританії та Ірландії, де генеральний аудитор має додаткову функцію контролера і гаранта, що державні фонди використовуються посадовими особами тільки для цілей, ухвалених парламентом.

Наступні перевірки виконуються всіма органами державного фінансового аудиту країни світу незалежно від того, проводять вони попередні перевірки чи ні. Ця робота може проводитися у трьох напрямках:

• юридична функціональна перевірка і підтвердження (або спростування) витрат тих осіб, які мають персональну відповідальність за використання державних коштів;

• фінансова перевірка шляхом дослідження фінансової документації, що дозволяє судити про правомірність здійснених угод;

• перевірка виконання витрачання громадських коштів, включаючи адресність, ефективність та економічність.

Перш за все, наступній перевірці органами державного фінансового аудиту підлягає звітність уряду. У Великобританії, наприклад, обстеження веде до висловлювання думок про звіти кожного відділу урядової адміністрації, у Данії звітність уряду перевіряється в цілому. Зазвичай ці перевірки проводяться службовцями органів державного контролю, але, наприклад у Німеччині, 410 службовців органу державного контролю використовують результати роботи близько 2000 внутрішніх аудиторів відділів урядової адміністрації, що перевіряються. Робота цих внутрішніх аудиторів орієнтується на орган вищого державного контролю, який затверджує плани аудиторських перевірок, визначає статистичні методи контролю, які використовуються, методи тестування системи внутрішнього контролю, а також призначає керівника аудиторської перевірки.

Деякі органи державного фінансового аудиту спрямовують свої сили насамперед на перевірку системи внутрішнього управління та роботу внутрішніх аудиторів. Наприклад, Національний офіс аудиту Королівства Данія фінансову перевірку базує на оцінці адекватності відображення фінансових систем органів, що перевіряються, у централізованій системі обліку, яка охоплює всі державні структури.

Поряд з цим також використовується формальний зв'язок з внутрішньою перевіркою, як і в інших країнах, але виконується й власна додаткова робота там, де існує недостатнє управління фінансами. У Великобританії вивчення звітів та надання відповідних доповідей за фінансовий рік зазвичай проводиться протягом дев'яти місяців, а для деяких звітів – протягом трьох місяців. У Нідерландах міністри уряду зобов'язані надати тимчасові фінансові звіти через чотири місяці після закінчення фінансового року, а органи державного фінансового контролю – надати відомості про проведену перевірку у межах наступних чотирьох місяців. В Іспанії органи державного фінансового контролю зобов'язані перевірити фінансовий звіт уряду у межах шести місяців.

У більшості країн ЄС звіти перевіряються за один минулий рік, але у деяких країнах також перевіряються звіти, які належать до минулих років. Наприклад, У Німеччині органи державного аудиту надають інформацію про майже дворічні заборгованості за рахунками, а у Франції заборгованості по рахунках можуть бути перевірені аж за п'ять минулих років, якщо у цьому виникає потреба. Оскільки перевірки, що проводяться органами державного фінансового аудиту Іспанії, не передбачають глибокої перевірки кожної громадської структури щорічно, то у результаті такі перевірки часто проводять більш ніж за один рік.

За винятком Греції та Люксембургу, всі органи державного фінансового аудиту країн ЄС частково мають можливість перевірки виконавчої діяльності державних та інших громадських структур. Це органи державного фінансового контролю Італії, Іспанії, Бельгії, Великобританії та Ірландії.

Є загальне погодження між країнами ЄС, що перевірка виконання включає обстеження економічності, раціональності та ефективності використання коштів, але конкретні країни по-різному інтерпретують дані поняття, включаючи сюди різні види робіт – від перевірки економічності до оцінки програм. Перевірка виконання у Бельгії зосереджена перш за все на оцінці ефективності управління, в Португалії перевірка виконання має тенденцію відмічати прогрес проти минулого виконання, а не проти встановлених стандартів. У Франції органи державного фінансового аудиту звертають увагу на надійне використання фінансування, розуміючи це достатньо широко, аж до розробки програмних оцінок як засобу виконання завдання та аналізу прямого або побічного ефекту державних програм.

Є також різниця у тому, з якого етапу органи державного фінансового аудиту можуть починати перевірку руху виконання.

Наприклад, у Німеччині вони мають специфічні можливості висловити свою думку парламенту про дійсну ефективність діяльності органів виконавчої влади. У Нідерландах органи державного фінансового аудиту можуть почати обстеження на предмет перевірки виконання з моменту отримання дозволу на реалізацію проекту. Перевірка виконання у Великобританії відбувається у процесі реалізації конкретної програми й до її закінчення.

У багатьох країнах ЄС, крім Греції та Люксембургу, органи державного аудиту зазвичай виконують контрольні перевірки там, де вони вважають це потрібним. У Греції та Люксембурзі це також може бути зроблено, якщо виникають серйозні сумніви у законності угоди.

Право органів державного фінансового аудиту на доступ до необхідної документації визнається у всіх країнах ЄС. У більшості країн право доступу встановлене у статуті органу державного нагляду. Наприклад, датський генеральний аудитор має розширені повноваження на доступ до інформації, необхідної для виконання його функцій: він може вимагати для перевірки будь-які папери або відвідати заклади, де вони зберігаються. В Ірландії поправки 1993 р. надали генеральному аудитору нове статутне право доступу до документів та інших записів. У Швеції, де всі державні документи фактично є відкритими, представники органів державного фінансового аудиту мають доступ до всієї інформації, необхідної для їх роботи, і створюють власні файли перевірки, які можуть бути вивчені після того, як роботу буде завершено.

Органи державного фінансового аудиту європейських країн мають повноваження, які можуть використовуватися ними у виняткових обставинах. Рахункова палата Австрії може отримати доступ до таємної інформації через Конституційний суд. У Фінляндії Державний офіс перевірки має можливість вилучити документи у кожного, хто відмовляється реагувати на його інформаційні запити. У Греції відмова персоналу міністерств співробітничати із Судом перевірки підлягають дисциплінарному покаранню, у Іспанії ігнорування інформативних запитів державних контролерів може стати приводом для санкцій, накладених на відповідні органи.

У восьми країнах ЄС органи державного фінансового аудиту мають юридичне право контролювати роботу інших фінансових інститутів. У Бельгії громадські бухгалтери надають річні звіти в органи державного фінансового аудиту разом з фінансовою документацією. Органи державного фінансового аудиту перевіряють ці звіти й оцінюють, чи правильно незалежний бухгалтер виконав свої обов'язки. У Греції представники органів державного фінансового аудиту перевіряють звіти кожного громадського бухгалтера, фінансові звіти громадських органів та локальних адміністративних агентств. Якщо звіти задовільні, то вони дають підтвердження на їх подальшу діяльність. При виявленні помилки, вирішуються питання, хто несе за це особисту відповідальність і за чий рахунок помилки повинні бути усунені.

В Іспанії, Португалії та Італії застосовується інший метод. Юридична робота органів державного фінансового аудиту не пов'язана безпосередньо з персональною відповідальністю громадських бухгалтерів. Юридичні служби органів контролю розслідують ситуації, виявлені службами перевірки. Виявлені порушення, припущені посадовими особами, відповідальними за роботу з громадськими засобами, розслідуються, й приймаються заходи для повернення неправомірно витрачених коштів.

У десяти країнах ЄС у структурах законодавчої влади передбачені спеціальні комітети, які розглядають повідомлення органів державного фінансового аудиту. Зазвичай ці комітети центральної законодавчої влади, але в Австрії повідомлення Лічильної палати залежно від їх значущості розглядають у комітетах на федеральному рівні, рівні земель та муніципалітетів. У Бельгії орган державного фінансового аудиту сповіщає про свої перевірки органи влади різних рівнів.

У деяких країнах повідомлення органів державного фінансового аудиту можуть вивчатися у декількох комітетах. Наприклад, у Німеччині повідомлення федеральної Лічильної палати можуть бути розглянуті Бюджетним комітетом бундестагу, Комітетом державних звітів та іншими комітетами; у Нідерландах повідомлення органу аудиту може бути прийнято до розгляду будь-яким комітетом парламенту, хоча вони зазвичай вивчаються у Комітеті витрачання державних коштів.

У Фінляндії та Швеції, де органи державного фінансового аудиту є урядовими органами, їх повідомлення не вивчаються законодавчими структурами, але в цих структурах розглядається робота кожного окремого органу перевірки. У Фінляндії Державний офіс перевірки передає свої повідомлення парламентському державному аудитору, який включає коментарі з деяких повідомлень до свого річного звіту парламенту. У Швеції консолідований річний звіт Лічильної палати передається і в уряд і в комітет риксдагу.

Контрольні органи активно допомагають законодавчій діяльності представницької влади, спрямованої на удосконалення функціонування фінансового механізму в країні. Наприклад, найважливішими функціями Головного контрольно-фінансового управління (ГКУ) Конгресу CШA є: надання допомоги Конгресу в його законодавчій діяльності, фінансовій оцінці урядових програм, контролі оперативної діяльності державних органів управління та розробці пропозицій з удосконалення державного апарату. Добре знаючи стан справ у міністерствах та відомствах, контролери ГКУ є консультантами Конгресу із складних питань державного управління. За рік Конгрес приймає десятки законів, проекти яких складаються апаратом ГКУ. Головному контрольно-фінансовому управлінню підконтрольні всі фінансові операції військових відомств, ЦРУ та ФБР.

Інформація органів державного фінансового аудиту допомагає законодавчим структурам підвищити відповідальність посадових осіб за використання державних коштів, дозволяє вносити відповідні зміни до законодавства. Так, наприклад, Палата Контролю Грузії: вивчає та аналізує порушення, встановлені у бюджетному процесі, відхилення від встановлених бюджетних показників і надає пропозиції з усунення порушень та відхилень; за рішенням парламенту проводить експертизу і видає висновок за проектами законодавчих та нормативних актів, а також програм, фінансування яких заплановано здійснювати за рахунок державного бюджету або які впливають на формування таких коштів.

Оскільки аудит ефективності передбачає аналіз значної кількості даних, у контрольних органах створені управління інформації, які на основі порівняльного аналізу даних, застосовуючи методи математичного моделювання економічних ситуацій, виявляють факти неефективного використання державних коштів та показують можливості недопущення таких ситуацій у майбутньому.

Важливим показником незалежності органів державного фінансового аудиту є їх здатність планувати та виконувати свою роботу. Проте, у більшості країн існують механізми, які дозволяють законодавчим структурам та посадовим особам звернутися в орган аудиту з проханням провести конкретні обстеження та повідомити про отримані результати. В європейських країнах, включаючи Нідерланди, Австрію, Німеччину, Данію, Португалію та Італію, органи державного контролю виконують обстеження на прохання законодавчих структур. У Нідерландах зростання останніми роками громадського інтересу до проблем державних фінансів призвів до збільшення роботи Суду Рахунків за рахунок зростання числа прохань від обох палат парламенту. В Австрії парламент також може запропонувати Рахунковій палаті вивчити той або інший аспект діяльності федерального уряду.

Органи державного фінансового аудиту Великобританії та Ірландії також тісно співпрацюють з парламентськими комітетами у визначенні об'єктів обстеження та перевірок. У Нідерландах Суд Рахунків і Комітет використання державних коштів зустрічаються три-чотири рази на рік, щоб обговорити проблеми, які становлять взаємний інтерес; у Німеччині Федеральна рахункова палата виконує роботу за дорученням парламентських комітетів і, у першу чергу, Бюджетного комітету.

В Австрії, Португалії та Швеції уряд також може попросити органи державного фінансового аудиту виконати конкретні завдання. У Швеції, якщо уряд дає замовлення органу аудиту, то він повинен відшкодувати витрати на виконання цих робіт.

Перераховані елементи роботи органів державного фінансового аудиту є загальними для більшості країн ЄС. Але у різних країнах ці органи часто мають інші додаткові обов'язки, що склалися історично та визначені роллю цих органів у системі державного управління.

У деяких країнах органи державного фінансового аудиту допомагають законодавчим структурам в експертизі проектів бюджетів, часто висловлюючи свої пропозиції. У Німеччині органи державного фінансового аудиту беруть участь у кожному етапі обговорення проектів бюджетів для кожного міністерства та можуть давати роз'яснення щодо їх реалізації. У Бельгії органи аудиту проводять експертизу бюджету та також можуть контролювати розпоряджання державною власністю.

Різні додаткові функції має Рахункова палата Австрії. Разом з міністерством фінансів вона несе відповідальність за ефективність методів обліку, які застосовуються в уряді та інших державних органах, двічі на рік перевіряє середні прибутки всіх органів, які підлягають перевірці. З президентом Рахункової палати Австрії погоджуються всі фінансові документи, включаючи борги федерального уряду. Державне контрольно-ревізійне управління Угорської Республіки контролює дотримання принципів бухгалтерського обліку та проводить експертизу пропозицій з його удосконалення. У Швеції органи державного фінансового аудиту несуть відповідальність за фінансову роботу уряду, беруть участь у розробці урядової системи бюджету, методів покращання управління державними організаціями, урядових інструкцій з фінансового управління та контролю за державними системами фінансової інформації.

Однак, незважаючи на наведені розбіжності, у всіх розвинених країнах органи державного фінансового аудиту займають важливе місце в економічному та політичному житті, і їх значення зростає.

Наприклад, нині здійснення скількох-небудь значних програм (економічних, соціальних, військових, політичних) в цих країнах припускає включення в них підсистем (або систем) контролю з виділенням на їх реалізацію частини загальних асигнувань по програмах. І, як свідчить світовий досвід, це завжди виявляється виправданим заходом. За свідченням багатьох джерел, фінансовий контроль завжди рентабельний. Так, за один долар, витрачений контрольними органами США, до бюджету додатково надходить близько п'яти доларів, у Великобританії на один фунт стерлінгів – 13 фунтів.

Важливу роль органи державного фінансового аудиту відіграють у боротьбі з корупцією.

Корупція – завжди симптом послаблення державного управління. Світовий банк визначає корупцію як використання державної служби в особистих цілях. Таке визначення включає зловживання при розподілі державних контрактів, при використанні урядових пільг, податкові порушення, зловживання в ліцензуванні, в реєстраційній сфері, при внесенні змін до законів і т. д. Вигода тих, хто зловживає, повинна бути величезною, і корупція, що асоціюється з операціями у сфері міжнародного бізнесу, може утягувати у свої ряди як політиків, так і чиновників. Корупціонер і ті, кого він втягує у злочинні дії, отримує достатню вигоду від такої угоди.

Крадіжка державних коштів тими, хто несе за них відповідальність, також складає велику проблему. Ще один вид корупції з'явився у зв'язку з приватизацією державних підприємств або деприватизацій приватних підприємств на користь держави. Крадіжка державних фінансових ресурсів у вигляді присвоєння прибутків, неповернення кредитів — також форма корупції. В праці[6] зазначається, що знизити рівень корупції в економічній діяльності можна також шляхом прискорення "переходу до реальних і прозорих бюджетів, що само по собі ліквідує ситуацію дефіциту бюджетних коштів, при котрому різко розширюється сфера "особистого розгляду" при прийнятті рішень чиновниками: кому давати бюджетні кошти, кому ні, кому раніше, а кому пізніше",[7] а також "забезпечення незалежного фінансового функціонування органів місцевого самоврядування, які б у цьому відношенні не залежали лише від чиновника вищого рівня"[8]. Такі заходи є вкрай слушними, однак, доки не відбудеться реального відокремлення бізнесу від влади, політична корупція, що є інструментом корупції як соціально-економічного явища, буде гальмувати розвиток національної економіки. Зараз можна констатувати факт імітації державою виконання антикорупційної функції.

Гарно налагоджений державний аудит є могутньою силою у боротьбі з корупцією. Він може попередити витрату і посягання на державні фонди, розкрити прийняття рішень не на користь громадських інтересів. Важливий, хоча й важко оцінений кількісно вклад аудиторів у справу попередження корупції проявляється також у вигляді психологічного фактору залякування. Існування фактору заляканості є недостатнім для попередження корупції у державному секторі. Доповіді про корупцію і кримінальної активності — обов'язкова вимога Генеральної аудиторської служби США і органів державного фінансового контролю Великобританії, Німеччини, Іспанії, Нідерландів, Швеції, Чехії, Словаччини, Румунії, Литви, Молдови, Естонії, Індії, Китаю, Індонезії, Малайзії, Філіппін, Бутану, ПАР. Примітно, що у цьому списку подано і країни, що розвиваються, органи державного фінансового контролю яких часто йдуть попереду органів індустріально розвинених країн у справі аудиторського виявлення корупції.

Міжнародні організації органів вищого державного фінансового аудиту (наприклад, ИНТОСАИ – International Organization of Supreme Audit Institutions) виявляють все більшу зацікавленість до корупції. Аудитори постійно удосконалюють методики розкриття корупції, виявляють різні форми корупційних дій. Зокрема, накопичений великий досвід з ідентифікації виплати грошей неіснуючим працівникам, з виявлення нестандартних структур організацій.

Для оцінки загальної результативності державного фінансового аудиту важливо визначення достатності його обсягу. Світовий досвід демонструє ряд варіантів, орієнтованих на рентабельність державного фінансового аудиту. Наприклад, у Великобританії кошти на діяльність Національного аудиторського бюро виділяються як частка від коштів, повернених державі у минулому році. І залежно від виділених коштів визначається можливий обсяг контролю. У Польщі Верховна контрольна палата має повноваження по результатах своїх перевірок давати доручення органам урядового контролю на проведення більш детальних ревізій. Обсяг власних перевірок цей орган визначає самостійно і пропозиції про кошти, які необхідні для забезпечення своєї діяльності, вносить безпосередньо у парламент, обходячи уряд.

Важливо зазначити, що глибина та обсяг аудиту залежить, по- перше, від спостережливості основних процедур діяльності органів влади, по-друге – від суворості санкцій за порушення.

Ефективності діяльності органів державного фінансового аудиту у країнах з розвиненою ринковою економікою сприяє їх диференціація, яка ґрунтується на діючій у цих країнах практиці розділу влади між законодавчими, виконавчими та судовими органами.

Організовані виконавчою владою та їй підзвітні, органи фінансового аудиту проводять внутрішній аудит діяльності її структур, допомагають більш ефективно організувати управління державними ресурсами. Наділені порівняно більш широкими повноваженнями контрольні органи при законодавчій владі (при парламенті, конгресі) або законодавчо виділені спеціальні органи незалежного державного фінансового аудиту (лічильні палати) проводять внутрішній (незалежний від виконавчої влади) аудит. Вони перевіряють будь-яку діяльність міністерств, у тому числі й військових. Майже в усіх країнах вони контролюють секретні фонди. Однак ці органи, як правило, мають лише опосередкований вплив на управління державними ресурсами.

Чітко дотримується принцип незалежності працівників контрольних органів від організацій, що перевіряються. Він забезпечується призначенням голови контрольного відомства на тривалий термін або навіть довічно (в Іспанії – на період у 9 років, в Австрії та Німеччині — на 12 років, у Бельгії та Швеції – на 6 років, у США – на 18 років, у Італії, Люксембурзі, Нідерландах та Португалії – довічно або до досягнення пенсійного віку), високими окладами працівників державного контролю, юридичною та матеріальною, незалежністю їх від уряду.

Отже, проведений огляд форм організації, підпорядкування, звітування, функцій, завдань та форм контрольних заходів органів державного фінансового аудиту окремих країн світу доводить необхідність та можливість достатньо швидкого реформування системи державного фінансового контролю в Україні і створення інституту державного фінансового аудиту.

  • [1] Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн / В.М. Шаповал. – К.: АртЕк; Вища шк., 1997. – 264 с; Шевчук В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою (Проблеми теорії, організації, методології): монографія / В.О.Шевчук. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1998. – С. 177.
  • [2] Соменков А. Право і облік / А.Соменков // Парламентський контроль. — 2001. – №2. – С. 38-39.
  • [3] Савченко Л.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні: монографія / Л.А. Савченко . – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – С.86.
  • [4] Дрозд І.К. Контроль економічних систем: монографія / І.К. Дрозд. – К.: Імекс-ЛТД, 2004. – 312 с.
  • [5] Родионова В.М Финансовый контроль: учебник / В.М. Родіонова,

    В.И. Шлейников. – М.: ИД ФБК – ПРЕСС, 2002. – 320 с.; Дрозд IX Контроль економічних систем: монографія / IX Дрозд. – К.: Імекс-ЛТД, 2004. – 312 с.

  • [6] Невмержицький Є.В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії: монографія / Є.В. Невмержицький. – К.: КНТ, 2008. – 368 с.
  • [7] Там само. — С. 358.
  • [8] Там само, – С. 359.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси