Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Аудит
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сутність та місія аудиту в сучасному суспільстві

Становлення аудиту - процес досить тривалий. З часом здійснюються типи і цілі аудиторських перевірок. Звідси і визначення аудиту має бути досить ємним, щоб охопити всю широту завдань, які постають перед ним. Так, сьогодні існують спеціальні теорії, які визначають роль аудитора з точки зору різних груп зацікавлених користувачів. Деякі теорії носять "екзотичні" назви1.

Наприклад:

  • - "поліцейська теорія" (або теорія "сторожового пса"), яка вважає, що роль аудитора полягає у перевірці фактичного існування і точності явищ в минулому;
  • - теорія "підтвердження кредитоспроможності" зводить роль аудитора до встановлення кредитоспроможності підприємства на основі результатів бухгалтерської звітності;
  • - теорія "модератора", згідно з якою аудитор виступає у якості посередника між різними сторонами;
  • - "квазікритична теорія" - після збору доказів і складання думки аудитор робить висновок з урахуванням всіх обставин, які виникли;
  • - "теорія агентів" - акціонери виступають у якості керівників, які назначають директорів для управління компанією - "агентів".

Для того щоб закріпити свої позиції і не дозволити знизити заробітну платню, директора повинні надавати акціонерам звіти про свою діяльність. Цю функцію і виконують аудитори;

- "теорія про роль аудитора як інструмента соціального контролю за веденням бухгалтерського обліку".

Приведені теорії мають свої позитивні і негативні сторони.

Аудит починається з незалежної перевірки фінансової звітності та висловлення думки аудитора щодо її достовірності, повноти і законності відображених господарських операцій. З ростом ринкових відносин потреби щодо аудиторських послуг зростають, а отже, розширюються рамки тлумачення аудиту.

Згідно із законом України "Про аудиторську діяльність":

"Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів".

Суттєвою є інформація. Якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічне рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення".

Р.Адамс, автор книги "основи аудиту" наводить класичне висловлення, що стосується аудиту: "Без аудиту нема надійності рахунків. Без надійності рахунків нема контролю. А без контролю що вартує влада"1.

Інформаційні потреби користувачів фінансових звітів наведені в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

КОРИСТУВАЧІ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ: ПЕРЕЛІК ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОТРЕБ

з/п

Основні користувачі інформації фінансових звітів

Інформаційні потреби

12 3

1

Органи державного управління

  • 1.Формування макроекономічних показників
  • 2.Контроль за ефективністю використання цільових

державних коштів

3.Оцінка якості управління держаним підприємством

2

Власники, учасники, інвестори

  • 1.Участь в капіталі підприємства
  • 2.Придбання або продаж цінних паперів
  • 3.Оцінка якості управління
  • 4.Отримання інформації про фінансові результати підприємства та їх використання з метою отримання дивідендів

3

Керівництво підприємства

1.Прийняття управлінських рішень стосовно здійснення господарської діяльності та її регулювання 2.Своєчасне виявлення негативних тенденцій розвитку та розробка заходів щодо їх ліквідації

4

Робітники підприємства

  • 1.Оцінка здатності підприємства своєчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями
  • 2.Забезпечення зобов'язань підприємства перед робітниками

5

Інші кредитори (банки, постачальники тощо)

1.Забезпечення зобов'язань підприємства 2.0цінказдатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання

Мета аудиту переміщується у площину загальнонаціональної безпеки.

Зростання конституційної значущості аудиту в суспільно-господарському та соціально-політичному житті нації зумовлена кількома чинниками.

З одного боку, гарантії непорушності приватної власності є базисом громадянського суспільства. Тому сучасна суспільна та державна значущість аудиту обумовлена передусім теперішніми особливостями приватизації. Адже її об'єктами стають вже не окремі промислові, сільськогосподарські, транспортні, торговельні та інші підприємства, а такі стратегічно визначальні блага, сектори та галузі, як земля України з унікальною концентрацією чорноземів, природних, рекреаційних та інших ресурсів, її надра з рідкісними корисними копалинами, а також неприватизовані частки держави у корпоративних правах власності на магістральні трубопроводи, що проходить через територію України, об'єкти паливно-енергетичного, агропромислового, металургійного, хімічного, машинобудівного та іншого комплексів.

З іншого боку, зростання значущості аудиту зумовлено й тим, що законодавчі акти, які врегульовують здійснення державного контролю, не завжди передбачають його спрямування на захист інтересів власників. Вважаємо, що захист цих інтересів має здійснюватися українськими, а не іноземними аудиторами, оскільки відповідно до об'єктивних принципів менеджменту не може бути стійкою система, що покладається лише на зовнішні управлінські чинники, які неспроможні забезпечувати її саморегулювання.

Виходячи з викладеного, дедалі невідкладнішим є інкорпороване вбудування незалежного та державного фінансового аудиту в інфраструктуру контролю, здійсненого у загальнодержавних масштабах. Розбудова цієї інфраструктури має спиратися на досвід становлення аудиту і сприяти його розвиткові.

Для подальшого розвитку аудиту необхідне вирішення суспільно-політичних проблем1.

По-перше, потрібне започаткувати діалогу та налагодження взаємодії інститутів незалежного й органів державного і муніципального контролю з метою створення відповідних координаційних структур, покликаних узгоджувати діяльність контролюючих суб'єктів.

Прообразом пропонованих структур можна вважати Аудиторську палату, яка протягом тривалого періоду об'єднує представників аудиторського загалу та державної влади. Досвід її функціонування спростовує побоювання щодо нереальності створення чи небезпеки ускладнення і бюрократизації системи контролю внаслідок запровадження координаційних структур. Навпаки, уміле їх використання покликане сприяти, з одного боку, усуненню неконтрольованих точок, зон і сегментів національної економіки, а з іншого - запобігати паралелізму та дублюванню контрольних функцій.

По-друге, необхідно закріплення інкорпорованості незалежного та державного фінансового аудиту в загальнодержавну контролюючу систему через ухвалення^ парламентом законопроекту "Про фінансовий контроль в Україні". Йдеться про утвердження аудиту в ролі повноцінного, адекватного іншим компонента цілісної національної системи фінансового контролю.

По-третє, начальним є підвищення значущості та зміцнення статусу національної системи аудиту в процесі реформування Конституції України.

Зокрема, потребує конституційного закріплення положення про те, що найважливішими об'єктами загальнодержавної системи контролю є: природні та економічні блага, майно і надбання українського народу; фінансові потоки, включаючи внутрішні та зовнішні зобов'язання (борги) держави та суспільства; власний капітал фізичних та юридичних осіб; ВВП, насамперед продукція, товари, роботи і послуги, створені в реальному секторі економіки; національний дохід, включаючи доходи домогосподарств, підприємств, організацій і установ приватного, державного та комунального секторів; суспільні видатки (витрати) на виробничі й невиробничі цілі тощо.

Аудиторські перевірки повинні проводитись відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці стандартів із врахуванням вітчизняного досвіду і свого середовища. Етичні принципи поведінки аудиторів визначені у "Кодексі професійних бухгалтерів". Згідно із цим кодексом цілі бухгалтерської професії полягають у виконанні роботи відповідно до найвищих стандартів професіоналізму, в досягненні найкращих результатів діяльності й загалом у задоволенні громадських інтересів, зазначених вище.

Такі цілі вимагають задоволення чотирьох основних потреб:

  • 1. Довіра: у суспільстві в цілому є потреба в довірі до інформації та до інформаційних систем.
  • 2. Професіоналізм: є потреби в особах, що їх клієнти, роботодавці чи інші зацікавлені сторони можуть без сумнівів визначити як професіоналів у сфері бухгалтерського обліку.
  • 3. Якість послуг: є потреба щодо впевненості в тому, що всі послуги, надані професійним бухгалтером, виконуються згідно з найвищими стандартами якості.
  • 4. Конфеденційність: користувачі послуг професійних бухгалтерів мають бути впевнені в наявності основ професійної етики, що регулюється наданням цих послуг.

Для досягнення цілей бухгалтерської професії професійні бухгалтери повинні дотримуватись ряду необхідних чи фундаментальних принципів:

  • 1. Чесність : професійний бухгалтер має бути відвертим і чесним, надаючи професійні послуги.
  • 2. Об'єктивність: професійному бухгалтерові слід бути справедливим та не дозволяє собі необ'єктивності або упередженості, конфлікту інтересів та впливу інших осіб, які шкодитимуть його об'єктивності.
  • 3. Професійна компетентність та належна ретельність. Професійному бухгалтерові слід виконувати професійні послуги з належною ретельністю, компетентністю та старанністю;ін. зобов'язаний постійно підтримувати професійні знання та навички на рівні, потрібному для надання клієнтові чи роботодавцеві переваг професійних послуг компетентної особи, яка спирається на сучасні тенденції у практиці, законодавстві та методах роботи.
  • 4. Конфіденційність. Професійному бухгалтерові слід дотримуватись конфіденційності інформації, одержаної у процесі надання професійних послуг, та не слід використовувати (чи розголошувати) таку інформацію без належних та визначених повноважень або якщо немає юридичного чи професійного права та обов'язку розкривати цю інформацію.
  • 5. Професійна поведінка . Професійний бухгалтер повинен діяти так, щоб це відповідало добрій репутації професії, повинен утримуватися від будь-якої поведінки, яка могла б дискредитувати професію. Зобов'язання втримуватися від будь-якої поведінки, яка могла б дискредитувати професію, вимагає, щоб організації - члени МФБ, розробляючи стандарти етики, враховували відповідальність професійного бухгалтера перед клієнтами, третіми сторонами, іншими бухгалтерами, працівниками, роботодавцями та громадськістю в цілому.
  • 6. Технічні стандарти. Професійний бухгалтер повинен надавати професійні послуги згідно з відповідними технічними і професійними стандартами. Професійні бухгалтери зобов'язані ретельно і кваліфіковано виконувати інструкції клієнтка (чи роботодавця) тією мірою, якою вони сумісні з вимогами щодо чесності, об'єктивності, а у випадку професійних бухгалтерів-практиків - незалежності. Крім того вони повинні дотримуватися технічних та професійних стандартів, що їх поширюють:
    • - Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;
    • - МФБ (наприклад, Міжнародні стандарти аудиту);
    • - професійний орган організації - члена МФБ або інший регулюючий орган;
    • - відповідне законодавство.

При виборі ситуацій та методів роботи, на які треба звернути особливу увагу з погляду етичних вимог щодо об'єктивності, слід належним чином розглянути зазначені нижче фактори:

  • - професійні бухгалтери стикаються із ситуаціями, які передбачають можливість здійснення на них тиску. Такого роду тиск може знизити об'єктивність професійних бухгалтерів;
  • - неможливо визначити та передбачити всі ситуації, в яких може виникати такий тиск. Розробляючи стандарти для визначення стосунків, які ймовірно чи неодмінно можуть зашкодити об'єктивності професійного бухгалтера, слід керуватись здоровим глуздом;
  • - слід уникати стосунків, які можуть призвести до необ'єктивності, упередженості або впливу інших осіб;
  • - професійні бухгалтери зобов'язані забезпечити дотримання принципу об'єктивності персоналом, який надає професійні послуги;
  • - професійні бухгалтери не повинні приймати (або пропонувати) подарунки чи розваги, які, ймовірно, могли б усвідомитися як такі, що здійснюють значний та неналежний вплив на їхнє професійне судження або на професійне судження осіб, з якими вони ведуть справи. У різних країнах існують неоднакові уявлення про те, що вважається надмірним подарунком (чи пропозицією про розваги), але професійним бухгалтерам слід уникати обставин, які можуть зашкодити їхній професійній репутації.

Професійний бухгалтер-практик не повинен одночасно брати участь у будь-якому бізнесі, виді занять чи діяльності, що завдають або можуть завдати шкоди чесності, об'єктивності, незалежності чи добрій репутації цієї професії, а тому є несумісними з наданням професійних послуг.

Приклади важливих обставин, що їх треба розглядати, приймаючи рішення про те, чи можна розкрити конфіденційну інформацію:

  • а) розкриття інформації дозволене. Якщо клієнт або роботодавець дає дозвіл на розкриття інформації, слід розглядати інтереси всіх сторін, у тому числі третіх сторін, інтереси яких можуть зачіпатися при розкритті інформації;
  • б) розкриття інформації передбачене законом. Далі наведено приклади, коли професійний бухгалтер згідно із законодавством зобов'язаний розкривати конфіденційну інформацію:
    • - для надання документів або свідчень при розгляді судової справи;
    • - для повідомлення відповідних державних органів про виявлені порушення законодавства;
  • в) розкриття інформації є професійним обов'язком або правом і потрібне:
    • - для дотримання технічних стандартів та етичних вимог; таке розкриття інформації не суперечить викладеному в цьому розділі;
    • - для захисту професійних інтересів професійного бухгалтера при розгляді судової справи;
    • - для виконання вимог перевірки якості (або перевірки контролю якості, що проводиться іншим професійним бухгалтером), установлених організацією - членом МФБ або професійної організацією;
    • - відповідь на запит чи відповіді при розслідуванні, що його проводить організація - член МФБ або регулювальний орган.

Незалежність вимагає:

  • - незалежної думки - це така спрямованість думок, яка дає можливість надати висновок без будь-якого впливу, що може ставити під загрозу професійне судження, діяти чесно з об'єктивністю та професійним скептицизмом;
  • - незалежної поведінки - уникнення фактів та обставин, настільки суттєвих, що розсудлива та поінформована третя сторона, знаючи всю відповідну інформацію, в тому числі вжиті застережні заходи, обґрунтовано дійшла би висновку, що чесність, об'єктивність чи професійний скептицизм фірми, члена групи з надання впевненості знаходяться під загрозою.

Враховуючи "Кодекс етики професійних бухгалтерів" законом України "Про аудиторську діяльність" передбачається, що аудитори і аудиторські фірми під час здійснення аудиторської діяльності мають право:

  • - самостійно визначати форми і методи проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг на підставі чинного законодавства, стандартів аудиту та умов договору із замовниками;
  • - отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб; треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;
  • - отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;
  • - перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб'єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;
  • - залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:

  • - в аудиторській діяльності дотримуватись вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, стандартів аудиту, принципів незалежності аудитора та відповідних рішень Аудиторської палати України;
  • - належним чином проводити аудит та інші аудиторські послуги;
  • - повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
  • - зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
  • - відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до договору та закону;
  • - обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг, у формі консультацій, перевірок або експертиз;
  • - своєчасно подавати до Аудиторської палати України звіт про свою аудиторську діяльність.

УВАГА! ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ!!!

  • - аудитором, який має прямі родинні стосунки з членами органів управління суб'єкта господарювання, що перевіряється;
  • - аудитором, який має особисті майнові інтереси в суб'єкта господарювання, що перевіряється;
  • - аудитором-членом органів управління, засновником або власником суб'єкта господарювання, що перевіряється;
  • - аудитором-працівником суб'єкта господарювання, що перевіряється;
  • - аудитором-працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва суб'єкта господарювання, що перевіряється;
  • - якщо розмір винагороди за надання аудиторських послуг не враховує необхідного для якісного виконання таких послуг часу, належних навичок, знань, професійної кваліфікації та ступінь відповідальності аудитора;
  • - аудитором в інших випадках, за яких не забезпечуються вимоги щодо його незалежності.

Членам адміністративних, керівних та контролюючих органів аудиторських фірм, які не є аудиторами, а також засновникам, власникам, учасникам аудиторських фірм забороняється втручатися в практичне виконання аудиту в спосіб, що порушує незалежність аудиторів, які здійснюють аудит.

За неналежне виконання своїх зобов'язаний аудитор (аудиторська Ірма) несе майнову та іншу цивільно-правову відповідальність відповідно до договору та закону.

Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Усі спори стосовно невиконання умов договору, а також спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником вирішуються у встановленому законом порядку.

За неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) можуть бути засновані АПУ стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката, виключення з Реєстру.

Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень визначається АПУ. Рішення АПУ щодо застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень можуть бути оскаржені до суду. До аудиторів можуть бути застосовані інші види відповідальності відповідно до закону.

Про виникнення аудиту досить цікаво написано у роботі Ф.Л. Деф-ліза та ін. "Аудит Монтгомері" (108. с. 22-24), які у свою чергу посилаються на дослідження Роберта Брауна та Майкла Шатфелда.

При цьому аудит органічно пов'язують зі звітністю. За думкою вказаних авторів складання звітності почалося з 4000 року до нашої ери. В ті часи древні цивілізації Ближнього Сходу почали створювати високо організовані держави та налагоджувати господарську діяльність. С самого початку Уряд займався підрахунками доходів та витрат, збором податків. Тому були потрібні облік та контроль.

Автори "Аудиту Монтгомері" навіть посилаються на Біблію, з міст якої охоплює час між 1800 та 95 рр. до нашої ери. За Біблією логічне обґрунтування контролю в тому, що робітник завжди має змогу вкрасти (якщо буде нагода) і він завжди може такою нагодою скористатися. Конкретно Біблія стосується питань подвійної охорони майна, необхідності у компетентних та чесних робітниках, обмеження доступу та розподілу обов'язків.

Не вступаючи у дискусію з давно померлими авторами, можемо лише виказати припущення, що першоосновою появи аудиту були Жадібність та Страх пересічного власника - учаснику ринкових відносин. Ці дві рушійні сили, що спонукають людину до дій, особливо у економічних відносинах, при абсолютно не визначеному навколишньому ринковому середовищі та недовірою людини - власника до будь якої інформації, які він сам не створював але яка зачіпає його економічні або майнові інтереси - це і народило феномен аудиту.

Слід також зазначити, що аудит виник саме як публічна форма контролю звітності (звідси і заслуховування на міських площах у старовинній Європі звітів васалів перед головним орендодавцем - сюзереном).

Цьому є причини - в аудитори призначали грамотних осіб, які володіли навичками арифметики, вміли писати та читати, то б то були в суспільній драбині на щаблі поетів. Тому практика публічного читання аудиторських звітів існувала до кінця 15 століття.

Реальним прабатьком професійного аудиту безумовно є Шотландія а в наступному - Великобританія. Саме англійську модель в кінці 19 століття впровадили а потім розвинули та певним чином трансформували американці.

  • 4000 р.до н.е - Складання звітів у найдавніші часи на Близькому Сході. Необхідність встановлення контролю, включаючи аудит, метою якого було зменшення помилок та обману з боку некомпетентних або нечесних чиновників.
  • 1122- 256 рр. до н.е. - Державна система обліку династії Чжоу в Китаї, яка мала ретельно розроблений бюджет і аудит усіх урядових департаментів.

V ст. до н.е.- АФІНИ. Народні Збори контролювали доходи і витрати держави, а до складу її фінансової системи входили урядові аудитори, які перевіряли усіх посадових осіб після закінчення строку їх повноважень.

РИМСЬКА РЕСПУБЛІКА. Державні фінанси контролювались Сенатом, а державний бюджет перевірявся штатом аудиторів під наглядом казначея.

Наявність складної системи перевірок і взаємоперевірок.

1130 р. - Архів облікових документів. Згадки про аудит. Казначейства Англії і Шотландії.

ХІІІ ст.- АНГЛІЯ, ІТАЛІЯ. Згадки про аудиторів та аудит. Аудит лондонського СІТІ (1200 р.). ФРАНЦІЯ. "Писання про управління майном", в якому рекомендувалося щорічно проводити аудит рахунків.

ХIV ст - - АНГЛОМОВНІ КРАЇНИ. Широке визнання значення аудиту, регулярне здійснення аудиту звітів муніципалітетів, приватних землеволодінь та ремісничих гільдій.

XIII-XVI ст. - Великобританія. Розподіл аудиту на типи.

Типи аудиту

Публічний аудит (у містах). Здійснювався у присутності правлячих посадових осіб і громадян та полягав у заслуховуванні аудиторських звітів, які читав вголос казначей. У середині XVI ст. аудитори у містах почали включати до своїх звітів примітки: "вислухано нижче підписавшимися аудиторами"

Детальна перевірка рахунків виплат управляючих фінансами великих маєтків по "дебету і кредиту" з наступною "аудиторською декларацією", тобто усним звітом перед власником та радою управляючих цього маєтку

1600 -1800 рр. - Нові підходи до обліку, в основу яких покладено право власності на майно, калькуляція прибутків та збитків за економічним змістом. Аудит перетворюється з процесу слухання в детальний аналіз у письмовій документації та дослідження підтверджувальних доказів.

Кінець XVII cт.- ШОТЛАНДІЯ. Прийняття першого закону про заборону певним посадовим особам служити міським аудитором; тобто було введено сучасне поняття НЕЗАЛЕЖНОСТІ аудитора.

XIX cт. Друга половина - Виникнення професії "аудитор" - важливої складової ділового світу.

XIX cт. остання четверть - Формування сучасного аудиту, виникнення поняття "компанія" як самостійного юридичного суб'єкта.

XIX ст. - У штаті Нью-Йорк введено звання - присяжний бухгалтер. Аудит будувався за англійською моделлю, яка передбачала детальне дослідження даних балансу.

1905 p.- Монтгомері перевидав з редакційними виправленнями книгу відомого англійського аудитора Лоренса P. Діксі "Auditing". Мета аудиту зводилась до розкриття механічних та немеханічних помилок, які можуть мати місце в фінансових звітах.

Аудит складався з наступних етапів:

■ збирання даних

■ перевірка даних

■ встановлення істинності даних

■ зіставлення (аналіз)

■ формулювання доказів

■ реєстрація доказів

■ складання звіту

Аудиторський слід - виявлення моменту факту реєстрації господарської діяльності: від його виникнення в первинному документі та до входження у фінансову звітність.

1912 p. - Становлення сучасного аудиту

У Поява оригінальної праці Монтгомері "Auditing Theory and Practice", в якій завдання аудиту формулюється як "визначення фактичних фінансових умов та величини доходів підприємства в інтересах його власників, користувачів, банкірів та інших інвесторів".

Розмежування двох понять:

■ аудит детальний - комплексна перевірка всієї господарської діяльності підприємства;

■ аудит фінансової звітності - документальна перевірка та виявлення правильності оборотів і сальдо по рахунках Головної книги.

Класифікація тестів на відповідність і по суті.

Формулювання п'яти загальних принципів аудиту балансу як центральної звітної форми:

  • 1) усі засоби, відображені в обліку, повинні знаходитися на підприємстві на дату їх включення у звіт;
  • 2) навіть якщо будь-які засоби не були відображені в обліку, вони повинні бути в наявності на підприємстві;
  • 3) кредиторська заборгованість повинна дорівнювати фактичним зобов'язанням;
  • 4) уся фактична кредиторська заборгованість повинна бути відображена в облікових регістрах;
  • 5) уся кредиторська заборгованість повинна бути правильно ідентифікована та врахована.

Висновки Р. Монтгомері :

  • o Фінансова звітність не може бути ідеальною, але може бути прийнятою.
  • o Фінансова звітність тим адекватніше (ближче до істини), чим ефективніше внутрішній контроль => у аудитора є підстави сподіватися, що дані фінансового звіту можуть бути корисними для осіб, які приймають відповідальні рішення.
  • 1921 р. - Нове видання "Auditing Theory and Practices

Зроблено наголос на дві проблеми:

  • o ознайомлення аудитора з вихідними матеріалами, призначеними для перевірки;
  • o розробка детального плану наступної перевірки.

Якщо клієнт наполягає на розширенні обсягу перевірки, то можливі два рішення:

  • 1) поглибити перевірку за тематикою, яка цікавить клієнта, і при цьому скоротити обсяг перевірки по інших ділянках, або
  • 2) проводити перевірки на суттєвість до закінчення фінансового року.
  • 1934р.- Перевидання "Auditing Theory and Practice"

Аудитор повинен нести відповідальність не тільки за перевірку балансу, а й за детальну перевірку також.

Нові рекомендації:

  • 1) якщо під час роботи аудитор виявить, що будь-які облікові регістри відсутні або не заповнені, то він повинен вимагати від службовців клієнта виконання цієї роботи і ні за яких обставин не повинен виконувати цю роботу сам;
  • 2) аудитор під час роботи може зіткнутися з використанням обчислювальної техніки і сам може застосовувати її для аналізу та групування робочих матеріалів;
  • 3) Монтгомері, ще у праці, виданій в 1944 р., не тільки зазначає важливість вибірки під час виконання аудиторських робіт, але й пробує застосовувати для цього статистичні методи.
  • 1940р. - Подолання жорстокої економічної кризи. "Новий курс" Ф.Д. Рузвельта.

У виданні 1940 р. Монтгомері впроваджує два суттєвих нововведення:

  • 1) аудитор підтверджує не тільки баланс, але й звіт про прибутки та збитки;
  • 2) продукт аудиторської праці - не суто висновок, але й власна думка аудитора.
  • 1949р. - останнє видання книги "Ayditing" за життя Монтгомері.

Основні моменти:

  • 1) проведення інвентаризації без зупинки виробництва;
  • 2) вивчення методів статистичного контролю якості з точки зору використання їх в аудиті;
  • 3) потужний розвиток і систематизація тестів, що сформували професію;
  • 4) поповнення аналізу господарської діяльності методами побудови трендів, що відкрило шляхи для виконання прогнозних розрахунків.
  • 1956 р. - Фірма Монтгомері увійшла до складу найбільшої аудиторської компанії "Coopers and Lybrand". В пам'ять найвидатнішого аудитора XX ст., вирішено постійно продовжувати видання книги, послідовно доповнюючи її. Цій праці дали назву "Montgomery Auditing", тобто "Аудит Монтгомері".
  • 1985 р. - десяте видання, упорядковане Д. Салліваном, Р. Гноспілі-усом, Ф. Дефлізом, Г. Дженіком.
  • 1990 р. - Ф. Дефліз, Г. Дженік, В. О'Рейллі та М. Хірш підготувати одинадцяте видання, навчальна версія якого видана російською мовою під редакцією професора В.Я. Соколова.
  • 1957 р. - восьме видання "Montgomery Auditing", яке підготували Н. Леннарт та Ф. Дефліз
  • 1975 р. - дев'яте видання книги, яке видали Ф. Дефліз, К. Джонсон і Р. Маклеод.

Практично саме Р.Монтгомері започаткував професійний підхід до аудиту, як складного інтелектуального бізнесу, результати якого мають суттєве значення для багатьох груп в суспільстві та в цілому для громади.

В Україні на початку 90-х років минулого століття серед вчених дискутувалося питання, а чи є аудит наукою (то б то чи є у нього свій особливий метод) та що лежить у основі теорії аудиту.

Відомий американській автор Джек Робертсон (184.С.16) вважає, що теорія сучасного аудиту, якій він називає фінансовим, базується на трьох так би мовити "китах" : а) концепція аудиту; б) постулати аудиту; в) стандарти аудиту. Схематично це можливо представити у наступному вигляді (див. рис. 1.2.)

Структура теорії аудиту за Дж. К. Робертсоном

Рис. 1.2. Структура теорії аудиту за Дж. К. Робертсоном

Природне бажання мати впевненість у майбутньому з одночасною недовірою до учасників ринкових відносин, особливо в сфері фінансів, викликало у суспільства необхідність у незалежному професійному контролі - аудиті.

Аудитор в очах у суспільства почав уособлювати так би мовити арбітра, який надає певний рівень впевненості щодо роботи найманих менеджерів, щодо правдивості фінансової звітності, яка оприлюднюється, щодо ефективності та безперервності функціонування бізнесу, куди вкладено капітал, щодо майбутніх та сучасних доходів, тощо.

Концептуально аудит - це совість сучасного бізнесу.

Місія аудиту - зменшення рівня невизначеності, достатнього для прийняття управлінського рішення щодо предмету його (аудитора) професійного судження.

Завдання - зробити своє професійне судження максимально адекватним фактичному стану речей, про які він виказує свою професійну думку.

На рис. 1.3. покажемо загальні принципи незалежного аудиту

Загальні принципи незалежного аудиту

Рис. 1.3. Загальні принципи незалежного аудиту

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші