Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Зміст та побудова захисної промовиПромова, виступПідготовка до публічного виступу як умова його результативності
Промови з певної нагодиМетоди подачі матеріалу в промовіПРОМОВА АДВОКАТА-ЗАХИСНИКА У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Принципи і послідовність розроблення інвестиційної стратегії...Створення та розроблення нових концепцій і теорій у соціальній...ПРАКТИКА РОЗРОБЛЕННЯ БІЗНЕС-ПЛАНІВ
 
Головна arrow Документознавство arrow Ділове спілкування: усна і писемна форми
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Підготовка виступу, промови. Способи їхньої побудови

Підготовка промови

Культура мислення оратора – це інтелектуальна база, рівень якої визначає якість ораторської діяльності в цілому і з погляду змісту зокрема.

Під час підготовки кожного конкретного публічного виступу культура мислення оратора виявляється в умінні оратора розробити концепцію своєї промови. Термін "концепція" (від лат. conceptio – сприйняття) широко відомий у різних сферах наукового мовлення. З ним пов'язано кілька значень:

• основна думка, ідея твору, вчення;

• система пов'язаних між собою і таких, що випливають один з одного,

поглядів на те чи інше явище;

• спосіб розгляду чи розуміння чого-небудь;

• загальний задум (художника, поета, ученого);

• програма дій.

У риториці концепція – це сукупність знань про предмет промови, виражена в стислій, чіткій, послідовно розгорнутій формі. Розроблення концепції – не одноразовий акт. Для цього необхідна система послідовних інтелектуальних дій. При цьому логіка оволодіння темою, проблемою передбачає поетапність – сувору послідовність кроків у створенні концепції.

Навіть невеликий за обсягом виступ, щоб він був по-справжньому якісним, ефективним, вимагає розроблення концепції. Ця діяльність пов'язана з такими мисленнєвими операціями, як усвідомлення й формулювання мети, завдань, виокремлення різних аспектів у розвитку теми, виділення головного й другорядного, встановлення системних зв'язків між поняттями й іншими складовими предмета промови. Проте починати необхідно з визначення предмета промови, теми, основної проблеми.

Предметом промови може бути людина, книга, подія, певний процес, явище природи, група осіб, ідея, афоризм тощо. Предмет промови – це певна цілісна частина навколишнього світу, якій присвячений мовленнєвий твір. Предмет промови може бути матеріальним або ідеальним.

Тема – це предмет, відображений у певному ракурсі, який став змістом промови; розвиток теми дає бачення предмета під певним кутом зору – відповідно до мети й завдань, визначених промовцем. Тема – це головне, про що йдеться у висловлюванні, це матеріал, дібраний і зорганізований із урахуванням комунікативної налаштованості й умов ораторської діяльності. До теми промови висуваються такі вимоги:

• повинна бути цікавою для оратора;

• має відповідати віковим, професійним, освітнім і соціальним особливостям аудитори;

• повинна бути актуальною і корисною не тільки для оратора, а передусім для слухачів.

Проблема – мисленнєве завдання, яке визначає собі автор промови і яке певним чином виконує. Проблема може бути настільки пов'язаною з темою, що складно їх розмежувати, і тоді краще говорити про проблемну тему – темою стає сама проблема.

Зрозумілий і доступний виклад теми, проблеми, їх коректне висвітлення в ораторській промові безпосередньо пов'язані з правильним розробленням концепції, оскільки вона є основою думки-промови оратора.

Послідовність кроків у розробленні концепції

1. Пошуки свого бачення предмета й теми промови.

Людині слід говорити лише про те, у чому вона достатньо компетентна. "Свій" погляд на речі, сама наявність такого погляду – одне з найважливіших підтверджень компетентності оратора. Визначаючи своє розуміння теми, необхідно уявити її якомога ширше, побачити всі її аспекти, усі складові. "Під час підготовки деяких тем, – радить Д. Карнегі,– рекомендується дещо прочитати, з'ясувати, що думали й говорили інші з цього ж питання. Але не починайте читати, перш ніж ви не вичерпаєте власних думок. Це дуже важливо".

2. Аналіз теми – вибір проблеми для вивчення теми.

У промові не варто й не слід розглядати надто широке коло питань. Необхідно окреслити межі виступу, визначивши певну проблему (рідше – кілька проблем) для обговорення. На цьому етапі починають формуватися концептуальні орієнтири. Відповідно до них систематизуються наявні за темою знання й матеріали: факти, докази, статистичні дані. У результаті цих розумових операцій формулюються окремі пункти, тези й роздуми майбутньої промови.

3. Дослідження проблеми крізь призму наявного чужого досвіду, її вивчення, "присвоєння" накопичених у літературі знань, пов'язаних з визначеною проблемою.

Цей етап розроблення концепції актуальний тоді, коли проаналізована тема й окреслена проблема дослідження. Лише за таких умов подальші пошуки ідей, аргументів і фактів відбуваються в одному чітко визначеному напрямі. Це обмежує "знаходження матеріалу", те коло джерел і спеціальної літератури, за допомогою яких оратор опановує тему. Так заощаджується час, відкидається зайве, другорядне й забезпечується більш раціональна організація розумової праці.

4. Критичне осмислення чужого досвіду, пропускання його крізь призму свого розуміння й навпаки; аналіз і синтез "чужого" і "свого" – формування позиції.

Останній етап передбачає не просто поповнення знань за темою, але й їх розширення й поглиблення шляхом осмислення усього прочитаного. Це вимагає коригування, внесення нових деталей, усунення певних компонентів у початковому концептуальному варіанті. Відбувається процес узагальнення й критичного аналізу власного первинного й вивченого чужого досвіду, що веде до формування позиції. На цьому етапі чітко оформлюється головна ідея, що об'єднує всі складові промови в композиційне ціле,– текст.

Таким чином, концептуальний закон риторики вчить систематизувати знання, матеріали, усебічно аналізувати тему, визначати й розв'язувати певну проблему, формувати власну позицію – грамотно будувати концепцію всієї промови. Таке уміння – запорука й фундамент ораторської діяльності, комунікативного успіху.

Для чіткого й лаконічного формулювання концепції доцільна тезова форма. Формулювання тез подумки (а краще – запис) свідчать про те, що концепція розроблена. Наступний етап ораторської діяльності в її докомунікативній фазі (до зустрічі із слухачами) полягає в розвитку, збагаченні тез, обґрунтуванні концептуальних установок, доборі й організації матеріалів промови.

Розроблення концепції й подальша робота над змістом, а також формою й структурою промови обов'язково повинні бути пов'язані зі стратегією й тактикою промови: без цього концепція "не працює". Створюючи концепцію, оратор повинен постійно пам'ятати основний напрям своєї промови, її "надзавдання" (стратегічний закон риторики).

Не менш важливо правильно побудувати тактику виступу: вона передбачає найбільш ефективні за наявних умов прийоми й способи аргументації, що допомагають виконати "надзавдання" (тактичний закон риторики).

Культура мислення, уміння розробити концепцію промови з урахуванням її стратегії й тактики допомагають оратору опанувати тему виступу, визначати й розв'язувати актуальні для слухачів проблеми. Усе це сприяє раціональній доаудиторній підготовці оратора, передбачає запланований вплив на аудиторію.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси