Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія політичних та економічних вчень
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Революційно-демократичний напрям в економічній думці. Економічні концепції ліберального народництва

Революційно-демократичний напрям в економічній думці склався під впливом Французької буржуазної революції 1789-1794р.р., яка повалила феодальний режим на значній території Європи.

Видатну роль при цьому відіграли французькі матеріалісти, які у економічній "Енциклопедії" піддали різнобічній критиці першооснови феодального світогляду. Так, в економічній думці склався революційно-демократичний напрям, представниками якого були Жан Жак Руссо, Жан Мільє та ін.

Жан Мільє (1664-1729) написав твір "Заповіт", у якому сформулював програму соціального оновлення Франції в цілому, і сільського господарства зокрема, яка відзначалась крайнім радикалізмом. Вона вимагала ліквідації привілеїв дворянства, духовенства, чиновництва, ліквідацію приватної власності і усіх проявів економічної нерівності.

Ідеї соціалістів-рікардіанців частково знайшли своє відображення у чартистському русі.

Революційно-демократичний напрям в економічній думці Росії у другій половині XVIII ст. був тісно пов'язаний з боротьбою проти кріпосництва та феодальної системи. Революційний напрям в економічній думці знайшов своє відображення в поглядах О.М.Радищева, декабристів О.І. Герцена, М.П. Чернишевського, народників та інших.

Олександр Миколайович Радищев (1749-1802) основоположник революційної економічної теорії у Росії. У 1790 році надрукував твір "Подорож із Петербурга до Москви", де критикував кріпосництво, закликав селян боротись за відміну кріпосного права та встановлення селянської власності на землю на основі особистої вільної праці. За свої ідеї ОМ. Радищев був засланий до Сибіру на 10 років. Основною галуззю економіки Радищев вважав сільське господарство. Значну увагу приділяв аналізу податкової політики держави, пропонував встановити податки в залежності від доходів кожного. Майбутнє суспільства він вбачав у формі демократичної республіки, де будуть відмінені всі соціальні стани і встановлені справедливі правосуддя, свобода слова і друку.

Проти кріпосницької системи та самодержавства в Росії виступали також декабристи. Ідеї декабристів мали велике значення для наступного етапу розвитку економічної думки в Росії. Розуміючи необхідність поєднання антикріпосницької боротьби з революційними ідеями декабристи розробляли програми революційної перебудови Росії. Метою революційних перетворень вони вважали досягнення "загального блага" народу та його добробуту. Декабристи виступали проти кріпосництва, надмірних податків, пропонували ввести нову фінансову систему, створити на кооперативній основі мережу банків для кредитування сільськогосподарського виробництва.

Наступний етап розвитку революційно-демократичного напряму економічної думки пов'язаний з іменем О.І. Герцена та М.Г. Чернишевського.

Олександр Іванович Герцен (1812-1889) критикував кріпосництво, яке вважав головною причиною відсталості Росії та розглядав економічні та політичні умови його ліквідації. Антикріпосницька концепція Герцена була аграрною. Він не прийняв реформу 1861 року і вимагав передачі землі селянам і повної ліквідації поміщицького землеволодіння.

Герцен у своїх працях вказував на гострі суперечки між багатством капіталістів та злиденністю народних мас та пропонував запровадити общинний соціалізм, при цьому антифеодальну революцію трактував як соціалістичну. Створюючи теорію некапіталістичного розвитку Росії, обґрунтовував становлення соціалізму економічно. В його поглядах соціалістичні ідеї зливались з демократичними і були основою його антикріпосницької програми.

Микола Гаврилович Чернишевський (1828-1889) написав праці - "Капітал і праця" (1860), "Примітки до основ політичної економії Дж. Мілля" (1860), "Що робити" (1862). Критикував кріпосництво, феодальний лад, який не здатен забезпечити зростання продуктивності праці і обсягів виробництва. Прогресивною формою господарства вважав звільнене від пут поміщицької експлуатації селянське господарство, що лягло в основу теорії селянської революції Чернишевського та розвитку "селянського соціалізму".

Після реформи 1861 р. у російській економічній та політичній думці виникає народництво, як самостійний напрям. Він поєднував у собі ідеї утопічного соціалізму О. Герцена і М. Чернишевського, прагнення селянства до звільнення від експлуатації.

У 70-х роках XIX ст. в економічній думці Росії переважало революційне народництво, а у 80-х роках XIX ст. - реформістсько-ліберальний напрям народництва. Ідеологами різних напрямів революційного народництва були М.О. Бакунін, П.Л. Лавров і П.М.Ткачов.

Народники намагались вирішити такі економічні питання, як розвиток російського капіталізму, шляхи переходу до соціалізму і організація соціалістичних економічних відносин.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші