Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Державні стандарти освіти і національне освітнє законодавство
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Управління в галузі освіти В Україні

Сталий розвиток України та її входження у світовий освітній простір можливі за умови створення демократичної стратегічної моделі системи управління в галузі освіти.

Насамперед слід відзначити, що управління в галузі освіти розглядається як виконавчо-розпорядча діяльність відповідних органів виконавчої влади та інших уповноважених на те суб'єктів щодо здійснення комплексу управлінських функцій, пов'язаних з регулюванням суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової та загальнокультурної підготовки громадян України. Відповідно до Державної національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ століття"), яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 року, управління освітою має бути спрямованим на організацію та забезпечення оптимальних умов функціонування галузі освіти, створення системного механізму її саморегуляції на загальнонаціональному, регіональному, місцевому рівнях та у навчально-виховних закладах і наукових установах освіти. Визначальним у реформуванні управління освітою має стати забезпечення тісного співробітництва органів державного управління освітою всіх рівнів, навчально-виховних закладів, наукових установ, громадського самоврядування та їх відповідальності у межах повноважень; створення цілісної системи управління освітою в Україні, якій були б властиві гнучкість, демократизм, динамізм, мобільність, здатність до самоорганізації.

Управління освітою має забезпечити додержання законодавства в галузі освіти; створення рівних умов для громадян у здобутті освіти; дотримання державних вимог щодо змісту, рівня й обсягу освіти; стимулювання творчого пошуку педагогів і науковців; автономність у діяльності навчальних закладів та наукових установ; можливість індивідуального загальнокультурного та професійного становлення суб'єктів навчання; забезпечення ефективного функціонування системи освіти в умовах формування ринкових відносин, ринку інтелектуальних ресурсів і освітніх послуг [3].

Відповідно до затвердженої Указом Президента України 17 квітня 2002 року Національної доктрини розвитку освіти нова модель системи управління сферою освіти має бути відкритою і демократичною, забезпечувати державне управління з урахуванням громадської думки, внаслідок чого змінюються навантаження, функції, структура і стиль центрального та регіонального управління освітою [28].

Порівняльний аналіз положень Державної національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ століття") щодо основних шляхів реформування управління освітою і положень Національної доктрини розвитку освіти щодо модернізації управління освітою дозволяє встановити пріоритетні напрями управління в галузі освіти в Україні.

Доцільно звернути увагу на те, що для управління освітою в Україні створена система державних органів управління і органів громадського самоврядування [125]. У ст. 17 Закону України "Про вищу освіту" зазначається, що Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади забезпечує проведення державної політики у сфері освіти; забезпечує розроблення і виконання відповідних загальнодержавних та інших програм; у межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти з питань вищої освіти; здійснює контроль за додержанням законодавства у сфері вищої освіти органами виконавчої влади, їх посадовими особами. Крім того, управління у галузі вищої освіти у межах їх компетенції здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти; іншими центральними органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; органами влади Автономної Республіки Крим; органами місцевого самоврядування; власниками вищих навчальних закладів; органами громадського самоврядування [75].

Міністерство освіти і науки України (МОН України) входить до системи органів виконавчої влади[124] і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, інтелектуальної власності, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Таблиця 3.1. Порівняння положень щодо основних шляхів реформування управління освітою і модернізації управління освітою, визначених у Державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ століття") та Національній доктрині розвитку освіти

Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття")

Національна доктрина розвитку освіти

Автономізація функціонування регіональних і місцевих органів управління освітою.

Оптимізація державних управлінських структур, децентралізація управління.

Раціональне поєднання діяльності центральних, регіональних та місцевих органів управління освітою з впровадженням подвійного підпорядкування.

Поєднання державного і громадського контролю. Прозорість розроблення, експертизи, апробації та затвердження нормативно-правових документів. Створення систем моніторингу управлінських рішень, їх впливу на якість освітніх послуг на всіх рівнях.

Створення єдиної інформаційно-комп'ютерної системи управління освітою.

Впровадження новітніх інформативно-управлінських і комп'ютерних технологій.

Визначення повноважень в системі управління освітою центральних і місцевих органів, органів громадського самоврядування.

Перерозподіл функцій та повноважень між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та навчальними закладами.

Створення системи державно-громадської оцінки діяльності навчально-виховних закладів, якості загальноосвітньої та фахової підготовки спеціалістів через систему акредитації та атестації тощо.

Удосконалення механізму ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів.

Розвиток і вдосконалення всіх напрямів діяльності навчально-виховних закладів і наукових установ, стимулювання через економічні і правові важелі їх самовдосконалення, конкурентоздатності, саморозвитку, автономності в управлінні.

Перехід до програмно-цільового управління.

Організація експериментальної перевірки та експертизи освітніх інновацій.

Наукове обґрунтування нової системи управління освітою.

Підвищення компетентності управлінців усіх рівнів.

Відпрацювання інноваційних моделей управління галуззю, проведення експериментів на регіональному та місцевому рівнях.

Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.

МОН України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Президента України, а також Положенням про Міністерство освіти і науки України.

Відповідно до покладених завдань МОН України здійснює такі функції:

  • 1) розробляє та подає в установленому порядку на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;
  • 2) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України;
  • 3) погоджує проекти законів, інших актів законодавства, які надходять на погодження від інших міністерств та центральних органів виконавчої влади, готує в межах повноважень висновки і пропозиції до проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проектів законів, внесених на розгляд Верховної Ради України іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
  • 4) готує в межах повноважень зауваження і пропозиції до прийнятих Верховною Радою України законів, що надійшли на підпис Президентові України;
  • 5) здійснює нормативно-правове регулювання у сферах освіти і науки, інтелектуальної власності, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності;
  • 6) забезпечує інтеграцію вітчизняних освіти і науки, інших сфер, віднесених до компетенції МОН України, із неухильним дотриманням принципів збереження і захисту національних інтересів та інші.

МОН України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Накази МОН України, видані у межах його повноважень, є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами [48].

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковуються навчальні заклади, разом з МОН України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції із дотримання вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань, що належать до їх компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.

Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти здійснює повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері освіти, центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти в межах їх компетенції, а саме:

  • - встановлюють, не нижче визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування навчальних закладів, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;
  • - забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;
  • - здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;
  • - організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку, контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у навчальних закладах;
  • - вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;
  • - створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;
  • - забезпечують у сільській місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;
  • - організовують професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів;
  • - визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону;
  • - вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з наданням особам, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, можливості здобувати загальну середню освіту.

Місцеві органи виконавчої влади створюють відповідні органи управління освітою, а саме: Головне управління освіти і науки Київської й Севастопольської міської державної адміністрації, управління освіти і науки обласних державних адміністрацій, відділи освіти районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій. їх діяльність спрямовується на управління навчальними закладами, що є у комунальній власності. Вони організовують навчально-методичне забезпечення навчальних закладів, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію; координують дії педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей; визначають потреби, розробляють пропозиції щодо державного контракту, формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів та їх підготовку. Вони уповноважені здійснювати контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти та атестації навчальних закладів, що перебувають у комунальній власності.

Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою.

Навчальні заклади створюються органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами організаціями незалежно від форм власності, громадянами відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів. Навчальні заклади засновані на загальнодержавній або комунальній власності мають статус державного навчального закладу. Навчальний заклад повинен мати власну назву, в якій обов'язково вказується його тип (дитячий садок, школа, гімназія, ліцей, колегіум, коледж, інститут, консерваторія, академія, університет чи інше) та організаційно-правова форма [125].

За рішенням місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для задоволення освітніх потреб населення можуть створюватися навчальні-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" або об'єднання з іншими навчальними закладами, а також загальноосвітні навчальні заклади та групи продовженого дня [125].

Постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про дошкільний навчальний заклад" від 12 березня 2003 року [38], "Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад" від 27 серпня 2010 року [43], "Про затвердження Положення про професійно-технічний навчальний заклад" від 5 серпня 1998 року [60], "Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад" від 5 вересня 1996 року [35] та іншими нормативно-правовими актами визначаються організаційно-правові засади діяльності навчальних закладів різних типів і форм власності.

Під час розгляду питання про державний контроль у галузі освіти, студентам слід врахувати, що контроль за виконанням вимог законодавства України освітніми закладами у галузі освітньо-виховної роботи здійснюють вищі органи відносно підпорядкованих їм навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки України, а також спеціальні контролюючі органи відомчої спрямованості, такі як Державна інспекція навчальних закладів, (вони здійснюють відомчий контроль), а з інших питань - у галузі бюджетної, фінансової дисципліни, додержання природоохоронного законодавства - органи місцевого самоврядування виконавчої влади і спеціальні контролюючі органи - органи міжвідомчого та надвідомчого контролю.

Також управління освітою здійснюють органи громадського самоврядування, в тому числі загальні збори (конференція) колективу закладу освіти; районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти АРК; Всеукраїнський з'їзд працівників освіти.

Органи громадського самоврядування в освіті можуть об'єднувати учасників навчально-виховного процесу, фахівців певного професійного спрямування.

Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної й фінансово-господарської діяльності закладів освіти.

Повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначаються в межах чинного законодавства Міністерством освіти і науки України за участю представників профспілок, всеукраїнських педагогічних (освітянських) об'єднань.

Самоврядування закладів освіти передбачає їхні права на самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної й фінансово-господарської діяльності; участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного контракту (замовлення) та угод підприємств, установ, організацій, громадян; визначення змісту компонента освіти, що надається закладом освіти понад визначений державою обсяг; прийняття на роботу педагогічних, науково-педагогічних, інженерно-педагогічних та інших працівників, а також фахівців з інших держав, у тому числі за контрактами; самостійне використання усіх видів асигнувань, затвердження структури і штатного розпису в межах встановленого фонду заробітної плати; здійснення громадського контролю за організацією харчування, охорони здоров'я, охорони праці в закладах освіти.

Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім'ї й суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, особам, які їх замінюють. Згаданий патронаж здійснюється соціальними педагогами. За своїм статусом соціальні педагоги належать до педагогічних працівників. Вони вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної, фінансово-господарської діяльності закладів освіти [151, с. 273-274].

Отже, управління освітою має здійснюватися на засадах інноваційних стратегій у відповідності з принципами сталого розвитку, створення сучасних систем освітніх проектів та моніторингу; розвитку моделі державно-громадського управління, у якій особистість, суспільство й держава стають рівноправними суб'єктами і партнерами.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші