Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Загальне поняття про мовленнєве спілкуванняОсновні форми мовленнєвого спілкуванняНаціонально-культурна специфіка мовленнєвого спілкуванняЕтнічні відмінності у мовленнєвому спілкуванніОсобливості усного ділового спілкування. Мовленнєвий етикет
ПСИХОЛОГІЧНА ПРИРОДА СПІЛКУВАННЯПрирода спілкуванняДо нових засад спілкування з ПриродоюОсобливості спілкування дошкільникаМануальне спілкування
 
Головна arrow Документознавство arrow Ділове спілкування: усна і писемна форми
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Передмова

Заговори, щоб я тебе побачив.

Сократ

Сьогодні для українського суспільства все ще залишається актуальною проблема культури ділового мовлення. Це стосується як писемної, так і усної її форм, адже, на жаль, частина наших співвітчизників ще й досі не сприймають помилки в оформленні документів, в усних виступах як "пляму на службовому мундирі", спримітизовано вважаючи, що головне не "форма", а "зміст". Для іншої групи мовців досі не подоланим залишається мовний бар'єр, значною мірою спричинений внутрішнім страхом сказати щось неправильно під час усного висловлення в офіційному спілкуванні, браком навичок публічних виступів, відсутністю елементарних знань з основ комунікації. Попри наявність Державної уніфікованої системи документації, на практиці часто спостерігається цілком вільне поводження укладачів документів із правилами оформлення реквізитів ділових паперів, що, відповідно, порушує загальноприйняті норми й негативно впливає на діловий імідж установи й конкретної особи, причетної до укладання документа.

То ж очевидно, що на часі потреба в посібнику, що уможливить ознайомлення читача з природою спілкування, його основними структурними компонентами й формами, провідними принципами риторики, правилами оформлення ділових паперів тощо. Учені зазначають: "Байдуже ставлення до мовлення, як писемного, так і усного, призводить до так званих девіацій (відхилень) у мовленні, комунікативних невдач"[1]. Уникнути таких невдач, озброїти студентів знаннями й покликаний цей навчальний посібник. До його складу увійшли 10 розділів з підрозділами, що містять теоретичний і практичний матеріал з основ комунікативної лінгвістики, риторики, культури мовлення, діловодства.

Автори посібника сподіваються, що він стане в нагоді не лише студентам, а й усім, хто прагне навчитися краще працювати з документами, удосконалити навички усного й писемного ділового мовлення.

Загальне поняття про мовленнєве спілкування

Природа спілкування

1.1. Загальне поняття про мовленнєве спілкування

1.2. Функції спілкування

1.3. Моделі спілкування

1.4. Спілкування як діяльність. Типи спілкування

1.5. Спілкування як взаємодія

1.6. Спілкування як обмін інформацією

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ

Декодування інформації (декодифікоція) – переведення адресантом змісту отриманого мовного повідомлення у звичні особистісні смисли.

Дискурс – тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву, відбувається в межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників.

Зворотний зв'язок – реакція адресата на отримане повідомлення.

Інтенція комунікативна (задум комунікативний) – комунікативний намір адресанта (осмислений чи інтуїтивний), який визначає внутрішню програму мовлення і спосіб її втілення.

Інтеракція мовлення – взаємодія комунікантів у процесі спілкування з використанням засобів мовного коду.

Канал комунікації – шлях фізичного передавання повідомлення від адресанта й адресата; засоби, за допомогою яких передається повідомлення.

Кодування інформації (кодифікація) – втілення задуму (інтенції) адресанта в засоби конкретної мови відповідно до законів її функціонування; перехід від особистісних смислів адресанта до їх утілення в загальноприйняті значення одиниць мовного коду.

Комунікакти – особи, які беруть участь у спілкуванні.

Комунікативна мета – запланований мовцем результат, на отримання якого скерована комунікативна діяльність.

Комунікативний акт – інтеракція, процес, який відбувається в певному місці на перетині осей простору й часу між адресантом і адресатом, результатом якого є дискурс.

Комунікативний код – мова або її різновиди (діалект, сленг, стиль) та немовні засоби, які використовують учасники комунікативного акту.

Комунікативний намір – тактичний хід, що є практичним засобом досягнення відповідної комунікативної мети.

Комунікація – смисловий та ідеально-змістовий аспект соціальної взаємодії; обмін інформацією в різноманітних процесах спілкування.

Модель комунікації – схема, що відтворює основні елементи та функціональні характеристики процесу комунікації.

Перцепція – сприйняття інформації, одержаної в результаті взаємодії комунікантів.

Повідомлення – інформація, призначена для передавання адресатові, втілена в конкретні коди.

Спілкування – сукупність зв'язків і взаємодій людей, суспільств, суб'єктів, у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками та результатами діяльності.

Трансакція мовленнєва – сукупність усіх типів мовленнєвої взаємодії в дискурсі.

Функції спілкування – найважливіші способи використання міжособистісні інтеграції в суспільстві.

  • [1] Левченко, О. П. Науковий стиль: культура мовлення: навч. посібник / О. П. Левченко. – Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2012.– С. 5.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси