Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Вікова психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Загальна характеристика періоду ранньої дорослості

Рання дорослість є періодом, який настає після юності й характеризується стабільністю у психофізіологічному, психологічному та соціальному аспектах розвитку. На цьому етапі людина активно реалізує свій особистісний потенціал у різних сферах життєдіяльності.

Соціальна ситуація розвитку полягає в активному залученні в сферу суспільного виробництва, сферу трудової діяльності, а також створенні власної сім'ї і вихованні дітей. Суб'єктивно соціальна ситуація розвитку визначається прагненням до самостійності, незалежності і, головне, відповідальності. Усвідомлення особистої відповідальності за своє життя і життя близьких, готовність прийняти цю відповідальність - ключове переживання соціальної ситуації розвитку ранньої дорослості.

Праця - основний вид провідної діяльності в даний період. При цьому провідною діяльністю стає не просто залучення до виробничого життя суспільства (в широкому сенсі даного поняття), але й максимальна реалізація сутнісних сил людини в процесі такої діяльності. Таким чином, мова йде про прагнення до найвищих досягнень людини в різних сферах -фізичній, моральній, інтелектуальній, професійній.

В ціннісному аспекті дорослість пов'язують з творчістю в системі суспільних діяльностей та екзистенційних цінностей.

Ранній дорослий вік охоплює період від 20 до 40 років, в якому виокремлюються дві фази.

Перша фаза ранньої дорослості

Молодість визначається дослідниками як перша фаза ранньої дорослості, охоплює період життя від юності (20-23 роки) до приблизно 30 років. Верхня межа молодості може суттєво змінюватися, деякі автори продовжують її до 35 років. Молодість - це, перш за все, час створення сім'ї і влаштування сімейного життя, час опанування вибраної професії, визначення ставлення до суспільного життя і своєї ролі в ньому.

Характерною особливістю молодості є оптимізм. Людина починає реалізацію свого життєвого задуму, її переповнюють сила, енергія та бажання досягти визначеної цілі та ідеалу. В молодості найбільш доступними є найскладніші види професійної діяльності, найбільш повно та інтенсивно розвивається спілкування, найпростіше встановлюються стосунки дружби та кохання. Молодість вважається оптимальним періодом для самореалізації. Труднощі, які виникають, не сприймаються як фатальні, супутні їм сумніви та невпевненість швидко минають, відбувається активний пошук нових можливостей досягнення цілей.

О.В.Толстих відзначає, що в сучасну епоху, коли збільшилась тривалість життя і розширились періоди освіти й професійної підготовки, підвищилось їх значення, "молодість стала найбільш цінним віком, що впливає своїми смаками, цінностями, звичками на смаки, цінності, звички всього суспільства. Звідси природне бажання довше бути в категорії молодих - вступити в цей вік раніше і затриматися щонайдовше... Молодість приховує в собі надзвичайну привабливість. І це не лише привабливість здорового тіла, фізичної краси та свіжості. Це, більше, привабливість тих видів діяльності, які доступні молодості в найбільшій мірі, які складають якщо не її привілей, то, принаймні, невід'ємний атрибут". Варто додати, що це, в першу чергу, "привабливість" широких життєвих перспектив, віри в свої сили та можливості, оптимістичного ставлення до майбутнього.

Початок дорослого буття внутрішньо сприймається як позитивне і значуще почуття, зникають сумніви і переживання часів юності; людина починає осмислено будувати майбутнє, орієнтуючись на всю вікову перспективу в цілому, а не тільки на оволодіння цінностями і цілями найближчого вікового періоду (як це було на всіх попередніх етапах розвитку). У всіх сферах життя (професійній, емоційній, особистісній, соціальній) виявляється сильне прагнення до особистісної експансії, самовираження. В першу чергу, ці тенденції чітко виявляються при виборі професії, здійсненні професійного самовизначення і початку самостійної професійної кар'єри. Для чоловіків "створення життєвої спільноти" та початок професійної кар'єри - найважливіші завдання цього віку. Для жінок на перше місце часто виходить відповідальність за створення особистого оточення - партнера, сім'ї, дітей, хоча прагнення кар'єрних досягнень актуальне для сучасних жінок не менше, ніж для чоловіків. Якщо вирішення цих завдань сповільнюється або пов'язане з низкою труднощів, то суб'єктивно це сприймається як дефіцит, недостача, і людина кидає всі сили, щоб їх поповнити. Це вимагає від даного періоду розвитку творчих здібностей особистості.

Час молодості для багатьох - це ще й пора учнівства, час отримання професії, початку трудової діяльності та, пов'язаних з цим, змін соціального статусу: початок самостійної трудової діяльності, створення основи для економічного відокремлення від батьківської сім'ї, а реалізація себе в обраній професії - можливість творчих досягнень. Прагнення отримати освіту, загалом, характерне для всіх соціальних молодіжних груп, а шлях "в студенти" визначається задовго до того, як людина отримає можливість професійного вибору. Професійний вибір в молодості здійснюється під впливом різноманітних чинників - думки батьків, вчителів, друзів, книг, телебачення, реклами тощо.

Для студентської молоді "залежний стан" фази юності штучно продовжується тривалішим періодом навчання. Для більшості молодих людей студентська пора - це час, коли доводиться переживати великі навантаження - фізичні, розумові, моральні, вольові. На жаль, не всі молоді люди з самого початку можуть правильно розрахувати власні сили, раціонально організовувати свою роботу. Дається взнаки вплив зміни життя, побуту, діяльності студентів.

Пошук супутника життя, відокремлення від батьківської сім'ї, отримання професії і початок власного професійного і особистісного життя - необхідні умови для вироблення власного індивідуального стилю життя. В той же час, це дає можливість здобути і реалізувати індивідуальні сенси життя. Здатність особистості вирішувати внутрішні протиріччя, вибудовувати власну систему цінностей, створювати життєву перспективу і визначати стратегічні цілі є мірилом її людської зрілості.

Сенс життя - одна з основних категорій, якими оперує молодість. Йдеться про внутрішнє мотивоване, індивідуальне значення для суб'єкта власних дій, вчинків, що оцінюються цілісно як істинні та значущі. Зазвичай, переживання, які пов'язані із становленням і набуттям смисло-життєвих орієнтацій втілюються у формулу "бути самим собою", "самореалізуватися", "усвідомити себе як цінність" і часто спрямовуються на інших людей.

В молодості вперше вибудовується життєва стратегія, яка спирається на рефлексію та співвіднесення своїх здібностей; статусних, вікових, індивідуальних особливостей і прагнень, з вимогами суспільства. Ця стратегія спирається на життєву перспективу, яка створювалася на етапі від дошкільного до юнацького віку. Життєвий шлях, визначений для себе особистістю - це не просто набір фіксованих, бажаних життєвих позицій, а гнучка лінія, яка пов'язана з реалізацією своїх очікувань протягом певного періоду, що співвідноситься з рефлексією наявних можливостей.

Життєва стратегія в молодості загалом визначається як узгодження своєї особистості, характеру, індивідуальності з обраним способом самореалізації в суспільстві, серед інших людей. Вік дає для цього знання та розуміння самого себе, які призводять до усвідомлення, що мистецтво життя полягає не тільки в тому, щоб враховувати і реалізовувати свою індивідуальність, але і в тому, щоб індивідуальні можливості і досягнення ставали основою для нового розвитку, відкриття в самому собі нових здібностей і властивостей.

Нове усвідомлення власного "Я" в молодому віці знижує рівень прагнення до наслідування (копіювання), порівняння та ідентифікації себе з іншими. Однак, певна частина молоді продовжує "жити за чужим зразком", що може призводити до несамостійності, а також не завжди адекватного життєвого самовираження. Здобуття та прийняття своєї індивідуальності створює можливість формування особистих цінностей і перетворення їх в принципи власного життя, особистісні установки.

В емоційному плані для молодої людини прийняття себе - дуже важлива умова самореалізації. В молодості людина здатна сприйняти себе реалістично та критично, прийняти недоліки свого характеру, зовнішності, недостатню розвиненість тих чи інших здібностей та, в той же час, навчитися використовувати вигідні сторони своєї особистості і характеру на користь своєму розвитку.

Для молодості особливе значення має вибудовування системи особистих моральних, духовних цінностей, що дозволяє більш гостро та повно відчувати власне "Я". Тому віра, світогляд, ідеали набувають в молодості стійкої форми. І хоча більшість цінностей не створюються особистістю, а засвоюються як соціально-культурний досвід, їх розуміння і прийняття як індивідуальних цінностей - дає молодій людині відчуття своєї гідності, значущості, "повноти життя".

В молодому віці оформлюється здатність і потреба моральної саморегуляції, оскільки ніхто інший (батьки, вчителі) тепер безпосередньо не контролює поведінку і способи задоволення потреб особистості - відбувається передача відповідальності людини за саму себе. Із зміною життя, з тією новизною, яку несуть самостійність і відповідальність людина змінюється: вона починає глибше розуміти закони людського життя, більше напевно бачить своє місце в ньому, визначає життєву мету, стає більш активною у їх досягненні.

Однак, визначені зміни не завжди зумовлюють розвиток особистості, іноді це тільки "поступка" обставинам. Пристосування до обставин в молодості свідчить про нездатність оволодіти своїм життям, пасивну життєву стратегію. Людина під впливом різних причин відтинає чи звужує шляхи самореалізації. В цьому випадку в житті починає домінувати лінія зовнішніх подій, розмиваються життєві цілі, які надають цілісність діям, зникає план внутрішнього волевиявлення; людина стає менш цікавою і менш індивідуальною. Ціль життя полягає лише в тому, щоб утримати досягнуту життєву позицію: забезпечити життя сім'ї в побутовому плані, зберегти роботу, підтримувати звичне коло спілкування.

Для молодості немає нічого гіршого, ніж ця "екзистенцій-на монотонність", вимушена подібність, однаковість, відсутність подій в житті. З неї може початися деградація особистості, яка має непомітні для самої людини форми. Зазвичай, вона проявляється в зниженні мотивації, накопиченні негативних емоцій, байдужості. При цьому знижуються і навіть зовсім зникають інтелектуальні інтереси, їх витісняють "буденні міркування", банальності, плітки, скарги на невдале життя, заздрість, необґрунтовані амбіції і претензії, які пов'язані з визнанням своєї значущості. Деградація особистості призводить до інволюційних вікових змін, швидше починається старіння.

Сильні особистості в молодості намагаються уникнути того, щоб їх життя було таким "штучно" стабільним. Вони активно прагнуть до новизни, змін і досягнень. Переживши період молодості, більша частина цих подвижників і новаторів приходить до бажання стабілізації своєї професійної діяльності, сімейного та особистого життя, але це - природно досягнуте переживання зрілої особистості закріпити і осмислити свій досвід, зробити його придатним для узагальнень і передачі.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші