Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Узагальнення результатів внутрішнього аудитуЗАВЕРШЕННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ АУДИТУ...Узагальнення, розгляд та реалізація результатів ревізіїАУДИТ ВИТРАТ, ДОХОДІВ І ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВОформлення і реалізація результатів аудиту
ЗАВЕРШЕННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ АУДИТУ...ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ (ЗВІТ ПРО СУКУПНИЙ ДОХІД) ТА ПОРЯДОК...Зміст статей та методика складання звіту про фінансові результати...Зміст основних статей Звіту про фінансові результатиЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ (ЗВІТ ПРО СУКУПНИЙ ДОХІД) ПІДПРИЄМСТВА
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Державний фінансовий аудит
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ

Формування звіту за результатами державного фінансового аудиту

Процес державного фінансового аудиту вимагає адекватного документування. Вся документація, в якій фіксуються процес та результати державного фінансового аудиту, називається робочою документацією (іноді – Досьє аудиту). Форма і зміст робочих документів є питанням професійного судження державного аудитора. Суть робочих документів, їх зміст, форма, володіння та порядок зберігання викладені в MCA 230 "Документація".

Робоча документація – це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які здійснюються під час проведення державного фінансового аудиту.

Робоча документація не має визначеної форми, оскільки її призначення полягає не в оприлюдненні результатів аудиту, а в зручності збирання, групування та систематизації, отриманої в процесі державного фінансового аудиту інформації.

Робочі документи:

• слугують для забезпечення доказової підтримки аудиторських висновків;

• допомагають здійснювати нагляд за проведенням аудиту;

• дозволяють переглянути якість аудиту.

Умовно робоча документація поділяється на:

• робочу;

• підсумкову.

Під час державного фінансового аудиту аудитор повинен отримати достатні та відповідні аудиторські докази для того, щоб мати змогу сформулювати обгрунтовані висновки, на яких ґрунтуватиметься його думка.

Згідно з MCA 500 "Аудиторські докази" аудиторські докази – це інформація, отримана аудитором у процесі формування висновків, на

якій ґрунтується аудиторська думка. До аудиторських доказів належать:

• первинні документи;

• облікові записи, які є основою для складання фінансових звітів;

• будь-яка підтверджувальна інформація з інших джерел.

Аудиторські докази складаються з бухгалтерських даних, що були використані для підготовки фінансових звітів, включаючи журнали-ордери, головну книгу, комп'ютерні файли, документи, які безпосередньо містять бухгалтерські дані, наприклад, накладні рахунки, платіжні доручення, акти тощо, а також протоколи зборів акціонерів, ради директорів, накази та розпорядження управлінського персоналу, які стосуються фінансово-господарської діяльності, листування, письмові пояснення управлінського персоналу, меморандуми, складені аудиторами під час проведення опитування персоналу клієнта. Додаткова інформація, яку отримує аудитор, містить підтвердження третіми особами боргів (дебітори, кредитори), активів, що перебувають на відповідальному зберіганні (зберігані), листування з експертами, юристами, фізичну перевірку активів.

Аудиторські докази отримують у результаті проведення відповідного комплексу тестів контролю та процедур по суті. За деяких обставин докази можна отримати лише в результаті проведення процедур по суті.

Тести контролю — це тести, що проводяться з метою отримання аудиторських доказів щодо відповідності організації та ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Процедури по суті – це перевірки, виконані для отримання аудиторських доказів із метою виявлення суттєвих викривлень у фінансових звітах. Розрізняють два типи процедур по суті:

а) аналітичні процедури; .

б) докладна перевірка інформації про операції й залишки.

Відповідно до MCA 520 "Аналітичні процедури" аналітичні

процедури — це процедури, що передбачають аналіз важливих фінансових показників та тенденцій з подальшим вивченням відхилень та взаємозв'язків, які суперечать іншій інформації або мають відхилення від прогнозованих сум (рис. 5.1).

Тестування засобів контролю проводять для підтвердження оцінки ризику системи внутрішнього контролю, а процедури по суті – для перевірки тверджень, на основі яких підготовлено фінансову звітність.

За джерелами надходження докази поділяються на:

• внутрішні (отримані від особи, що перевіряється);

• зовнішні (отримані з інших джерел).

За характером розрізняють такі аудиторські докази:

• візуальні (результати огляду, спостереження);

• документальні (інформація, отримана з паперових, електронних та інших носіїв);

• усні (отримані при опитуваннях персоналу або у формі заяв керівництва).

Процес отримання аудиторських доказів

Рис. 5.1. Процес отримання аудиторських доказів

Отримавши аудиторські докази, аудитор повинен оцінити їх достатність та відповідність. Достатність та відповідність взаємозалежні й стосуються аудиторських доказів, отриманих у результаті проведення тестів контролю і процедур по суті.

Достатність – це критерій кількості аудиторських доказів.

Відповідність – це оцінка якості аудиторських доказів, їх доречності щодо конкретного твердження та достовірності.

MCA 500 "Аудиторські докази" встановлює такі процедури отримання доказів:

• перевірка, спостереження;

• запит і підтвердження;

• підрахунок і аналітичні процедури.

Тривалість виконання цих процедур залежатиме від часу, протягом якого будуть отримані аудиторські докази.

Перевірка складається з вивчення записів, документів або матеріальних активів. Ця процедура дає змогу отримати аудиторські докази різного ступеня достовірності залежно від їх характеру і джерела, а також від ефективності заходів внутрішнього контролю та їх обробки. Існує три основні категорії документальних аудиторських доказів (наведені в порядку зменшення ступеня довіри аудитора до них), які надають аудитору різний ступень достовірності:

• документальні аудиторські докази, які створені третіми сторонами та знаходяться у них;

• документальні аудиторські докази, які створені третіми сторонами та знаходяться в об'єкта аудиту;

• документальні аудиторські докази, які створені та утримуються об'єктом аудиту.

Спостереження передбачає проведення прямого візуального нагляду за процесом або процедурою, які виконують інші особи, наприклад, спостереження аудитора за здійсненням інвентаризації запасів персоналом об'єкта аудиту або виконання заходів контролю, що не залишають "аудиторського сліду". Однак аудитору слід враховувати, що в разі його відсутності працівники організації можуть працювати інакше.

Запит – це процес звернення за інформацією до обізнаних осіб усередині об'єкта аудиту або поза його межами. Запити можуть бути різними – від офіційних письмових запитів, адресованих третім сторонам, до неофіційних усних запитів, адресованих окремим працівникам. Відповіді на запити мають забезпечити аудитора інформацією, якою він раніше не володів, або яка підтверджує аудиторські докази.

Підтвердження передбачає отримання відповіді на запит про підтвердження інформації, яка міститься в облікових записах. Наприклад, аудитор зазвичай шукає безпосереднього підтвердження дебіторської заборгованості через контакт з дебіторами. Залежно від конкретних умов практично будь-яка ділова операція може бути підтверджена третьою стороною (наприклад, банк може підтвердити наявність депозитів, кредитів, незалежний реєстратор — серед акціонерів).

Підрахунок – це перевірка арифметичної точності сум у первинних документах та облікових записах або проведення незалежних підрахунків. Підрахунок може також передбачати повторення в цілому або частково процедур, використаних співробітниками організації, наприклад, перерахунок фізичної наявності запасів (контрольні підрахунки).

Аналітичні процедури передбачають аналіз важливих фінансових показників і тенденцій, а також подальше вивчення відхилень та взаємозв'язків, які суперечать іншій релевантній інформації або відрізняються від прогнозованих сум.

Отримавши аудиторські докази, державний аудитор повинен їх оцінити, а результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у підсумковій документації – звіті. При цьому необхідно враховувати, що згідно із світовою практикою аудиту поняття "аудиторський звіт" та "аудиторський висновок" не є тотожними. їх принципова відмінність полягає в тому, що в аудиторському висновку сформульована думка аудитора стосовно тих питань, що були визначені об'єктом аудиту.

Іноді аудиторський звіт може мати у своєму складі аудиторський висновок, в якому висвітлено думку державного аудитора щодо стану фінансово-господарської діяльності об'єкта (наприклад, якщо об'єктом аудиту обрано орган державного сектору економіки).

Аудиторський висновок – документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні.

На відміну від висновку аудиторський звіт – це документ, який складається керівником аудиторської групи у встановленому порядку за результатами державного фінансового аудиту, в якому визначено виявлені недоліки, а також оцінено їх вплив на діяльність об'єкта перевірки.

Згідно з MCA 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність" визначає існування двох видів аудиту, (залежно від визначеного порогу суттєвості та виявлених відхилень):

• безумовно позитивний;

• модифікований.

Модифікований висновок диференціюється на чотири:

• безумовно позитивний з пояснювальними параграфами;

• умовно-позитивний;

• негативний;

• відмова від висновку.

Вид аудиторського висновку є його теоретичною характеристикою, оскільки на самому висновку його вид не зазначається. При цьому необхідно враховувати, що на обрання його виду впливає встановлений аудитором рівень суттєвості.

Суттєвість (істотність, матеріальність, значущість) є одним з фундаментальних понять в аудиті. Міжнародна федерація бухгалтерів у MCA 320 "Суттєвість в аудиті" визначає поняття "суттєвість" таким чином: "Інформація вважається суттєвою, якщо її пропущення або перекручення можуть вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансової звітності. Суттєвість залежить від розміру статті або похибки, які оцінюються в конкретних умовах їх пропущення або перекривлення.

Суттєвість є основною якісною характеристикою, якою повинна володіти інформація для того, щоб бути корисною".

Аналогічним чином поняття суттєвості визначається в таких нормативно-правових документах України, як:

• ст. 3 Закону України "Про аудиторську діяльність";

• Лист Міністерства фінансів України "Про суттєвість у бухгалтерському обліку і звітності";

• П(С)БО 1 "Загальні вимоги до складання фінансової звітності".

Іншими словами, суттєвість — це характеристики облікової інформації, які визначають її здатність впливати на рішення користувачів фінансової звітності.

Порогом суттєвості називають абсолютну або відносну величину, яка є кількісною ознакою суттєвості облікової інформації.

Оцінка суттєвості є предметом професійного судження аудитора Допустимий граничний рівень суттєвості встановлюється аудитором

під час розробки загального плану з метою виявлення суттєвих (з кількісної точки зору) викривлень. Суттєвість може бути оцінена як за кількісними, так і за якісними ознаками.

Згідно з MCA та Концептуальної основи фінансової звітності, розробленої Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку:

• інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів;

• суттєвість залежить від величини суми статті або значущості помилки, які розглядаються за конкретних обставин пропуску або неправильного відображення;

• суттєвість створює поріг або межу відсічення, але вона не є первинною якісною характеристикою, яка обов'язково властива корисній інформації;

• суттєві недоліки – це недоліки у внутрішньому контролі, які мають суттєвий вплив на фінансові звіти;

• суттєве викривлення факту є тоді, коли інша інформація, не пов'язана з питаннями у перевірених фінансових звітах, неправильно викладається чи подається;

• суттєва суперечність є, коли певна інформація суперечить тій інформації, що міститься у перевірених фінансових звітах;

• суттєва суперечність може породжувати сумнів щодо аудиторських висновків, зроблених аудитором згідно з аудиторськими доказами, одержаними раніше, а також, можливо, щодо підстави для формування думки аудитора про фінансові звіти.

Аудиторський звіт – офіційний документ, що містить результати проведеного держаного фінансового аудиту, а також висновки, пропозиції і рекомендації щодо усунення існуючих фактів неефективного використання бюджетних коштів, а також поліпшення управління даними коштами.

Аудиторський звіт:

• дозволяє повідомити про результати державного фінансового аудиту посадовим особам усіх рівнів влади;

• сприяє тому, що результати аудиту стають більш зрозумілими та переконливими;

• забезпечує можливість прилюдного обговорення результатів аудиту;

• сприяє подальшому дослідженню діяльності об'єктів державного фінансового аудиту.

На сучасному етапі становлення державного фінансового аудиту за його результатами складається аудиторський звіт, який повинен відповідати стандарту його складання.

Стандарт складання звіту – це загальні правила і порядок складання та написання документа з вказівкою його складових частин, їх наповнення та послідовності викладу. Свій стандарт має Рахункова палата, 9 стандартів державного фінансового контролю має ДКРС (в т.ч. стандарт 4 "Документування результатів та формування матеріалів контрольних заходів, порядок ос опрацювання і використання").

Складання звіту є заключним етапом державного фінансового аудиту. Цей етап аудиту не менш важливий, ніж інші етапи, оскільки саме в процесі складання звіту узагальнюється вся попередньо проведена робота.

Зміст звіту – це перелік усіх розділів та підрозділів, що входять до нього, із зазначенням номера сторінки, з якої вони починаються. Отже, у звіті викладаються результати дослідження.

Звіт повинен містити такі умовні структурні складові:

• вступна частина;

• основна частина;

• заключна частина;

• додатки.

Складаючи звіт за результатами державного фінансового аудиту, аудитор повинен дотримуватись загальновизнаних вимог щодо його складання, які стосуються:

• змісту: звіт повинен відбивати процес аудиту, відображати критерії, стан, причини, ефект/наслідки, висновки, а також мати чіткі рекомендації;

• структури – бути логічно побудованим і збалансованим за стилем;

• мови – бути простим, зрозумілим, доступним, стислим, вільним від невизначеності або двозначності, грамотним й логічним;

• форми – бути переконливим, об'єктивним, своєчасним та конструктивним.

Так, зміст Звіту повинен відповідати програмі аудиту, містити найбільш вагомі результати аудиту, які підтверджуються достатніми і обгрунтованими доказами.

Найбільш прийнятний обсяг Звіту – 30-50 сторінок. Обсяг його основних структурних складових у процентному співвідношенні, як правило, повинен складати: вступна частина – 10-15 загального обсягу Звіту; основна частина — 70-80, заключна частина – 10-15% відповідно.

Матеріали Звіту викладаються у логічній послідовності, заголовки розділів та підрозділів мають бути чіткими і зрозумілими.

При використанні у Звіті інформації, не встановленої безпосередньо під час проведення аудиту та не зафіксованої у робочій документації, в обов'язковому порядку необхідне посилання на джерела її отримання.

У Звіті також застосовується наочний матеріал: графіки, діаграми, таблиці. Окремим питанням до Звіту необхідно включати результати аудиту та оцінку стану внутрішнього контролю об'єкта аудиту.

Якщо виявлена проблема, що стосується тих чи інших обставин не може бути досліджена під час проведення даного аудиту, слід її позначити як таку, що має бути досліджена, з наданням пропозиції про додаткове включення відповідної теми до плану роботи контролюючого органу.

Отже, матеріали Звіту мають бути:

обгрунтованими – матеріали, викладені у Звіті, повинні підкріплюватися дослідженнями та опрацьовуватися за допомогою наукових методів.

Проблеми, які досліджуються у ході проведення аудиту, потребують з'ясування причин їх виникнення, систематизації, визначення характеру та наслідків, до яких можуть призвести ті чи інші невирішені питання. Необхідно наголошувати на соціальному аспекті проблеми;

об'єктивними – дослідження викладаються неупереджено та аргументовано;

зіставними – дані Звіту необхідно подавати у вигляді, що надає можливість проводити зіставлення;

конкретними – встановлені порушення, викладені у матеріалах Звіту, повинні мати чітку прив'язку до конкретної проблеми, посилання на норми чинного законодавства, має бути встановлений характер порушень, його класифікація та кількісні виміри.

Якщо загальні вимоги стосуються державного фінансового аудиту в цілому і цих вимог повинен дотримуватись державний аудитор, то для окремих напрямів аудиту є специфічні рекомендації та вимоги. Так, оформлюючи результати аудиту ефективності бюджетної програми, аудитор враховує наступні рекомендації.

При проведенні аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетних установ у звіті має міститися оцінка достовірності фінансової звітності бюджетної установи.

До висновків, що є складовою аудиторського звіту, включаються лише ті недоліки і порушення, які були виявлені – державним аудитором, але залишилися не усунутими (не відшкодованими) в поданій відповідним органам річній фінансовій звітності.

Звіт за результатами державного фінансового аудиту має бути написаний у такий спосіб, який відповідає специфіці організацій, для яких він призначений.

Аудиторський звіт викладається в довільній формі, але має виключати можливість двоякого трактування положень дослідження і містити тільки ту інформацію, яка отримана з компетентних джерел, є об'єктивною та конструктивною, забезпечена надійними та достовірними фактами аудиторського дослідження.

Типовий аудиторський звіт має таку структуру:

1. Резюме.

2. Вступ (фонова інформація; причини проведення аудиту).

3. Структура аудиту.

4. Опис досліджуваної бюджетної програми.

5. Результати аудиту.

6. Висновки аудиту.

7. Рекомендації.

В. Додатки.

"Резюме" – короткий зміст проведених досліджень з описом найважливіших моментів (мети, методів, результатів, основних висновків дослідження і внесених пропозицій), який призначено для тих, хто не має часу для вивчення всього звіту, але повинен зосередитись на найважливіших його аспектах.

"Вступ" може вміщувати посилання на попередні ревізійні дії або аудити і причини проведення поточного аудиту. Якщо аудит ефективності управління бюджетними коштами проводиться вперше, до вступу може бути включено короткий виклад концепції аудиту ефективності використання бюджетних коштів.

Мета розділу "Структура аудиту" – відобразити організацію та поетапне здійснення роботи ревізорів для визначення підстав написання ними своїх висновків і результатів у звіті. Цей розділ має бути коротким і надавати найважливішу інформацію. У ньому необхідно зосередити увагу на масштабності досліджень і методах збирання даних.

В "Описі" об'єкта аудиту повинна надаватися інформація щодо мети і напрямів впровадження бюджетної програми, її учасників, запланованих і досягнутих результатів. Дається оцінка рівня досягнення запланованих показників та описуються проблеми, внаслідок яких не виконано намічені цілі. Опис повинен бути недовгим, зрозумілим та доступним для користувачів.

У розділі "Результати" викладається процес дослідження з підтвердження проблем та гіпотез аудиту.

У розділі "Висновки" викладаються висновки дослідження. При цьому висновки, необхідні для включення до звіту, визначаються групою учасників дослідження. Для більшої доказовості висновків можна використовувати додатки аби навести детальні описи і факти.

Якщо висновки сформульовано нечітко або вони не базуються на фактах, користувачі можуть їх не сприйняти і не зрозуміти внесених пропозицій.

У розділі "Рекомендації" зазначаються пропозиції, реалізація яких є необхідною умовою для якісних змін в управлінні державними ресурсами. Ці пропозиції повинні грунтуватися на фактах та висновках аудиту. По можливості розділ з рекомендаціями повинен мати таку саму структуру, як і розділ, де викладено висновки.

Рекомендації повинні:

• грунтуватися на результатах роботи, фактах, висновках;

• зосереджувати увагу на тому, що треба змінити;

• залишити на розсуд об'єкта аудиту способи проведення змін;

• бути достатньо детальними і реальними, щоб їх можливо було впровадити.

Проект аудиторського звіту передається для обговорення зацікавленим сторонам. Не виключено, що оцінка стану виконання програми може стати предметом дискусії, за підсумками якої конструктивні зауваження об'єкта аудиту мають бути враховані. Результати обговорення проекту звіту оформляються протоколом.

Узгоджений звіт про результати проведеного аудиту підписується керівником групи учасників дослідження і передається для прийняття рішення щодо його опублікування керівництву контролюючого органу чи регіонального управління.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси