Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow РПС arrow Регіональна економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Гірничо-металургійний комплекс

Гірничо-металургійний комплекс розглядають як базову галузь народного господарства, що забезпечує потреби всіх галузей економіки України в металопродукції як основного конструкційного матеріалу. Основною сировинною ланкою комплексу становлять підприємства гірничовидобувної галузі, що забезпечують видобуток, збагачення та агломерування залізних, марганцевих і хромітових руд. На цій базі забезпечується робота підприємств переробних галузей, які зайняті виробництвом чавуну, сталі та прокату, феросплавів, повторним використанням металевої сировини, коксуванням вугілля, виробництвом вогнетривів та допоміжних матеріалів для них (флюсових вапняків тощо). Провідна роль у цьому комплексі належить металургійній переробці за схемою: чавун — сталь — прокат.

Таким чином, гірничо-металургійний комплекс являє собою багатовекторне виробництво надзвичайної складності, до якого входять:

  • • гірничорудна промисловість, що забезпечує потреби металургійних підприємств в сировині, одночасно забезпечує постачання продукції на експорт;
  • • марганцеворудна промисловість;
  • • феросплавне виробництво;
  • • коксохімічне виробництво;
  • • виробництво флюсів;
  • • вогнетривке виробництво;
  • • аглодоменне виробництво;
  • • сталеплавильне виробництво;
  • • прокатне виробництво;
  • • трубне виробництво;
  • • метизне виробництво;
  • • кольорова металургія. Розташування переробних підприємств на території України залежить від багатьох природних та економічних факторів, особлива роль в складі яких належить наявність сировини і палива. Основними територіями видобутку залізних руд стали родовища Криворізько-Кременчуцького та Білозерсько-Конкського залізорудних басейнів, де руда розробляється як підземним, так і відкритим (кар'єрним) способом. Важливе місце у виробничій структурі залізо видобувної промисловості України посідають гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК), на яких видобуті залізисті кварцити збагачуються і перетворюються на концентрат з вмістом чистого заліза до 62-65 %. На Криворіжжі спочатку був споруджений Південний ГЗК з відкритим видобутком заліза, а пізніше — Новокриворізький, Центральний, Північний та Інгулецький ГЗК. Крім того, на інших територіях були введені в дію Дніпровський та Полтавський ГЗК поблизу Кременчука, Запорізький ГЗК — у Білозерському залізорудному районі, Комиш-Бурунський ГЗК — на базі Керченського родовища.

Основною територією видобутку марганцевих руд виступає Нікопольський марганцеворудний басейн. В Нікопольському басейні та на його продовженні Великотокмацькому родовищі марганцевих руд видобуваються значні обсяги руди, в тому числі до 75% відкритим способом, що являють собою сировинну складову марганцеворудної промисловості України.

Поєднання видобутку залізних та марганцевих руд та коксохімічного виробництва дає змогу налагодити виробництво чавуну, сталі, прокату, труб, продукцію кольорової металургії.

Формування гірничо-мегалургійного комплексу відбувається в складних умовах трансформації економічних відносин, визначення реальних потреб продукції підприємств для забезпечення внутрішніх потреб України та експортних потреб. Протягом останніх 15 років рівень виробництва основних видів металопродукції був зменшений в два рази. Виробництво сталі та видів прокату забезпечувалось, головним чином, з врахуванням потреб їх споживання в Україні.

Чорна та кольорова металургія має недосконалу галузеву та технологічну структуру, наявне старіння основних виробничих фондів, низьку ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів. Обладнання та технологія виробництва, які були введені в експлуатацію в 70-80-х роках минулого століття, фізично та морально застарілі, що стримує випуск конкурентоспроможної продукції, призводить до аварій на виробництві.

Стан основних виробничих фондів гірничодобувних підприємств оцінюється як незадовільний, їх спрацювання становить 70%. В експлуатації знаходиться частина устаткування ЗТ терміном служби, що перевищує нормативний.

Обмеженість у фінансуванні гірничорудного виробництва негативно вплинула на формування сировинної бази підприємства, збагачення рудою підприємств. Обмежені обсяги розкривних робіт на підприємствах з відкритим способом розробки, що створює труднощі в нарощуванні обсягів видобутку руди у кар'єрах, на відкритих гірничих роботах. Із-за відсутності фінансування не виконуються в повному обсязі гірничопідготовчі роботи на підприємствах з підземним способом розробки родовищ, погіршуються гірничо-геологічні умови видобутку руди, не здійснюється підготовка до експлуатації нових горизонтів і в шахтах, і в кар'єрах.

Експлуатація підприємств чорної металургії приводить до ускладнення економічної обстановки у великих промислових центрах.

Не вдосконалюється економічні методи стимулювання розвитку гірничо-металургійного комплексу. Протягом тривалого часу не впроваджуються спеціальні пільги щодо фінансування розвитку галузі. Підприємства перебувають в єдиній державній системі оподаткування, виплачують усі види податків до державного бюджету, не заощаджуючи коштів, необхідних для забезпечення модернізації виробництва та розвитку.

Гірничо-металургійний комплекс має добрі перспективи для розвитку, використовуючи власну сировинну базу, високий рівень науково-технічного потенціалу, що може забезпечити передовий технологічний рівень. Підприємства гірничо-металургійного комплексу можуть стати головним експортером значного обсягу металоггоодукції.

Для ефективного використання переваг та особливостей розвитку в складі економіки України на часі впровадження докорінних змін в організації та економічному стимулюванні роботи підприємств гірничо-металургійного комплексу. Важливого значення набуває прогнозування змін сортаменту металопрокату. Підприємства гірничо-металургійного комплексу виплавляють обсяг металу значно більший, ніж необхідно для забезпечення роботи в різних галузях економіки, однак не виробляють всієї номенклатури прокату. Профільний і розмірний сортамент має бути розширений і уніфікований, включати нові види металопродукції. У сортопрокатному виробництві необхідним є виробництво нових профілів для залізничного транспорту, будівництва, машинобудування тощо. Важливим є збільшення обсягів виробництва листа в зальному обсязі металопрокату, а також частка холоднопрокатного листа.

Перебудова в роботі буде сприяти збільшенню виробництва водогазопровідних труб, труб з цинковим, полімерним, алюміній-полімер-ним покриттям, емальованих труб. Передбачається випуск високоміцних насоснокомпресорних, обсадних і бурильних труб.

Сортамент метизного виробництва складається із таких видів виробів: високоміцні кріпильні деталі для авіа-, автомобіле-, і транспортного машинобудування; кріплення з покриттям; канати; сітки та метизні вироби тощо.

Перебудову виробничої та економічної діяльності підприємств чорної та кольорової металургії необхідно здійснювати з врахуванням світового досвіду, сутність якого полягає в наступному. До першочергових завдань належить ліквідація зайвих металургійних потужностей; проведення широкомасштабної модернізації та реконструкції виробництва; розширення номенклатури виробництва продукції. Світовий розвиток чорної та кольорової металургії формується під впливом напряму, що характеризує зниження питомого метало споживання за рахунок випуску та використання металопродукції підвищеної якості, замість переважного нарощування абсолютних обсягів виробництва.

Для відновлення основних виробничих фондів до загальноприйнятного у світовій практиці рівня потрібні значні обсяги інвестицій для забезпечення підтримки виробничих потужностей на високому рівні, поновлення основних виробничих фондів. Щорічний обсяг капітальних вкладень, за оцінками фахівців, має дорівнювати 20-25% середньорічної вартості товарної продукції.

Для покращення діяльності підприємств гірничо-металургійного комплексу необхідно здійснити:

  • • оптимізацію виробничих потужностей підгалузей та підприємств відповідно до кон'юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків шляхом вилучення надлишкових потужностей, морально і фізично застарілих агрегатів;
  • • розробку та реалізацію інноваційних проектів розвитку технологій, створення нового високоефективного обладнання, що забезпечує виробництво конкурентоспроможної за якістю та цінами продукції;
  • • економічні, технологічні та організаційні заходи, щодо мінімізації витрат на виробництво та забезпечення рентабельної роботи підприємств.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші