Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ. МОВНІ НОРМИОфіційно-діловий стиль як функціональний різновид сучасної...ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ
Особливості офіційно-ділового стилю документівОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ. МОВНІ НОРМИОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ
Особливості офіційно-ділового стилю документівОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ. МОВНІ НОРМИОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ
Словники у професійному мовленні. типи словників. Роль словників у...КУЛЬТУРА УСНОГО ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯМова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
Комунікативні цікавинкиКомунікативні цікавинкиКомунікативні цікавинки
 
Головна arrow Документознавство arrow Ділове спілкування: усна і писемна форми
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Мовні особливості офіційно-ділового стилю

Мовлення в межах офіційно-ділового стилю не є однорідним. Діловому спілкуванню притаманні офіційний характер, адресність, тематична обмеженість і повторюваність.

Обов'язковою умовою письмового варіанта офіційно-ділового мовлення є нейтральний стиль побудови тексту, точність, ясність, лаконічність, стислість, послідовність, структурованість, наявність стандартних мовних зворотів, використання усіх необхідних реквізитів і правильне їх оформлення. Також для ділової документації є характерними такі мовні особливості:

1) основна частина тексту – загальновживана лексика (основа, право, свобода, розділити, пояснювальний);

2) широко вживається суспільно-політична й адміністративно-канцелярська термінологія (вищезазначений, пред'явник, регламентація дій, конституційні права);

3) використовується специфічна фразеологія (порушити питання, взяти до уваги, довести до відома);

4) слова вживаються у прямому значенні, що полегшує однозначне розуміння тексту;

5) висока частота вживання іменників, у тому числі віддієслівних (актуальність, важливість, значення, виконання, розділ);

6) використання безособових (завдання виконано; план розроблено) та інфінітивних (заслухати, розробити) форм дієслова;

7) мінімальна кількість прикметників, з-поміж наявних майже всі відносні, що входять до стійких словосполучень (грошова одиниця, споживчий кошик);

8) найчастіше вживаються прості поширені речення, ускладнені дієприслівниковими й дієприкметниковими зворотами, однорідними членами речення (Позивач Іванченко І.І, оскаржив судове рішення, ухвалене на користь відповідача Петренка Π. П., у справі про порушення умов контракту). Вживаються також складні речення із сурядним і підрядним зв'язком (Іванченко стверджує, що суд першої інстанції помилився, ухваливши, що Петренко виконав матеріальні умови контракту на поставку пакувальних ящиків).

Однак писемне ділове мовлення є вторинним відносно усного й виникло пізніше. Усне мовлення має як монологічний варіант, так і діалогічний, у той час як документи представляють переважно монологічне мовлення. Усне спілкування в професійній і діловій галузях реалізується у вигляді публічних та приватних бесід, розмов, виступів офіційних осіб тощо.

Синоніми в текстах офіційно-ділового стилю

Синоніми в офіційно-діловому стилі, якому притаманне прагнення до граничної точності вислову (щоб уникнути неправильного тлумачення), використовуються обмежено, бо вони майже завжди вносять у мовлення зміни відтінків значення. Наприклад: Процедура приватизації державних підприємств включає такі основні елементи: визначення підприємств або їх часток (акцій, паїв), що продаються громадянам України за приватизаційні сертифікати, а також часток (акцій, паїв), що продаються членам трудових колективів за номінальною вартістю (Концепція роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду). Тут синоніми використані для пояснення й деталізації.

Явище синонімії означає наявність у мові близьких, але не тотожних способів висловлення, покликаних якнайточніше відтворювати думку. Незнання синонімічних можливостей мови може призвести до появи помилок в усіх стилях мови – і в офіційно-діловому також.

Слід розрізняти вживання лексичних синонімів:

Наприклад, суспільнийгромадський.

Прикметник суспільний утворений від іменника суспільство (соціально-економічна формація). Він стосується понять класової диференціації, виробництва, соціальних формацій, суспільного ладу. Наприклад, суспільний: лад, продукт, клас; формація, наука, свідомість, праця, система; становище, виробництво, буття та ін.

Громадський – "не державний", "не службовий", "добровільний", такий що стосується всього населення або якогось колективу, громади. Наприклад, громадський: обов'язок, осуд, порядок, діяч; організація, робота, справа; завдання, харчування та ін.

Ящикскринькашухляда.

Ящик – це "самостійний предмет" для зберігання й перевезення інших предметів; шухляда – це частина іншого предмета: висувний ящик, що ε складовою частиною шафи, стола, буфета та ін.; скринька – це ящик з отвором (поштова скринька, скринька для скарг та ін.).

Щоб безпомилково розрізняти такі слова, як квитокбілет, об'ємобсяг, слід звернути увагу на мовні традиції. Так, слово квиток уживається в таких словосполученнях: проїзний квиток, театральний квиток, залізничний квиток, профспілковий квиток та ін. Слово білет також закріплене за чітко визначеним (проте вужчим) колом словосполучень: кредитний білет, банківський білет, екзаменаційний білет. Слово об'єм уживається лише за наявності виміру в кубічних одиницях (об'єм цистерни 25 м3), в усіх інших випадках – обсяг (обсяг капіталовкладень, обсяг робіт, обсяг книги в друкованих аркушах, обсяг знань, інформації та ін.).

Крім лексичних, для офіційно-ділового мовлення характерні абсолютні, морфологічні та синтаксичні синоніми.

Наприклад, абсолютні синоніми, що не відрізняються ні значенням, ні відмінком і можуть бути взаємозамінними незалежно від контексту: алфавітабетка, майданплоща, процентвідсоток, мовознавстволінгвістика.

Слід пам'ятати, що у професійній сфері навіть абсолютні синоніми, запозичений і власне український, не завжди є взаємозамінними, наприклад: баланс, рівновага тіла, але тільки річний баланс; фон, тло неба, але тільки радіаційний фон; центральна площа, майдан, але тільки площа трикутника.

Добираючи варіант слова, слід надавати перевагу українським відповідникам: адекватнийрівний, відповідний, однаковий; апелювати – звертатися; інцидентвипадок, пригода; пріоритетперевага, першість, переважне право; рентабельнийвигідний, доцільний, прибутковий.[1]

Явище синонімії властиве не лише лексиці, виділяють також морфологічні та синтаксичні синоніми.

Серед морфологічних синонімів у діловому мовленні використовуються паралельні форми давального відмінка однини іменників чоловічого роду 2-ї відміни: директорудиректорові, панупанові, Василеві СтепановичуВасилю Степановичу, добродієві Панасенку О. О.добродію Панасенкові О. О., а також паралельні форми числівників: п'ятип'ятьох, сьомасімома, сімдесяти шестисімдесятьом шістьом, шістьмастами вісімдесятьма дев'ятьмашістьмастами вісімдесятьома девятьома (кількісних); у дві тисячі чотирнадцятому роціу дві тисячі чотирнадцятім році (порядкових) тощо.

Синтаксичні синоніми досить часто вживаються в офіційно-діловому стилі, зокрема серед розщеплених присудків: повідомитидовести до відома, змагатисяпроводити змагання, допомогтинадати допомогу тощо, а також: у зв'язку з хворобоючерез хворобу, підписана працівником заявазаява, підписана працівником, відповідно до наказузгідно з наказом.

Отже, обмежене використання синонімів в офіційно-діловому стилі зумовлене тим, що ці слова майже завжди вносять у мовлення нові відтінки значення. У деяких текстах дипломатичного підстилю за допомогою синонімів створюється урочистість мовлення, підкреслена значущість документа. Це знаходить своє вираження, зокрема, в тому, що в дипломатичному підстилі офіційно-ділового стилю на позначення певних понять дипломатії традиційно використовуються запозичення, незважаючи на існування національних еквівалентів. Наприклад, якщо в інших стилях мови вживають термін вступ, то в дипломатичному мовленні це поняття позначається терміном преамбула; попередній, тимчасовийпрелімінарний (у міжнародному праві попередня угода, за якою сторони, що перебувають у стані війни, визначають основні положення майбутнього мирного договору); затвердженняратифікація; дійсний, справжній – автентичний та ін. Між такими функціональними термінами і загальновживаними словами встановлюються своєрідні синонімічні відношення, вони стають компонентами синонімічного ряду.

Пароніми в текстах офіційно-ділового стилю

Пароніми – це слова, що мають схоже звучання, але різне значення й написання. Вони можуть бути настільки схожими, що їх легко сплутати, якщо вони нечітко вимовлені (адресат – адресант, емігрант – іммігрант), або ж мати схожу частину, найчастіше – корінь (професійний – професіональний, інформативний – інформаційний). Саме ця близькість, незначна звукова відмінність у мовленні спричиняє труднощі у засвоєнні і призводить до помилок. У більш широкому значенні до паронімів зараховують не тільки ті слова, які мають подібне звучання, але й такі, що не дуже схожі за звучанням, але через подібність значення теж часто вживаються в неправильному значенні (вирізнятисявідрізнятися, ознайомитипознайомити).

Пароніми вживаються в усіх стилях мовлення, однак у науковому й офіційно-діловому стилях помилкове використання таких слів може призводити до неправильного розуміння, помилок під час виробничого процесу й передачі інформації (виробнича ділянка замість виробнича дільниця). Тому ці слова потребують особливої уваги. Якщо є сумніви щодо того, який із паронімів краще використати, слід звертатися до словників і довідників (наприклад, словника Д. Г. Гринчишина та О. А. Сербенської "Словник паронімів української мови").

Залежно від того, як пов'язані між собою пароніми, вони поділяються на такі групи:

1) синонімічні пароніми (тобто слова водночас є і паронімами, і синонімами): привабливийпринадливий; будівлябудинок;

2) антонімічні пароніми (водночас і пароніми, й антоніми): прогресрегрес, еміграція – імміграція;

3) близькі за значенням (при цьому не є синонімами): людськийлюдяний, свідченнясвідоцтво;

4) тематичні (слова з однієї тематичної групи): ніготькіготь, пам'ятникпам'ятка.

У деяких випадках пароніми виявляються зовсім випадково схожими словами (коледжкотедж, кампаніякомпанія).

Щоб з'ясувати відмінність у значенні слів-паронімів, часто доцільним є визначення кореня, від якого походить кожне із слів. Наприклад, слова тактовний і тактичний походять відповідно від слів такт і тактика. Таким чином легко з'ясувати, що тактовний – це той, що має почуття міри, вміє поводитися (тактовна людина), а тактичний – той, який стосується тактики, планування військових дій (тактична боротьба). Також іноді допомагає переклад паронімів іншою мовою (наприклад, уява – рос. воображение, уявлення – рос. представление). Проте найчастіше слова-пароніми походять від одного кореня й перекладаються однаково (пор. особовий та особистий – рос. личный).

Основна і єдина умова, за якої можна досягти правильного вживання паронімів, – знання значень близькозвучних слів і можливостей їхнього поєднання з іншими словами.

Досконале мовлення як чинник професійної конкурентоспроможності фахівця

Кожен фахівець, окрім опанування спеціальних знань, формування професійних умінь і навичок, які сприятимуть його кар'єрному зростанню як висококваліфікованого спеціаліста, мас оволодіти знаннями з культури мови й культури мовлення, що допоможуть йому зреалізувати його професійні знання з бездоганною точністю і чіткістю, адже основним засобом передачі інформації є мова. І саме мовлення – усне й писемне – є першою ознакою рівня загальної культури людини як представника цивілізованого соціуму.

Основа культури мовлення сучасного фахівця – знання літературної мови. Кожен, хто мас на меті покращити своє мовлення, зробити його насправді культурним, повинен розуміти, що являє собою українська літературна мова, в яких формах вона існує, чим усне мовлення відрізняється від писемного, що таке функціональні стилі, чому в мові побутують фонетичні, лексичні, граматичні варіанти, й у чому полягає їх відмінність; засвоїти й розвинути навички відбору й уживання мовних засобів у процесі спілкування; опанувати норми літературної мови; знати етикетні мовні формули й уміти ними користуватися у професійному спілкуванні; вміти швидко й адекватно оцінювати комунікативну ситуацію і на належному професійному рівні приймати рішення й планувати комунікативні дії.

Комунікативні цікавинки

Як запобігти мовним помилкам

1. Пам'ятайте, повтори, вжиті без стилістичної потреби, виявляють бідність вашого словникового запасу.

2. Із синонімічного ряду вибирайте те слово, яке найкраще розкриває думку відповідно до стилю роботи.

3. Уживайте тільки ті слова, лексичне значення яких вам відоме. У разі потреби користуйтеся тлумачним словником.

4. Пам'ятайте, що часте вживання тих самих слів, словосполучень, виразів знебарвлює мову, робить її стандартною, сухою.

5. Стежте за побудовою тексту, правильно використовуйте мовні засоби його організації. Перед написанням речення обов'язково перечитайте попереднє (коли є потреба, то й цілий абзац, усе написане).

6. Використовуйте різні типи речень, намагайтеся уникнути одноманітності переходу від одного речення, абзацу до іншого.

7. Не вдавайтеся до штучних красивостей, надмірної патетики. Пам'ятайте, що велемовність веде до заміни живого слова банальними трафаретами.

8. Пам'ятайте, що тільки глибокі знання й тверді переконання допомагають людині мислити і висловлюватися легко, красиво і щиро.

9. Пишіть по-своєму, висловлюйте думки самостійно, виробляйте власний стиль письма.

10. Упродовж викладу дотримуйтеся одного стилю. Пам'ятайте, вибір теми зумовлює і вибір стилю.

(За О. М. Довгою)

  • [1] Культура професійного мовлення: метод, вказівки з курсу "Українська мова за професійним спрямуванням" для студентів І курсу всіх спеціальностей: [Електронний ресурс] / упор. Л. М. Кулакевич. – Д.: ДВНЗ УДХТУ, 2011, – 38 с.– Режим доступу: udhtu.com.ua/userfiles/file/MB_226f.pdf.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси