Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Етика та Естетика arrow Прикладна етика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Економічна етика як нормативна теорія господарства

Нормативні вимоги економіки та моралі в сучасних процесах раціоналізації господарського життя

Незважаючи на те що класична політична економія проголошувала "неетичний", "ціннісно-нейтральний" характер економічного знання, її історичні трансформації доводять, що вона ніколи не втрачала своєї морально-філософської основи, не залежно від того, чи визнавали це самі економісти. Хоча оформлення пошуків економічної теорії має математичну строгість, економічна наука залишається нормативно навантаженою настановами та судженнями про "найкращій стан світу", "правильні" цілі, мотиви, інтереси, способи дії, людську природу та інше. Головним завданням економічних наук є дослідження умов, які сприяли б зростанню ефективності задоволення потреб людини шляхом виробництва, накопичення, розподілу, збереження та використання різних благ.

Для отримання позитивного знання про господарство в класичній економічній теорії було сконструйовано абстрактну модель людини - Homo economicus, що має лише єдиний стійкий мотив максимізації власного інтересу, якій дозволяв би математично розраховувати економічні явища. Проблема "подолання" різноманіття мотивів щодо економічної дії вирішувалася шляхом відбору основного мотиву за критерієм калькуляції, сталості та повторювальності.

Оскільки етичні орієнтири, моральні мотиви, наміри, властивості характеру не підлягають виміру, вони виходять за межі розгляду й розрахунку. Далі конструюються певні ієрархії переваг, де "економічне" стає вищим за "неекономічне", "раціональне" - за "ірраціональне". Тим самим відбувається самовідокремлення економічної раціональності від інших видів раціональності, етичної зокрема. Наслідком цього постає нормативне перебільшення логіки ринку, зведення її в певний абсолютний принцип координації суспільства, що означає повну елімінацію моральної складової із життя людини. Згідно з такою логікою не ринок адаптується до соціальних відносин, а навпаки всі міжлюдські відносини детермінуються лише вимогами ринку.

На противагу "економічній логіці" в сучасних етико-економічних дослідженнях стверджується принципово інша нормативна позиція, згідно з якою раціональність економічної діяльності розглядається як послідовна та узгоджена дія, яка є варіативною, а належність до "економічного" не може вимірюватися лише ступінню раціональності. Людська поведінка виходить за межі вітальної доцільності, вона пов'язана з орієнтацією на етичні цінності та моральні норми. Поняття раціональності виводиться за межі максимізації корисності, та відповідно розширюються межі дослідження економічної діяльності.

Так, варіативність соціальної дії стверджувалась ще на початку XX ст. М. Вебером, який розрізняв традиційну, афективну, ціннісно-раціональну та цілераціональну діяльність. Досліджуючи історію розвитку економіки, німецький філософ та економіст зазначав, що господарство в традиційному суспільстві визначається "матеріальною" раціональністю, або "ціннісною раціональністю". Ціннісно-раціональна дія базується на переконаннях про обов'язок, гідність, на релігійних приписах, тобто має в своєму підґрунті віру в безумовну цінність певної поведінки як такої, незалежно від того, до чого вона приведе.

Це означає, що по відношенню до господарства застосовують етичні, політичні, утилітарні, гедоністичні, станові, егалітарні або інші критерії, а разом з ними ціннісно-раціонально, або змістовно цілераціонально вимірюють результати господарювання. У подальших процесах раціоналізації господарства відбувається зміна критеріїв, якими керується економіка, а головними умовами розвитку капіталізму стають раціоналізація виробництва, обліку, права та самого способу мислення. В модерному суспільстві стає наявною тенденція панування "формальної раціональності" - "цілераціональності", що має вираз в обчисленні та розрахунках, незалежно від змісту мети або матерії волі48.

В аналізі нормативних вимог сучасної економіки П.Козловські так саме розрізняє "матеріальну" та "формальну" раціональності, але не в якості способу економічної поведінки, а в якості способу координації раціонально діючих індивідів. "Формальна раціональність" визначає цілі індивідів та координує процес досягнення ними своїх цілей за допомогою формальних правил. При цьому, координація та регуляція господарської поведінки виявляється здебільшого в її добровільному обмеженні (самообмеженні). Тим самим доводиться, що економічна поведінка регулюється не лише економічними нормами максимізації прибутків, але й моральними нормами, які здатні обмежувати свавілля.

Якщо економічна координація відбувається через систему ціноутворення в зовнішньому світі індивіда, то етична координація - "формальна етика координації" відбувається у внутрішньому світі людини, що приймає рішення шляхом узагальнення норм. Але при цьому важливу роль відіграє бажання та прагнення індивіда здійснити економічний та етичний вибір. Питання "Що я бажаю та до чого я повинен прагнути?" завжди передує питанням "Як це зробити найліпшим чином та найбільш доцільно?" та "Яке правило може бути всезагальним законом економічної поведінки?".

Тому, ще до здійснення економічної дії, необхідно мати уявлення про ціннісні якості, ціннісні переваги та суспільне значення тих чи інших благ. У такому сенсі "матеріальна етика благ" покликана формувати переваги та розвивати сприйняття ціннісних якостей благ ще до здійснення економічної дії, забезпечуючи мисленнєву "попередню координацію" дії індивіда49. Тим самим етична рефлексія щодо формально визначених правил та ціннісних переваг створює мотиви для прийняття індивідуального або колективного рішення щодо відповідального ведення господарства.

Таким чином, питання раціональності дозволяє "навести мости" між етикою та економічною наукою, набуваючи конкретизації в проблематиці розумного ведення господарства, що охоплювало б етичний вимір (ціннісна раціональність) та економічний (цілераціональність). При цьому жодній із них не надається визначальної нормативної переваги, стверджується їхній діалектичний зв'язок.

Без цілераціональної економічної дії не було б великих досягнень наукового прогресу. Менеджер, якому бракує стратегічних навичок, буде досить безпорадним в господарчому процесі, як і абстрактний мораліст-філософ, що намагається вплинути на дійсність. Але й досить небезпечними є абсолютизація цілераціональності, автономізація економічної системи з одночасним нехтуванням моральними вимогами, що здатні породжувати соціальні кризові явища. Тому у вирішенні проблем сучасного господарства необхідне врахування його етичної складової, відповідно осмислення таких проблем можливе лише в процесі плідної співпраці нормативної економічної теорії та нормативної етики.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси