Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Адвокатура
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Допоміжні галузі знань у роботі адвоката

Психологічні аспекти адвокатської професії

Кожному доводилось чути, а нерідко і самому висловлюватися щодо людської душі. "Не до душі мені ця справа...", "Чужа душа - темна ніч", "Хто відає, що у нього на душі...", "Душевна людина. ..", "Бездушна людина..." - ці і велика кількість інших висловлювань, які існують у різних мовах, свідчать про те, що слово "душа" завжди пов'язане з певним станом людини, чи якимись таємними процесами, що відбуваються всередині неї, приховано від усіх і навіть від найближчих і найдорожчих людей.

Душа - це такий феномен людського існування, без якого, власне, не існує людини. Фізична істота з усіма ознаками людини, що позбавлена душі, у прямому розумінні слова, не є людиною. Історія знає немало випадків, коли маленькі діти, що тривалий час жили у середовищі тварин, при поверненні до людського суспільства так і не стали людьми. І справа не в тім, що вони ходили четвероніж чи забули людську мову. Справа в тому, що в них загинула душа. Тварини позбавлені душі.

З незапам'ятних часів люди помітили, що кожна людина окрім таких фізичних властивостей, як зріст, колір шкіри, очей, волосся, форми обличчя, ніг та рук, наділена ще й невидимими людському оку якостями, притаманними саме цій і лише цій людині. Сила духу чи покірність, агресивність чи миролюбність, сміливість чи боязкість, злість чи доброта, рішучість чи зваженість, енергійність чи млявість і багато інших - це якості, які неможливо приписати тій чи іншій людині до тих пір, поки вони не будуть виявлені останньою за певних умов.

Саме ці останні якості, а не фізичні дані, визначають поведінку людей серед собі подібних і виявляються у ставленнях до людей, худоби, живої природи. Характер поведінки конкретної людини щодо іншої людини чи суспільства загалом визначає сутність саме цієї людини і дає змогу прогнозувати її поведінку у майбутньому чи ідентифікувати її за фіксованими наслідками такої поведінки.

Виявилося, що вчинками людини керують не зовнішні якості -зріст, фізична сила тощо, а саме оті, невидимі оку чинники, що заховані десь у тілі людини. Але людям було конче необхідно об'єднати усі ці невидимі оку якості, що роблять людей такими несхожими та різними, і оселити їх у тілесній оболонці людини за певною "адресою". Так виникло поняття душі - невидимої субстанції, яка стала пристановищем і чинником усіх людських вад і подвигів, досягнень та втрат, бід і торжеств.

Вивченням лабіринтів і таємниць людської душі переймається, як відомо, психологія, і ми змушені сьогодні визнати пріоритет Греції в започаткуванні останньої.

Назва науки "Психологія" походить від грецьких слів "псюхе" - душа та "логос" - слово, наука. Перші відомості про психологію як науку про душу, зустрічаються у працях Платона (427-347 рр. до н.е.) та його учня Аристотеля (384-322 рр. до н.е.), який пішов у цьому питанні значно далі свого вчителя. Отже, психологія створювалася і розвивалася як наука про душу. Душу людини ніхто і ніколи не бачив. І взагалі нікому невідомо, що це таке - душа. Натомість ми можемо спостерігати такі психічні явища і процеси, як свідомість, відчуття, сприйняття, уява, емоції, воля. А коли ми можемо їх спостерігати, це означає, що вони існують. Аристотель у своєму трактаті "Про душу" змальовував реальні психічні явища, а не якусь абстрактну субстанцію.

Нині терміном "психологія" прийнято називати науку, що вивчає психіку, тобто властивості мозку відображати об'єктивну дійсність. Якщо ж до сказаного додати, що кожен мозок по-своєму відображає цю об'єктивну дійсність, то стане зрозуміло, що кожна людина - це особливий об'єкт спостережень, несхожий на жоден інший, з індивідуальними і неповторними особливостями.

Від народження людина наділена багатьма якостями, які вона успадкувала генетично. Залежно від тих умов, у яких вона опиниться згодом від виховання, успадковані нею окремі риси можуть бути значно послаблені, а інші, навпаки, будуть підсиленні. Головну роль у подальшому житті визначить, так би мовити, процесуальний характер психології, тобто спрямування, в якому будуть використані ті чи інші риси людини. Словом, "психологія" прийнято визначати комплекс якостей конкретної людини чи групи людей, об'єднаних схожими рисами, та спрямувань життєвого використання останніх.

Грецький лікар Гіппократ (460-377 рр. до н.е.) виокремив чотири види темпераментів, належність до яких визначається певними критеріями, а саме: наявність певного темпераменту він пояснював перевагою у конкретної людини певної рідини, що, на його думку, знаходилась в організмі людини: крові, жовчі тощо. Це флегматики, сангвініки, холерики та меланхоліки. Видатний російський фізіолог І.П. Павлов (І848-1936), не змінюючи кількості видів темпераменту та їхніх назв, вказав на інший шлях походження видів. Він поєднав цей розподіл з типами нервової системи, що визначають співвідношення сили, рухливості та зваженості процесів збудження та гальмування в корі головного мозку.

За системою І.П. Павлова існують чотири типи темпераменту людини. Це флегматики, сангвініки, холерики і меланхоліки, кожен з яких характеризується певними ознаками: флегматик - спокійний, сильний, урівноважений, інертний; сангвінік - жвавий, сильний, урівноважений, рухливий; холерик - нестриманий, сильний, неурівноважений, запальний; меланхолік - слабкий, неурівноважений, загальмований, інертний.

Це якраз і є ті типи, які ми називаємо темпераментами. Але слід пам'ятати, що темперамент - досить узагальнена характеристика кожної окремої людини, але водночас основна характеристика нервової системи, яка накладає той чи інший відбиток на всю діяльність індивідуума.

У однієї і тієї ж людини за різних обставин можуть виявлятися риси, притаманні різним типам темпераменту. Спостерігаючи за людиною, яка виконує якусь малоприємну чи непритаманну їй роботу, ми можемо сприйняти її як флегматика. Побачивши ту ж особу за виконанням улюбленої справи чи на спортивному майданчику, можна докорінно змінити свою думку на протилежну і віднести її до холериків.

Але якщо простежити поведінку представників усіх чотирьох темпераментів під час виконання однієї і тієї ж справи, то ми помітимо суттєву різницю. Темперамент позначається на загальному образі людини, але аж ніяк не визначає рівня її розумової діяльності чи значущості особистості.

Приклад глибокого розуміння особливостей психології окремих людей ми можемо побачити в оповіданні А. П. Чехова "Дітвора".

"Папы, мамы и тети Нади нет дома. Они уехали на крестины к тому старому офицеру, который ездит на маленькой серой лошади. В ожидании их возвращения Гриша, Аня, Алеша, Соня и кухаркин сын Андрей сидят в столовой за обеденным столом и играют в лото...

Играют с азартом. Самый большой азарт написан на лице у Гриши. Это маленький девятилетний мальчик с остриженной головой, пухлыми щеками и с жирными, как у негра, губами. Он уже учится в приготовительном классе, а поэтому считается самым большим и самым умным. Играет он исключительно из-за денег. Не будь на блюдечке копеек, он давно бы уже спал. Его карие глазки ревниво и беспокойно бегают по картам партнеров. Страх, что он может не выиграть, зависть и финансовые соображения, наполняющие его стриженую голову, не дают ему сидеть спокойно, сосредоточиться. Вертится он, как на иголках. Выиграв, он с жадностью хватает деньги, и тотчас же прячет их в карман.

Сестра его Аня, девочка лет восьми с острым подбородком и умными блестящими глазами, тоже боится, чтобы кто-нибудь не выиграл. Она краснеет, бледнеет и зорко следит за игроками. Копейки её не интересуют. Счастье в игре для неё вопрос самолюбия.

Другая сестра Соня, девочка шести лет с кудрявой головкой и с цветом лица, какой бывает только у очень здоровых людей, дорогих кукол и на бонбоньерках, играет в лото ради процесса игры. По лицу её разлито умиление. Кто бы ни выиграл, она одинаково хохочет и хлопает в ладоши.

Алеша, пухлый шаровидный карапузик, пыхтит, сопит и пучит глаза на карты. У него ни корыстолюбия, ни самолюбия. Не гонят из-за стола, не укладывают спать - и на том спасибо. По виду он флегма, но в душе порядочная бестия. Сел он не столько из-за лото, сколько из-за недоразумений, которые неизбежны при игре. Ужасно ему приятно, если кто ударит или обругает кого. Ему давно уже нужно кое-куда сбегать, но он не выходит из-за стола ни на минуту, боясь, чтоб без него не похитили его стеклышек и копеек.

Пятый партнер, кухаркин сын Андрей, черномазый болезненный мальчик, в ситцевой рубашке и с медным крестиком на груди, стоит неподвижно и мечтательно смотрит да цифры. К выигрышу и чужим успехам он относится безучастно, потому, что весь погружен в арифметику игры, в ее несложную философию: сколько на свете разных чисел, и как они не перепутаются!"

Цей невеликий уривок з оповідання А. П. Чехова показує, як одна і та ж справа може бути викликана зовсім різними мотивами і водночас збуджувати абсолютно різні почуття.

Мотив. Мотивація. Названі категорії знайомі юристам, адже у більшості випадків розслідування протиправних дій чи злочинів вони, як правило, постають у вигляді класичного і такою ж мірою сакраментальних запитань: хто вчинив?, кому це було вигідно? Бо вигода-це лише один з багатьох можливих мотивів. Виявлення істинного мотиву - це один із ключів до істини у руках слідчого, судді, адвоката. Адже безпомилково встановлений мотив є межею між навмисними і ненавмисними діями та діяннями.

Психологія визначає мотив як те, що схиляє людину до діяльності. Згідно з цим визначенням, мотивом може бути все, що прямо чи непрямо підштовхує людину до конкретних дій. Але наявності лише одного мотиву недостатньо. Можна навести десятки випадків, коли наявність дуже вагомих мотивів так і не привела до дієвого кроку з метою їх реалізації. Таке може статися з багатьох причин: відсутність реальних можливостей; брак рішучості; брак волі; врешті-решт, брак бажання. Всі названі причини є не чим іншим як рисами характеру конкретної людини, тобто відображають її психологічний портрет. Водночас практика знає тисячі невмотивованих діянь та злочинів.

Китайське прислів'я говорить: "Посієш вчинок - пожнеш звичку, посієш звичку - пожнеш характер, посієш характер - пожнеш долю". З погляду науки, вчинок - це дія чи сукупність дій, суспільний сенс яких зрозумілий лише тому, хто їх виконує. Звичка - це дія, виконання якої стало потребою.

Характер-це сукупність найбільш стійких психічних рис особистості, що виявляються в діях та вчинках людини.

Суб'єктивна сторона складу більшості навмисних злочинів міститься саме в цій площині - звичка, характер, доля. Саме в цій прикладній площині психології, там, де її розглядають як сукупність якостей певної людини - позивача, відповідача, підзахисного, з якими доведеться співпрацювати, і знаходиться сфера зацікавленості адвоката.

Для адвоката, так само як і для судді чи слідчого, не байдуже, ким насправді є людина, що виявилася об'єктом уваги слідчого чи суду. Як слід розцінювати скоєне обвинувачуваним чи підсудним: як вчинок, як погану звичку чи як характер. Між випадковим вчинком та звичкою - глибока прірва. їх розділяють психологічні та моральні бар'єри. Водночас, точне встановлення межі між випадковим вчинком та звичкою чи характером в діях людини визначає рівень відповідальності за скоєне.

Знання законів психології дає змогу адвокатові швидше орієнтуватися в конкретних обставинах, глибше проникати в істинні задуми та мотиви відвідувача чи клієнта, відділяти другорядне від головного в показаннях людей, їхніх свідченнях, виступах чи заявах.

У короткому розділі неможливо торкнутися не тільки характеристики всіх психічних явищ та процесів, що відбуваються у психіці людини, але навіть частини основної теорії про ці явища та процеси. Та ми й не ставимо собі це за завдання. Основне завдання полягає в тому, щоб звернути увагу на можливості, які пропонує психологія, зацікавити й обгрунтувати мотивацію використання можливостей науки у практичній діяльності.

Одним із найбільш сучасних і повних підручників з питань юридичної психології станом на середину 2005 року, є підручник "Юридическая психология" В.Л. Васильєва. Переконані, реальну цінність для студента-юриста, а також для практикуючого адвоката становить розділ підручника "Психологія особистості та діяльності". В цьому розділі автор подає структурний підхід до психічних характеристик людини. Він вважає, що психічні явища поділяються на 3 групи.

До першої групи психічних явищ В.Л. Васильєв відносить психічні процеси (почуття, сприймання, пам'ять, мислення тощо), що визначаються відносною швидкоплинністю, до другої - психічні стани: бадьорість, втому, активність, пасивність, роздратованість, настрій. Вони більш тривалі, ніж психічні процеси.

Слід зауважити, що донедавна часу різницею між процесом і станом перших двох груп цікавились переважно патопсихологи. Заслуга у приверненні уваги до цього питання вчених із загальної психології належить Н. Д. Левіту.

До третьої групи психічних явищ віднесено психічні властивості особистості. Вони найбільш стійкі, хоча можуть змінюватися під впливом вікових факторів, соціальних умов, виховання та самовиховання.

Знання цих психічних явищ, станів, властивостей допоможе більш диференційовано та зважено підходити до інформації, що надходить від конкретної людини у процесі ділового та процесуального спілкування.

Одна справа - оцінка розповіді людини, що вперше скоїла протиправний вчинок чи злочин. Тут можна говорити про збіг обставин, випадковість, завжди зберігається надія, що цей вчинок стане останнім. Дещо інший підхід до слів людини, для якої скоєння злочинів стало звичкою. Це вже стійкий синдром, який потребує інших уваги та підходів. Звички, навіть застарілі, можуть бути відкинуті. Потрібна воля, характер. І зовсім інша справа, коли доводиться працювати зі злочинцем за характером.

В одному із серйозних фільмів про мафію під назвою "Останній дон" авторами змальовано портрет італійця на ім'я Дайте. Коли він був ще зовсім маленьким, дідусь, хрещений батько мафії, застав його, коли той задушив кількох кошенят. Це дуже здивувало й розсердило старого мафіозі, на совісті якого були сотні вбивств. Підрісши, Дайте під час купання у басейні з дітьми ледь не втопив дівчинку, яка чимось йому не сподобалась. Будучи юнаком, убив дівчину. Ставши членом мафії, він убивав усіх, хто йому не подобався чи заважав. Якось у розмові з Дайте кат мафії Уфіцціо зауважив йому, що той надзвичайно жорстока людина і йому нічого не варто вбити кого завгодно, на що Дайте заперечив: "Ти ж кат мафії, ти також убиваєш..." "Але мені вбивство не приносить задоволення, - відповів Уфіцціо, - а тобі, - навпаки".

Отже, важка генетична спадковість чи природна схильність до злочину за певних умов переростають в характер. Розмова з людиною, що є носієм такого характеру, потребує особливого підходу і спеціальної підготовки. Знайомство з певними положеннями психології та вивчення психологічних настанов конкретної людини дасть змогу більш ефективно спланувати та реалізувати свої плани щодо захисту інтересів клієнта.

Важлива роль у роботі адвоката з надання правової допомоги підзахисному на досудовому слідстві чи в суді у кримінальній справі належить такому процесуальному заходу, як психологічна експертиза. Значним недоліком психологічної експертизи є відсутність чітких критеріїв та обґрунтувань тих чи інших висновків. Одночасно ті ж недоліки за наявності ґрунтовних знань та вмілого їх використання можуть з недоліків перетворитися на переваги.

Під час судового розгляду справи П., (див. ст. 142), що вчинила замах на вбивство К., виникли запитання, на які могла дати відповідь лише психологічна експертиза. Панова закінчувала роботу над дисертацією. Науковим керівником у неї був науковий співробітник інституту К. У період співпраці у П. з К. склалися близькі стосунки.

Одного вечора, коли П. прийшла в гуртожиток до К. на консультацію, останній запропонував їй спочатку випити вина та вступити в близькі стосунки. Після зближення, вони знову випили вина, а К. знову запропонував П. лягти у ліжко, і коли остання відмовилась, науковий керівник застосував до неї силу. В цей момент, за словами П., вона схопила спортивну сокирку, яка лежала біля ліжка, і кілька разів ударила К. по голові.

Через те що матеріалами справи було встановлено, що у потерпілого спортивної сокирки не було і все вказувало на те, що П. прийшла до К. уже з сокиркою, розраховувати на позитивне для адвоката рішення психологічної експертизи не доводилось. Але адвокат скористався такою нагодою, хоча це певною мірою погіршувало позиції підсудної, адже акцентувало увагу на підготовленості П. до здійснення цієї акції помсти.

Експертиза не визнала ситуацію, яка передувала злочину, за таку, що могла викликати сильне душевне хвилювання, що виправдовувало б дії підсудної...

У Прикладі (ст. 156) йшлося про двох малярів - двадцятип'ятирічного С. і вже літню людину, учасника вітчизняної війни, Д., які, згідно з нарядом, займалися наклеюванням шпалер. В обідню перерву С. збігав за пляшкою, і вони сіли обідати. Д. пити не захотів і порадив не робити цього і своєму напарникові, адже вони на роботі. С. налив собі ще півсклянки і грубо відповів Д., що жиди всього бояться і у війну ховалися від фронту, бо теж боялися. Д., який в цей час ножівкою для розрізування шпалер чистив яблуко, розлючено схопився і декілька разів ударив С. у живіт.

Д. було притягнуто до кримінальної відповідальності за завдання тяжких тілесних ушкоджень під час побутової сварки. Поки тягнулося досудове слідство, С. помер, і слідчий змінив юридичну кваліфікацію справи із завдання тілесних ушкоджень на вбивство. Не вдаючись тут до всіх нюансів справи, адже ми до неї ще будемо повертатися, зупинимося на тому, що адвокат заявив слідчому клопотання про проведення психологічної експертизи з постановкою запитання: чи могли слова С, які принизили національні почуття Д. та образили його як фронтовика, викликати сильне душевне хвилювання, яке і призвело до завдання тяжких тілесних ушкоджень? Слідчий у призначенні експертизи відмовив.

У судовому засіданні адвокат повернувся до свого клопотання і поставив його перед судом. Суд задовольнив клопотання адвоката та підсудного. Висновок експертів був однозначним - так. Слова С, що принизили національну гідність Д. і образили його почуття як фронтовика, могли виявитися фактором, який викликав сильне душевне хвилювання, наслідком якого і стали дії Д.

Сьогодні, коли врешті-решт моральний збиток і його відшкодування стали правовою реальністю, можливості психологічної експертизи значно розширилися. Проте на практиці цього не помітно. Адвокати рідко звертаються до цієї категорії експертиз.

Доцільно спинитися на такій, дещо нестандартній темі, як доцільність використання в роботі астрологічних гороскопів. По-перше, така проблема існує. Гороскопи та різні астрологічні прогнози стали невід'ємною частиною найпопулярніших телевізійних програм. На цю тему існує велика кількість популярної літератури. Більше того, вони збирають навколо себе численні армії прихильників. По-друге, в тій частині, де гороскопи характеризують типи людей та про стійкі риси характеру залежно від періоду і дати народження - це вже та точка, де перетнулись астрологія з психологією, адже йдеться про стійкі риси людського характеру.

Не заперечуючи віри в систему гороскопів і, такою ж мірою, не агітуючи за довіру до них, не слід безапеляційно відкидати їх і оголошувати шкідливими науками, які сьогодні активно та ефективно служать людям. Це - і астрономія, і кібернетика, і біомагнетизм, біоінженерія і багато інших.

Кілька прикладів із власного досвіду. До 90-х років XX ст. я не цікавився гороскопами і навіть не знав, чим серед людського натовпу виділяються Тільці, до яких належу. Якось мені довелося тиждень сидіти без діла і вичитувати все, що під руку втрапить. Наштовхнувшись на гороскоп, я дізнався, що Тільці - це люди стабільні, практичні, і що метал тільців - мідь.

Виявилося, що все своє життя, не знаючи свого гороскопу, я жив за його законами. Де б мені не довелось бути, я звідусіль за тисячі верст тягнув додому старовинні мідні вироби. З камінням було важче, але саме зі змійовика кілька виробів стоять у моєму кабінеті на видному місці. Отже, зацікавившись гороскопами, я звірився з 1 зі своїми знайомими та друзями, і виявилось, що 11 з них живуть за своїм гороскопом.

Тому я виявляючи для себе характерні риси майбутнього партнера чи співробітника, зіставляю існуючі, науково обґрунтовані види темпераментів з гороскопами, що раджу робити й іншим.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші