Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Державне регулювання економіки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Антиінфляційна політика держави

Інфляція - це явище, яке характеризується загальним підвищенням цім та зниженням купівельної спроможності національної грошової одиниці внаслідок перевищення випуску грошей над зростанням реального виробництва, виходячи з монетарного правила. Розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат (пропозиції).

Інфляція попиту виникає внаслідок виникнення надлишкової платоспроможності в економіці, спричиненої надлишком в ній грошей. Перевищення сукупного платоспроможного попиту над пропозицією, яка не змінюється або зростає надто повільно порівняно з платоспроможним попитом, призводить до інфляційного зростання цін і знецінення національної грошової одиниці. Зумовлюють інфляційний попит безпосередньо грошові чинники (чинники, що безпосередньо впливають на грошову масу, пропозицію грошей в економіці, а отже, і на платоспроможний попит): надмірна грошова емісія, надто висока швидкість обертання грошей, занижений курс національної валют щодо іноземної валюти, незадовільний стан і недосконалість фінансово-кредитної системи, помилки НБУ й уряду у грошово-кредитній та бюджетно-фінансовій політиці тощо.

Інфляція витрат (інфляція пропозиції) виникає внаслідок зростання витрат виробництва і собівартості продукції під впливом підвищення заробітної плати, цін на сировину, матеріали, устаткування, тарифів на послуги тощо. Причинами, що зумовлюють інфляцію витрат, є так звані "негрошові", у тому числі (передусім у цій групі) виробничі чинники: витратний характер економіки, високий рівень монополізації виробництва, низький рівень або й відсутність конкуренції, недоліки у ціновій політиці, структурні диспропорції в матеріальному виробництві і ціновій політиці, низький рівень продуктивності праці й високий рівень матеріал о- та енергомісткості продукції, високі податкові і кредитні ставки, неналежний рівень інновацій в економіці, відсутність стимулів розвитку виробництва.

З метою стримування інфляції та зменшення негативних наслідків її впливу на економіку держава розробляє та здійснює антиін-фляційну політику. Антиінфляційна політика становить комплекс регуляторних заходів, спрямованих на боротьбу з інфляцією та на обмеження масштабів інфляційних наслідків.

Для вироблення та реалізації антиінфляційної політики держава в особі уряду і НБУ розробляє так звану антиінфляційну програму, в якій визначає мету, завдання антиінфляційної діяльності держави та способи їх реалізації. Причини інфляції, регуляторні заходи щодо їх усунення наведено у табл. 7.1.

Передусім способи проведення, а отже, тип антиінфляційної політики (антиінфляційного регулювання) обирають залежно від типу інфляції і визначають за факторами, що спричиняють інфляцію.

Отже, відповідно до існуючих типів інфляції слід виділити:

  • o антиінфляційну політику управління чинниками попиту;
  • o антиінфляційну політику управління чинниками витрат. Антиінфляційна політика управління попитом має назву де-фляційної політики і ґрунтується на регулюванні платоспроможного попиту з метою його обмеження через застосування заходів грошово-кредитної, бюджетної та структурно-інвестиційної політики.

Таблиця 7.1. Причини інфляції та заходи щодо їх усунення

Причина інфляції

Заходи щодо н усунення

Дефіцит бюджету

Контроль над діями уряду шодо витрат бюджету

Кредити комерційним банкам

Зменшення цих кредитів. Розмежування маси грошей Національного банку та комерційних банків (Державний бюджет обслуговується державними банками. Грошова маса комерційних банків не враховується - за досвідом Німеччини)

Переведення підприємствами доларової маси в національну валюту. Купівля іноземної валюти НБ

Введення конвертованої валюти і фіксація курсу гривні. Те саме

Заощадження населенням свого надбання в іноземній валюті. Розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності у доларах

Заборона обігу в межах держави іноземної валюти.

Те саме

Закінчення табл. 7.1

Причина інфляції

Заходи щодо її усунення

Бартерний обмін Видача позики урядові

Поступова заборона бартерного обміну Контроль за витратами уряду Введення державних позик

Відплив за кордон: зберігання грошей в іноземній валюті в іноземних банках; завезення підприємцями іноземних товарів; купівля за кордоном товарів, які може виготовляти Україна

Контроль з боку держави за контрактами і заборона зберігання грошей в іноземних банках. Захист свого ринку від іноземних товарів. Організація державних міжгалузевих замовлень у межах промислової політики держави

Затримка з виплатою зарплати та інших обов'язкових платежів

Своєчасне подання урядом бюджету на розгляд Верховної Ради. Затвердження Верховною Радою бюджету до 1 січня наступного року. Контроль за діями уряду щодо витрат бюджету.

Розширення поля оподаткування; прийняття і введення вдію закону про декларацію доходів та оподаткування громадян

Несвоєчасна лібералізація зовнішньоекономічної діяльності

Оптимізація співвідношення між

експортом та імпортом окремо для

кожної країни.

Проведення урядом політики

протекціонізму

Швидкість та приріст обігу грошей

Контроль за швидкістю обігу грошей у комерційних банках

Зниження виробництва

Державна стратегія розвитку

промисловості.

Захист власного ринку

Інфляція третього типу внаслідок неринкової поведінки підприємців

Державний контроль за цінами

Для стимулювання або запобігання зниження виробництва у контексті антиінфляційного регулювання в напрямку недопущення зниження рівня товарного забезпечення грошей застосовують заходи структурно-інвестиційної політики, зокрема: сприяння розвитку підприємництва; обмеження монополізму та розвиток конкуренції; проведення раціонального протекціонізму щодо національного виробника; залучення іноземних інвестицій; запобігання відпливу капіталу за кордон; формування ринку позичкового капіталу.

Заходи бюджетної політики в контексті антиінфляційного регулювання економіки грунтуються на скороченні дефіциту ДБ як основного чинника інфляції попиту, дія якого зумовлена дефіцитним фінансуванням державних видатків, а отже, збільшенням грошової маси в обороті, не забезпеченої матеріальними ресурсами (товарами і послугами). Скорочення бюджетного дефіциту досягають за рахунок збільшення доходів бюджету і скорочення бюджетних витрат.

Особливе місце серед типів анти інфляційної політики займає адаптаційна політика, спрямована на пристосування до інфляції. Цей тип політики реалізується через механізми індексації доходів і погашення інфляційних очікувань.

Індексація доходів може бути:

  • o одноразовою під час одномоментного підвищення регульованих і фіксованих цін на споживчі товари і послуги;
  • o періодичною - за умов безперервного зростання цін.

Але індексація не усуває інфляції, а лише пом'якшує її негативний вплив. У свою чергу індексація за умов бюджетного дефіциту, що фінансується за рахунок грошової емісії, може виступити як інфляційний чинник.

Погашення інфляційних очікувань полягає у подоланні побоювань суб'єктів Н ЕС щодо знецінення заощаджень та подорожчання товарів, щоб не допустити скорочення і припинення заощаджень та збільшення ажіотажного поточного попиту, який зумовлює зростання цін і подальше посилення адаптивних інфляційних очікувань) т. д., що запускає спіральний самочинний механізм інфляції.

Як бачимо, проведення ефективної інфляційної політики вимагає неоднозначного, а комплексного підходу до вирішення проблеми зростання цін та знецінення національної грошової одиниці, який повинен враховувати різні чинники та способи усунення інфляції і їх взаємозв'язки.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші