Мобільна версія
Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Література arrow Основи літературознавства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Свобода творчості і детермінізм

Свобода творчості є передумовою творчого процесу, цс визнання права письменника на створення свого художнього світу, на моделювання вірогідних і невірогідних ситуацій. Немає свободи абсолютної, у ній завжди наявні детермінанти необхідності. Детермінованість не можна ототожнювати із залежністю. Детермінізм (від лат. determinare — обмежити, визначити) є об'єктивною зумовленістю суспільства, явищ природи, психіки людей. Під ним розуміють причинну залежність, у якій взаємопов'язані явища природи мають відповідну логіку. Рід, вид, жанр, напрям, стиль характеризуються відповідними особливостями. Отже, у свободі є детермінізм, а в детермінізмі є свобода.

Ф. Шиллер називав мистецтво "дитям свободи". Розмірковуючи над суттю свободи, співавтор підручника "Естетика" Д. Кучерюк виділяє такі аспекти: наскільки вільно митцеві вдається бути господарем власного таланту, давати йому простір виявити себе, наскільки вільно він почуватиме себе незалежним від світу, який може бути неприйнятним, жорстким, егоїстично корисливим; сутність існування мистецтва завжди є для митця автономною від буденності життя, бо мистецтво народжується вільною його уявою або реальністю, що вплинула на нього; мистецтво — символ та ідеал свободи.

Наші національні генії T. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, а також репресовані тоталітарною радянською системою митці безкомпромісно відстоювали свої ідеї та переконання ціною життя, вигнанням або замовчуванням. У листі до М. Павлика, в якому йдеться про попередню пораду "скинутись" усякої політики, Леся Українка писала: "Я хотіла б знати докладніше, як я маю се розуміти? Невже так, що в Галичині я мала б ще "тихше" жити, ніж на Україні? Коли так, то се страшна жертва душі. Я ще, може, могла б не мішатися до краєвої політики в тім значенні, що не займалась би особистою агітацією, не вступила б в члени краєвих партій.., бо думаю, що як літератор, я ліпше зроблю, коли виступатиму зовсім незалежно, хоч нехай і одиноко. Але "скинутися всякої політики" в літературі і в моїх зносинах з метрополією ніяк не можу, бо не тільки переконання, але темперамент мій того не дозволяє...". Вона не може обіцяти, що буде жити на "вільній землі тихіше, ніж жила на зовсім поневоленій", зізнається, що хоче ще боротися. "Мені, — продовжує Леся Українка у листі, — морально неможливо признати політичну прірву (історичну, як казав Куліш) за прірву реальну, і поки я не скинуся спогаду про абсолютно невільну Україну, я не можу, не сила моя скинутися того, чого досі не скинулась при гірших умовах... Тоді треба скинутись мені і моєї поезії, моїх найщиріших слів, бо вимовляти і ставити їх на папері, скинувшись того діла, на яке вони кличуть інших, мені буде сором".

Мистецтво сприяє вільному розвитку людини, розкріпачує її думки, почуття, уяву. Воно — символ свободи.

Література

1. Абрамович Г.Л. Введение в литературоведение. — М., 1975.

2. Арнаудов М. Психология литературного творчества. — М., 1970.

3. Введение в литературоведение / Под ред. Г.Н. Поспелова. — М., 1983.

4. Волинський П.К. Основи теорії літератури. — К., 1967.

5. Вступ до літературознавства: Хрестоматія / Упоряд. Н.І. Бернадська.

— К., 1995.

6. В'язовський ПА. Творче мислення письменника. — К., 1982.

7. Грехнёв В.А. Словесный образ и литературное произведение. — Нижний Новгород, 1997.

8. Дмитриев В.А. Реализм и художественная условность. — М., 1974.

9. ДрёмовА. Художественный образ. — М., 1961.

10. Каган М. Лекции по марксистско-ленинской эстетике. — Л., 1971.

11. Левидов A.M. Автор — образ — читатель. — Л., 1977.

12. ЛевчукЛ.Т. Психоанализ и художественное творчество. — К., 1980.

13. Лесин В.М. Реалістичний образ у художньому творі. — К,, 1976.

14. Літературознавча енциклопедія: У 2 т. / Автор-укладач Ю.І. Ковалів

— К., 1987.

15. Медведев П. В лаборатории писателя. — Л., 1960.

16. Мелетинский Е.М. О литературных архетипах. — М., 1994.

17. Палиевский П.В. Внутренняя структура образа // Теория литературы. Основные проблемы в историческом освещении. — М., 1962.

— Т. 1.

18. Піхманець Р. Психологія художньої творчості (теоретичні та методологічні аспекти). — К., 1991.

19. Франко 1.Я. Із секретів поетичної творчості. — К., 1969.

20. Фролова К. П. Аналіз художнього твору. — К., 1975.

21. Цейтлин А.Г. Труд писателя. Вопросы психологии творчества культуры и техники писательского труда. — М., 1967.

22. Юнг КГ. Архетип и символ. — М., 1991.


 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси