Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних учень у запитаннях і відповідях
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розкрийте сутність марксистської теорії заробітної плати

Марксова теорія заробітної плати випливає з його теорії додаткової вартості.

Автор "Капіталу" на відміну від усіх представників класичної політичної економії, які розуміли під заробітною платою плату за працю, трактує заробітну плату найманого робітника як результат обміну останнього з капіталістом на робочу силу, а не на працю. "Характерною особливістю капіталістичної доби, - підкреслював Маркс, - є той факт, що робоча сила для самого робітника набуває форми належного йому товару". Цей товар подібно до всіх інших має свою вартість, яка "визначається робочим часом, необхідним для виробництва, а отже, і відтворення цього специфічного предмета торгівлі".

За Марксом, заробітна плата є перетвореною формою вартості та ціни робочої сили. "Перетвореною формою" вона є тому, що виступає на поверхні явищ платою за працю, адже нібито оплачується увесь робочий день, а не його частина, протягом якої створюється вартість специфічного товару - робочої сили.

Згідно з цим підходом заробітна плата еквівалентна ціні засобів життєзабезпечення робітника і членів його сім'ї.

Як К. Маркс розрізняє абсолютну і відносну додаткову вартість?

Карл Маркс розрізняє абсолютну і відносну додаткову вартість. Під абсолютною додатковою вартістю він розуміє надлишок над вартістю робочої сили в результаті подовження тривалості робочого дня або зростання інтенсивності (напруги) праці, а під відносною додатковою вартістю - надлишок над вартістю робочої сили, який зростає внаслідок зменшення тривалості необхідного робочого часу за незмінного робочого дня, що досягається капіталістом підвищенням продуктивності найманої праці. Продуктивність праці, за Марксом, обернено пропорційна до вартості одиниці створеного працею товару, тобто її зростання зменшує вартість робочої сили.

З цього Маркс робить однозначний принциповий висновок, що за незмінної тривалості робочого дня і навіть певного його скорочення величина створеної найманими робітниками додаткової вартості зростає під впливом зростання продуктивності праці. А оскільки в будь-якому суспільстві діє об'єктивний економічний закон невпинного зростання продуктивної сили праці, то за умов капіталізму експлуатація найманої праці постійно зростає.

Проблеми соціальної справедливості та рівності у трактуванні К. Маркса

Маркс висунув оригінальну теорію доходів, яка ґрунтується на його теорії додаткової вартості. Він розглядає її в третьому томі "Капіталу". Однак можна зазначити, що вона була не зовсім завершеною, адже більшість матеріалів цього тому після смерті автора знаходились у чорнових начерках, а Ф. Енгельс намагався надати їм закінченого вигляду.

Сутність марксистської теорії доходів полягає в тому, що всі доходи промислових, торгових і грошових капіталістів, а також землевласників, тобто прибуток, відсоток і земельна рента, розглядаються як результат розподілу ними додаткової вартості, створеної найманими робітниками у сфері матеріального виробництва. Це означає, що всі класи, які одержують зазначені первинні доходи, трактувались Марксом як класи експлуататорські, в якій би сфері вони не діяли.

Відповідно до теорії К. Маркса джерелом доходу є праця. У створенні нової вартості бере участь тільки один фактор - робітник, власник робочої сили. Інші види доходів - підприємницький прибуток, торговий прибуток, позичковий відсоток, рента - перетворені форми додаткової вартості, результат неоплаченої праці робітників.

Справедливість розподілу доходів, за Марксом, полягає втому, що доходи учасників трудової діяльності формуються відповідно до суспільно необхідних витрат праці на виробництво товарів. Вимірювання частки кожного працівника визначається однією мірою - працею, що забезпечує рівність у розподілі трудових доходів. Діє не принцип рівняння, а принцип рівнозначності трудових зусиль. Враховується як кількість праці (відпрацьовані години), так і якість її (складна праця зводиться до простої праці).

З переходом від приватної до суспільної власності досягається значною мірою рівномірна участь усіх працездатних у створенні суспільного продукту. При розподілі суспільного продукту учасники виробництва не вправі претендувати на одержання "повного неурізаного продукту праці".

У "Критиці Готської програми" Маркс писав, що частина продукту йде на задоволення загальних потреб і на забезпечення нестатків суспільства в майбутньому. Це - додатковий продукт. На оплату праці та задоволення поточних потреб витрачається необхідний продукт.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші