Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Адвокатура
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Віктимологія в захисній практиці

Найповажніші видання з кримінології, відгалуженням якої вважається віктимологія, схильні розглядати останню як систему знань про жертву злочину. Власне, така позиція не суперечить батькам самого відгалуження, на яких посилаються автори: Бенджаміну Мендельсону, Гансу фон Гентігу, Генрі Елленбергеру. Зокрема, саме Ганс фон Гентінг є автором праці "Злочинець та його жертва", де він розвиває думку про елементи "інтеграції між злочинцем та жертвою".

Віктимологія за своїм призначенням покликана шляхом вивчення поведінки окремих вразливих категорій людей та впровадження певної системи їхнього виховання, запобігати певній категорії злочинів, спровокованих поведінкою жертв злочину..

Віктимологія (від лат. "victima" - жертва + грец. "logos" - вчення, наука) - вчення про жертв злочину. Слід визнати, що вважати віктимологію наукою на сьогодні підстав немає. Це, швидше, недостатньо систематизована сукупність знань про поведінку потерпілого в різних обставинах і у багатьох її проявах. Водночас слід сказати про певну увагу окремих вчених-юристів та психологів до цієї цікавої і загалом малодослідженої теми, яка фігурує майже в усіх підручниках з кримінології.

Але нас цікавить інший аспект кримінології, а саме: використання адвокатом-захисником віктимологічних факторів у процесі здійснення захисту обвинувачуваного, підсудного.

Від поведінки жертви нерідко залежить дуже багато, а іноді і все, аж до тієї крихкої межі, за якою вирішується, чи відбудеться злочин. У давні часи поводженню жертви надавалося велике значення. Парадоксально, але повне перекладення провини на злочинця демобілізує потенційну жертву, позбавляє її відповідальності перед собою за результати власного поводження. Криміналісти інших країн більш категоричні, вважаючи, що від жертви залежить майже все. "Поведінка жертви справляє значний вплив на мотивацію злочинної поведінки. Вона може полегшувати і навіть провокувати ЇЇ", - вважають автори підручника з кримінології. Завдання віктимології якраз і полягає в тому, щоб виховувати в людях обережність у поводженні з незнайомими людьми, продуманість своїх дій у світлі можливих наслідків.

Віктимологічні прояви жертв насилля виявляються і фіксуються шляхом дослідження поведінки потерпілих від злочину. Окремі фахівці схильні трактувати поняття віктимності "як здатність людини через певні фізичні та духовні якості, за певних об'єктивних обставин, постійно виявлятися мішенню для злочинних проявів". Наведене визначення, на наш погляд, значно наблизилось би до істини при заміні слова "здатність" на "схильність". Наявність у людини певної здатності до чогось може існувати тривалий час без зовнішнього прояву до появи бажання чи схильності скористатися нею. А, схильність, навпаки може штовхати людину до набуття певної здібності.

Нині вже розроблена і вдосконалюється система заходів з віктимізації особистості: підготовка особи до зіткнення зі злочинними проявами, захист осіб певної категорії, зведення до мінімуму віктимогенних ситуацій. До таких засобів належить соціалізація маргінальних типів: бомжів, проституток, особливо підлітків; підвищений рівень інструктажів таких категорій працівників, як таксисти, продавці нічних кіосків, заправники АЗС, аптекарі, працівники міліції та ін.. Окремі автори праць на цю тему справедливо наполягають на підвищенні рівня інформативного забезпечення населення щодо злочинних проявів та координації дій у профілактичній роботі з людьми.

Вивчення слідчої та судової практики у справах про статеві злочини свідчить про те, що багато дівчат і молодих жінок, що стали жертвами статевих домагань, постраждали з власної вини через легковажність, необачність, особливо під час спілкування з незнайомими чоловіками. Майже кожна друга потерпіла перебувала у стані алкогольного сп'яніння, нерідко вживаючи спиртне з майбутнім ґвалтівником. Майже 75% потерпілих раніше не були знайомі з насильником, а познайомились на вулиці, в міському транспорті, у місцях відпочинку.

Віктимологічні дослідження свідчать, що серед більшості потерпілих від зґвалтування 63% - молоді жінки віком до 25 років. 40% з них - неповнолітні. Кожна десята вже була раніше жертвою зґвалтування. При цьому, вік більшості з них - до 18 років.

Усе свідчить про те, що дуже багато потерпілих від різних злочинів - шахрайства, розбою, грабежу, убивства, статевих злочинів, в прямому розумінні слова йшли на зустріч зі злочинцем, шукали його.

Приклад. Стенографічні записи свідчень потерпілих:

1. Дві шістнадцятирічні дівчини-студентки технікуму проходять потерпілими у зґвалтуванні. Наводиться стенограма розповіді однієї з них у судовому засіданні.

Н: "Після уроків ми з К вирішили погуляти. Купили пляшку вина і два льодяники. Випили вино і вирішили покататися з ким-небудь на машині. Зупинився "Москвич " і нам запропонували сісти в машину. Ми сіли. Там було троє хлопців, і вони запропонували нам трохи випити. Ми погодились. Хлопці купили вино і повезли нас в лісосмугу. Там випили ще вина. Потім хлопці запропонували нам роздягнутися Я відповіла, що я згодна на все, крім ... туди, бо я хотіла залишитися чесною. Поки хлопці займалися мною, К. втекла і подзвонила в міліцію".

І таких розповідей, де чітко простежується тенденція вирішити якесь своє питання, незважаючи на жодні обставини, заборони, небезпеку тощо, можна навести тисячі. Майже в кожному випадку злочинцеві так чи інакше допомагав сам потерпілий. Це і є ті самі віктимологічні фактори, які мають використовуватися захисниками повною мірою.

2. Потерпілий від шахрайства: "Я вирішив поїхати до Мінська купити автомобіль. Щоб не натрапити на шахраїв, взяв із собою товариша. Гроші були зі мною. Тільки ми вийшли з аеропорту, щоб поїхати в місто, до нас підійшла жінка і запитала, чи не потрібна нам кімната. Ми розпитали, чи далеко вона живе від Червенського ринку. Жінка відповіла, що поруч. Ми погодилися і направилися до стоянки таксі.

Таксист погодився везти нас і сказав, що вже два клієнти сидять у машині. Дорогою спустило колесо, і водій побіг кудись ремонтувати, бо запаски не мав. Чекали довго. Один із пасажирів запропонував зіграти в карти. Я погодився. Спочатку пощастило, і я виграв значну суму грошей. Той, що програв, сказав, що при ньому такої суми немає, щоб розрахуватися, і запропонував під "їхати до ювелірної майстерні, де працює його знайомий, і він має дещо йому здати за гроші. Мій товариш умовляв мене не зв'язуватись, але я хотів отримати виграні гроші, і ми поїхали..."

Скінчилося тим, що замість автомобіля потерпілого вмовили купити кілька діамантів, які зрештою виявилися шматочками битого скла.

3. Потерпіла, яку збив автомобіль: "Я дуже поспішала, бо запізнювалась на роботу, а ще потрібно було відвести дитину в дитсадок. Накрапав дощик, а я була без парасольки. Червоне світло світлофора чомусь дуже довго горіло, і я вирішила перебігти дорогу. Я взяла дитину на руки і кинулася перебігати, думала машини зачекають, вони ж бачили, що я на дорозі то зобов'язані були пропустити мене... Я послизнулась і впала..." Фінал - наїзд.

Але трапляються історії, коли майбутня трагедія немов би планується самим потерпілим чи потерпілою, коли іншого фіналу, ніж трагедія, і не повинно бути.

Приклад. Звістка про страшне вбивство у селищі динасового заводу потрясла жителів усього міста. Вбивця молодої жінки, у якої залишилася маленька донька, завдав 160 ножових поранень. Злочинця знайшли дуже швидко. Ним виявився 19-річний Р. Свою провину він не заперечував, від адвоката категорично відмовлявся і жодних показань не давав.

У зв'язку з тим, що у вбивці на квартирі було знайдено гаманець убитої, слідчий висунув версію вбивства з метою пограбування. Там же було знайдено і ніж, яким скоєно злочин.

З таким обвинуваченням справу було направлено до суду. Через те що санкція статті Кримінального кодексу, за якою було кваліфіковано злочин, передбачала вищу міру покарання, справу повинен був слухати обласний суд.

Усі міські адвокати під різними приводами розбіглися щоб не "вскочити" в таку неприємну і відверто безнадійну, з позиції захисту, справу, та ще й без перспективи на оплату (ні родичів, ні близьких у підсудного не було).

Адвокат Ф. щойно повернувся з відпустки по захисту дисертації. Першим його кроком було відвідання Президії колегії адвокатів. На порозі його зустрів голова Президії Л., який, обмежившись привітанням, покликав до себе в кабінет.

Монолог голови був коротким, а тон беззаперечним. "Про дисертацію потім, а зараз про справу. На 26 червня обласним судом призначено слухання справи про вбивство. Жодного адвоката знайти не можемо - той у справах, той у відпустці, а той враз захворів. Колегія пішла вам назустріч з відпусткою на час захисту дисертації, а тепер виручайте колегію. Зірвемо справу ~ відірвуть голову. І справа серйозна, будь-хто не впорається".

Не було що відповісти, довелося погодитись. До слухання справи залишались лічені дні. Потрібно було ознайомитися з її матеріалами, зустрітися з підсудним.

Справа, безумовно, була вкрай важкою з позиції захисника. Таких жорстоких убивств давно вже не було не те щоб у місті, але і в усьому регіоні. Насторожувала версія обвинувачення - з корисливих мотивів, з метою пограбування... У гаманці було знайдено один рубель 16 коп. Гаманець, коли його знайшли на квартирі злочинця, лежав на столі. Ніж був у крові убитої і лежав також на столі.

Вбивця не втікав, не чинив опору під час арешту і вперто мовчав. Свідків майже не було, крім матері вбитої і батька, яких було визнано потерпілими. Допитана була також двоюрідна сестра.

Остання, судячи з протоколів допитів, щось знала про стосунки між убивцею та його жертвою, але чогось не договорювала, чи слідчий не записував. Чоловік вбитої нічим доповнити справу не міг - тільки-но прибув зі служби в армії. Отже, багато чого для адвоката залишалося незрозумілим у цій справі, особливо щодо мотивації злочину.

Довелось їхати в місто, де сталася трагедія, і докопуватися до "дрібниць", що залишилися поза матеріалами слідства. Побувавши на роботі, в цеху, де останнім часом працював підсудний і, до речі, його жертва, поговоривши з сусідами злочинця, адвокат зібрав матеріал, який зовсім по-новому висвітлював події, що сталися до вбивства і докорінно змінив уявлення про мотиви злочину.

Підсудний К. ріс, яку нас кажуть, в неблагополучній сім "і. Батько спився і десь пропав. Матір теж згубив "зелений змій". Малолітнім хлопець був залишений без усякого нагляду. В 16, коли його однолітки вчилися у школі, він вештався дворами та посадками. Тоді ж і вирішили з хлопцями "покататися" в машині і використати для цього вантажівку, на якій сусід приїздив додому на обід. Закінчилось це судом і вироком - 3 роки позбавлення волі. В колонії вивчився на слюсаря

За хорошу поведінку та бажання виправитись був звільнений від покарання достроково. Повернувшись додому, пішов на динасовий завод слюсарем. Непогано працював, але, як його характеризували працівники цеху, був мовчазним, ні з ким не підтримував товариських стосунків.

Н. (вбита) працювала в цьому ж цеху. Мала чоловіка, якого призвали на строкову службу в армію і, отже, почувалася вільною. Мала дворічну доньку. Зі слів подруг та співробітників, своїми зовнішніми даними Н. не могла не привернути до себе уваги будь-якого чоловіка. Вона охоче сприймала спроби заговорити з нею і, як описують подруги, її дуже заінтригував статний і серйозний хлопчина за сусіднім станком, який чомусь не звертав на неї уваги. Н. "кинула" на нього оком і перейшла до дій.

Через деякий час їх уже бачили разом, а потім, як розповіли сусіди будинку, де мешкав підсудний, візити Н. стали майже щоденними, у тому числі і з донькою. "Ми вже всі думали, що К. женився і дивувалися, що взяв жінку з дитиною". Так тягнулося майже півтора роки.

В один із серпневих днів Н. на роботі не з явилась. Не було ЇЇ і в наступні дні. Хтось із подруг сказав, що приїхав з армії чоловік. К. не знаходив собі місця, ходив почорнілий і мовчазний. За півтора року вона стала для нього всім: і жінкою, і коханкою, і матір'ю. Без Н. він себе не уявляв.

Коли вона вперше після короткої відпустки з приводу прибуття чоловіка з армії, вийшла на роботу, К., блідий і невиспаний, підійшов до неї, щоб запитати, що робити йому, Н. попередила його і холодним тоном, неначе чужому, відповіла: "Слухай, у мене є чоловік, батько моєї дитини, а хто ти? Хлопчисько. Знайдеш іще не одну таку, як я. Бувай, і більше не підходь до мене".

К. стояв як уражений громом, током, чим завгодно і не міг зрушити з місця. Всі, хто спостерігав цю сцену, чекали негайної і якоїсь страшенної реакції. Його розуміли, йому співчували. Н. ніхто не виправдовував і не розумів. Жінки недобре поглядали в її бік: "дивись, дограєшся". К, не виключивши станка, мовчки вийшов із цеху, і цього дня більше на роботі не з являвся.

Наступного дня місто дізналося про страшне вбивство.

Від того, що дізнався адвокат, вбивство не стало менш страшним та жорстоким, але Ф. уже мав пояснення тому, що відбулося. Це був майже невідворотний наслідок іншого вбивства, яке відбулося під час монологу Н., вбивства не менш жорстокого - вбивства першого у світі кохання, першої відданої любові, вбивства душі.

Тепер перед адвокатом постало завдання, як змусити заговорити підсудного, який до останнього дня слідства не сказав жодного слова.

У камеру, де перебував захисник, підсудного привели в наручниках і залишили їх наодинці. К. мовчки дивився у вікно і, судячи з усього, говорити не збирався. Всі спроби адвоката "розговорити" підсудного завершилися лише крижаною відповіддю останнього: "Я в усьому винен, я хочу, щоб мене швидше розстріляли. Я хочу до неї".

Адвокат вирішив діяти ва-банк. Він піднявся зі стільця, зібрав своє досьє і пішов до дверей. "Я зараз піду, але назавтра і суд, і всі, хто прийде на суд, повірять слідчому, що ви і справді вбили її за гаманець з останнім рублем". Приреченого на смерть підсудного підкинуло зі стільця з такою силою, що на наручниках, якими він був прикутий до ніжки столу, з'явилася кров. Він був блідий, як крейда. В камеру влетів наглядач, але адвокат заспокоїв останнього і попросив залишити їх наодинці.

І тоді К. заговорив: "Після розмови з Н., я ще мав надію, що вона схаменеться. Ми з нею півтора року жили, як чоловік з дружиною. Це була єдина істота в моєму житті, що ставилася до мене як до людини. Пізно вночі, коли вона поверталася з нічної зміни, я зустрів її біля лісопосадки, щоб поговорити і знайти якийсь вихід. Коли Н. побачила мене, вона, ніби нічого і не стаюсь, посміхнулась, звернула з дороги і, знімаючи на ходу кофту, попрямувала поперед мене у бік лісопосадки. Я спочатку не зрозумів її намірів і вирішив, що вона хоче віддати мені подарунок, який я зробив їй на день народження, aie вона зупинилась біля лавочки і почала скидати джинси.

Зі мною відбулося щось страшне, чого я не можу описати. Навколо мене руйнувався увесь світ, я втратив надію на майбутнє і віру в найдорожче, а вона усе звела до... Рука сама дістала ніж, а далі все сталося, як є. Я ні про що не шкодую і хочу до неї. Все. Більше ні слова. Залишіть мене". Він махнув рукою і замовк.

Усе це було викладено адвокатом перед судам. Суд не знайшов у справі обставин, які пом'якшували б відповідальність підсудного. Його було страчено.

Проте, жоден із причетних до цієї справи, в тому числі і судді, не заперечував, що головна особа трагедії, що сталася в ту страшну ніч, - сама жертва майже свідомо робила все для того, щоб спровокувати і наблизити її.

На жаль, явні ознаки віктимологічного характеру частіше за все, ігноруються не тільки прокурорами і суддями, але й самими адвокатами. Нерідко потенційна жертва вдається до хитрощів та завідомо аморальних прийомів, свідомо припускаючи конфліктну ситуацію з негативними наслідками для себе.

Раніше наводилась реальна подія, що стала предметом судового розгляду, де віктимогенні схильності потерпілого виражалися у зневажливих та образливих вчинках потерпілого щодо молодої жінки, яка була, певною мірою, залежна від майбутньої жертви. До того ж, працівники міліції, що прибули на виклик чергової гуртожитку, в процесі огляду місця злочину знайшли під ліжком магнітофон, де були записані всі звукові нюанси інтимних стосунків та розмов між П. і потерпілим, аж до вигуків пораненого. Так, власне, було встановлено і винуватицю, яка вважала, що вбила С.

Здебільшого, злочинець прагне довести, що статевий акт з потерпілою (коїтус) добровільним, посилаючись не тільки на провокаційне поводження жінки у спілкуванні з ним (її доступи їсть для знайомства, погодження на усамітнені зустрічі), але і на її пасивність та відсутність спротиву з її боку.

Практика доводить, що дуже часто злочинець говорить правду. Інша справа, що сказане ним щодо жертви рідко береться до уваги. У злочинах про статеве домагання та зґвалтування нерідко трапляється так, що дівчина чи молода жінка лише через деякий час, під впливом певних обставин вирішує, як оцінити те, що з нею сталося - як пригоду чи як злочин. Оцінюючи ступеню суспільної небезпечності вчиненого та обираючи міру покарання особі, що вчинила той чи інший злочин, суд може врахувати зазначені віктимогенні фактори.

Приклад. На початку 70-хроків довелося зіткнутися з дуже неординарною справою. На лаві підсудних одного з районних судів області опинився X. Колись він уже був моїм клієнтом. Тоді йому довелось відповідати за дуже важкий злочин, і його було засуджено до 12 років позбавлення волі. Він відбував покарання в одному з найстрашніших таборів Радянського Союзу, - в Оймяконі, де взимку позначки термометра сягають нижче 60° С. Відсидів дві третини визначеного строку і був звільнений від покарання достроково. Повернувшись працював на шахті. Цього разу його притягнули до кримінальної відповідальності за спробу зґвалтування.

А справа виглядала так. Він потайки зустрічався із заміжньою жінкою, що працювала в якійсь конторі. За домовленістю з останньою, X. в кінці робочого дня заїхав за нею на роботу, де вони трохи затримались.

У найбільш небажаний часу двері сильно постукали, і почувся голос чоловіка невірної жінки. Потрібно було щось вирішувати. І тоді X., наказавши їй "валити" все на нього, ногою вибив вікно і, скочивши в машину, втік з місця події.

Жінка розповіла чоловікові, що Х. зайшов у контору і побачивши, що нікого немає, накинувся на неї і хотів зґвалтувати. Під тискам чоловіка вона змушена була написати заяву в міліцію. Було порушено кримінальну справу. І хоча багато хто в невеличкому селищі знав про стосунки X. з "потерпілою", діватись було нікуди. Сам X. все визнавав і на першій же зустрічі із захисником заявив, що буде все визнавати, аби не опорочити жінку в очах чоловіка. Таке, рідкісне для нашого часу, джентльменство було помічено всіма, в тому числі і суддею, а самому "герою" коштувало 3-х років позбавлення волі.

Головний висновок цієї, цілком реальної, події підтверджує думку про те, що саме потерпіла "створила" кримінал там, де його не було і не повинно було бути.

Нині в літературі й Інтернет-виданнях обговорюється питання щодо створення банку даних про потерпілих від статевих злочинів і організацію в такий спосіб системи наукового обслуговування практичної діяльності правоохоронних органів.

Отже, віктимологія як сфера знань про роль потерпілих у виникненні злочину не ігнорується вченими а, навпаки, розвивається в якості важливої галузі знань у контексті кримінологічних досліджень з метою використання їх у практиці правоохоронних органів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші