Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Інвестування arrow Інвестування
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Інвестиційна безпека України

У ринковій економіці стабільність діяльності підприємства визначається такими основними факторами, як зростаючий обсяг реалізації продукції, стабільна прибутковість, фінансова стійкість. Найактуальнішими для України є проблеми щодо обсягів ресурсів та структури інвестиційної діяльності. Саме завдяки їхньому успішному вирішенню можна не тільки досягти економічного успіху, а й закласти основу для формування позитивних довгострокових тенденцій розвитку національної економіки.

Заохочення вкладення коштів потребує забезпечення привабливості об'єктів інвестування для вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Вивчення кон'юнктури ринку включає оцінку привабливості на основних рівнях країни, галузі, регіону, підприємства з урахуванням стадій кон'юнктурного циклу інвестиційного ринку: піднесення кон'юнктури; кон'юнктурний бум; послаблення кон'юнктури; кон'юнктурний спад.

Україні важливо не втратити фінансової та політичної незалежності, а тому необхідно знайти оптимальне співвідношення між отриманням кредитів від міжнародних фінансових організацій та залученням грошей внутрішніх інвесторів, розбудувати інфраструктуру ринку цінних паперів і лібералізувати правові й податкові умови діяльності інвесторів.

Однією з головних причин кризового стану підприємництва і виробництва в Україні е дефіцит інвестицій, оскільки він призводить до падіння обсягів виробництва, не технологічності, неекономності виробництва, зменшення зайнятості, зупинки підприємств через катастрофічний рівень зносу основних фондів. В Україні кількість машин і устаткування, що експлуатується понад 20 років, становить близько 30 %.

Для підйому економіки необхідно підвищити частку інвестицій у ВВП як мінімум до 25—30 %. Лише за таких умов можна створити можливості для функціонування розширеного відтворення. У країнах, що швидко розвиваються, частка інвестицій у ВВП сягає 40 %.

Обмеженість інвестиційних ресурсів і нестабільне фінансування капітальних вкладень негативно позначилися на розвитку та стабілізації господарства держави. Здійснення глибокої структурної перебудови української економіки вимагає істотного збільшення обсягу інвестицій, консолідації всіх джерел інвестування, активізації інвестиційної діяльності. За оцінками експертів, для підтримки в робочому стані існуючих виробництв в Україні потрібно не менше 100 млрд. дол. США.

Наявна в державі та серед підприємців тенденція щодо залучення великих обсягів іноземних інвестицій не є однозначно позитивною. Іноземні інвестиції, навіть за умови їх ефективного використання, не повинні становити значної частки загального їх обсягу. Світовий досвід показує, що обсяг прямих іноземних інвестицій не має перевищувати б % від ВВП. У будь-якій державі обсяги іноземних інвестицій ніколи не перевищують обсягів вітчизняних. Досвід постсоціалістичних європейських країн свідчить, що іноземні інвестиції найактивніше надходять не туди, де бракує капіталу, а в місця, де вже інтенсивно здійснюється капіталовкладення, тобто відбувається їх "притягування" до внутрішніх. Зовнішні кошти спрямовуються туди, де вже практично здійснені економічні реформи, насамперед за рахунок власних джерел. Іноземні інвестиції в економіку тієї чи іншої країни залежать від економічних та соціальних умов, що вже склалися.

Внутрішній та іноземний інвестори відповідно до чинного законодавства України рівноправні. На інвестиційний ресурс попит ринку в Україні безмежний. Іноземні інвестиції неможливі без інвестицій внутрішніх, і жоден інвестор не прийде до країни, в якій капітал власних громадян працює в "тіньовому" обігу чи зберігається поза національною банківською системою. За оцінками експертів, щорічно з України вивозиться до 2 млрд. дол. США, більш ніж 10 млрд. дол. США населення зберігає поза банківською системою та 40 млрд. дол. США становить "тіньовий капітал".

Внутрішній інвестор має бути домінуючим, а заощадження громадян повинні стати головним інвестиційним ресурсом. Значно збільшились обсяги (починаючи в основному з 2001 р.) і, відповідно, тенденція до зростання вкладів громадян у банківську систему. Станом на 1 січня 2005 р. налічувалося 41,7 млрд. грн депозитів, залучених банками від фізичних осіб, що у відношенні до ВВП становить трохи більше ніж 10 %. Рівень дуже низький, щоб вести мову про реальну роль інвестиційного потенціалу заощаджень населення.

Переорієнтація потреб у коштах на перебудову економічної системи, з кредитних на інвестиційні, в першу чергу вітчизняні, зможе дати значний поштовх щодо економічних перетворень в Україні. Частка власних інвестиційних ресурсів підприємств (приблизно 65 %) залишається домінуючою. На 2006 р. ці дані не змінилися.

Кошти інвесторів — гарант безпеки і розвитку будь-якої держави, тобто здійснення інвестиційної діяльності в державі є фактором її інвестиційної та економічної безпеки. Для загальної оцінки інвестиційної безпеки держави використовуються показники, які стосуються конкурентоспроможності держави та її рейтингу на міжнародному інвестиційному ринку.

Міжнародні фінансові організації (Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) та ін.) мають власні методики визначення конкурентоспроможності суспільства та інвестиційної привабливості держави, які вони використовують при наданні кредитів та інвестицій.

Для оцінки макроекономічних показників при оцінці інвестиційної безпеки можливе використання понад 40 таких показників. Відповідно до Системи національних рахунків використовують такі основні макроекономічні показники: дефіцит державного бюджету, обслуговування та погашення державного боргу, ВВП, обсяг експорту та імпорту товарів й послуг та ін.

ВВП є основним показником економічного розвитку, що свідчить про "здоров'я" будь-якої держави. Між обсягом інвестицій та зростанням ВВП існує тісна кореляційна залежність. Для економіки України 2000 р. став переломним, після тривалої економічної кризи вперше вдалося досягти реального зростання економіки. Понад 4 роки поспіль економіка України зростає із середньорічним темпом приросту ВВП 7,4 %, промислового виробництва — 12,3, інвестицій в основний капітал —18,6 %.

Важливий показник інвестиційної безпеки — це обсяг і співвідношення імпорту та експорту. Перевищення експорту над імпортом — це від'ємне сальдо, що є значним недоліком для економіки України*20.

*20: {The World Bank “World Development Indicators”. – 2002. – P. 236-238; 2004. – P.214-216. – Section 4. }

До показників інвестиційного процесу в державі належать такі: норма (рівень) інвестицій (обсяг інвестицій у % до ВВП); загальний обсяг інвестицій у вартісному вираженні; рівень приватних інвестицій; рівень заощаджень населення та ін. За цими показниками набуто певного досвіду; є їх рекомендовані обсяги, які мають національні особливості в кожній державі.

Рівень інвестицій в Україні відносно ВВП поки не відповідає світовим стандартам, тоді як для стабільної економіки загальний обсяг інвестицій повинен досягати рівня 15—26 % ВВП. Що стосується рівня приватних інвестицій, то їх рівень в Україні поки не перевищує 50 %. За світовим досвідом рівень приватних інвестицій повинен бути не менше 60 %.

До показників щодо оцінки інвестиційної привабливості країни, як іншого боку інвестиційної безпеки, належить динаміка чистих інвестицій, співвідношення валових інвестицій та амортизаційних відрахувань, темпи зростання доходів та заощадження населення, коефіцієнт приросту капіталомісткості (характеризує ефективність інвестицій та ефективність накопичення), динаміка частки інвестицій в основний капітал, перевищення темпів зростання доходів над інвестиціями в економіку, обсяг накопичення (використання частини національного доходу на розширене відтворення). Накопичення основного капіталу — це фундамент розширеного відтворення матеріально-речових факторів (товарів, робіт, послуг). Накопичення — це чистий приріст, перевищення результатів над витратами поточного споживання, і основне його джерело — чисті інвестиції. За рахунок цього впроваджуються науково-технологічні досягнення та реалізується модель інноваційного розвитку економіки, і це може здійснюватися в певних межах, на рівні 20—25 % ВВП. Коли норма накопичення нижча від 10 % ВВП, економічний розвиток практично відсутній. Інноваційна модель для умов України е реальною за норми накопичення на рівні 25—30 % ВВП.

Серед світових лідерів за обсягами внутрішніх валових інвестицій — країни Південно-Східної Азії, стрімке економічне зростання яких у другій половині 90-х років стало результатом встановлення в цих країнах сприятливого інвестиційного клімату. За рахунок цього фактора вдалося швидко пройти трансформаційний етап переходу від командно-адміністративної системи господарювання до ринкової також країнам колишнього СРСР (Польщі, Чехії, Угорщині).

Однією з головних причин зменшення інвестиційної активності підприємств є загальне скорочення власних фінансових ресурсів підприємств, що стало результатом інфляційних процесів, падіння рівня виробництва, і, як наслідок, зростання частки збиткових підприємств. Так, кількість таких підприємств перевищує 40 % всіх підприємств в Україні.

У ситуації нестабільності процес інвестування не підлягає достатньому прогнозуванню, нерівномірність інвестиційних вкладень робить планування та прогнозування нереальним. Нині негативний вплив на інвестиційну активність має економічна ситуація взагалі, тобто фінансовий стан підприємств, погіршення їх ліквідності, податковий тиск, який скорочує обсяг обігових коштів, недостатність податкових пільг для підприємств малого та середнього бізнесу і для нових підприємств. Деякі заходи для поліпшення цього стану було вжито на державному рівні. Наприклад, було запроваджено значні податкові пільги для нових підприємств малого бізнесу, списано частину штрафів і пені з податкових платежів. Однак значні зміни в інвестиційній сфері ще не відбулися. Окремі заходи не можуть докорінно поліпшити інвестиційного клімату і стимулювати одночасно всі сфери та галузі економіки, а це потребує фундаментальної перебудови в цій сфері та напрацювання ефективних важелів державного регулювання.

Ключовим моментом активізації іноземного інвестування в економіку України залишається питання формування елементів сприятливого інвестиційного клімату*21. Сьогодні завдяки проведеним економічним реформам уже можна спостерігати певні позитивні зрушення в цьому напрямку: досягнуто значної лібералізації режиму зовнішньої торгівлі, приборкання (часткового) інфляційних процесів, заплановано також розробку адекватного валютного законодавства в напрямку введення в Україні часткової конвертації національної валюти відповідно до вимог МВФ, проводиться робота щодо вдосконалення інвестиційного законодавства.

*21: {Кінах А. Інвестиційний клімат України // Урядовий кур'єр. – 2005. – №215. – 9липня. }

Міжнародні фінансові інститути. Важливим елементом у формуванні інвестиційного клімату в Україні є активізація співпраці з міжнародними економічними інституціями, вплив яких на фінансові потоки в системі світового господарства досить значний. На сьогодні основними організаціями, з якими співпрацює Україна, є Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, або Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), і Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Однією з передумов створення міжнародних фінансових організацій (МФО) була світова економічна криза, яка призвела до скрутного становища в багатьох країнах. Нині основний напрям інвестиційної діяльності цих міжнародних організацій — фінансування конкретних програм, які сприятимуть становленню економіки, орієнтованої на відкритий ринок.

МБРР і МВФ, відомі під спільною назвою як "бреттон-вудські інститути" (від американського містечка Бреттон-Вудс у штаті Нью-Гемпшир, де вони були створені представниками 44 держав у 1944 p.), становлять подвійну міжурядову опору, яка підтримує всю структуру світового економічного та фінансового порядку. Метою створення цих інститутів було зміцнення міжнародної економіки після закінчення Другої світової війни. Умови співробітництва з кожною з міжнародних організацій визначаються їх статутами і відрізняються одна від одної, що зумовлено специфікою функціонування цих організацій. Насамперед країни, які співпрацюють з міжнародними фінансовими інституціями, мають бути їх членами. Країни — члени організацій роблять внески в статутний фонд, кошти з якого використовуються на фінансування країн-членів і тих програм, які відповідають вимогам статуту фінансових інститутів і не суперечать йому. Зазначимо, що Україна відповідає вимогам цих інститутів і вже користується їх ресурсами, особливо кредитами МВФ та МБРР.

Співробітництво з міжнародними інституціями в цілому позитивно позначається на процесі стабілізації, оскільки кредити мають безпосередньо реформо-орієнтований характер. Проте кредитний потенціал МВФ, МБРР, ЄБРР досить обмежений через особливість кредитних відносин між країною-реципієнтом та інституцією, що здійснює кредитну програму. Тому характерною особливістю акумуляції ресурсів через провідні організації світового валютно-фінансового та кредитного регулювання є відсутність мобільності кредитного процесу й значні процедурні ускладнення переговорної стадії кредитування. Незважаючи на такий негативний фактор згаданих взаємовідносин, як заборона реструктуризації та переоформлення заборгованості перед цими інституціями згідно з їх статутом, кредити, які вони надають, найдешевші й містять найбільший грант-елемент, що дає змогу формувати довгострокову криву дохідності, спрямовуючи отримані ресурси у сферу інвестицій (характерно для ЄБРР та МБРР), у сферу погашення бюджетного дефіциту (характерно для МБРР і меншою мірою для МВФ) та у сферу рефінансування інших боргів і реструктуризацію платіжного балансу (характерно для МВФ).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші