Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Перешкоди у спілкуванні. Рівні ділового спілкуванняОсобливості ділового спілкування в КитаїОцінка ділових і особистих якостейБізнес як сфера ділового спілкуванняПравила ділового спілкування між філією (відділенням) банку і...Риси особистості, що впливають на ефективність спілкуванняРівні ділового спілкуванняНеобхідно вирішити ділове питанняДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ ТА ФОРМИ ОБГОВОРЕННЯ ДІЛОВИХ ПРОБЛЕМКУЛЬТУРА УСНОГО ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ
 
Головна arrow Документознавство arrow Ділове спілкування: усна і писемна форми
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особа як суб'єкт і головна мета спілкування. Якості особистості, необхідні для ефективного спілкування. Роль самооцінки в діловому спілкуванні

Особі як суб'єкту спілкування притаманна комунікативно-мовленнєва активність. Поняття "комунікативно-мовленнєва активність" – властивість людини, її діяльнісний стан, що характеризується прагненням до різноманітної мовленнєвої діяльності на рівні тих комунікативних можливостей, до яких вона готова 8 аспекті володіння мовою. У комунікативно-мовленнєвій активності проявляються вольові зусилля особистості, водночас це її внутрішня готовність діяти оптимально у конкретній комунікативно-мовленнєвій ситуації.

Виділяють такі різновиди комунікативно-мовленнєвої активності:

а) залежно від вольових зусиль особистості:

• потенційна;

• реалізована;

б) залежно від характеру виконуваної діяльності:

• репродуктивна;

• реконструктивна;

• творча;

в) залежно від стійкості прояву:

• ситуативна;

• інтегральна.

Потенційна активність зовні сприймається як пасивність. Активність і пасивність становлять протилежність, що існує в єдності. Пасивність виступає моментом активності й обов'язкового ставлення когось і до чогось предметного. Пасивним може виступати раніше активне і, навпаки, активне може перейти у відносно пасивне. Для реалізації комунікативно- мовленнєвої активності необхідна наявність пасивності в тому плані, що щось повинно залишатись (сприйматися, мислитися) незмінним як основа зміни. Потенційній комунікативно-мовленнєвій активності співзвучний закон ритму спілкування, який передбачає необхідну "норму" мовчання в щоденному спілкуванні. Реалізована комунікативно-мовленнєва активність особистості постійно породжує сама з себе нові потенційні види активності.

Кожен різновид комунікативно-мовленнєвої активності поділяється за рівнями та за ступенем вияву: висока, середня, низька (наприклад, висока потенційна, але низька реалізована комунікативно-мовленнєва активність; висока репродуктивна, але низька творча).

Для характеристики видів комунікативно-мовленнєвої активності слід враховувати ще такі аспекти:

• результативний, тобто ті реальні досягнення, які є результатом певної мовленнєвої активності;

• динамічний, який дає формальну характеристику виконуваної людиною діяльності за такими її якостями: легкість пробудження комунікативно-мовленнєвої активності, інтенсивність, тривалість, розподіл у часі.

Комунікативно-мовленнєва активність вимагає від особи як суб'єкта спілкування щоденної роботи над собою, над своїм умінням бути в міру активним, не пригнічуючи активності своїх співрозмовників, опонентів.

СПІЛКУВАННЯ ЯК СПРИЙНЯТТЯ людьми один одного Процес сприйняття однією людиною іншої виступає як обов'язковий компонент спілкування і складає те, що називають перцепцією. Людина вступає в спілкування завжди як особа, вона також сприймається й іншою людиною – партнером по спілкуванню також, як особа. На основі зовнішнього вияву поведінки ми, за С. Рубинштейном, наче "читаємо" іншу людину, розшифровуємо значення її зовнішніх даних. Враження, які виникають при цьому, відіграють важливу регулятивну роль у процесі спілкування. По-перше, тому, що пізнаючи іншого, формується сам індивід. По-друге, тому, що від рівня точності "прочитання" іншої людини залежить успіх організації з ним узгоджених дій.

Отже, в процесі спілкування беруть участь щонайменше дві особи, й кожна з них є активним суб'єктом. Порівняння себе з іншим здійснюється з двох боків: кожен партнер уподібнює себе іншому. Отже, під час побудови стратегії взаємодії кожному доводиться враховувати не тільки потреби, мотиви, установки іншого, але й те, як цей інший розуміє мої потреби, мотиви, установки. Усе це приводить до того, що аналіз усвідомлення себе через інше включає два аспекти: ідентифікацію й рефлексію.

Одним з найпростіших способів розуміння іншої людини є уподібнення себе їй – ідентифікація. Це не єдиний спосіб, але в реальних ситуаціях взаємодії люди користуються таким прикладом, коли припущення про внутрішній стан партнера будується на основі спроби поставити себе на його місце.

Установлений тісний зв'язок між ідентифікацією й іншим, близьким за змістом явищем – емпатією. Емпатія також визначається як особливий спосіб сприйняття іншої людини. Тільки тут маємо на увазі не раціональне осмислення проблем іншої людини, як при взаєморозумінні, а прагнення емоційно відгукнутися на його проблеми.

Процес розуміння один одного "ускладнюється" явищем рефлексії, тобто усвідомленням індивіда, що діє, того, як його сприймає партнер. Це вже не просто знання або розуміння іншого, а знання того, як інший розуміє мене, своєрідно подвоєний процес віддзеркалення один одного, глибоке, послідовне взаємовідбиття, змістом якого є відтворення внутрішнього світу партнера, причому в цьому внутрішньому світі, у свою чергу, відбивається внутрішній світ кожного партнера.

У психології вплив – це процес і результат зміни індивідом поведінки іншої людини Сії установок, уявлень, думок, оцінок) під час взаємодії з нею.

Тим, хто прагне до високої культури ділового спілкування, бажано знати, яка інформація посилює вплив на інших людей, а яка, навпаки, зменшує його. Неадекватна самооцінка обов'язково проявляється під час ділового спілкування. Якщо самооцінка завищена, з таким колегою дуже важко домовитися, він завжди буде незадоволеним оцінкою своєї діяльності. Якщо ж самооцінка знижена, клієнти навряд чи будуть довіряти такому працівникові. Адже відомо, що того, хто не поважає себе, не поважають також інші люди. Кожен учасник спілкування має знати собі ціну й не принижувати своїх здібностей, талантів чи здобутків.

Небажано говорити

Праце сказати

Я – маленька людина

Я – ще молодий спеціаліст

У мене не виходить

Мені слід детальніше розібратися в цьому

У мене мало досвіду

Я не хочу забирати у вас час

Мені б хотілося обговорити з вами це питання

Отже, адекватна самооцінка – запорука порозуміння у спілкуванні.

Компетентне використання людиною різних видів психологічного впливу в діловому спілкуванні є важливим складником її культури. Саме правильний добір засобів і механізмів впливу сприяє досягненню оптимального результату, взаємодії, розвитку особистості, формуванню в неї високих моральних якостей, реалізації її творчих здібностей і можливостей самовдосконалення.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси