Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

19.8. Взаємозв'язок методів і засобів виховання

Зміст, засоби і методи утворюють систему виховного процесу, адекватну меті і завданням виховання. Зміст виховання складає духо­вні цінності внутрішнього світу дитини.

Методи виховання свідомості (лекції, бесіди, диспути, особис­тий приклад та ін.) поєднуються з такими засобами як наукова і худо­жня література, періодична преса, інші знакові засоби світової і націо­нальної культури.

Методи організації діяльності (педагогічна вимога, управління і самоврядування колективу, громадська думка, привчання, вправи, створення виховних ситуацій та ін.) поєднуються з такими засобами виховання як режим, дисципліна, колектив, різноманітні види практи­чної і трудової діяльності, художня самодіяльність і ін. Взаємозв'язок цих методів і засобів спрямовані на виховання стійких якостей особи­стості, навичок культури поведінки і нормативів міжособистісних стосунків.

Методи стимулювання культури поведінки (змагання, заохочен­ня і покарання) пов'язані з засобами матеріальної і духовної нагороди за успіхи, а також з засобами морального осуду різноманітних вчин­ків. Оцінка результатів — обов'язковий елемент підведення підсумків діяльності, причому особливо важливе значення має вербальна похва­ла позитивних вчинків, яка зміцнює культурні навички і в подальшо­му стає основою самооцінки і самовиховання в юнацькому віці.

Засобами виховання культури відносин є дорослі люди, що бе­руть участь у спільній діяльності з вихованцем і користуються у нього повагою і авторитетом. Від них учень наслідує емоційне, вольове, інтелектуальне ставлення до природи, суспільства, матеріальної і духовної культури, оточуючих людей (батьків, учителів, друзів) і до самого себе.

Взаємозв'язок засобів і методів виховання залежить від віку і вихованості учнів. У початковій школі основним є особистий приклад і вимога вчителя. В підлітковому віці - це положення зберігається, але потребує доповнення. Провідну роль тут відіграє колектив, який виконує три функції: 1) громадської думки, що вимагає від вихованця певної культури поведінки; 2) форми організації колективного обго­ворення змісту культури і ставлення до неї; 3) корекції поведінки підлітків шляхом оцінки їх вчинків, планів і намірів.

При вихованні старшокласників взаємозв'язок засобів і методів доповнюється і ускладнюються новими елементами, пов'язаними з самовихованням. Зразки і зовнішні вимоги до культури поведінки, що систематично використовуються як засоби і методи функціонування колективу, поступово стають внутрішніми критеріями самооцінки і самовиховання. Помітну роль тут відіграють особисті духовні контак­ти, дружба і товаришування, задушевні бесіди і диспути у вузькому колі однодумців.

Засобами виховання культури поведінки є зразки усної і пись­мової мови, жести, міміка, темперамент та інші елементи поведінки вихователя.

Культура спілкування вихованця формується під впливом куль­тури авторитетних дорослих. Учень приходить до школи, вже маючи певну культуру спілкування, яка дещо відрізняється від культури спілкування викладача. В навчально-виховному процесі відбувається взаємодія двох культур: педагога і учня. Культура педагога може стати зразком для учнів, якщо емоції, воля й інтелект вихователя викличуть в учнів позитивне ставлення, розуміння і співчуття. Адек­ватність реакції вихованця найчастіше залежить від майстерності спілкування вихователя. Давно відомо, що одну й ту ж думку можна висловити різною інтонацією, різними словами, і лише один спосіб висловлення є найефективнішим.

Культура спілкування полягає в дотриманні міри, пропорцій між всіма складовими частинами; наприклад, Монологу і діалогу, емоцій­ності і теоретичного міркування, м'якості пояснення і твердості вимо­ги, довір'я і контролю, заохочення самостійності міркування і допомо­ги додатковими питаннями.

Ефект виховання в багатьох випадках досягається, коли вдається розговорити вихованця, терпляче вислухати його, поставити деякі питання, навести на самостійне розміркування, що веде до правильно­го висновку.

Засобами виховання культури поведінки слугують приклади ав­торитетних дорослих, громадська думка класу, школи, населення, норми культури поведінки, відомі вихованцям традиції поведінки членів сім'ї. Ці засоби використовуються в поєднанні з такими мето­дами, як переконання, обговорення, показ зразків поведінки, заохо­чення, тренувальні вправи. Виховання навичок культури поведінки розпочинається ще в дошкільний період.

Культура поведінки буває зовнішня і внутрішня. Зовнішня куль­тура виховується дорослими. Вона складається з навичок гідної пове­дінки. Необхідність і зміст цих навичок повинні бути усвідомленні вихованцем і стати Його потребою. Для цього використовуються лекції і бесіди організуються тренувальні вправи. Успіху виховання зовнішньої культури поведінки сприяє позитивна громадська думка класу, школи, сім'ї, товаришів.

Внутрішня культура як регулятор зовнішньої культури форму­ється пізніше шляхом самовиховання і є вищим рівнем культурного розвитку особистості. Якщо зовнішня культура проявляється в колек­тивних формах співробітництва, то внутрішня — в індивідуальних формах поведінки. В подальшому вона не лише спрямовує поведінку, але й стає засобом оцінки навколишнього соціального середовища.

Вирішальною умовою формування як зовнішньої, так і внутрі­шньої культури поведінки є усвідомлення вихованцем нормативів порядної поведінки як складової життєдіяльності. Усвідомлення культури як необхідного фактору поведінки досягається за допомогою аналізу художньої літератури, лекцій про культуру поведінки, заду­шевних бесід з вихователем, цілеспрямованого вивчення правил куль­турної поведінки, в тому числі й етикету. Норми культури поведінки не виробляються в процесі накопичення досвіду, а привносяться з зовні авторитетними дорослими як вимоги до поведінки вихованців.


Запитання і завдання

1. Дайте означення понять "метод", "прийом", "засіб" виховання. Оха­рактеризуйте умови і фактори ефективності вибору методів виховання.

2. Як класифікуються методи виховання?

3. Які методи належать до групи методів формування свідомості особистості?

4. Які методи належать до групи мето­дів організації діяльності і формування досвіду громадської поведінки?

5. Які методи входять до групи методів стимулювання?

6. Чим відрізняється бесіда від розповіді?

7. В чому сутність етичної бесіди; діалогу; лекції; диспуту?

8. Охарактеризуйте такі методи виховання як вимога; привчання; доручення?

9. В чому сутність методу прикладу?

10. Що таке виховна ситуація?

11. Що таке змагання? Які педагогічні умови його проведення?

12. Розкрийте педа­гогічні умови ефективності застосування методу: а) заохочення; б) покаран­ня.

13. Як залежить всебічний розвиток особистості від використання засобів виховання?

14. Охарактеризуйте засоби і методи, необхідні для виховання совісті, волі.

15. В чому полягає відмінність між загальними і спеціальними засобами виховання?

16. Перелічіть і охарактеризуйте найважливіші засоби виховання підлітків.

17. Які засоби необхідні для виховання антиципації?

18. Які є засоби виховання культури спілкування?

19. Які ви можете назвати засоби виховання громадської думки старшокласників?

20. Наведіть приклад використання засобів розвиваючого навчання.

Додаткова література

  • 1. Гордин Л.Ю. Поощрения и наказания в воспитании детей. – М., 1980
  • 2. Лисовский В.Т. Диспуты на морально-этические темы. - М., 1988
  • 3. Натанзон Э.Ш Приемы педагогического воздействия. - 2-е изд. – М., 1972
  • 4. Сухомлинський B.O. Як виховати справжню людину – К., 1975

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші