Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Основи фінансового менеджменту
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Прийняття стратегічних рішень у фінансовому менеджменті

Управління формуванням фінансових ресурсів і капіталу

При створенні підприємства менеджер повинен з'ясувати обсяг капіталу, потрібного для початку бізнесу; спосіб збирання і джерела необхідного обсягу фінансових ресурсів; у які проекти найкраще вкласти кошти та інші питання, від вирішення яких залежить довгострокова життєздатність бізнесу. Тому вони мають стратегічне значення.

Сутність і склад фінансових ресурсів і капіталу

Фінансові ресурси підприємства - це гроші, які є у його розпорядженні. їх можна спрямувати на розвиток виробництва, утримання об'єктів невиробничої сфери, створення резервів. Частина фінансових ресурсів, призначених для розвитку виробничо-комерційного процесу, становить капітал у його грошовій формі.

Отже, капітал е частиною фінансових ресурсів. Це вартість, яка створює додаткову вартість. Загальна формула капіталу:

Г-Т-Гі,

де Г - грошові засоби, авансовані інвестором; Т - товар (куплені засоби виробництва, робоча сила та ін.); Tj - грошові засоби, одержані інвестором від продажу продукції, включно з додатковою вартістю.

Капітал повинен постійно обертатись. Чим більше оборотів капіталу за рік, тим більший прибуток у інвестора. Структуру капіталу формують кошти, вкладені в основні засоби, нематеріальні активи, обігові засоби.

Більшу частину власних і значну частину залучених фінансових ресурсів промислових підприємств вкладають в основні засоби - матеріально-речові цінності, які використовують (у виробництві або невиробничій сфері) протягом тривалого часу (більше року) і які, в міру зношування, частинами переносять свою вартість на вартість виробленої продукції, робіт і послуг у вигляді амортизаційних відрахувань, не змінюючи своєї натурально-речової форми. Саме питома вага вкладень коштів промислових підприємств в основні засоби значною мірою визначає виробничий потенціал. Від неї залежать обсяг виробництва, його технічний рівень, умови праці на підприємствах і соціальний розвиток трудових колективів.

Нематеріальні активи - це вкладення грошових засобів підприємства у нематеріальні об'єкти, які використовуються у господарській діяльності і дають дохід, тобто вартість об'єктів промислової і інтелектуальної власності та інших майнових прав (права користування земельними ділянками, природними ресурсами, патенти, ліцензії, гудвіл, програмне забезпечення, монопольні права і привілеї, оргвитрати, зокрема плата за реєстрацію підприємства, торгові марки, товарні та фірмові знаки та ін.). З часом їх більша частина втрачає свою вартість. Особливістю нематеріальних активів є відсутність матеріально-речової структури, складність визначення вартості та їх можливої ефективності.

Поняття гудвіл (англ. goodwill - престиж фірми) має кілька значень: 1) умовна вартість ділових зв'язків фірми; 2) різниця між ціною фірми загалом та ціною її реального основного капіталу.

Обігові засоби підприємства - це грошові засоби, авансовані в предмети праці (сировина, матеріали, паливо, запасні частини, незавершене виробництво і т. д.), які змінюються в процесі виробництва, переносячи повністю свою вартість на вартість готового продукту протягом виробничого циклу.

Отже, наявність фінансових ресурсів і капіталу є обов'язковою умовою діяльності підприємства.

Джерела фінансових ресурсів, вплив на них інфляції

Фінансові ресурси створюють за рахунок різних джерел, серед яких є власні, позичені і залучені (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Джерела формування фінансових ресурсів

Власні джерела

Позичкові джерела

Залучені джерела

Статутний капітал,

прибуток, амортизація, резервний капітал,

додатковий капітал,

мобілізація внутрішніх активів,

доходи від реалізації основних засобів

Банківські кредити (довго - і короткотермінові),

комерційні кредити, облігаційні позики, фінансовий лізинг, франчайзинг, форфейтинг, цільовий державний кредит, спрямований на конкретний вид інвестування, кредиторська заборгованість

Додаткова емісія акцій,

внески сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів (грант, безповоротна фінансова допомога)

Найсуттєвішим джерелом виробничо-господарської діяльності підприємства є статутний капітал - сума вкладів засновників господарюючого суб'єкта для забезпечення його життєдіяльності. Розмір статутного капіталу відповідає сумі, яку зареєстровано в установчих документах. Вона є незмінною величиною. Збільшення або зменшення статутного капіталу може відбуватися тільки у встановленому порядку і потребує перереєстрації господарюючого суб'єкта. Вкладами у статутний капітал можуть бути споруди і обладнання, матеріальні цінності, цінні папери, нематеріальні активи, гроші. Вартість вкладів засновників оцінюють у грошах, що становить їх частки в статутному капіталі.

Прибуток є основним власним джерелом капіталу, а його зростання - запорука розвитку підприємства. За ринкової економіки величина прибутку залежить від багатьох факторів, але основним є забезпечення співвідношення доходів і витрат. Значний вплив на прибуток чинить діюча амортизаційна політика, порядок оцінювання внесків учасників у статутний капітал, порядок утворення резервів за сумнівними боргами, порядок віднесення активів до основних засобів, склад і порядок віднесення на собівартість накладних витрат та ін.

Внаслідок невдалої амортизаційної політики держави амортизація втратила свій статус основного джерела простого відтворення основних засобів підприємств.

Прибуток використовують як основне джерело формування резервного капіталу, призначеного для покриття можливих збитків від несподіваних подій, тобто він за своєю природою є страховим.

Додатковий капітал виникає, як правило, після переоцінки основних засобів та інших матеріальних цінностей.

До мобілізації внутрішніх активів вдаються при підготовці проекту. Механізм дії мобілізації полягає в тому, що частину обігових активів підприємства вилучають з основної діяльності (оскільки вона уповільнюється через капітальне будівництво) і витрачають на фінансування цього будівництва.

Кредити можуть бути банківськими або комерційними. Банківські кредити є дуже важливим джерелом періодичного поповнення фінансових ресурсів підприємств. Однак за економічної кризи це джерело через його високу вартість стає недоступним для більшості українських підприємств. Комерційний кредит - це відстрочка платежів одного господарюючого суб'єкта іншому. Він може використовуватися у формі вексельного кредиту, фірмового чи відкритого рахунка або у формі авансу покупця постачальнику. Ці кредити небажані, оскільки звужують грошовий обіг, спотворюють економічні відносини.

Облігаційні позики е способом поповнення фінансових ресурсів підприємств на платній основі. За облігаціями встановлюють фіксовану відсоткову ставку, обов'язкову до виплати. Після завершення терміну дії облігації погашають, тобто їх власнику повертають їх номінальну вартість. На відміну від розвинутих країн, в Україні це джерело використовують мало, оскільки воно обтяжене високим рівнем ризику.

Поступово починає поширюватись лізинг - перспективна форма утворення фінансових ресурсів підприємств, особливо у сфері малого бізнесу і сільськогосподарського виробництва.

Форфейтинг (фр. forfait - угода, підряд) - це фінансова операція, що перетворює комерційний кредит на банківський. Його використовують для фінансування спільних інноваційних проектів. Операція "а-форфе" є купівлею у кредитора на безобіговій основі боргу, вказаного в оборотному документі (зі знижкою).

Франчайзинг (англ. franchising, букв. - угода про передання права на використання торгової марки) є схемою залучення ресурсів у процес тиражування інноваційних проектів. Власник запатентованої ідеї згідно з договором франчайзингу (франшизою) передає право на її використання іншій організації, беручи на себе фінансові витрати на становлення бізнесу на новому ринку та його консалтинговий і маркетинговий супровід.

За рахунок державних коштів фінансують лише цільові комплексні програми, фундаментальні та окремі прикладні дослідження, які мають велике значення для країни. Попередня ґрунтовна експертиза бізнес-ідеї є обов'язковою перед наданням фінансування.

Кредиторську заборгованість, як правило, не планують, але на практиці часто використовують українські підприємства як додаткове джерело фінансування. Ліквідовувати це явище допоможе посилення розрахунково-платіжної дисципліни.

Додаткова емісія акцій доступна лише публічним акціонерним товариствам. В Україні це джерело поповнення фінансових ресурсів через нерозвиненість фондового ринку не набуло великого значення. Іноді додаткову емісію використовують для зменшення вартості державного пакету акцій.

Отримання гранту можливе за участі підприємства у конкурсі з обґрунтованим бізнес-проектом.

Розрахунок обсягу фінансових ресурсів потрібний для визначення оптимальної структури виробництва, збалансування матеріальних і фінансових ресурсів.

Склад і кількісні обмеження фінансових ресурсів визначаються насамперед джерелами їх утворення.

Інфляція призводить до знецінення фінансових ресурсів і капіталу господарюючого суб'єкта. Для збереження реального обсягу коштів і доходів проводять індексацію, використовуючи різні індекси. Аналіз і прогнозування фінансових ресурсів здійснюють з урахуванням індексів цін - показників, які характеризують зміну цін за певний проміжок часу. Розрізняють індивідуальний (однотоварний) і загальний (груповий) індекси. Індивідуальний індекс цін (£) розраховують як відношення ціни конкретного товару звітного періоду (Рг) до ціни базисного періоду (Ро):

Груповий індекс цін G визначають у такий спосіб:

де Qt - обсяг продукції звітного періоду.

Індекси цін застосовують для оцінювання динаміки купівельної спроможності споживачів у звітному періоді і прогнозування необхідних у майбутньому фінансових ресурсів з огляду на наявну тенденцію цін.

Приклад

Обсяг майбутніх витрат - 120 тис. грн. Загальний індекс цін на матеріали в наступному періоді очікується приблизно на рівні 2,4, тобто приріст цін - 140%. Тоді прогнозована зміна цін потребує додаткового капіталу в сумі 168 тис. грн (140 o 120 000 : 100).

Для аналізу і прогнозування Кількісних показників господарської діяльності використовують також індекси вартості (виручки, товарообігу) та ін.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші